Рішення

від 04.12.2024 по справі 420/31764/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/31764/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В., розглянувши у письмовому провадженні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробниче підприємство «ПІВДЕНИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС» (вул. Новокостянтинівська, 2А, офіс 207, м. Київ, 04080) до Одеської митниці (вул. Юрія та Івана Лип, 21 А, м. Одеса, 65078) про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробниче підприємство «ПІВДЕНИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС» (далі ТОВ «ТВП «ПІВДЕНИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС») до Одеської митниці, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 07.10.2024 №UA500370/2024/000068/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500370/2024/000150 від 07.10.2024.

Позивач зазначив, що між ТОВ «ТВП «ПІВДЕНИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС» (покупець) та компанією ENERGY EG CO. (Єгипет, продавець) 17.03.2024 року укладено контракт №1703/24 на поставку солі харчової, таблетованої та технічної (для промислової переробки), на виконання умов якого останній зобов`язується поставити ТОВ «ТВП «ПІВДЕНИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС» товар.

З метою здійснення митного оформлення поставленого товару ТОВ «ТВП «ПІВДЕНИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС» 07.10.2024 подано митну декларацію №24UA500370005567U7 та передбачений МКУ пакет документів для підтвердження митної вартості товару за ціною договору.

Одеська митниця 07.10.2024 року направила повідомлення про виявлені недоліки в документах, поданих разом з декларацією №24UA500370005567U7, та вимагала надати додаткові документи.

07.10.2024 на адресу митниці листом за вих. №0710/1 направлена відповідь з додатками на повідомлення від 07.10.2024 року.

Однак відповідачем 07.10.2024 прийняті оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів №UA500370/2024/000068/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500370/2024/000150.

Представник позивача вважає прийняті відповідачем рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В обґрунтування позовних вимог представник зазначив, що він не погоджується з підставами викладеними в оскаржуваному рішенні для відмови для здійснення митного оформлення товару за ціною договору.

Зокрема, згідно з оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товарів митний орган вважав митну вартість непідтвердженою, оскільки інвои?с від 18.09.2024 №99 не містить відбитку штампа ПМК проставленого під час перетину митного кордону.

З цього приводу представник позивача зазначив, що для ввезення товарів морським транспортом відсутня обов`язкова вимога наявності чи надання оригіналу інвойсу для постановки на них штампів митних постів.

Також в рішенні вказано, що у наданіи? банківськіи? платіжніи? інструкціі? №13 відсутні підписи уповноваженого банку, що суперечить ч.14 Порядку затвердженого Постановою Правління НБУ від 28.07.08 №216; окрім того шрифт у графі «Сума» візуально є відмінним від інших граф, що може свідчити про підробку та неправдиві відомості.

Представник позивача зазначив, що для визначення митної вартості товару митному органу було надано повідомлення системи SWIFT (платіжна інструкція №13 від 24.09.2024 року), однак чинним законодавством не передбачено проставлення банківської печатки на SWIFT повідомленні. Представник вважає, що у митного органу були відсутні жодні підстави вважати, що візуально відмінний шрифт окремих граф може свідчити про підробку та неправдиві відомості, оскільки митному органу надавались і інші документи, які підтверджують сплату вказаної в платіжній інструкції суми - 72600 доларів США (заяву на купівлю іноземної валюти №8 від 23.09.2024 та виписку по валютному рахунку за 24.09.2024 року).

Водночас, в оскаржуваному рішення зазначено про неможливість митного органу прийняти до уваги, висновку цінової експертизи ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» від 19.09.2024 №3-2/540, у зв`язку з не долученням до нього всіх додатків згідно постанови КМУ від 10.09.2003 №1440.

Такі зауваження митниці представник позивача вважає необґрунтованими, оскільки, по-перше, в рішенні зазначено невірні реквізити висновку від 19.09.2024 №3-2/540, замість правильних від 26.09.2024 №3-2/556, що свідчить про неуважне дослідження документів наданих декларантом та формальне винесення зауважень митним органом. По-друге, вимоги Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10.09.2003 №1440 не являється обов`язковим для застосування ДП «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ», оскільки не є суб`єктом оціночної діяльності.

