Ухвала

від 30.10.2024 по справі 761/33576/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/33576/24

Провадження № 1-кс/761/22197/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2024 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , адвоката ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «АРС СЕРВІС-22», про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 120 220 000 000 012 51 від 18.11.2022,

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду міста Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «АРС СЕРВІС-22», про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 120 220 000 000 012 51 від 18.11.2022.

В обґрунтування свого клопотання адвокат зазначає, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження № 120 220 000 000 012 51 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 204 КК України. На даний час вказане кримінальне провадження здійснюється ждетективами Бюро економічної безпеки України.

В рамках вказаного кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.09.2023 (справа № 757/38854/23-к), було задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на майно, а саме: резервуар №1 з бензином А-92 український в кількості 9772, 77л, резервуар №2 з бензином А-92 Євро в кількості 11960, 53 л, резервуар №3 з бензином А-95 в кількості 5427,39л, резервуар №4 з дизельним паливом в кількості 5004, 79л, які належать АЗС «NEFT» ПП «АРС Сервіс 22», із забороною користування та розпорядження вказаним майном.

В той же час, представник власника майна зазначає, що застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна є необґрунтованим, оскільки власник майна не має жодного відношення до вказаного кримінального провадження, не має будь-якого процесуального статусу, при цьому необгрутовано тривалий час позбавлений права розпоряджатися та вільно володіти своїм майном, що у свою чергу має негативний вплив на фінансово-господарську діяльність товариства, що свідчить про відсутність потреби у подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна. При цьому, наголошував, що стороною обвинувачення не доведено, що вказана продукція не відповідає вимогам ДСТУ.

Крім того, застосований захід забезпечення кримінального провадження призводить до зниження якості арештованого майна.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримав доводи та вимоги свого клопотання, яке просив задовольнити з підстав у ньому наведених.

Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, вказуючи, що на даний час досудове розслідування триває, а потреба у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна не відпала. Також зазначив, що за висновком експертизи арештована продукція не відповідає вимогам ДСТУ.

Заслухавши доводи адвоката, прокурора, дослідивши наданні матеріали, слідчий суддя дійшов висновку про наступне.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 11 ст. 170 КПК України встановлено, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Приписами ст. ст. 131, 132 КПК України передбачено, що арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

При цьому, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Як вбачається з матеріалів клопотання, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснювалось досудове розслідування кримінального провадження № 120 220 000 000 012 51 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 204 КК України. На даний час вказане кримінальне провадження здійснюється ждетективами Бюро економічної безпеки України.

В рамках вказаного кримінального провадження, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.09.2023 (справа № 757/38854/23-к), було задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на майно, а саме: резервуар №1 з бензином А-92 український в кількості 9772, 77л, резервуар №2 з бензином А-92 Євро в кількості 11960, 53 л, резервуар №3 з бензином А-95 в кількості 5427,39л, резервуар №4 з дизельним паливом в кількості 5004, 79л, які належать АЗС «NEFT» ПП «АРС Сервіс 22», із забороною користування та розпорядження вказаним майном.

Підставою для накладення арешту зазначено, що на час розгляду клопотання у органу досудового розслідування були достатні підстави для висновку, що арешт на майно необхідно накласти з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини продовження заходів забезпечення кримінального провадження як впродовж досудового розслідування, так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Аналіз наявних в розпорядженні слідчого судді матеріалів свідчить про відсутність підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, оскільки вищевказані обставини в своїй сукупності викликають сумніви в розумності і співрозмірності подальшого обмеження права власності з завданнями кримінального провадження, враховуючи, зокрема, і наслідки арешту майна для третіх осіб.

Крім того, слід звернути увагу, що кримінальне провадження в межах якого було накладено арешт було розпочато ще 18.11.2022, при цьому арешт накладений на майно 01.09.2023, а отже, у органу досудового розслідування було достатньо часу для збирання доказів в обґрунтування своїх доводів та надання їх до суду.

За доводами прокурора арештоване майно не відповідає вимогам ДСТУ, однак будь-яких фактичних даних на підтвердження вказаного слідчому судді не надано.

Водночас, за період досудового розслідування, який триває майже два роки, жодній особі у даному кримінальному провадженні про підозру не повідомленно, власник арештованого майна жодного статусу у даному кримінальному провадженні не має, зазначено також підтверджено прокурором у судовому засіданні.

При цьому, застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження перешкоджає власнику веденню законної економічної діяльності та призводить до застосування відносно підприємства фінансово-господарських санкцій у вигляді штрафу.

Таким чином, прокурором не надано доказів того, що зазначене майно, на яке накладено арешт, має значення для кримінального провадження, а також те, що вказане майно здобуте злочинним шляхом. Також не доведено, що майно було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди, містить інші відомості, які могли б бути використані як доказ для продовження заходу забезпечення, а саме арешту, чи обставин, що встановлені під час досудового розслідування даного кримінального провадження.

Аналізуючи наведене, слідчий суддя, виходячи з принципу змагальності сторін у кримінальному провадженні, приходить до висновку, що доводи, зазначені в клопотанні є обґрунтованими.

Одночасно вирішуючи клопотання, необхідно врахувати загальні засади застосування заходів забезпечення кримінального провадження у відповідності до Розділу ІІ КПК України, якими передбачено обґрунтування необхідності такого ступеню втручання у права і свободи особи потребами досудового розслідування, принцип співмірності.

З огляду на вищевказане, з урахуванням тривалого періоду застосування такого виду заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість даного клопотання та доведеності, що в подальшому відпали обставини, які слугували підставою для вжиття заходу забезпечення кримінального провадження та наявність підстав для скасування вжитого заходу забезпечення у виді арешту накладеного на майно.

Керуючись статтями 131-132, 170, 172, 173, 174, 309, 372, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,-

п о с т а н о в и в:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «АРС СЕРВІС-22» - задовольнити.

Скасувати арешт резервуара №1 з бензином А-92 український в кількості 9772, 77л, резервуара №2 з бензином А-92 Євро в кількості 11960, 53 л, резервуар №3 з бензином А-95 в кількості 5427,39л, резервуар №4 з дизельним паливом в кількості 5004, 79л, які належать АЗС «NEFT» ПП «АРС Сервіс 22», накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01.09.2023 (справа № 757/38854/23-к).

Скасувати заборону користування та розпорядження вказаним майном.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: