Постанова

від 03.12.2024 по справі 526/2876/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 526/2876/23 Номер провадження 22-ц/814/3776/24Головуючий у 1-й інстанції Максименко Л.В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача):Карпушина Г.Л.,суддів:Пилипчук Л.І.,Чумак О.В., при секретарі судового засідання: Буйновій О.П.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Край" Омельченко Олексія Миколайовича на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 01 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Край" про стягнення коштів (орендної плати, інфляційних витрат, 3% річних),-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2023 року до суду з позовом звернулась ОСОБА_1 до ТзОВ «Агро-Край» про стягнення коштів (орендної плати, інфляційних втрат, 3% річних) за користування земельною ділянкою кадастровий номер 5320483400:00:001:0119 за 2022 рік у загальному розмірі 13980.70 грн.

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 01 жовтня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Агро-Край» про стягнення коштів (орендної плати, інфляційних витрат, 3 % річних) задоволено.

Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою (кадастровий номер 5320483400:00:001:0119) за 2022 рік у загальному розмірі 10646 грн, з яких 9280.18 грн (орендна плата за землю); 479.01 (3% річних), 887.21 грн (інфляційні втрати).

Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат по сплаті судового збору в сумі 1073,60 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

З вказаним рішенням суду не погодився представник ТОВ «Агро-Край» - Омельченко О.М. та подав апеляційну скаргу на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 01 жовтня 2024 року в якій просить змінити рішення суду в частині стягнення судових витрат, а саме стягнути з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат на правову допомогу у розмірі 3000 грн.

В доводах апеляційної скарги зазначає, оскаржуване рішення не відповідає частині 2 ст.376 ЦПК України та прийняте з порушенням норм матеріального права, що є підставою його скасування та прийняття нового рішення.

Стверджує, що розмір адвокатських витрат в сумі 5000 грн не є співрозмірним наданому об`єму адвокатських послуг, а тому відповідач просить суд апеляційної інстанції відмовити позивачу в заявлених витрат.

Акцентує увагу, що в даному випадку апелянт в добровільному порядку надав реальну суму заборгованості, та надав до суду відповідні докази. Тобто представник позивача в даному випадку не витрачає багато ресурсу при підготовці позову, не аналізує матеріали, а йде більш спрощеним шляхом заявляючи клопотання про витребування у відповідача, а саме надання самостійної інформації про наявність суми боргу.

Рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про стягнення коштів (орендної плати, інфляційних витрат, 3% річних), не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції в цій частині, відповідно дост. 367 ЦПК України не переглядається.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Рой І.В. зазначає, що прохає відмовити в задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Агро-Край» на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 01.10.2024 року.

Крім того, зазначає, що апеляційна скарга відповідача на рішення суду ґрунтується на домислах, без будь-якого правового обґрунтування. Скаргу відповідачем подано лише з метою відтермінування строку оплати по рішенню суду й демонстрації іншим орендодавцям, перед якими позивач має борг по орендній платі, що орендар не збирається виконувати умови договору й всіма способами та методами затягувати строк плати.

Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно із п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом першої інстанції було стягнуто в частині судових витрат на правову допомогу з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 в розмірі 5000 грн. При цьому суд першої інстанції, виходив з того, що сума витрати на професійну правничу допомогу, заявлена позивачем, є співмірною зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з пунктами 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Разом з тим, положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовані частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Разом із тим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі КГС від 03.10.2019 р у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28.05.2021 р у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02.12.2020 р у справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 р у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 р у справі № 753/1203/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 р у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Відповідно до частин 5 та 6 статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19 та від 26 квітня 2022 року у постанові № 289/1560/20.

Із матеріалів справи вбачається, 15.08.2023 року адвокатом Рой І.В. разом з позовною заявою подано документи, які підтверджують, що позивачем понесено витрати на професійну правничу в розмірі 5000 грн.

Так, зокрема було подано: копію договору про надання адвокатських послуг, копію додаткової угоди до вказаного договору; акт виконаних робіт до вказаного договору, з якого вбачається, що всього виконано робіт на суму 5000 грн, з яких проведення консультації щодо справи складає 500 грн, складання та подання позовної заяви складає 3500 грн, здійснення адвокатського запиту 500 грн; складання та подання клопотання про витребування доказів 500 грн.

Враховуючи положення статті 141 ЦПК України, зважаючи на співмірність витрат на правову допомогу та складність даної справи, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи та обсяг фактично витраченого часу за надані послуги при підготовці відзиву на апеляційну скаргу, критерію реальності адвокатських витрат, а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи апеляційний суд дійшов до висновку, що заявлені витрати у розмірі 5000,00 грн не відповідають критерію розумності, не зовсім є співрозмірними із складністю виконаної роботи, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи, матиме надмірний характер.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою, а тому рішення районного суду слід змінити в частині стягнення судових витрат на правову допомогу в розмірі 3500 грн.

Керуючись ст.ст. 137, 367, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Край" Омельченко Олексія Миколайовича задовольнити частково.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 01 жовтня 2024 року в частині стягнення судових витрат, змінити, зменшити відшкодування витрат на правову допомогу з Товариства з обмеженою відповідальності «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 з 5000 грн до 3500 тисяч грн.

В іншій частині рішення районного суду не оскаржується та судом апеляційної інстанції не переглядається.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 03 грудня 2024 року.

Головуючий суддя :

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

Л.І. Пилипчук

---

О.В. Чумак