Крім того, зауваження відповідача, щодо надання контракту від 17.03.2024 №1703/24, аркуші якого не пронумеровані та не підписані сторонами договору, містять ознаки неодноразового сканування, що в свою чергу може свідчити, що даний документ може містити ознаки підробки, не відповідають дійсності.

Серед іншого представник зазначив, що не погоджується із зауваженнями митниці в митній декларації країни відправлення, оскільки за змістом ч.2 ст.53 МК України такий документ не є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів, а тому не підтверджує митну вартість для цілей МК та не може містити розбіжностей.

Представник позивача просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 14.10.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження по справі, вирішено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в електронній формі.

Ухвалою суду від 04.12.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

До суду представником Одеської митниці наданий відзив на позовну заяву, в якому представник просив відмовити в задоволенні позову, зазначивши, під час здійснення Одеською митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митними деклараціями встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, оскільки: 1) рахунок-фактура від 18.09.2024 №99 не містить відбитку штампа ПМК про перетин митного кордону; 2) банківська платіжна інструкція №13 не має підписів уповноваженого банку, а шрифт у графі «Сума» візуально відрізняється, що може свідчити про підробку; 3) висновок про вартісні характеристики товарів від 19.09.2024 №3-2/540 не містить документального підтвердження числових значень, як того вимагає п.56 ПКМУ №1440; 4) зовнішньоекономічний договір від 17.03.2024 №1703/24 має аркуші без підписів сторін, зі слідами багаторазового сканування, що може свідчити про фальсифікацію; 5) митна декларація країни відправлення від 23.09.2024 №700334837135429 не містить інформації про одержувача вантажу, що унеможливлює ідентифікацію товарів.

Представник посилається на те, що Верховний Суд у постановах від 28.07.2021 у справі №808/3022/17, від 26.07.2021 по справі №813/8725/14, від 16.07.2021 у справі №804/3702/16, від 16.07.2021 по справі №804/769/16 та від 12.07.2022 по справі №808/865/18 визначив, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу.

На підставі ч.3 ст.53 МКУ у декларанта були витребувані додаткові документи.

Декларантом на вимогу митного органу наданий лист, що більш ніяких документів надаватись не буде.

Оскільки декларант не подав документів, митний орган дійшов висновку про не спростування розбіжностей в наданих документах та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митниці у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

При цьому митницею проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості товарів є більшим по товару №1 0,128 дол. США/кг (МД від 20.09.2024 №UA500370/2024/005292).

Представник ТОВ «ТВП «ПІВДЕНИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС» надав до суду відповідь на відзив, у якій підтримав позовні вимоги у повному обсязі та зазначив, що визначення більшої ціни товару у МД від 20.09.2024 №UА500370/2024/005292, на яку митний орган посилається як на підставу збільшення ціни, не є безумовною підставою для коригування вартості товару в бік збільшення.

Представник не спростовує право відповідача для поглибленої перевірки, проте наполягає на тому, що наявність у базі даних інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), що саме по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів.

Представником митниці подано до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких, посилаючись на доводи, викладені у відзиві, просить відмовити у задоволенні позову.

Справа розглянута в письмовому провадженні.

Судом встановлено, що 17.03.2024 року між позивачем ТОВ «ТВП «ПІВДЕНИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС» (покупець) та компанією ENERGY EG CO. (Єгипет, продавець) укладено договір купівлі-продажу №1703/24, відповідно до п.1 якого покупець погоджується купити, а продавець погоджується продати товар - сіль харчову, сіль таблетовану, сіль технічну (для промислового переробляння).

Згідно з п.4 договору асортимент, кількість, вартість, вага нетто/брутто та інші умови кожної поставки узгоджуються сторонами заздалегідь та вказуються в інвойсах на кожну окрему поставку. Умови поставки FOB порти Єгипту або CIF/CFR порти України (Інкотермс 2020), що зазначається у інвойсах або додаткових угодах на кожну окрему партію.

