Рішення

від 04.12.2024 по справі 420/11368/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/11368/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області (вул. Перекопська, 5, м. Херсон, 73000), Херсонського міського суду Херсонської області (вул. Маяковського, 6/29, м. Херсон, 73000), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. Крицак Валентини, 6, м. Херсон, 73036) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області (далі ТУ ДСА), в якому позивачка просить суд:

визнати протиправною бездіяльність ТУ ДСА щодо не здійснення перерахунку доплати за вислугу років судді у відставці їй - ОСОБА_1 , у розмірі з 70% на 80% згідно вимог ч.5 ст.135 ЗУ №1402-VIII шляхом зарахування згідно п. 34 Прикінцевих та Перехідних положень, п.2 ч.7 ст.69, ч.2 ст.137 ЗУ № 1402VІІІ, ч.2 ст.127 Конституції України стаж 3 роки (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді та листа №41783/0/9-18, №2664/0/2-18, №01-6757/18, №9рс-1112/18, №1-22433/18, №02/3878 «Про зарахування (перерахунок) стажу роботи на посаді судді» та не направлення оновлених довідок про суддівську винагороду до ГУ ПФУ в Херсонській області для подальшого перерахунку згідно Порядку ПФУ №3-1 від 25.01.2008 року з часу виникнення прав (05.08.2018 року);

зобов`язати ТУ ДСА здійснити перерахунок доплати за вислугу років з 70% на 80% від посадового окладу з часу виникнення права на зарахування додаткового стажу - 3 роки (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді згідно вимог п. 34 Прикінцевих та Перехідних положень, п.2 ч.7 ст.69, ч.2 ст.137 ЗУ №1402-VІІІ, ч.2 ст.127 Конституції України, ч.5 ст.135 ЗУ № 1402VІІІ та виготовити та направити оновлені довідки про суддівську винагороду виданих після 05.08.2018 року до ГУ ПФУ в Херсонській області для подальшого перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці їй - ОСОБА_1 , з часу виникнення права;

визнати протиправною бездіяльність ТУ ДСА щодо не здійснення перерахунку доплати за вислугу років у розмірі з 70% на 80% згідно поданої заяви судді у відставці її - ОСОБА_1 , та не зазначення у довідці про суддівську винагороду станом на 01.01.2022 рік виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2022 2481 грн, регіонального коефіцієнту 1.1, доплати в розміри 10% від посадового окладу за адміністративну посаду голови суду при здійсненні професійної діяльності судді, доплати за вислугу років у розмірі 80%, а саме: посадовий оклад 2481 х 30 = 74430 грн, регіональний коефіцієнт який включається до посадового окладу 1.1 81873 грн, доплата за адмін посаду голови суду 10% від посадового окладу з урахуванням регіонального коефіцієнту 8187,30 грн, доплата за вислугу років 80% від посадового окладу з урахуванням регіонального коефіцієнту 65498,40 грн (всього розмір суддівської винагороди складає 155558,70 грн) та не направлення до ГУ ПФУ в Херсонській області для подальшого перерахунку з 01.01.2022 року згідно порядку ПФУ №3-1 від 25.01.2008 року, ч.4 ст.142 ЗУ №1402VІІІ;

зобов`язати ТУ ДСА здійснити перерахунок суддівської винагороди судді для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці шляхом видачі оновленої довідки станом на 01.01.2022 рік виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2022 року 2481 грн, розміру регіонального коефіцієнту 1.1, доплати 10% за адмінпосаду голови суду, доплату за вислугу років в розмірі 80%, а саме: посадовий оклад 2481 х 30 = 74430 грн, регіональний коефіцієнт який включається до посадового окладу 1.1 81873 грн, доплата за адмін. посаду голови суду 10% від посадового окладу з урахуванням регіонального коефіцієнту 8187,30 грн, доплата за вислугу років 80% від посадового окладу з урахуванням регіонального коефіцієнту 65498,40 грн (всього розмір суддівської винагороди складає 155558,70 грн) та направити до ГУ ПФУ в Херсонській області для подальшого перерахунку з 01.01.2022 року згідно порядку ПФУ №3-1 від 25.01.2008 року;

визнати протиправною бездіяльність ТУ ДСА щодо не здійснення перерахунку доплати за вислугу років у розмірі з 70% на 80% згідно поданої заяви судді у відставці її - ОСОБА_1 , та не зазначення у довідці про суддівську винагороду станом на 01.01.2023 рік виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2023 року 2684 грн, регіонального коефіцієнту 1.1, доплати в розміри 10% від посадового окладу за адміністративну посаду голови суду при здійсненні професійної діяльності судді, доплати за вислугу років у розмірі 80%, а саме: посадовий оклад 80520 грн, регіональний коефіцієнт який включається до посадового окладу 1.1 88572.00 грн, доплата за адмін. посаду голови суду 10% 8857.20 грн, доплата за вислугу років 80% від посадового окладу з урахуванням регіонального коефіцієнту 70857,60 грн (всього розмір суддівської винагороди складає 168286,80 грн) та не направлення до ГУ ПФУ в Херсонській області для подальшого перерахунку з 01.01.2023 року згідно порядку ПФУ №3-1 від 25.01.2008 року, ч.4 ст.142 ЗУ №1402VІІІ;

зобов`язати ТУ ДСА здійснити перерахунок суддівської винагороди судді для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці її - ОСОБА_1 , шляхом видачі оновленої довідки станом на 01.01.2023 рік виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2023 року 2684 грн, розміру регіонального коефіцієнту 1.1, доплати 10% за адмінпосаду голови суду, доплату за вислугу років в розмірі 80%, а саме: посадовий оклад 80520 грн, регіональний коефіцієнт який включається до посадового окладу 1.1 88572.00 грн, доплата за адмін посаду голови суду 10% 8857.20 грн, доплата за вислугу років 80% від посадового окладу з урахуванням регіонального коефіцієнту 70857,60 грн (всього розмір суддівської винагороди складає 168286,80 грн) та направити до ГУ ПФУ в Херсонській області для подальшого перерахунку з 01.01.2023 року згідно порядку ПФУ №3-1 від 25.01.2008 року, ч.4 ст.142 ЗУ №1402VІІІ.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що перебуває на обліку у ГУ ПФУ та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.

Згідно з абз.4 п.34 Перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Позивачка зазначила, що згідно наказу №03-11/41 від 26.01.1991 року її призначено на посаду судді Комсомольського районного суду м. Херсона на підставі Закону «Про статус суддів в СРСР», який діяв до 10.02.1993 року при обранні суддів на посаду вперше.

Статтею 8 Закону встановлювалось, що народним суддею міг бути обраний громадянин СРСР, який досяг на день виборів 25 років, мав вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років і склав кваліфікаційний екзамен.

Таким чином, позивачка вважає, що у неї є додаткові 2 роки стажу професійної діяльності, а згідно вимог ч.2 ст.127 Конституції України на час її прийняття 3 роки, що у загальному розмірі визначається як 37 років 5 місяців 13 днів з часу виникнення права - 05.08.2018 року.

Згідно з ч.5. ст. 6 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі, зокрема, за наявності стажу роботи більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Отже вона вважає, що має право на отримання 80% щомісячної доплати за вислугу років шляхом зарахування до стажу професійної діяльності додаткового стажу три роки.

Крім того позивачка зазначила, що ТУ ДСА допущено протиправну бездіяльність щодо не виготовлення та не направлення до ГУ ПФУ оновлених довідок про суддівську винагороду судді у відставці станом на 01.01.2022 та 01.01.2023, виходячи із посадового окладу на 2022-2023 роки (2481 грн та 2684 грн), чим порушено її право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до ч.4 ст.142 Закону №1402-VIII.

При виготовленні таких довідок застосуванню підлягає регіональний коефіцієнт 1.1, який включається до посадового окладу, 10% доплати за зайняття адміністративного посади голови суду під час здійснення професійної діяльності на посаді судді та доплати за вислугу років 80% від посадового окладу.

В цій частині позовних вимог просить врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 10.11.2021 у справі за №400/2031/21, від 30.11.2021 у справі за №360/503/21, від 16.08.2021 у справі №400/1239/21, від 27.07.2023 у справі №240/3795/22.

Ухвалою суду від 16.04.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в електронній формі. Також залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі ГУ ПФУ), надано третій особі строк на надання пояснень по справі.

Ухвалою суду від 07.06.2024 року залучено до участі по справі у якості другого відповідача Херсонський міський суд Херсонської області та розпочато розгляд справи спочатку.

Ухвалою суду від 15.07.2024 року зупинено провадження у справі до набрання законної сили рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2024 по справі №420/11304/24.

Ухвалою суду від 04.12.2024 року поновлено провадження по справі.

