Ухвала

від 21.11.2024 по справі 761/35348/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/35348/24

Провадження № 4-с/761/195/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Пономаренко Н.В

за участю секретаря: Яцишина А.О.

скаржника: ОСОБА_1

розглянувши в судовому засіданні в залі суду в місті Києві скаргу ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження: старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Боярчук Олександр Владиславович, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач: Державне підприємство Міністерства оборони України «Конверсенергопром» про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов`язання вчинити дії, -

встановив:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла скарга ОСОБА_1 , заінтересована особа: Старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Боярчук Олександр Владиславович, Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), на бездіяльність державного виконавця щодо відмови у скасуванні арешту грошових коштів на рахунку та зобов`язання його скасувати, згідно з якою заявник просив суд:

1.Визнати неправомірною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо відмови у скасуванні арешту грошових коштів на рахунках:

- зарплатний 1 НОМЕР_1 , МФО НОМЕР_2 , АТ «Державний ощадний банк України»;

- зарплатний 2 НОМЕР_3 , МФО 322669, АТ «Державний ощадний банк України»;

- соціальний «Картка киянина» НОМЕР_4 , МФО 322669, АТ «Державний ощадний банк України».

2.Зобов`язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Боярчука О.В. скасувати арешт грошових коштів на вказаних вище рахунках.

Дана скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 , є боржником у виконавчому провадженні № НОМЕР_8 (далі - ВП № НОМЕР_8). На підставі постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 20.11.2023 року ВП № НОМЕР_8 старшим державним виконавцем звернуто стягнення на його доходи, він є військовослужбовцем, який отримує грошове забезпечення (дохід) у Фінансовому управлінні Генерального штабу Збройних Сил України. Відрахування із заробітної плати та всіх інших доходів здійснюється з 01.12.2023 по теперішній час щомісяця у повному обсязі, що складає 20%, що у загальному розмірі склала за період з 01.12.2023 по 07.06.2024 - 127 381,05 грн.

У скарзі вказано, що старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Боярчуком Олександром Владиславовичем 07.06.2024 року винесено постанову про арешт коштів боржника, яка надійшла до АТ «Державний ощадний банк України» де у скаржника відкриті цільові рахунки для зарахування грошового забезпечення військовослужбовця та рахунок для виплат соціальної допомоги та інших соціальних виплат, як учаснику бойових дій. Відповідно службові особи зазначеного банку наклали арешт на всі ці рахунки, а саме: - зарплатний 1 НОМЕР_1 , МФО 322669, АТ «Державний ощадний банк України»; - зарплатний 2 UА НОМЕР_7, МФО 322669, АТ «Державний ощадний банк України»; - соціальний «Картка киянина» НОМЕР_4 , МФО 322669, АТ «Державний ощадний банк України».

Скаржником зазначено, що грошове забезпечення надходить на мій зарплатний рахунок НОМЕР_1 , яким він користуюсь, інший зарплатний рахунок НОМЕР_5 використовується для потреб моєї доньки ОСОБА_2 , яка знаходиться на забезпеченні, так як вона навчається в університеті на денній формі навчання за контрактом та не отримує стипендію. Відповідно кошти із вказаного зарплатного рахунку перераховуються для забезпечення потреб її життєдіяльності та оплати за навчання.

У скарзі вказано, що у позасудовому порядку, звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Відділ) із заявою від 18.06.2024 про зняття арешту з рахунків, однак відповіді на свою поштову адресу не отримав. Старший державний виконавець Відділу Боярчук О.В. надіслав ОСОБА_1 відповідь на вказану заяву на його електронну адресу лише 12.08.2024 року. Вказана відповідь, на переконання скаржника, містить необґрунтовану відмову у задоволенні заяви про зняття арешту, в основі якої - позиція, викладена у Постанові Верховного Суду від 24.06.2015 року у справі № 6-535цс15, та у Постанові Верховного Суду від 03.02.2021 по справі № 756/1927/16-ц. В основі позиції, відображеної у цих постановах те, що кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, цільових виплат), та набули статус вкладу. При цьому Відділ помилково стверджує, що Велика палата Верховного Суду (далі - ВП ВС) не відступала від такого висновку.