18.09.2024 року компанією ENERGY EG CO. (Єгипет) на підставі договору купівлі-продажу №1703/24 від 17.03.2024 складено інвойс №99 на поставку товару солі технічної загальною вартістю 72600 дол. США.

З метою здійснення митного оформлення поставки товару ТОВ «ТВП «ПІВДЕНИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС» 07.10.2024 року подано митну декларацію №24UA500370005567U7, в якій митну вартість товару визначено за першим методом - за ціною договору.

Для підтвердження вказаних у деклараціях відомостей до митного органу поданий відповідний пакет документів згідно з МК України (контракт, інвойс та інші документи).

Проте відповідачем за поданими документами не здійснено митне оформлення документів з підстав, які зазначені в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 07.10.2024 №UA500370/2024/000068/2.

Згідно з вказаним рішенням митний орган вважав, що надані документи містять розбіжності, а саме:

1) інвои?с від 18.09.2024 №99 не містить відбитку штампа ПМК проставленого під час перетину митного кордону;

2) у наданіи? банківськіи? платіжніи? інструкціі? за №13 відсутні підписи уповноваженого банку, що суперечить ч.14 Порядку затвердженого Постановою Правління НБУ від 28.07.08 №216; окрім того шрифт у графі «Сума» візуально є відмінним від інших граф, що може свідчити про підробку та неправдиві відомості;

3) висновок про вартісні характеристики товарів від 19.09.2024 №3-2/540 містить дані аналізу наданих документів, інформаціи??них видань та аналізу інформаціі? операторів ринку, що не може бути взято до уваги митним органом, оскільки відповідно до п.56 ПКМУ від 10.09.2003 №1440 «Про затвердження Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки маи?на і маи?нових прав» звіт про оцінку маи?на, що складається у повніи? формі, повинен містити додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - інші інформаціи?ні джерела, які роз`яснюють і підтверджують припущення та розрахунки. Таким чином у зазначеному висновку відсутнє документальне підтвердження числових значень;

4) надано зовнішньоекономічнии? договір від 17.03.2024 №1703/24, аркуші якого не підписані сторонами договору, містять ознаки неодноразового сканування, що в свою чергу може свідчити, що дании? документ може містити ознаки підробки;

5) копія митноі? деклараціі? краі?ни відправлення від 23.09.2024 №700334837135429 не містить посилань на одержувача вантажу що не дає можливості ідентифікувати партію товару.

Відповідно до ч.3 ст.53 МК декларанта повідомлено про необхідність подання додаткових документів: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

07.10.2024 року представником позивача направлений лист за вих. №0710/1 у відповідь на повідомлення декларанту, у якому містяться пояснення позивача митному органу щодо кожної зазначеної розбіжності. Також у листі зазначено, що у МД від 07.10.2024 №24UA500370005567U7 вірно та обґрунтовано визначена митна вартість товарів, подано всі наявні та вичерпні документи. Просив митний орган прийняти факти та документи викладені та надані до розгляду. Повідомлено, що інших документів надаватись не буде.

Незважаючи на надання пояснень, митним органом прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару.

Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, відповідачем визначено митну вартість за резервним методом, на підставі даних згідно МД від 20.09.2024 №UA500370/2024/005292 щодо товару, заявленого до митного оформлення, вартість якого є більшою ніж заявлено декларантом.

Позивачу, як декларанту, роз`яснено, у разі незгоди з рішеннями, права на їх оскарження до органу вищого рівня відповідно до глави 4 МКУ або суду, а також права викладені у ч.3 ст.52 цього МКУ.

Представник позивача, вважаючи оскаржувані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів та зборів.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п.23,24 ст.4 МК України митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Згідно положень МК України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 ст.53 МК України визначений перелік документів, які декларант подає митному органу щодо підтвердження митної вартості товарів і обраний метод її визначення. Такими документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.3 ст.53 МКУ у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи, перелік яких визначений в даній нормі закону.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів від 07.10.2024 №UA500370/2024/000068/2 зазначено, що подані позивачем документи містять розбіжності.