Представник відповідача ТУ ДСА подав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що норма, на яку посилається позивачка (п.2 ч.3 ст.135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»), встановлює лише кількість прожиткових мінімумів для обчислення базового розміру посадового окладу судді, але не встановлює розміру прожиткового мінімуму, який необхідний для цього.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня - 2102 грн.

Зазначений розмір прожиткового мінімуму також встановлений на 2022 рік Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та на 2023 рік Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».

Відповідно до ст.116 Бюджетного Кодексу України здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням всупереч Бюджетного Кодексу України чи закону про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

Представник стверджує, що Територіальне управління з 01.01.2022 року не мало правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та з 01.01.2023 року, встановлених відповідно, і довідку позивачка отримала, виходячи з розрахунку 2102 грн посадового окладу, який отримує діючий суддя місцевого загального суду.

На думку представника Територіальне управління позовні вимоги відносно перерахунку доплати за вислугу років з 70% на 80%, доплати за перебування на адміністративній посаді, та неврахування регіонального коефіцієнта є безпідставними, необґрунтованими, такими, що суперечать вимогам законодавства. В обґрунтування своєї позиції представник зазначив наступне.

В довідці, виданій ТУ ДСА №02-589/24 від 08.04.2024, про суддівську винагороду для обчислення судді щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, доплата за вислугу років вказана 70%.

Інформація про вислугу років вказана на підставі розрахунку стажу роботи судді, що дає право на одержання доплати за вислугу років ОСОБА_1 , станом на 15.09.2016 року, за підписом голови Херсонського міського суду. Із даного розрахунку вбачається, що всього стаж за вислугу років станом на 15.09.2016 року, дату звільнення з посади, становить 34 роки 5 місяців 13 днів.

Перед призначенням вперше на посаду судді позивачка мала стаж 1 місяць 10 днів секретаря народного суду Комсомольського районного суду та 9 років 1 місяць 16 днів Державного нотаріуса Другої Херсонської нотаріальної контори.

Тобто, Херсонським міським судом у розрахунок стажу роботи судді ОСОБА_1 станом на 15.09.2016 року, зараховано не 2 роки стажу (досвід) роботи (професійної діяльності) у відповідності до ст.137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а 9 років 2 місяці 26 днів. У позовній заяві не зазначено які інші три роки з її стажу не зараховані.

Також в наданій довідці №02-589/24 від 08.04.2024 не вказана доплата за перебування на адміністративній посаді, оскільки ця складова відсутня у наданому головою Херсонського міського суду Херсонської області розрахунку стажу роботи судді, що дає право на одержання доплати за вислугу років.

Згідно трудової книжки позивачки відсутні підстави для внесення цієї складової, так як ОСОБА_1 на дату звільнення з посади значилась суддею, не перебувала на адміністративній посаді.

Крім того, у виданих Територіальним управлінням позивачці довідках регіональний коефіцієнт вже входить в посадовий оклад (2102х30х1,1 = 69366).

Позивачка подала до суду відповідь на відзив, у якій просила задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позові, зазначивши, що згідно правових висновків Конституційного Суду України у справі №3-93/2022(217/22) від 26.03.2024 №3-р(ІІ)/2024 судді здійснюють правосуддя шляхом реалізації судової влади в межах повноважень, якими вони наділені відповідно до Основного Закону України та закону про судоустрій. Судді виконують свої обов`язки на професійній основі, мають однаковий юридичний статус, основу якого становлять спільні елементи, незалежно від місця суду в системі судоустрою чи від адміністративної посади, яку суддя обіймає в суді.

Єдиний статус суддів означає однаковість юридичного становища суддів в усіх аспектах, передусім однаковість їх гарантій незалежності та недоторканності, прав і обов`язків, вимог, обмежень, заборон і відповідальності.

Позивачка вказує, що у Рішенні від 15.04.2020 №2-р(ІІ)/2020 Конституційний Суд України підсумував, що однією з гарантій незалежності суддів, які здійснюють правосуддя, та суддів у відставці є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, яке має гарантувати здійснення справедливого, незалежного, безстороннього правосуддя, а також, що гарантії незалежності судді, включаючи заходи щодо його матеріального і соціального забезпечення, поширюються на всіх суддів і не можуть бути скасовані чи зменшені іншими нормативними актами.

Водночас, Конституція України у ст.92 визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Позивачка просила задовольнити позовні вимоги.