Так, скарга мотивована тим, що накладення арешту порушує права скаржника як військовослужбовця Збройних Сил України (учасника бойових дій - ветерана війни) та права членів моєї сім`ї, та, фактично, позбавляє засобів до нормального існування, адже, як вказувалось вище, створено ситуацію, за якої має місце відрахування не тільки 20% з його доходу, як це випливає із ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», а накладення арешту на 100% такого доходу, що ніяк не забезпечить реального виконання рішення, як це передбачено ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження». У ситуації, що склалася, порушуються його права закріплені в Конституції України, та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та іншими нормативно-правовими актами України.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14.10.2024 прийнято до розгляду вказану скаргу.

Враховуючи вимоги положень ст. 450 ЦПК України, в судовому засіданні, яке відбулось 12 листопада 2024 року протокольною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва, залучено до участі у справі у якості заінтересованої особи (стягувач): ДП «Конверсенергопром» .

Скаржник в судовому засіданні скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.

Інші заінтересовані особи в судове засідання не з`явились, про місце, час та дату судового засідання повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до частини другої статті 450 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

З огляду на наведені правові приписи, суд дійшов висновку про розгляд скарги за відсутності заінтересованих осіб, які не з`явились.

Вислухавши пояснення скаржника, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Закон України «Про виконавче провадження» є спеціальним законом, що регулює виконання рішень судів, інших органів (посадових осіб).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 2 Закону України «Про виконавче провадження» регламентує, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Як встановлено в судовому засіданні, на виконанні у старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Боярчука Олександра Владиславовича перебуває виконавче провадження НОМЕР_8 щодо примусового виконання виконавчого листа № 2610/19816/2012 від 03.04.2014 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ДП МОУ «Конверсенергопром» збитки в усім 1 113 433,41 грн.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Боярчука Олександра Владиславовича від 07.06.2024 державний виконавець наклав арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях , що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 1076199,67 грн. (а.с. 12-13).

Крім того, постановою від 20.11.2023 року звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що він отримує у Фінансовому відділі Генерального штабу Збройних Сил України (а.с. 14-15).

Згідно із зазначеною постановою, із доходів ОСОБА_1 , мало б вираховуватись 20% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадження, яка складає 1213182,17 грн., в тому числі виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих лій.

Як вбачається, до заяви заявник надав копію довідки АТ «Державного ощадного банку України» вих. №146-3/1541 від 15.08.2024 року у ОСОБА_1 в ТВБВ №10026/0194 філії ГУ по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк» відкрито наступні рахунки, які призначені:

-для нарахування грошового забезпечення від Генерального штабу ЗСУ, на картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Державний ощадний банк України» на ім`я ОСОБА_1 ;

-для нарахування грошового забезпечення від Міністерства оборони України ІНФОРМАЦІЯ_1 , на картковому рахунку № НОМЕР_5 , відкритого в АТ «Державний ощадний банк України» на ім`я ОСОБА_1 ;

-для зарахування соціальних виплат як учаснику бойових дій, на картковому рахунку № НОМЕР_6 , відкритого в АТ «Державний ощадний банк України Державний ощадний банк України» на ім`я ОСОБА_1 (а.с. 16).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Відділ) із заявою від 18.06.2024 про зняття арешту з рахунків.

Листом від 11.07.2024 року начальник відділу ДВС Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 4350/3.1-29 повідомив заявника, що наразі відсутні правові підстави для зняття арешту з рахунків № НОМЕР_1 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 .

Згідно з ч. 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Стаття 10 Закону України «Про виконавче провадження визначає,що заходами примусового виконання рішень,зокрема є: звернення стягнення на кошти та звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника.

Як визначено в ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

У відповідності до ч.3 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: 6) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

7) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;

21) отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Частина 5 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон № 1404-VIII) визначає зобов`язання Боржника.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (стаття 43 Конституції України).