Проте жодного належного та допустимого доказу, що надані позивачем документи містять розбіжності не надано. Розбіжність це відсутність однаковості в документах щодо митної вартості товару. В рішенні відсутні посилання на розбіжності в наданих документах.

В той же час в декларації митної вартості, контракті, інвойсі, які є основними документами, жодних розбіжностей саме у вартості товару не міститься.

Суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача, що зазначені в оскаржуваному рішенні підстави для його прийняття, як розбіжності в документах, які не містять відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, є неспроможними.

Суд вважає, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Ціна товару була визначена позивачем згідно з умовами контракту. В той же час обставини, якими мотивоване рішення митного органу про необхідність витребування додаткових документів є необґрунтованими, оскільки надані документи у сукупності підтверджують визначену митну вартість товару позивачем (декларантом) за першим методом визначення митної вартості.

Водночас приписи МКУ зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено наявність підстав для витребування додаткових документів у позивача.

Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Суд вважає необґрунтованими сумніви митного органу в заявленій декларантом митній вартості товару, що у поданому до митного оформлення інвои?сі від 18.09.2024 №99 не міститься відбитку штампа ПМК проставленого під час перетину митного кордону.

Відповідно до п.1.2 розділу І «Загальні положення» Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 (далі Порядок №631) у цьому Порядку терміни та скорочення вживаються в таких значеннях, зокрема, штамп ПМК - штамп «Під митним контролем».

Згідно з п.4.3 розділу IV «Виконання митних формальностей за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку» порядку №631 прийняття митної декларації для оформлення супроводжується наступними формальностями, зокрема: - проставлення у МД згідно з порядком заповнення митних декларацій на бланку ЄАД відбитка штампа ПМК у графі D/J кожного аркуша форми МД-2, в нижній частині додаткових аркушів форми МД-3, доповнень до форми МД-6 та специфікацій форми МД-8 (у разі подання МД на паперовому носії); - проставлення відбитка штампа ПМК на рахунку або іншому документі, який визначає вартість товару (у разі подання його на паперовому носії); - унесення номера штампа ПМК до ЕК МД (у разі подання МД на паперовому носії) або до ЕМД.

Отже, у разі подання митної декларації та супровідних документів на паперовому носії, посадова особа зобов`язана забезпечити проставлення штампа ПМК у відповідних графах митної декларації, а також на рахунку або іншому документі, що визначає вартість товару.

Суд вважає, що обов`язок проставлення штампа ПМК («Під митним контролем») належить виключно до компетенції посадової особи митного органу, яка приймає документи до оформлення. Відсутність такого штампа на інвойсі не може бути автоматично покладена на декларанта як його обов`язок або використовуватися як підстава для сумнівів у достовірності заявленої митної вартості товару.

Крім того, суд вважає необґрунтованими посилання митного органу як на підставу для коригування митної вартості про те, що платіжна інструкція №13 не містить обов`язкових підписів уповноваженого банку, та шрифт у графі «Сума» візуально є відмінним від інших граф, враховуючи наступне.

Згідно з п.п.13 п.14 розділу ІІ Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого постановою правління НБУ від 28.07.2008 №216 платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити, зокрема, підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації.

Судом досліджена копія платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах №13 від 24.09.2024 та встановлено, що вона підписана електронним підписом відповідальної особи - ОСОБА_1 . Наявність електронного підпису повністю відповідає вимогам, встановленим зазначеною постановою НБУ.

Щодо зауважень митного органу про візуальну відмінність шрифту у графі «Сума», суд вважає їх суб`єктивними. Відповідно до ч.2 ст.74 КАС України обов`язок доведення обґрунтованості прийнятого рішення покладається на суб`єкта владних повноважень. Однак митний орган не надав належних доказів, які б підтверджували факт невідповідності документа встановленим законодавчим вимогам.