Відповідач Херсонський міський суд Херсонської області у встановлений судом строк не надав до суду відзив на позов, інших заяв та клопотань від відповідача не надходило (згідно автоматизованої системи діловодства Одеського окружного адміністративного суду вхідної кореспонденції по справі станом 04.12.2024 року не зареєстровано).

Третя особа ГУ ПФУ пояснення до суду не надала.

Справа розглянута в письмовому провадженні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є суддею у відставці, перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує щомісячне довічне грошове утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що не заперечується сторонами.

20.03.2024 року позивачка звернулась до голови Херсонського міського суду із заявою, у якій просила видати розрахунок стажу судді у відставці з урахуванням додаткового стажу професійної діяльності, згідно ч.2 ст.137 п.34 (прикінцевих положень) Закону України «Про судоустрій та статус суддів», яка потрібна для подання до ТУ ДСА для визначення доплати за вислугу років та звернення до ГУ ПФУ.

Херсонським міським судом Херсонської області 27.03.2024 року складено розрахунок стажу роботи судді, що дає право на одержання доплати за вислугу років судді у відставці ОСОБА_1 , відповідно до якого стаж вислуги років позивачки станом на 15.09.2016 року складає 34 роки 5 місяців 13 днів, та зараховано наступні періоди роботи:

з 19.08.1977 по 28.09.1977 секретарем народного суду Комсомольського району м. Херсона (0 років 1 місяць 10 днів);

з 12.05.1982 року по 28.06.1991 державним нотаріусом Другої Херсонської нотаріальної контори (9 років 1 місяць 16 днів);

з 28.06.1991 по 24.03.2016 суддею Комсомольського районного суду м. Херсона (24 роки 8 місяців 26 днів);

з 25.03.2016 по 15.09.2016 суддею Херсонського міського суду Херсонської області (0 років 5 місяців 21 день).

Також 11.03.2024 року позивачка подала до ТУ ДСА заяви за вхід. №464/24 та №465/24 про видачу їй довідок про розмір суддівської винагороди станом на 01.01.2022 та 01.01.2023, виходячи із посадового окладу на січень 2022-2023 роки (2481 грн та 2684 грн), з перерахунком доплати за вислугу років з 70% на 80%, вислуга років за адміністративну посаду 10% та регіонального коефіцієнту 1.1.

08.04.2024 року ТУ ДСА виготовлено ОСОБА_1 довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2022 року, яке складає 117 922,20 грн, посадовий оклад 69 366 грн, доплата за вислугу років 70% - 48 556,20 грн. При обчисленні враховано прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102 грн.

Позивачка, вважаючи протиправною бездіяльність ТУ ДСА щодо здійснення перерахунку доплати за вислугу років судді у відставці з 70% на 80%, зарахувавши 3 роки професійної діяльності їй у стаж роботи судді, а також щодо виготовлення довідок станом на 01.01.2022 та 01.01.2023, виходячи із посадового окладу 2481 грн та 2684 грн, з перерахунком доплати за вислугу років з 70% на 80%, вислуги років за адміністративну посаду 10% та регіонального коефіцієнту 1.1 звернулась до суду з цим позовом.

Відповідно до ст.130 Конституції України, розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі Закон №1402-VIII) встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Згідно з ч.5 ст.135 Закону №1402-VIII суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Пунктом 2 Розділу І Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління ПФУ №3-1 від 25.01.2008 року (далі Порядок №3-1) передбачено, що до заяви про призначення щомісячного довічного грошового утримання додаються, зокрема, розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання (додаток 4 до Порядку).

За змістом Додатку 4 Порядком №3-1 затверджено форму Розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, що складається головою суду та начальником відділу кадрів.

Згідно примітки Додатку 4 Розрахунок стажу роботи судді складається на день видання наказу про відрахування судді зі штату суду.

Таким чином, відсотковий розмір щомісячної доплати за вислугу років залежить від стажу роботи судді у відставці, який розраховується безпосередньо судом, з якого звільнено суддю у відставку.

Судом встановлено, що Херсонським міським судом Херсонської області, з якого звільнено позивачку у відставку, розраховано стаж роботи судді, що дає право на одержання доплати за вислугу років судді у відставці, відповідно до якого стаж вислуги років позивачки станом на 15.09.2016 року складає 34 роки 5 місяців 13 днів.

