Рішення

від 04.12.2024 по справі 520/22715/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2024 р. справа № 520/22715/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Ольги Горшкової розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Шевченківського відділу виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яка полягає у не винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження №74899176 у зв`язку з фактичною оплатою штрафу у добровільному порядку;

- зобов`язати Шевченківський відділ виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції винести постанову про закінчення виконавчого провадження № 74899176 у зв`язку з добровільною сплатою штрафу в розмірі 17000 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що Шевченківським відділом виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, всупереч вимогам чинного законодавства, не вчинено дій по закінченню виконавчого провадження №74899176 з примусового стягнення штрафу за постановою Московського районного суду м. Харкова про притягнення ОСОБА_1 до адміністратвиної відповідачльності за ч.1 ст.130 КУпАП, з огляду на фактичну оплату штрафу у добровільному порядку. Також, вказав, що відповідачем було передчасно відкрито ВП, без врахування факту апеляційного оскарження позивачем постанови Московського районного суду м. Харкова.

Відповідач своїм правом на надання відзиву на позов не скористався, відзиву не надав, проте на виконання вимоги суду направив копії матеріалів ВП № 74899176

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 відкрито спрощене провадження у справі в порядку ст. 287 КАС України.

Представник позивача у судове засідання, призначене на 04.12.2024 прибув, через оголошення на території м. Харкова повітряної тривоги та зважаючи на скорочені терміни розгляду даної категорії справ, склав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач, повідомлений судом належним чином про дату, час та місце проведення судового засідання, не прибув, причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи зазначені вище положення, справа підлягає розгляду в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.4 ст. 287 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, зазначає наступне.

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 13.02.2024 по справі №643/13134/23 притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді сплати штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортним засобом.

Відповідно до відмітки на копії вказаної постанови, остання набрала законної сили 23.02.2024 та 19.03.2024 видана до примусувого виконання.

Як встановлено судом з офіційного порталу "Судова влада", 30.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до Харківського апеляційного суду із апеляційною скаргою на постанову Московського районного суду м. Харкова від 13.02.2024 по справі №643/13134/23.

10.05.2024 старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мирною Тетяною Василівною відкрито виконавче провадження №74899176 про стягнення з ОСОБА_1 34000,00 грн. штрафу на користь держави на підставі постанови Московського районного суду м. Харкова від 13.02.2024 по справі №643/13134/23.

Також, 10.05.2024 відповідачем прийнято в межах ВП №74899176 постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій; постанова про стягнення виконавчого збору; постанову про арешт коштів боржника.

Поряд із тим, 25.06.2024 постановою Харківського апеляційного адміністративного суду по справі №643/13134/23 клопотання захисника ОСОБА_1 адвоката Колесника Олексія Олексійовича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Московського районного суду м.Харкова від 13.02.2024 задоволено, та поновлено такий строк. Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Колесник Олексія Олексійовича залишено без задоволення. Постанову судді Московського районного суду м.Харкова від 13.02.2024 залишено без змін.

09.07.2024 ОСОБА_1 було сплачено штраф у розмірі 17000 грн на виконання постанови Московського районного суду м. Харкова від 13.02.2024 по справі №643/13134/23.

31.07.2024 представник позивача звернувся до відповідача із заявою, в якій просив суб`єкта владних повноважень прийняти постанову про закінчення ВП №74899176, про припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення, оскільки, на його думку, постанова Московського районного суду м. Харкова від 13.02.2024 по справі №643/13134/23 набрала законної сили 25.06.2024 (після апеляційного оскарження), а штраф було сплачено ОСОБА_1 09.07.2024, тобто через 14 днів з моменту набрання постнови суду законної сили, що відповідно до положень Закону України "Про виконавче провадження" свідчить про добровільне виконання боржником рішення суду.

Як вказує представник позивача у позовній заяві, відповіді на вказану заяву він не отримав, ВП №74899176 так і перебуває на виконанні у відповідача.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, ОСОБА_1 звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Суд зазначає, що за ст. 294 КУпАП постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову. Місцевий суд протягом трьох днів надсилає апеляційну скаргу разом із справою у відповідний апеляційний суд.

Як встановлено судом, постанова Московського районного суду міста Харкова від 13.02.2024, відповідно до відмітки суду, набрала законної сили 23.02.2024 та 19.03.2024 видана до примусового виконання.

Вже після набраття постанови законної сили, позивач 30.04.2024 оскаржив її до відповідного апеляційного суду

За ст. 298 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.

Постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України (абз. 1 ст. 299 КУпАП).

Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову (абз. 4 1 ст. 299 КУпАП).

За ст. 300 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України. У разі винесення кількох постанов про накладення адміністративних стягнень щодо однієї особи кожна постанова виконується окремо.

Згідно ст. 300-2 КУпАП, у разі несплати штрафу особами, зазначеними у частині першій цієї статті, постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті підлягає примусовому виконанню протягом 30 днів з дня набрання нею законної сили.