При цьому, за змістом платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах №13 від 24.09.2024 (SWIFT переказ) і вважає, що такий документ містить інформацію про платника (графа 50 збігається із відомостями про позивача), отримувача коштів (графа 59 збігається з продавцем товару за зовнішньоекономічним контрактом), суму та валюту (графа 32 72600 дол. США, що відповідає сумі згідно інвойсу від 18.09.2024 №99), а також призначення платежу (графа 70, у якій зазначено оплата за технічну сіль згідно інвойсу №99 від 18.09.2024 та контракту №1703/24 від 17.03.2024).

Суд дійшов висновку, що ідентифікація наданої до митного оформлення платіжної інструкції №13 від 24.09.2024 щодо SWIFT переказу підтверджує інформацію оплати поставки товару за наявною у ній інформацією: номером та датою контракту, номером та датою інвойсу, сумою за поставлену партію товару, назвою отримувача коштів та назвою відправника.

В свою чергу, в матеріалах справи міститься заявка позивача №8 про купівлю іноземної валюти або банківських металів від 23.09.2024, якою доручено ПАТ Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» 72600 дол. США за курсом уповноваженого банку. Підстава для купівлі іноземної валюти передплата за сіль технічну згідно контракту №1703/24 від 17.03.2024 та рахунку-фактури №99 від 18.09.2024.

Надані митному органу платіжні документи у своїй сукупності свідчать про те, що 23.09.2024 позивачем на виконання контракту №1703/24 від 17.03.2024 придбано у банку кошти у валюті та сумі, що відповідає відомостям згідно інвойсу №99 від 18.09.2024. Також 24.09.2024 року позивач здійснив переказ придбаної валюти коштів на користь контрагента компанії ENERGY EG CO. (Єгипет).

Суд дійшов висновку, що надані платіжні банківські документи у своїй сукупності ідентифікують сплату коштів саме за імпортовану партію товару.

В оскаржуваному рішенні також зазначено, що сторінки контракту від 17.03.2024 №1703/24 містять сліди неодноразового сканування та повторного друку.

Суд, дослідивши копію контракту від 17.03.2024 №1703/24, надану відповідачем разом з відзивом на позовну заяву, встановив, що текст документу чітко відображений, а контракт підписаний сторонами на його останній сторінці та скріплений печатками підприємств.

Тому суд дійшов висновку, що сумніви митного органу щодо належності наданої копії контракту, зокрема, стосовно наявності слідів неодноразового сканування та повторного друку, не мають обґрунтованого характеру.

Також суд вважає, що не підписання сторонами контракту усіх його сторінок не може бути обґрунтованим сумнівом для витребування додаткових документів.

Відповідно до абз.13 ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності;.

Згідно з ч.2 ст.6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч.2 ст.207 ЦК України).

Законодавство України не містить перелік вимог до зовнішньоекономічного договору щодо завірення печатками підприємств кожної сторінки контракту.

Крім того, частиною 3 ст.53 МК України передбачено, що висновок експерта є додатковим документом, та подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, відповідачем у оскаржуваному рішенні не наведено будь-яких сумнівів щодо невідповідності заявленої декларантом митної вартості товару до висновків експерта.

Серед іншого, митної декларації краі?ни відправлення також не зазначений у ч.2 ст.53 МК, а тому не підтверджує митну вартість для цілей МК та не може містити розбіжностей.

Таким чином, зазначені щодо митної декларації краі?ни відправлення твердження митного органу не можуть впливати на митну вартість товару, а тому не можуть бути підставою для відмови в митному оформленні товару за наданими документами.

Між тим, за приписами МКУ митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено наявність підстав для витребування додаткових документів у позивача.

Частиною 5 ст.242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Суд вважає, що позивачем до декларації, а також до пояснень, надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару, методу її визначення, документи у сукупності містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Відповідач у відзиві на позов не спростував доводів позивача, викладених у позові.

Суд дійшов висновку, що надані до митного оформлення декларація, контракт, а також інвойс оформлені відповідно до чинного законодавства, а їх форма та зміст не викликають сумнівів щодо визначеної митної вартості товару.

Відповідачем не спростовано жодними належними, допустимими та достатніми доказами, що документи, надані позивачем до митної декларації не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, що б могло надати митному органу підстави для висновку про неправильне визначення позивачем митної вартості.

Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах (постанови ВС від 27.04.2020 року по справі №140/804/19, від 11.06.2020 року по справі №815/5464/16, від 30.04.2020 року по справі №820/231/16, від 31.03.2020 року, від 19.03.2020 року по справі №808/4127/15).

МК України встановлено, що при відсутності застережень щодо застосування основного методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу та наявності документів, перелік яких зазначений в ч.2 ст.53 МК України застосовується саме основний метод визначення митної вартості товарів.

Згідно ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними методами: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами 3,6 цієї статті визначено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Частиною 8 статті 57 МКУ встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, проте такі функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди з задекларованою митною вартістю, до яких відносить, зокрема, проведення консультацій та обов`язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів.

Відповідно до п.2,4 ст.55 МКУ прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Однак спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 ч.2 ст.55 МКУ.

Оцінюючи вказане рішення відповідача суд вважає за необхідне врахувати також правові висновки щодо застосування норм права до спірних правовідносин, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд наголошував у своїх правових висновках, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Верховний Суд вважав за необхідне зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню (постанова від 25 лютого 2020 року справа №260/718/19; 27 квітня 2020 року справа №140/804/19).

У постанові від 30.04.2020 року по справі №820/231/16 Верховний Суд вказує, що отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажну митну декларацію, на яку митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України; що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідачем здійснено коригування митної вартості товару на підставі відомостей бази даних, оскільки за попередньою МД від 20.09.2024 №UA500370/2024/005292 вартість товару є більшою, ніж заявлено декларантом. Однак суд вважає, що митна декларація від від 20.09.2024 №UA500370/2024/005292 не може бути врахована для коригування митної вартості товару за МД позивача, оскільки митна вартість товарів, митне оформлення яких вже здійснено за МД із АСМО «Інспектор» сформована за інших технічних характеристик товару (графа 33 МД), вказане може впливати на різницю між митною вартістю товарів.

Статтею 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.72,73,75,76 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 07.10.2024 №UA500370/2024/000068/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500370/2024/000150 від 07.10.2024.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Верховний Суд у постанові від 16.03.2020 по справі №1.380.2019.001962 дійшов висновку, що при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів ціною позову в розумінні Закону «Про судовий збір» є різниця митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.

Згідно з п.1 ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2024 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 3028 грн).

По цій справі різниця митних платежів становить 1928159,10 грн, 1,5% від якої становить 28922,38 грн.

Водночас відповідно до ч.3 ст.4 при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки позовна заява подана позивачем через підсистему «Електронний суд» ставка судового збору за подання цього позову понижається на коефіцієнт 0,8 та складає 23137,90 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем сплачений судовий збір у загальному розмірі 31950,39 грн.

Натомість Верховним Судом у постанові від 18.02.2020 року по справі №320/3053/19 сформований правовий висновок, що рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, лише в сукупності позбавляють позивача права оформити товар за основним методом визначення митної вартості та породжують обов`язок позивача задекларувати товар за визначеною відповідачем митною вартістю товару. Відповідно, скасування зазначених актів митного органу є способом захисту позивачем лише одного права - права оформити Товар за заявленою ним митною вартістю, що вказує на те, що це є однією позовною вимогою.

Суд вважає, що по даній справі з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягають стягненню на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 23137,90 грн. Що стосується надмірно сплаченого судового збору у розмірі 8812,49 грн він підлягає поверненню позивачу у порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст.2,3, 6, 7, 9, 12, 13, 139, 241-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробниче підприємство «ПІВДЕНИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС» (вул. Новокостянтинівська, 2А, офіс 207, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 42238260) до Одеської митниці (вул. Лип Івана та Юрія, 21а, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 07.10.2024 року №UA500370/2024/000068/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500370/2024/000150 від 07.10.2024 року.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-виробниче підприємство «ПІВДЕНИЙ ТОРГОВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС» витрати зі сплати судового збору в розмірі 23137,90 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст.295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва