Ухвала

від 03.12.2024 по справі 520/32683/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження

03 грудня 2024 р. Справа № 520/32683/24

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Мельников Р.В., розглянувши адміністративний позов Харківської районної Харківської області громадської організації "Споживач" до Комунального підприємства "Тепловодопостачання Височанської селищної ради" про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Харківська районна Харківської області громадська організація "Споживач" звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом, в якому просив суд:

- визнати дії КП Тепловодопостачання Височанської селищної ради, щодо не підготування на укладення договору з централізованого водопостачання та не укладення таких договорів зі споживачами порушенням прав невизначеного кола споживачів яким КП ТВСР надає послугу з централізованого водопостачання;

- зобов`язати КП Тепловодопостачання Височанської селищної ради підготувати на укладення договору з централізованого водопостачання та укласти такі договори зі всіма споживачами яким КП ТВСР надає послугу з централізованого водопостачання;

- визнати дії КП Тепловодопостачання Височанської селищної ради, щодо застосування для розрахунку з споживачами яким КПТВСР надає послуги з централізованого водопостачання тарифу який встановлено рішенням ВК Височанської селищної ради від 20.01.2022 року у розмірі 28.386 гривен за 1 м. куб. з ПДВ незаконними, такими що порушили права невизначеного кола споживачів яким КП ТВСР надає послуги централізованого водопостачання з 01.02.2022 року;

- зобов`язати КП Тепловодопостачання Височанської селищної ради перерахувати і повернути всім споживачам сплачені кошти, яким КП ТВСР надавало послугу з централізованого водопостачання, і незаконно нараховувало їм кошти з 01.02.2022 року на підставі незаконно прийнятого тарифу у розмірі 28.386 гривен за 1 м. куб. 1.питної води з ПДВ.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вивчивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що вона не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду заявлено позовні вимоги про визнання дій КП Тепловодопостачання Височанської селищної ради, щодо не підготування на укладення договору з централізованого водопостачання та не укладення таких договорів зі споживачами порушенням прав невизначеного кола споживачів яким КП ТВСР надає послугу з централізованого водопостачання, а також дій КП Тепловодопостачання Височанської селищної ради щодо застосування для розрахунку з споживачами, яким КПТВСР надає послуги з централізованого водопостачання тарифу, який встановлено рішенням ВК Височанської селищної ради від 20.01.2022 року у розмірі 28.386 гривен за 1 м. куб. з ПДВ незаконними, такими що порушили права невизначеного кола споживачів яким КП ТВСР надає послуги централізованого водопостачання з 01.02.2022 року.