Абзацом 1 ст. 307 КУпАП визначено, що штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

За ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова про накладення штрафу, за якою стягнення штрафу проведено повністю, з відміткою про виконання повертається органові (посадовій особі), який виніс постанову (ст. 310 КУпАП).

З огляду на наведені норми, суд зазначає, що постанова суду по справі про адміністративне правопорушення у сфері Правил дорожнього руху, винесена судом на підставі розгляду на підставі матеріалів поліції про притягнення до адміністративної відповідальності, є виконавчим документом, який суд направляє для примусового виконання в межах трьох місячного строку, до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, а у державного виконавця в свою чергу виникає обов`язок після отримання зазначеної постанови, поданої у строк, винести постанову про відкриття виконавчого провадження та вчиняти усі необхідні дії в межах діючого законодавства та на забезпечення виконання виконавчого документу.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

За ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

За ст. 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч. 4 ст. 18 № 1404-VIII).

Склад та поняття витрат виконавчого провадження міститься закріплений в статті 42 Закону №1404-VІІІ, а саме, кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.

Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

За приписами частин п`ятої та шостої статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Так, як було встановлено судом, державний виконавець, після набрання постановою Московського районного суду м. Харкова по справі №643/13134/23 законної сили 23.02.2024, розпочав процес примусового виконання судового рішення відповідно до положень ст. 300 КУпАП, прийнявши постанови про відкриття ВП, про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, про стягнення виконавчого збору, про арешт коштів боржника.

Оцінюючи доводи позивача про те, що відповідачем протиправно було відкрито ВП, оскільки боржником вчинялись дії щодо оскарження постанови Московського районного суду м. Харкова, а тому вказана постанова не набрала законної сили, суд вважає помилковим, зважаючи на наступне.

Так, на стадії відкриття виконавчого провадження у державного виконавця немає повноважень перевіряти фактичне виконання рішення суду, натомість державний виконавець перевіряє, чи виконавчий документ відповідає вимогам частини першої статті 4 Закону №1404-VІІІ, а також чи немає інших підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, що і було виконано відповідачем.

Відповідно, законодавство щодо виконавчого провадження передбачає вимоги до перевірки виконавчого документу, складення постанови державного виконавця та перелік і порядок дій, які виконавець має вчинити відкривши виконавче провадження своєю постановою. Постанова виконавця про відкриття виконавчого провадження має містити в собі відомості, зокрема щодо виконавчого документа, набрання виконавчим документом законної сили, відомості про боржника, у разі не відповідності виконавчого документа вимогам, зазначеним вище судом, виконавчий документ повертається органу який його видав для усунення недоліків чи приведення такого у відповідність до вимог закону. Та як наслідок, виконавець вчиняє порядок дій на забезпечення виконання виконавчого документа, накладає арешт на кошти боржника, арешт на майно.

Враховуючи предмет спору в даній справі суд зазначає, що державний виконавець, отримавши постанову районного суду про стягнення штрафу з ОСОБА_1 , відповідно керується не лише Законом № 1404-VIII, а й положенням КУпАП, в силу предмету стягнення з боржника за виконавчим документом.

Суд звертає увагу, що за згаданою вище судом ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом та у порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Крім того, судом було встановлено, що з апеляційною скаргою позивач звернувся вже після набрання постановою по справі №643/13134/23 законної сили, та такий строк йому було поновлено постановою Харківського апеляційного суду від 25.06.2024, на стадії проголошення кінцевого рішення по справі.

Поряд із тим, суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження", сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Матеріали справи не містять доказів звернення позивача до Харківського апеляційного суду, до виконавчої служби з заявами про зупинення виконавчих дій відповідно до положень ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Також, позивач, вважаючи, що виконавцем було незаконно та передчасно відкрито ВП, не був позбавлений права на оскарження вказаної постанови в судовому порядку.

Таким чином, на час сплати позивачем штрафу - 09.07.2024, постанова про відкриття ВП №74899176, а також, прийняті в межах даного ВП постанови про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій, про стягнення виконавчого збору, про арешт коштів боржника, були чинні та підлягають обов`язковому виконанню боржником.

Враховуючи наведене, твердження представника позивача про добровільне виконання постанови Московського районного суду м. Харкова по справі №643/13134/23 є хибними, оскільки така сплата була здійснена вже після відкриття виконавчого провадження.

Положеннями пункту 5-6 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не було виконано постанови від 10.05.2024 в межах ВП №74899176 про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій та про стягнення виконавчого збору, що унеможливлює процес закриття виконавчого провадження відповідно до положень статті 39 Закону України "Про виконавче провадження", а тому заява осатннього до відповідача 31.07.2024 про закриття ВП є передчасною.

За таких підстав, суд вважає відсутньою з боку відповідача протиправної бездіяльності щодо не вчинення дій по закінченню виконавчого провадження, оскільки, боржником виконавчого провадження не дотримано алгоритма дій, визначених Законом України "Про виконавче провадження".

За ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ольга ГОРШКОВА