Рішення

від 21.11.2024 по справі 758/10880/24

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/10880/24

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

21 листопада 2024 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді -Войтенко Т. В. ,

за участю секретаря судового засідання - Вигівська В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2024 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернувся до Подільського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №6326302, відповідно до умов якого ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 3 000,00 грн. Строк користування - 105 днів, який складається з пільгового періоду (з 20.01.2023 до 04.02.2023 ) та поточного періоду (з 05.02.2023 до 05.05.2023), річні проценти 1109,00%.

У позовній заяві ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» посилається на те, що ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов`язання за вказаним договором в повному обсязі, ОСОБА_1 в свою чергу свої зобов`язання в частині повної та своєчасної сплати кредитних платежів не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість по кредитному договору, розмір якої станом на 29.07.2024 року становить 11 670,00 грн.

Позивач зазначає, що 27.04.2023 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір Факторингу №95-МЛ, за умовами якого право вимоги за кредитним договором до ОСОБА_1 перейшло до позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».

Враховуючи викладене, позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №6326302 від 20.01.2023 в розмірі 11 670,00 грн., яка складається з 3 000,00 грн. заборгованості за тілом кредиту та 8100,00 грн. заборгованості за відсотками, 570,00 заборгованості за комісією, а також стягнути 2422,40 грн. судового збору.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 06.09.2024 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином. До суду подав клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача, проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення у справі не заперечував.

Відповідач в судове засідання не з`явився повторно, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справу не подавав, відзив (письмові заперечення) на позов до суду не надходив.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача у справі за наявними матеріалами справи та ухвалити заочне рішення відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 20.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №6326302, за умовами якого ТОВ «Мілоан» зобов`язалося надати кредит у розмірі 3 000,00 грн., строк користування кредитними коштами - 105 днів, який складається з пільгового періоду (з 20.01.2023 до 04.02.2023 ) та поточного періоду (з 05.02.2023 до 05.05.2023), річні проценти 1109,00%. (а.с.11-21).

Так, згідно п. 1.1. договору Товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 3 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до п. 1.3 договору кредит надається загальним строком на 105 днів. Дата надання кредиту 20.01.2023 і складається з пільгового та поточного періодів.

Згідно п. 1.5.2. процентна ставка протягом пільгового періоду становить 2,00 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього Договору.

Згідно п. 1.5.3. процентна ставка протягом поточного періоду становить 3,00% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 цього Договору.

Відповідно до п. 2.4.1. договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення, згідно п. 1.4 Договору.

Згідно Паспорту споживчого кредиту сума кредиту складає 3000,00 грн., строк кредитування 105 днів, процента ставка - 2,00% в день в межах пільгового періоду та 3,00% в день протягом поточного періоду (а.с.23-24).

У конкретному випадку укладення договору відбулося шляхом обміну електронними повідомленнями. Позичальник ОСОБА_1 на підставі статей 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію" підписав Договір електронним підписом - одноразовим ідентифікатором шляхом введення коду з SMS повідомлення, отриманого на телефон позичальника або на електронну пошту позичальника.

Відповідно до Довідки про ідентифікацію, складену ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 ідентифікувався паролем S65994, відправленим на номер телефону (а.с.25).

Укладений вказаним способом правочин згідно п. 12 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Пунктом 3.2.6 кредитного договору встановлено, що Кредитодавець має право без згоди Клієнта поступитись своїм правом вимоги за даним договором, але з обов`язковим повідомленням клієнту про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення.

27.04.2023 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали Договір Факторингу №95-МЛ, за умовами якого право вимоги за кредитним договором до ОСОБА_1 перейшло до позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (а.с.32-40).

22.07.2024 позивач ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» направив на адресу відповідача досудову вимогу з повідомленням про відступлення права вимоги та вимогу про погашення заборгованості, яка залишилась відповідачем без відповіді (а.с. 44).

