Вирок від 04.12.2024 по справі 758/14011/24

Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/14011/24

Провадження № 1-кп/758/1618/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04.12.2024 м. Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду кримінальне провадження № 12024100070001887 від 23.08.2024 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не одруженого, офіційно не працюючого, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України , -ВСТАНОВИВ:

Згідно з положеннями ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ст. 92 Конституції України, зокрема правовий режим власності визначається виключно законами України.

Згідно зі ст. 178 Цивільного кодексу України об`єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.

Види об`єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допускається (об`єкти, вилучені з цивільного обороту) або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об`єкти, обмежено оборотоздатні), а також види об`єктів цивільних прав, що можуть належати лише певним учасникам обороту, встановлюються законом.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з Переліком видів майна, що не може перебувати у власності громадян, громадських об`єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України, затвердженого Постановою Верховної Ради України «Про право власності на окремі види майна» від 17.06.1992 № 2471-XII (далі - Постанова № 2471), зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї, зазначеної в додатку № 2, і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаваються громадськими об`єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси, вибухові речовини й засоби вибуху не можуть перебувати у власності громадян.

Однак, в супереч вищенаведеним нормативно-правовим актам ОСОБА_4 вчинив злочини проти порядку громадської безпеки, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 11 год. 18 хв. 14.09.2024, діючи умисно, з метою використання в особистих цілях, без передбаченого законом дозволу, у порушення вимог ст. ст. 41, 92 Конституції України, ст. ст. 178, 328 Цивільного кодексу України, Постанови № 2471, Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 12.10.1992 № 576, Інструкції про порядок виготовлення,_придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України

від 21.08.1998 № 622 (далі - Інструкція), на узбіччі дороги, знайшов, тим самим придбав, тротилову шашку вагою 200 грамів, яку переніс до квартири власного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , де почав її зберігати, тим самим здійснив носіння та зберігання придбаної ним тротилової шашки, яка відноситься до вибухових речовин, без передбаченого законом дозволу.

14.09.2024 о в період часу з 11:18 год. по 13:19 год., за адресою: АДРЕСА_2 , працівниками поліції, в ході проведення обшуку, на балконі, за меблями під стіною виявлено та вилучено одну тротилову шашку вагою 200 грамів, яку ОСОБА_4 зберігав за місцем свого проживання, без передбаченого законом дозволу, у зв`язку з чим припинено протиправну діяльність останнього.

Згідно з висновком експерта № СЕ-І9/111-24/56100-ФХВР від 01.10.2024 наданий на дослідження зразок речовини світло-коричневого кольору є вибуховою речовиною - тротил.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у придбанні, носінні та зберіганні вибухової речовини без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом, наведених вище, визнав повністю, суду розповів про обставини скоєного злочину так, як про них зазначено в обвинувальному акті. Пояснив, що вказану вибухову речовину зберігав без мети збуту. Щиро розкаявся, просив суворо не карати та врахувати його активне сприяння розкриттю злочину. Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і учасниками процесу не оспорюються.

У судовому засіданні прокурор вважав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, що передбачено ч. 3 ст. 349 КПК України. Надав суду окремі документи, проти долучення яких до матеріалів справи ОСОБА_4 не заперечував, зокрема: характеризуючі обвинуваченого документи: довідка КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» від 31.10.2024 № 504449 про те, що

ОСОБА_4 під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває; лист КНП «Клінічний заклад з надання психіатричної допомоги «Психіатрія» від 31.10.2024

№ 061/29/1-01/9309 про те, що ОСОБА_4 не звертався за амбулаторною психіатричною допомогою в ППА № 3; витяг з інформаційної системи про відсутність судимості у

ОСОБА_4 , а також інші матеріали, зокрема: постанова про визнання речовими доказами та залишення на зберігання від 24.10.2024; висновок експерта від 01.10.2024 № СЕ-І9/111-24/56100-ФХВР, довідка про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні № 12024100070001887 від 23.08.2024.

Враховуючи, що учасники судового провадження визнають недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин справи, які ніким не оспорюються, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності їх позиції, роз`яснивши їм, що згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України у такому випадку вони будуть позбавленні права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та вказані вище.

Суд, заслухавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, надавши юридичну оцінку діям обвинуваченого, приходить до висновку, що його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 263 КК України як придбання, носіння та зберігання вибухових речовин без передбаченого законом дозволу.

За встановлених обставин суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, доведена повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

У відповідності до вимог ст. 50 КК України при призначенні міри покарання обвинуваченому, суд вважає за необхідне призначити такий захід примусу, який би був відповідною мірою кари за скоєне, сприяв виправленню засудженого та запобігав вчиненню інших кримінальних правопорушень.

Тож, обираючи покарання обвинуваченому, суд враховує вимоги ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ч. 1 ст. 263 КК України, те, що даний злочин на підставі ст. 12 КК України відноситься до категорії нетяжких злочинів, особу винного, який раніше не судимий, вперше притягається до кримінальної відповідальності, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має постійне місце проживання та реєстрації, тимчасово не працевлаштований, має тісні соціальні зв`язки.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, що передбачено п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , передбачених ст. 67

КК України, судом не встановлено.

Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку про необхідність засудження ОСОБА_4 до покарання у виді позбавлення волі. Суд вважає, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

З огляду на те, що тяжких наслідків від вчинення кримінального правопорушення не настало, що суттєво зменшує суспільну небезпечність скоєного правопорушення, при цьому обвинувачений щиро розкаявся, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливо досягти без ізоляції його від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, із застосуванням положень ст. 75

КК України та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, що стимулюватиме його до правомірної поведінки.

Обґрунтованих даних, які б свідчили про неможливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, у судовому засіданні не наведено та не встановлено; прокурором не заперечено щодо звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, із застосуванням положень ст. 75 КК України та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

Запобіжний захід не обирався.

Цивільний позов не заявлявся.

Відповідно до вимог ст. ст. 100, 124 - 126 КПК України суд вирішує питання про долю речових доказів та процесуальні витрати.

Суд також вважає за необхідне, керуючись ч. 2 ст. 124 КПК України стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 263 КК України у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно з вимогами ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов`язки:

1. періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2. повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

3. не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені витрати на проведення експертизи в загальній сумі 3183 грн. 60 коп .

Речові докази - речовину світло-коричневого кольору - тротил, які запаковані до спеціального пакету № 0003905 та передані на зберігання до камери схову Подільського

УП ГУНП у м. Києві - передати на потреби Збройних Сил України, а саме до Центрального управління забезпечення засобами ураження Озброєння Командування Сил логістики Збройних Сил України.

Запобіжний захід відсутній.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.

З підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Суддя: ОСОБА_1