Відповідно до відомостей, що містяться в автоматизованій системі діловодства спеціалізованого суду, ОСОБА_1 11.04.2024 року зверталась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Херсонського міського суду Херсонської області про визнання протиправними дій (бездіяльності) щодо нездійснення перерахунку стажу судді у відставці з 05.08.2018 року шляхом зарахування 3 роки стажу (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді та невидачі нового наказу щодо зарахування (перерахунку стажу) та не направлення наказу та оновленого розрахунку стажу до ГУ ПФУ для подальшого перерахунку з 05.08.2018 року (справа №420/11304/24).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2024 по справі №420/11304/24 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позову, суд по справі №420/11304/24 встановив, що згідно складеного Херсонським міським судом Херсонської області розрахунком стажу роботи судді, що дає право на одержання доплати за вислугу років, виданого на ім`я позивача, її стаж вислуги років станом на 15.09.2016 року (на момент звільнення) визначений у розмірі 34 роки 5 місяців 13 днів. До вказаного стажу роботи, крім періоду роботи безпосередньо на посаді судді, позивачу також зараховано періоди її професійної діяльності, зокрема, період роботи з 19.08.1977 року по 28.09.1977 року на посаді секретаря народного суду Комсомольського району м. Херсона, та з 12.05.1982 року по 28.06.1991 року на посаді державного нотаріусу Другої Херсонської нотаріальної контори.

Суд по справі №420/11304/24 дійшов висновку, що до розрахунку стажу роботи позивачки станом на 15.09.2016 було зараховано наявний у стаж роботи (професійної діяльності), що передував її призначенню на посаду судді у 1991 році у розмірі 9 років 2 місяці 26 днів, що в контексті спірних правовідносин не суперечить сучасним положенням ч.2 ст.137 Закону №1402-VІІІ.

Натомість стороною позивача під час розгляду справи №420/11304/24 не надано обґрунтувань щодо того, які саме 3 роки стажу роботи (професійної діяльності) позивачки, які надають їй право для призначення на посаду судді, не були зараховані відповідачем до розрахунків стажу роботи судді, що були видані у 2016 році (при її звільненні) та у 2024 році (за заявою позивачки). При цьому, доказів наявності у позивачки додаткового стажу роботи (професійної діяльності), який не був зазначений відповідачем у розрахунку такого стажу, позивачкою до суду надано не було.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23.05.2024 по справі №420/11304/24 залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2024 року.

Погоджуючись з рішенням першої інстанції, колегія суддів у постанові від 30.07.2024 по справі №420/11304/24 зазначила, що у розрахунок стажу роботи судді ОСОБА_1 станом на 15.09.2016 року було зараховано більше ніж 2 роки стажу роботи (професійної діяльності), а саме 9 років 2 місяці 26 днів, що відповідає ст.137 Закону України №1402-VIII.

По даній справі №420/11368/24 позивачкою не заявлено конкретних періодів професійної діяльності, незарахування яких під час обчислення доплати за вислугу років вона вважає протиправним. При цьому, розрахунок стажу, складений Херсонським міським судом Херсонської області, з якого було звільнено позивачку, був предметом судового розгляду у справі №420/11304/24 та визнаний правомірним рішенням суду, яке набрало законної сили.

Частиною 4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем ТУ ДСА відповідно до встановленого стажу роботи судді у відставці у розмірі 34 роки 5 місяців 13 днів, позивачці правомірно нараховано щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 70% посадового окладу, що відповідає положенням ч.5 ст.135 Закону України №1402-VIII.

Також позивачка вважає, що ТУ ДСА допущено протиправну бездіяльність щодо виготовлення їй довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2022 та 01.01.2023, виходячи із посадового окладу 2481 грн та 2684 грн.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Статтею 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 №966-XIV (далі Закон №966-XIV) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Таким чином, для визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у якості розрахункової величини застосовується розмір прожиткового мінімуму, врахованого для його обчислення, який згідно ст.4 Закону №966-XIV встановлюється Верховною Радою України щорічно.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено у 2022 році, зокрема: прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2481 грн; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 грн.

Також відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум працездатних осіб - 2684 грн; працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, - 2102 грн.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Спірні правовідносини в частині обчислення розміру посадового окладу судді у відставці вже було предметом розгляду Верховного Суду.

Згідно із позицією Верховного Суду у цій категорії спорів Законом №1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII (постанови від 10.11.2021 у справі № 400/2031/21, від 30.11.2021 у справі № 360/503/21, від 02.06.2023 у справі № 400/4904/21, від 13.07.2023 у справі № 280/1233/22, від 24.07.2023 у справі № 280/9563/21, від 25.07.2023 у справі №120/2006/22-а, від 26.07.2023 у справі №240/2978/22, від 27.07.2023 у справі №240/3795/22, від 20.11.2023 у справі №120/709/22-а).