Посилаючись на те, що ТОВ «Мілоан» зарахувало кредитні кошти 20.01.2023 на суму 3000,00 грн. на ім`я ОСОБА_1 на карту (маска картки НОМЕР_1 ), платіжне доручення №91767986 (а.с.28), а відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з наданим позивачем розрахунком кредитна заборгованість відповідача станом на 29.07.2024р. складає 11 670,00 грн, з яких: 3 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 8100,00 грн. - заборгованість за відсотками, 570,00 - заборгованість за комісіями.

Констатуючи даним судовим рішенням факт укладення кредитного договору, що доводиться доказами у справі, суд не може констатувати факт зарахування коштів ОСОБА_1 , правильність нарахування відсотків, встановити факт наявності чи відсутності плат від ОСОБА_1 на погашення заборгованості, та відповідно, встановити факт наявності чи відсутності заборгованості за договором.

Так, на підтвердження позовних вимог позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» надав платіжне доручення №91767986 про зарахування кредитних коштів 20.01.2023 на суму 3 000,00 грн. на ім`я ОСОБА_1 на карту, емітентом якої є Приватбанк, маска картки НОМЕР_1 (а.с.28).

Разом з тим, вказаний доказ не підтверджує факт отримання відповідачем коштів на підставі укладеного договору та наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі, який зазначає позивач, а отже є неналежним.

Матеріали справи не містять доказів про те, що відповідач володів або користувався банківською карткою НОМЕР_1 , даний номер не є повним.

Позивач також не просив суд витребувати ухвалою суду в емітента карти НОМЕР_1 інформацію про факт зарахування коштів, дату зарахування коштів та їх суму.

Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості.

Зазначений розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 у справі № 200/5647/18 та від 28.10.2020 у справі №760/7792/14-ц.

З матеріалів справи встановлено, що ні виписки з особового рахунку клієнта ОСОБА_1 , тобто первинних документів про здійснення між сторонами фінансових операцій за період з дня укладення кредитного договору - 20.01.2023 та до 27 квітня 2023 року (день укладення договору факторингу), ні розрахунку заборгованості за вказаний період (з відображенням дати та суми отриманих кредитних коштів, їх погашення, нарахування відсотків) позивачем до позовної заяви надано не було, а тому відсутні докази, що підтверджують факт отримання відповідачем кредитних коштів, період нарахування процентів, період прострочення платежів.

За матеріалами справи суд позбавлений можливості перевірити видачу відповідачу кредитних коштів, користування відповідачем кредитними коштами та внесення відповідачем грошових коштів на погашення кредитної заборгованості.

Крім того, позовна заява містить вимогу про стягнення 570 грн. заборгованості за комісією.

Згідно зі ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", в редакції, яка діяла на час укладання кредитного договору, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

На спірні правовідносини за цим договором поширюється дія Закону України "Про споживче кредитування", адже за договором позичальнику надано споживчий кредит та такий укладено зі строком погашення кредиту терміном шість місяців.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року (справа N 202/5330/19) у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які встановлено щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з ст. 11 Закону України "Про споживче кредитування".

Товариство не зазначило та не надало доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин умова кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемною відповідно до ч. 1ст. 11 цього Закону.

Суд звертає увагу, що у договорі не вказано за які саме послуги позивач встановив комісію. Умови самого договору не містять переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і їх погодження із споживачем при укладенні договору, а тому обов`язок позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту є нікчемним відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування".

Зазначені правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року (справа N 755/11636/21) та від 16 листопада 2022 року (справа N 755/9486/21).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи не підтверджені належними засобами доказування, зокрема, позивачем не було надано належних та достатніх доказів у підтвердження надання відповідачу кредитних коштів та користування відповідачем кредитними коштами, а також доказів наявності заборгованості саме у визначеному у позові розмірі, а позовні вимоги є недоведеними та не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 625,630, 631, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 13, 81, 141, 258, 263, 265, 273, 280, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» у задоволенні позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Київського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т. В. Войтенко