Рішення

від 15.10.2024 по справі 759/2358/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/2358/24

пр. № 2/759/2110/24

15 жовтня 2024 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Єросової І.Ю.,

при секретарі судових засідань Шило М.І.,

представника позивача Цимбал Н.В. ,

представника третьої особи Кушніра Ю.П. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ), треті особи, що не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_8 ( АДРЕСА_3 ) про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

31.01.2024 р. адвокат Цимбал Н.В., яка представляє інтереси позивача, звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з позовом про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності на 1/16 частину житлового будинку, у якому просить припинити право власності ОСОБА_4 на 1/16 частину житлового будинку АДРЕСА_4 ; стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію вартості 1/16 частини житлового будинку АДРЕСА_4 у розмірі 166807,25 грн. та відстрочити позивачу внесення вартості 1/16 частки житлового будинку АДРЕСА_4 на депозит суду в строк до ухвалення судового рішення у даній справі. В обґрунтування позову вказує, що відповідач у справі доводиться їй тіткою, якій належить на праві власності 1/16 частина житлового будинку АДРЕСА_4 . Відповідач з 1988 року в спірному будинку не проживає, а приблизно з 1992 року виїхала за кордон. Відповідач жодної участі в утриманні спірного майна не бере, витрат не несе. Відсутність відповідачки перешкоджає та значно ускладнює позивачу повноцінне користування та розпорядження майном. Врегулювати майно питання щодо спільного майна сторін у інший спосіб неможливо, оскільки місцезнаходження ОСОБА_4 невідоме, зв`язку із нею немає. Просить припинити право власності відповідача на належну їй частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості частки на депозитний рахунок суду.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16.02.2024 р. відкрито провадження у справі, вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження. Призначено у справі підготовче засідання.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 09 липня 2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача адвокат Цимбал Н.В. у судовому засідання позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.

Представник третьої особи ОСОБА_6 адвокат Кушнір Ю.П. у судовому засідання вимоги позову підтримує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, правом подачі відзиву не скористався.

Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 3/16 частини житлового будинку АДРЕСА_4 на праві власності зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 15.11.2004 р. №3-2667 Київською державною нотаріальною конторою №12.

З матеріалів спадкової справи щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_9 вбачається, що 16.01.1960 р. ОСОБА_10 придбала житлового будинку АДРЕСА_4 . Спадщину після її смерті згідно свідоцтва про право на спадщину за законом, виданих Першою Київською державною нотаріальною конторою відповідно 28.05.1988 р. та 30.04.1989 р. прийняли ОСОБА_11 та ОСОБА_4 .

Відповідачу ОСОБА_4 належить 1/16 частка будинку АДРЕСА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_11 помер. ОСОБА_3 успадкувала належну йому частку житлового будинку АДРЕСА_4 , яка становить 3/16 частини згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 15.11.2004 р. Дванадцятою Київською державною нотаріальною конторою.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 11.01.2024 р. вбачається, що будинок АДРЕСА_4 належить на праві власності: ОСОБА_6 частина, ОСОБА_5 1/6 частина, ОСОБА_7 , 1/6 частина, ОСОБА_8 1/6 частина.

Згідно звіту про оцінку майна, складеного ТОВ «Ленд бізнес консалт» від 04.12.2023 р. вартість 1/16 частики житлового будинку АДРЕСА_4 складає 166807,25 грн.

Звертаючись до суду з позовом про припинення права власності на частку у спільному майні, позивач, посилаюється на вимоги ст. 365 ЦК України. При цьому, позивач вказує на те, що частка відповідача є незначною, не може бути виділена в натурі, спільне користування та володіння майном є неможливим та таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача як співвласника.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності.

Поняття спільної часткової власності викладено у ч. 1 ст. 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробовому виразі.

Відповідно ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Частиною 2 цієї статті передбачено, що співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їх спільною частковою власністю.

Згідно із ст. 155 ЖК України власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, установлених законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно ч. 1 ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Положеннями частини першої ст. 346 ЦК України наведено перелік випадків, за наявності яких право власності може бути припинено. Виходячи зі змісту ч. 2 цієї статті, даний перелік не є вичерпним та право власності може бути припиненим і в інших випадках, встановлених законом.

Один з таких випадків наведено в ст. 365 ЦК України, яка регулює порядок, підстави та умови припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Зокрема, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Верховний Суд України у постанові від 15.05.2013 по справі N 6-37цс13 зазначав, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

В постанові від 02.07.2014 по справі N 6-68цс14 Верховний Суд України роз`яснив, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, але за умови, що така шкода не буде істотною. Саме ця обставина є визначальною при вирішенні позову про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2018 у справі N 908/1754/17 (провадження N 12-180гс18) зроблено висновок, що "відсутність конструкції ("за наявності одночасно") в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї).

Аналіз положень статті 365 ЦК України дає підстави для висновку, що право власності співвласників на частку в спільному майні може бути припинено за наявності будь-якої з передбачених пунктами 1-3 частини першої цієї статті підстав, які є самостійними, але за умовами, що припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї.

Саме ця обставина є визначальною при вирішенні спорів про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.

Поняття "незначна частка" є оціночним, тому при вирішенні спору в судовому порядку суд враховує співвідношення вартості всього майна, часток кожного, тощо.

Частка відповідача у спірному майні становить 1/16, частка позивача 3/16, тобто частка відповідача є незначною, однак суду невідомо чи є можливим виділення її в натурі з технічної точки зору.

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та об`єкта, який є спільним майном.

Судом встановлено, що сторони, які є співвласниками спірного житла є членами родини. За твердженнями позивача не проживають спільно і не ведуть спільне господарство, що свідчить про відсутність обставин вчинення перешкод у володінні та користуванні позивачу майном.

Суд критично оцінює посилання позивача на існування довіреності за якою відповідач надала позивачу у 2003 році право здійснювати відчуження її майна до 2006 р. як на згоду і у теперішній час на здійснення будь-яких відчужень. Окрім того, у суду відсутня інформація про теперішнє фактичне місце перебування відповідача.

Вирішуючи позовні вимоги на підставі ст.365 ЦК України, суд встановив істотність шкоди, яка може бути завдана відповідачу внаслідок позбавлення її права власності на належну частку, оскільки іншого житла на праві приватної власності вона немає, отже у випадку задоволення позову вона втратить своє гарантоване Конституцією України право на житло та це призведе до істотної шкоди її інтересам.

Суд зазначає, що ст. 1 Протоколу N 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України та означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Окрім того, позивачем не виконано вимоги ч. 2 ст. 365 ЦК України, згідно яких суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Оцінюючи вищенаведене, суд доходить висновку, що вимоги позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 6-13, 18, 19, 77-79, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 ), треті особи, що не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_5 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_7 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_8 ( АДРЕСА_3 ) про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності, відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення сторін зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Київського апеляційного суду, при цьому відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією кодексу.

Суддя І.Ю. Єросова