Зі змісту позову вбачаються доводи позивача стосовно того, що одним із завдань організації є захист прав споживачів. При тому на підставі положень п.9 ч.1 ст.25 Закону України «Про захист прав споживачів» організація наділена правом звертатися з позовом до суду про визнання дій продавця, виробника (підприємства, що виконує їх функції), виконавця протиправними щодо невизначеного кола споживачів і припинення цих дій. На виконання статутних завдань організацією зібрано інформацію про порушення прав споживачів - мешканців Височанської територіальної громади Харківської області стосовно отримання послуги з централізованого постачання і прийнято рішення стосовно звернення до суду щодо захисту неорієнтованого кола споживачів, які від Комунального підприємства "Тепловодопостачання Височанської селищної ради" отримують послугу з централізованого водопостачання. Отже, у позовній заяві вказано, що організацією на отриманій інформації встановлено, що Комунальне підприємство "Тепловодопостачання Височанської селищної ради" надає споживачам послугу з централізованого водопостачання без укладення договорів та на підставі незаконно завищеного тарифу. На офіційному сайті Височанської селищної ради -«Височанська громада» як у розділі КП Тепловодопостачання, так і в інших розділах не знаходиться інформація стосовно наявності публічного договору на централізоване водопостачання Комунальним підприємством "Тепловодопостачання Височанської селищної ради", окремі індівідуальні договори Комунальне підприємство "Тепловодопостачання Височанської селищної ради" з споживачами не укладає. Представником позивача вказано, що тариф на централізоване водопостачання у розмірі 28,386 гривен за 1 куб.м питної води з податком на додану вартість встановлено рішенням Виконавчого комітету Височанської селищної ради 20.01.2022 року і цей тариф почав застосовуватись Комунальним підприємством "Тепловодопостачання Височанської селищної ради" з 01.02.2022 року. Із посиланням на положення п.2 ч.2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» представником позивача у позовній заяві вказано, що укладення договорів Комунальне підприємство "Тепловодопостачання Височанської селищної ради" не здійснило, а тому свої послуги з централізованого постачання виконує з порушенням нормативної бази, без зазначеної відповідальності стосовно надання неякісних послуг своїх та більш зрозумілого для споживача порядку надання послуг з централізованого водопостачання. Виконавчим комітетом Височанської селищної ради 20.01.2022 року прийнято рішення №14 про встановлення тарифів на водопостачання та водовідведення для КП «Тепловодопостачання Височанської селищної ради», згідно із яким встановлено тариф на водопостачання питної води у розмірі 28.386 грн з податком на додану вартість за централізоване водопостачання. Згідно із зазначеним рішенням вирішено тариф ввести в дію з 01.02.2022 року. Позивачем із посиланням на положення абз.11 ст. 13 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» вказано, що Комунальне підприємство "Тепловодопостачання Височанської селищної ради" в базі НКРЕКП зазначено як суб`єкт природних монополій у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, а отже тариф на водопостачання для відповідача встановлює НКРЕКП на підставі ст. 1.9 ст. 1.10 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, який затверджено постановою НКРЕКП №302 30.03.2016 року, а відтак і для встановлення тарифу відповідач повинен самостійно звертатись до НКРЕКП з відповідними документами та розрахунками. Відтак тариф на водопостачання за рішенням Виконавчого комітету Височанської селищної ради у розмірі 28.386 гривен з ПДВ за 1 м. куб встановлено незаконно, органом який не мав права його встановлювати, а відповідач не мав право його застосовувати в розрахунках зі споживачами, яким останній надає послуги з централізованого водопостачання.

Представник позивача із посиланням на позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №367/4695/20 вказав, що згідно із правовим висновком, викладеним у зазначеній справі Харківська районна Харківської області громадська організація "Споживач" має право подавати позов відносно захисту невизначеного кола споживачів.

Суд зазначає, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі Zand v. Austria вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів . З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Саме в запровадженні механізму реального захисту громадянами своїх прав у суді полягає здійснення функцій правової держави та її утвердження як такої.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Положеннями пункту 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Згідно пунктом 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, іншим суб`єктом при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Між тим, оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірного майна має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції.

Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб`єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.

Водночас суд зазначає, що згідно із положеннями статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Положеннями ч.1 ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

Своєю чергою перелік категорій справ, що підлягають розгляду в порядку господарського судочинства, визначено у статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), згідно із ч. 1 якої передбачалося, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах між суб`єктами господарювання.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суб`єктний склад такого спору, суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлені вимоги, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.

Зі змісту позовної заяви Харківської районної Харківської області громадської організації "Споживач" вбачаються доводи стосовно того, що остання має право подавати позов відносно захисту невизначеного кола споживачів.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.03.2021 року у справі №367/4695/20 при вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини та відповідний спір господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір належить до юрисдикції господарського суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом.

Отже, критеріями розмежування розгляду справ у порядку цивільного чи господарського судочинства є як суб`єктний склад сторін спору, так і характер спірних правовідносин.

Великою Палатою Верховного Суду, із посиланням на положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII вказано, що законом надано право громадським організаціям споживачів звертатися до суду, у тому числі і до юридичних осіб, які є управителями багатоквартирних житлових будинків та які надають комунальні послуги в інтересах побутових споживачів, незалежно від їх членства у вказаній громадській організації, за захистом прав таких споживачів. При цьому зазначено, що в Законі України "Про захист прав споживачів" чітко визначено, що вказане рішення стосується лише і виключно споживачів, права яких порушено протиправними діями суб`єкта господарювання, який надає відповідні послуги.

Також колегією суддів Великої Палати Верховного Суду вказано, що у пункті 2.6 Рішення Конституційного Суду України від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 (у справі за конституційним зверненням асоціації «Дім авторів музики в Україні» щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у взаємозв`язку з положеннями пункту «г» частини першої статті 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права») роз`яснено, що захист у судах прав та інтересів інших осіб є однією з гарантій реалізації конституційного права кожного на судовий захист і полягає у зверненні до суду державних органів, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, яким законом надано право звертатися із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб. Громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.