Також Верховний Суд у постанові від 12.09.2024 у справі №580/2522/24 зазначив, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року (2270 грн) на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн), на підставі абз.5 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», була неправомірною.

У постанові від 13.11.2024 року у справі №200/1707/24 Верховний Суд зазначив, що Законом України «Про прожитковий мінімум» не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді». Вказаним законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Натомість статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» разом із встановленням на 01.01.2023 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2684 грн, був введений такий вид прожиткового мінімуму, як «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», розмір якого становить 2102 грн.

Верховний Суд зазначив, що зміни до Закону №1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також в Закон України «Про прожитковий мінімум» щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди, немає.

Водночас Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена ч.2 ст.130 Конституції України і ч.3 ст.135 Закону №1402-VIII.

По справі №200/1707/24 Верховний Суд дійшов висновку, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Отже Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про протиправність відмови у видачі позивачу довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за 2023 рік, із зазначенням посадового окладу, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023 року.

По цій справі №420/11368/24 позивачці на її заяви від 11.03.2024 року за вхід. №464/24 та №465/24 про виготовлення довідок станом на 01.01.2022 та 01.01.2023 ТУ ДСА виготовлено лише одну довідку №02-589/24 від 08.04.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2022 року.

Представник ТУ ДСА у відзиві на позов зазначив, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2022 рік» та «Про Державний бюджет на 2023 рік» прожитковий мінімум визначено у розмірі 2102 грн, тобто на одному рівні.

Отже фактично відповідач вважає, що збільшення розміру суддівської винагороди для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у період після січня 2022 року по 2023 рік, не відбулось.

В силу приписів ч.5 ст.242 КАС України суд по даній справі враховує вищевикладену правову позицію Верховного Суду та вважає, що ТУ ДСА допущено протиправну бездіяльність щодо видачі позивачці на її заяви від 11.03.2024 року за вхід. №464/24 та №465/24 довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2022 року (із зазначенням посадового окладу, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022 року) та станом на 01.01.2023 року (із зазначенням посадового окладу, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2023 року).

Що стосується позовних вимог позивачці про зазначення у довідках вислуги років за адміністративну посаду у розмірі 10%, то в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Згідно з п.2 ч.2 ст.135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода складається з посадового окладу та, зокрема, доплати за перебування на адміністративній посаді в суді.

Суддям, які обіймають посади, зокрема, заступника голови суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5% посадового окладу судді відповідного суду, а голові суду 10% посадового окладу судді відповідного суду (ч.6 ст.135 Закону №1402-VIII).

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , у ній містяться записи трудової діяльності позивачки, зокрема:

20.03.1999 року призначена заступником голови Комсомольського районного суду м. Херсона;

09.11.1999 року призначена на посаду голови Комсомольського районного суду м. Херсона;

03.04.2002 року затверджена строком на 5 років на посаду голови місцевого Комсомольського районного суду м. Херсона;

31.05.2007 року призначена строком на 5 років на посаду голови місцевого Комсомольського районного суду м. Херсона;

01.06.2012 року продовжує здійснювати повноваження голови суду до призначення голови у порядку, встановленому Законом №1402-VIII;

25.02.2013 року припинити здійснювати повноваження голови Комсомольського районного суду м. Херсона;

20.03.2015 року обрана на посаду заступника голови Комсомольського районного суду м. Херсона строком на 2 роки;

18.03.2016 року припинено повноваження заступника голови Комсомольського районного суду м. Херсона;

24.03.2016 року відрахована зі штату Комсомольського районного суду м. Херсона, у зв`язку з переведенням на роботу на посаді судді Херсонського міського суду Херсонської області;

25.03.2016 року зарахована до штату Херсонського міського суду Херсонської області на посаду судді;

15.09.2016 року відрахована зі штату суду у відставку.

Таким чином, протягом трудової діяльності ОСОБА_1 обіймала адміністративні посади в суді, зокрема заступника голови суду та голови суду. Останньою адміністративною посадою, яку вона займала, була посада заступника голови Комсомольського районного суду м. Херсона, повноваження на якій були припинені 18.03.2016 року. Після цього позивачка була переведена на посаду судді до Херсонського міського суду Херсонської області, а 15.09.2016 року звільнена у відставку без виконання адміністративних обов`язків. Отже, на момент звільнення позивачка не перебувала на адміністративній посаді.

Згідно з п.3 Розділу І Порядку №3-1 щомісячне довічне грошове утримання призначається з дня, наступного за днем звільнення судді з посади у відставку, якщо звернення за призначенням щомісячного довічного грошового утримання відбулося не пізніше трьох місяців з дня звільнення судді з посади.

До заяви про призначення щомісячного довічного грошового утримання додається довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2), видана судом, з якого суддя вийшов у відставку (п.2 розділу ІІ Порядку №3-1).

Враховуючи те, що на момент звільнення у відставку позивачка не обіймала адміністративної посади в суді, суд дійшов висновку, що відсутні підстави для включення в довідки про суддівську винагороду доплати за перебування на адміністративній посаді.

Крім того згідно з п.1 ч.4 ст.135 Закону №1402-VIII до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти, зокрема, 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.

Згідно з довідкою №02-589/24 від 08.04.2024 про суддівську винагороду станом на 01.01.2022 посадовий оклад позивачки становить 69366 грн (2102 грн прожитковий мінімум х 30 (базовий розмір посадового окладу) х 1,1 (регіональний коефіцієнт).

Таким чином, відповідач ТУ ДСА не заперечує право позивачці на застосування при виготовленні довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці регіонального коефіцієнта 1,1 та під час виготовлення довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці врахований регіональний коефіцієнт 1,1.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.2 ст.2 КАС України).

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову шляхом: визнання протиправною бездіяльності ТУ ДСА щодо видачі позивачці довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2022 року (із зазначенням посадового окладу, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 року) та станом на 01.01.2023 року (із зазначенням посадового окладу, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023 року); зобов`язання ТУ ДСА видати позивачці довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2022 року (із зазначенням посадового окладу, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 року) та станом на 01.01.2023 року (із зазначенням посадового окладу, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023 року).

Також у змісті позову позивачка просила винести в порядку ст.249 КАСУ окрему ухвалу за порушення вимог ч.6 ст.13 Закону №1402-VIII щодо не визнання службовими особами ТУ ДСА висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, які є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та ч.1 ст.98 Закону України «Про Конституційний Суд України» щодо невизнання та недодержання службовими особами ТУ ДСА правових висновків Конституційного Суду України та направити до ВРП для реагування з метою припинення в подальшому порушення вимог закону щодо прав суддів у відставці на своєчасний перерахунок довічного грошового утримання з часу виникнення права.

Враховуючи те, що за ст.249 КАС України основною метою постановлення окремої ухвали є усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону та носять системний характер для того, щоб не допустити таких порушень у майбутньому, а також те, що постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком, суд під час розгляду справи не вбачає підстав для задоволення клопотання.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з ч.1,3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Позивачка за подання адміністративного позову сплатила 2906,88 грн судового збору за три вимоги немайнового характеру з урахуванням коефіцієнта 0,8 за подання позову в електронному вигляді через підсистему «Електронний суд».

Суд вважає, що на користь позивачки слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1000 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень ТУ ДСА.

Також у змісті позову позивачка заявила клопотання про розподіл судових витрат на правничу допомогу, які становлять 10 000 грн.

У відзиві на позов представник ТУ ДСА зазначив, що заявлений розмір витрат є завищеним, стягнення витрат на правничу допомогу у сумі 10000 грн не відповідає критеріям співмірності та принципу справедливості. Зазначив, що у провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа №420/11438/24 за позовом ОСОБА_1 до ТУ ДСА про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії (стосовно перерахунку стажу із 70% на 80% та оновленої довідки про суддівську винагороду за 2024 рік), по якій просить стягнути з Управління за надання правничої допомоги судді у відставці 6000 грн.

Згідно з п.1 ч. 3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.5-7 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У той же час відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на який такі дії вчинялись.

Вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

На підтвердження розміру витрат зі сплати професійної правничої допомоги у зв`язку з розглядом справи представником позивача надані копії договору про надання правової (правничої) допомоги від 06.03.2024 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Кияшко О.О., акти виконаних робіт від 10.04.2024 та 11.04.2024 року.

Згідно з п.1.1 договору від 06.03.2024 року за умовами цього договору адвокат Кияшко О.О. (виконавець) надає ОСОБА_1 (замовнику) правову допомогу, а саме надання консультацій, представництво інтересів замовника.