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно - ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять:-посадовий оклад, оклад за військовим званням; - щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); - одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Частиною першою статті 48 Закону № 1404-VIII визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Відповідно до частин першої - третьої статті 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах(абзац перший частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII).

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, кошти на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, кошти на електронних рахунках платників акцизного податку, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 151 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 191 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 261 Закону України «Про теплопостачання», статті 181 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (абзац другий частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII).

Відтак доводи скаржника, що рахунок, на якому знаходились кошти не є такими, на який заборонено законом накладення арешту, не відповідають положенням закону, оскільки арешт може накладатись на кошти, а не на рахунок (абзац перший частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII); а по-друге, обмеження звернення стягнення на кошти заробітної плати, які знаходяться на рахунку боржника, підпадають під випадки «кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом» (абзац другий частини другої статті 48 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (частина третя статті 68 Закону № 1404-VIII).

Відрахування, зокрема із заробітної плати, насамперед здійснюють підприємства установи та організації тощо, які й здійснюють нарахування цих виплат і відповідно частини першої статті 70 Закону № 1404-VIII розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Як зазначалось вище, частинами другою та третьою статті 70 Закону № 1404-VIII передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Відповідно до пункту 3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492, поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. До поточних рахунків також належать рахунки із спеціальним режимом їх використання, що відкриваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України.

З наведених норм права убачається, що судове рішення є обов`язковим до виконання. У разі невиконання боржником рішення суду добровільно, державним або приватним виконавцем здійснюється його примусове виконання. Під час вчинення виконавчих дій виконавець має право накладати арешт на кошти божника, що містяться на його рахунках у банківських установах. При цьому, стаття 48 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому, саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на які заборонено накладення арешту, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Чинним законодавством України не передбачено відкриття фізичним особам рахунків зі спеціальним режимом їх використання для отримання заробітної плати, пенсії чи соціальних виплат.

З установлених судом обставин убачається, що рахунки боржника № НОМЕР_1 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , на кошти на якому виконавцем був накладений арешт, є поточним рахунком боржника, який використовується для отримання заробітної плати (соціальних виплат) та який не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на якому заборонено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №905/361/19 та постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №915/1000/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 квітня 2022 року по справі № 756/8815/20 викладено наступні висновки:

47. Отже, зі змісту вищевказаних норм права слідує, що арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. При цьому виконавець за відсутності відомостей про майно, повідомлених кредитором повинен самостійно здійснити заходи для виявлення такого майна, у тому числі грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, і перед накладенням арешту на майно (кошти) боржника повинен отримати відомості про наявність у боржника відповідного майна та коштів, зокрема щодо коштів на банківських рахунках - відомості про володільця рахунку, номеру, виду рахунку, суми коштів, що зберігаються на ньому. Саме наявність таких даних дозволяє виконавцю здійснити арешт коштів, що знаходяться на банківських рахунках у відповідності до статті 18 Закону № 1404-VIII та розділу VIII Інструкції.

49. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що державний та/або приватний виконавець перед накладанням арешту повинен з`ясувати суму та статус грошей, що знаходяться на рахунку боржника, і у постанові про накладання арешту серед інших відомостей вказати про суму коштів, на яку накладається арешт, або зазначити, що арешт поширюється на кошти на усіх рахунках, у тому числі, що будуть відкрити після накладення арешту. Накладання арешту на суми, що перевищують суми, визначені виконавчим документом, та перевищують суми витрат виконавчого провадження, що підлягають стягненню, є незаконним.

66. Накладення арешту на кошти, що складають заробітну плату боржника після здійснення утримань із неї за виконавчими документами та понад встановлений законом розмір для відрахувань із заробітної плати, є надмірним тягарем для боржника та порушенням його прав на одержання винагороди за працю та достойні умови життя.

67. Таким чином, не може бути накладений арешт на кошти що складають заробітну плату боржника після фактичного здійснення утримань із неї за виконавчими документами та на усі кошти заробітної плати боржника поза межами дозволених законом розмірів відрахувань із такої заробітної плати, а якщо такий арешт накладений, то він має бути знятий. При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, таке обмеження не розповсюджується.

71. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 59 Закону № 1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Так, судами встановлено, що постановою від 20.11.2023 року звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що він отримує у Фінансовому відділі Генерального штабу Збройних Сил України (а.с. 14-15).

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Боярчука Олександра Владиславовича від 07.06.2024 у виконавчому провадженні № НОМЕР_8 накладено арешт на грошові кошти боржника ОСОБА_1 , які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 в АТ «Ощадбанк», призначеного для виплати грошового забезпечення та нарахування соціальних виплат.

Відповідно до довідки ФУ ГШ ЗС України від 14 червня 2024 року № 305/790 на підставі виконавчого провадження НОМЕР_8 від 20.11.2023 із заробітної плати ОСОБА_1 щомісячно проводяться утримання на підставі виконавчого документу в розмірі 20 % грошового забезпечення військовослужбовця і лише після проведення утримань на картковий рахунок ОСОБА_1 в АТ «Ощадбанк», перераховується заробітна плата, у загальному розмірі із ОСОБА_1 утримано 127 381,05 грн.

ОСОБА_1 надав приватному виконавцю підтверджуючі документи про те, що арешт було накладено на кошти, які є його грошовим забезпечення військовослужбовця, яка розміщена на рахунку призначеному для зарахування грошового забезпечення, однак державний виконавець в порушення пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону № 1404-VIII арешту з грошових коштів не зняв.

Відповідно до вимог ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обгрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Пунктом 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

Отже, даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам, враховуючи, що діючим законодавством надано право державному виконавцю накладати арешт на грошові кошти на рахунку боржника;положеннями частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено скасування арешту з рахунку та не передбачено скасування постанови про арешт коштів боржника; Закон України «Про виконавче провадження» визначає порядок скасування арешту державним виконавцем, тому суд вважає, що в діях державного виконавця відсутнє порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому підстави для задоволення скарги в частині скасування постанови державного виконавця відсутні.

В той же час, враховуючи що на рахунки № НОМЕР_1 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 в АТ «Ощадбанк», які відкриті на ім`я боржника зараховуються лише соціальні виплати (грошове забезпечення військовослужбовця), з врахуванням належного захисту прав заявника та уникнення повторного звернення до суду із скаргою, суд вважає за можливе скасувати арешт із вказаного рахунку.

Враховуючи вище викладені, суд приходиться до висновку, що скарга підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись: Конституцією України, , Законом України «Про виконавче провадження», статтями 247, 258-260, 447-453 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

скаргу - задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо нескасування арешту грошових коштів на рахунках: для нарахування грошового забезпечення від Генерального штабу ЗСУ, на картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Державний ощадний банк України» на ім`я ОСОБА_1 ; для нарахування грошового забезпечення від Міністерства оборони України ІНФОРМАЦІЯ_1 , на картковому рахунку № НОМЕР_5 , відкритого в АТ «Державний ощадний банк України» на ім`я ОСОБА_1 ; для зарахування соціальних виплат як учаснику бойових дій, на картковому рахунку № НОМЕР_6 , відкритого в АТ «Державний ощадний банк України Державний ощадний банк України» на ім`я ОСОБА_1 .

Зобов`язати старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Боярчука Олександра Владиславовича, або іншу уповноважену особу, скасувати арешт грошових коштів, які призначені:

- для нарахування грошового забезпечення від Генерального штабу ЗСУ, на картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Державний ощадний банк України» на ім`я ОСОБА_1 ;

- для нарахування грошового забезпечення від Міністерства оборони України ІНФОРМАЦІЯ_1 , на картковому рахунку № НОМЕР_5 , відкритого в АТ «Державний ощадний банк України» на ім`я ОСОБА_1 ;

- для зарахування соціальних виплат як учаснику бойових дій, на картковому рахунку № НОМЕР_6 , відкритого в АТ «Державний ощадний банк України Державний ощадний банк України» на ім`я ОСОБА_1 .

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.261 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено: 29.11.2024.

Суддя :