Отже, зазначено, що Закон України "Про захист прав споживачів" та Статут надає ГО «Ірпінська спілка споживачів» право звертатися до суду за захистом прав та інтересів невизначеного кола споживачів, тому звернення із цим позовом в інтересах споживачів міста Ірпеня ґрунтується на приписах чинного законодавства та статутних документах позивача.

Великою Палатою Верховного Суду викладено висновок стосовно того, що ГО «Ірпінська спілка споживачів» за своїм правовим статусом є юридичною особою приватного права, метою діяльності якої є задоволення і захист суспільних та приватних прав і інтересів членів та інших осіб як споживачів товарів, робіт та послуг у сферах економічної, житлово-комунальної, соціальної, медичної, культурної, освітньої, побутової, оздоровчої, туристичної та іншої діяльності, та задля досягнення цієї мети громадська організація може здійснювати представництво та захист прав невизначеного кола приватних осіб (споживачів) у судах та інших органах, установах і організаціях в разі порушення прав невизначеного кола споживачів, а з огляду на зміст та характер спірних правовідносин, суб`єктний склад цього спору Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір з урахуванням вимог статті 19 ЦПК України підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З дослідженого змісту позовної заяви та долучених до такої доказів слід дійти висновку про те, що Харківська районна Харківської області громадська організація "Споживач" не наводить обставин наявності у позивача та відповідача правовідносини в розумінні Господарського кодексу України, оскільки спір стосується права, порушеного, на думку позивача, яка в силу Закону України "Про захист прав споживачів" представляє інтереси невизначеного кола споживачів, кожного зі споживачів смт Високий на отримання послуг з централізованого водопостачання. Відтак між учасниками справи відсутні господарські правовідносини, наявність яких є визначальною при віднесенні спору до компетенції господарських судів.

Своєю чергою, як зазначено представником позивача, позивач, звертаючись із позовом у цій справі, захищає не власні інтереси, а фактично діє в інтересах фізичних осіб - споживачів житлово-комунальних послуг, представляє інтереси та здійснює захист прав саме вказаних осіб на підставі Закону України "Про захист прав споживачів" та на виконання власної статутної діяльності.

З наявної в матеріалах позову копії свідоцтва про реєстрацію об`єднання громадян від 18.04.2005 року №20 вбачається, що основною метою діяльності такої є захист прав та законних інтересів членів організації, які гарантовані громадянину Конституцією України, Законами України, норма ми міжнародного права, які ратифіковані в Україні, захист члена організації від будь якого посягання з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, організацій та установ якими делеговані повноваження державних органів чи органів місцевого самоврядування і посадових осіб зазначених органів, установ, організацій, підприємств на їх права, які пов`язані з соціальними, економічними, екологічними, творчими, віковими, національно - культурними та побутовими інтересами; запобігання жорсткому поводженню з членами організації, з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, а також посадових осіб установ, організацій, підприємств якими делеговано виконання функцій державних органів та органів місцевого самоврядування, забезпечення захисту прав споживачів. Задоволення інтересів членів організації які пов`язані з віковими, національно-культурними традиціями українського народу спрямованими на розбудову в Україні громадянського суспільства та демократичної правової держави.

Наведені позивачем положення передбачають можливість Харківської районної Харківської області громадської організації "Споживач" представляти і захищати інтереси споживачів - своїх членів та інших осіб в судах, а з огляду на зміст та характер спірних правовідносин, суб`єктний склад цього спору суддя доходить висновку, що спір з урахуванням вимог статті 19 ЦПК України підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір між сторонами є спором про право цивільне, виник фактично між споживачами послуг та Комунальним підприємством "Тепловодопостачання Височанської селищної ради" і направлений на захист прав споживачів смт Високий щодо надання послуг з водопостачання, тому повинен розглядатися в порядку цивільного судочинства.

Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, що не належить до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.04.2018 року у справі №817/1048/16.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що даній спір не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративного суду.

Суд зазначає, що відповідно до п.1 ч. ст.170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на вищевикладене суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі за позовом Харківської районної Харківської області громадської організації "Споживач".

Керуючись ст.ст. 170, 243, 248, 250, 256, 294, 295, 297 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом Харківської районної Харківської області громадської організації "Споживач" до Комунального підприємства "Тепловодопостачання Височанської селищної ради" про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Мельников Р.В.