За змістом п.3.1 договору сторони досягли згоди, що замовник сплачує виконавцю аванс у грошовій сумі 3000 грн протягом трьох банківських днів з моменту підписання даного договору за наявності фінансової можливості.

Також сторони погодили, що замовник сплачує виконавцю гонорар у сумі 10000 грн у разі задоволення позовних вимог або у разі укладання мирової угоди (відмови від позову) у суді першої інстанції та за участь у суді апеляційної інстанції, сума авансу входить в суму гонорару (п.3.3 договору).

10.04.2024 року сторонами укладено два акти виконаних робіт (б/н), згідно яких сторонами погоджено, що гонорар адвоката складає в загальному розмірі 8000 грн за виконання наступних послуг:

За першим актом: 1) пошук судової практики та практики ВС у справах стосовно виготовлення довідки про суддівську винагороду 30 хв вартістю 500 грн; 2) підготовка та подання заяви до ДСА про виготовлення довідки станом на 01.01.2022 року 30 хв вартістю 500 грн; 3) підготовка, формування матеріалів справи та подання позовної заяви до суду через підсистему «Електронний суд» щодо визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, щодо виготовлення довідки про розмір суддівської винагороди 2 год вартістю 3000 грн.

За другим актом: 1) пошук судової практики та практики ВС у справах стосовно виготовлення довідки про суддівську винагороду 30 хв вартістю 500 грн; 2) підготовка та подання заяви до ДСА про виготовлення довідки станом на 01.01.2023 року 30 хв вартістю 500 грн; 3) підготовка, формування матеріалів справи та подання позовної заяви до суду через підсистему «Електронний суд» щодо визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, щодо виготовлення довідки про розмір суддівської винагороди 2 год вартістю 3000 грн.

Також 11.04.2024 року сторонами укладено акт виконаних робіт (б/н), згідно з яким сторонами погоджено, що адвокатом надано наступні послуги: 1) пошук судової практики та практики ВС у справах стосовно виготовлення довідки про суддівську винагороду 30 хв вартістю 500 грн; 2) підготовка та подання заяви до Херсонського місцевого суду Херсонської області про виготовлення розрахунку стажу 30 хв вартістю 500 грн; 3) підготовка, формування матеріалів справи та подання позовної заяви до суду через підсистему «Електронний суд» щодо визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, щодо виготовлення довідки про розмір суддівської винагороди 2 год вартістю 3000 грн. Загальна вартість послуг склала 4000 грн.

Таким чином, сума гонорару адвоката, визначена сторонами у договорі (10 000 грн) не відповідає загальній сумі гонорару згідно актів наданих послуг (12 000 грн).

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послу.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Дослідивши подані докази, суд дійшов висновку, що відсутня дійсна необхідність у наданні адвокатом Кияшко О.О. послуг з пошуку судової практики, оскільки такі послуги фактично охоплюються послугою зі складання позовної заяви.

Також суд вважає, що відсутня дійсна необхідність у наданні адвокатом однієї і тієї ж послуги з підготовки, формування матеріалів та подання позову до суду тричі. Вартість такої послуги визначена на рівні 3000 грн кожна, тобто загальною вартістю 9000 грн. Однак адвокатом подавалась до суду лише одна позовна заява.

На підставі вищезазначеного, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін) час, який об`єктивно був витрачений адвокатом на надання послуг, та їх обсяг, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості, пропорційності їх розміру, а також реальності та дійсної необхідності, суд вважає, що співмірним розміром судових витрат пов`язаних з витратами на професійну правничу допомогу є 3000 грн, які необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача ТУ ДСА на користь позивачки.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 132, 134, 139, 262, 241-246 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області (вул. Перекопська, 5, м. Херсон, 73000, код ЄДРПОУ 26283946), Херсонського міського суду Херсонської області (вул. Маяковського, 6/29, м. Херсон, 73000, код ЄДРПОУ 40366853), третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. Крицак Валентини, 6, м. Херсон, 73036, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області щодо видачі ОСОБА_1 довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2022 року (із зазначенням посадового окладу, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 року) та станом на 01.01.2023 року (із зазначенням посадового окладу, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023 року).

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області видати ОСОБА_1 довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 01.01.2022 року (із зазначенням посадового окладу, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 року) та станом на 01.01.2023 року (із зазначенням посадового окладу, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023 року).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1000 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва