Ухвала

від 03.12.2024 по справі 420/36981/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/36981/24

УХВАЛА

03 грудня 2024 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Вікторія ХОМ`ЯКОВА, розглянувши в письмовому провадженні заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви до виконавчого комітету Одеської міської ради,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, в якому просить:

-Зупинити дію рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 28 листопада 2024 року "Про демонтаж тимчасової споруди загальною площею 11,0 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , встановленої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 " до набрання законної сили рішенням суду у цій справі,

-Зупинити дію рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 28 листопада 2024 року "Про демонтаж тимчасової споруди загальною площею 29,0 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , встановленої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 " до набрання законної сили рішенням суду у цій справі;

-Зупинити дію рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 28 листопада 2024 року "Про демонтаж тимчасової споруди загальною площею 9,0 кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , встановленої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 " до набрання законної сили рішенням суду у цій справі,

-Заборонити Виконавчому комітету Одеської міської ради, самому чи з залученням інших осіб, проводити демонтаж атракціонів/тимчасових споруд за адресою: АДРЕСА_1 , встановлених фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Позивач обгрунтовує подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову до подання позову про визнання протиправними рішень виконавчого комітету Одеської міської ради від 28.11.2024 тим, що позивач уклав з комунальною установою "Одеський зоологічний парк загальнодержавного значення", договір оренди твердого покриття площею 263,68 кв.м, за адресою АДРЕСА_1 , для використання під розміщення дитячих атракціонів, своєчасно сплачує орендну плату за використання твердого покриття. Рішеннями виконавчого комітету вирішено провести демонтаж тимчасових СПОРУД загальною площею 11,0 кв.м, 29,0 кв.м, 9,0 кв.м, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , встановлених фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 . Доручити Управлінню розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради: вжити заходів із демонтажу тимчасових СПОРУД. У 5-денний термін із дати набрання чинності цими рішеннями надати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 приписи щодо проведення демонтажу тимчасових споруд, вказаних у пункті 1 цього рішення, власними силами за власний рахунок. У разі не проведення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 своєчасного демонтажу тимчасових споруд, вказаних у пункті 1 цього рішення, демонтувати її за рахунок бюджету Одеської міської територіальної громади з наступним відшкодуванням видатків на демонтаж, евакуацію та охорону на штрафному майданчику.

Позивач зазначає, що рішення є незаконними, атракціони дитячі, які розташовані на орендованому твердому покритті, не потребують оформлення паспортів прив`язки, не є тимчасовими спорудами, площі атракціонів не співпадає з площами тимчасових споруд, які зазначені в рішенні виконавчого комітету, Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затверджений Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 року № 244, не поширюється на правовідносини позивача щодо розташування дитячих атракціонів на землях із особливим режимом використання. Зазначає, що не був обізнаний з жодним обстеженням, не отримував жодних приписів про демонтаж тимчасових споруд.

Не зупинення рішень Виконавчого комітету Одеської міської ради про демонтаж тимчасових споруд унеможливить ефективний захист прав та інтересів, за захистом яких позивач має намір звернутися до суду. "Тимчасові споруди" (чим би вони не були) можуть бути демонтовані Управлінням споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради вже через 5 днів, тобто ще до пред`явлення позову, і відповідно, такий демонтаж фактично нівелює позов. Більше того, для правильної та безпечної роботи атракціонів важливим є їх правильне влаштування та їх цілісність. Демонтаж атракціонів має здійснюватися із застосуванням спеціальної техніки, якої, скоріш за все, в органів місцевого самоврядування немає. Тож існує велика ймовірність, що після демонтажу атракціонів вони будуть в цілому непридатні до використання. Атракціони мають рекреаційне призначення для відпочинку відвідувачів Одеського зоопарку та користуються особливою популярністю серед дітей, що впливає на привабливість міського зоопарку.

Позивач посилається на практику Верховного Суду, який при розгляді справ у подібних правовідносинах прийшов до висновку щодо наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення рішення органу місцевого самоврядування про демонтаж тимчасових споруд та заборони проведення демонтажу, вважаючи такі заходи забезпечення позову співмірними з предметом позову.

Вирішуючи питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд виходить з наступного.

Заява про забезпечення позову відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 154 КАС України розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

Приймаючи рішення з питання вжиття заходів забезпечення позову, суд оцінює наявність обставин, що зумовлює винесення відповідної ухвали, з урахуванням доводів та обґрунтувань відповідної заяви, а також враховуючи зміст позовних вимог.

З аналізу матеріалів адміністративного позову та заяви про його забезпечення, суд дійшов до висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Положенням пунктів 1,2 частини 1 статті 151 КАС України передбачено, що позов може бути забезпечено шляхом зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта, забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову на період до набрання законної сили рішенням суду, судом не досліджується обґрунтованість позову, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам (роз`яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову").

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

З аналізу вищенаведеного слідує, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно, загальною вимогою для розгляду і вирішення питання про забезпечення позову за ініціативою позивача можливе лише у разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.

Однак, наведені позивачем обґрунтування не свідчать про існування обставин, визначених ч. 2 ст. 150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме: не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він хоче звернутись до суду.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, суддя зазначає, що обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, аргументованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка подала відповідну заяву.

Так, позивач стверджує, що дитячі атракціони будуть терміново демонтовані, при цьому існує реальна загроза завдання шкоди правам позивача, зокрема матеріальним, внаслідок пошкодження обладнання.

Проте суд не може погодитися з такими доводами, адже в проектах рішень виконкому, які надані позивачем до суду, вказано, що рішеннями виконавчого комітету передбачено здійснення демонтажу тимчасових споруд у разі непроведення ФОП ОСОБА_2 демонтажу в добровільному порядку за власний рахунок. А демонтувати тимчасові споруди самостійно позивачу необхідно після отримання припису в 5-денний строк. Разом з тим, позивач зазначає, що приписів про такий демонтаж він не отримував, тобто, 5-денний строк ще не розпочався.

Крім того, суд приймає до уваги, що спірні правовідносини щодо законності встановлення тимчасових споруд виникли ще в липні 2024 року, коли позивачу виносився припис від 02.07.2024 про демонтаж протиправно розміщених тимчасових споруд. Припис не був виконаний підприємцем. Посилання позивача на не отримання будь-яких приписів не перешкоджає позивачу вчинити заходи щодо отримання таких приписів та оскарженню їх в установленому законом порядку, разом з тим в заяві відсутні відомості про такі оскарження.

Позивачем не доведено факт існування дійсної і реальної загрози невиконання рішення суду чи суттєвих перешкод у такому виконанні, а також очевидності ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Відсутні докази того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Позивач не вказав, в чому будуть полягати складність дії, направлені на відновлення його прав. Посилання позивача на відсутність у виконавчого комітету відповідного обладнання для демонтажу є припущенням позивача, яке не підтверджено належними доказами.

З приводу негативних наслідків для господарської діяльності позивача, про які йдеться у його заяві, суд зазначає, що безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно та є небажаними для нього. Проте, відповідно до статті 150 КАС України, зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Резюмуючи викладене суд зазначає, що позивачем не надані докази, що невжиття заходів щодо зупинення дії оспорюваного рішення контролюючого органу зумовить настання незворотних наслідків для позивача, як платника податків, або може істотно ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав позивача.

Наведені в заяві доводи позивача також не свідчать про очевидну протиправність рішень виконавчого комітету міської ради. Насамперед, очевидні ознаки протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, повинні існувати поза обґрунтованим сумнівом. Застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.

Ураховуючи, що позивачем не доведено необхідність вжиття застосованих судом заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини другої статті 150 КАС України, суд вважає, що в задоволенні заяви підприємця про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись статтями 150, 151, 154, 248, 256, 293 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 256 КАС України.

Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Вікторія ХОМ`ЯКОВА