Постанова

від 04.12.2024 по справі 440/7282/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 р. Справа № 440/7282/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2024, головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко, м. Полтава, повний текст складено 20.08.24 у справі №440/7282/24

за позовом ОСОБА_1

до Виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради , Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради, Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради та Новосанжарської селищної ради щодо невиплати ОСОБА_1 при звільненні з роботи грошового забезпечення за відпрацьовані понадурочні години, як компенсацію за службу в понаднормовий час;

- стягнути з Виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської компенсацію за відпрацьовані понаднормовий час в період з лютого 2022 року по січень 2024 року на користь ОСОБА_1 в сумі - 67 680 грн.

- стягнути з Виконавчого комітету Ноовсанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської обласної та Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі - 100000 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/7282/24 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради, Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 року у прийнятті заяви представника позивача про уточнення позовних вимог відмовлено.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради, Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області про компенсацію за роботу в понаднормовий час та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу (за допомогою системи "Електронний суд" за підписом його представника, а також засобами поштового зв`язку), в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати частково рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 в адміністративній справі №440/7282/24 та постановити нове судове рішення у відповідній частині, яким задовольнити адміністративний позов.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що повністю не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини у справі, неправильно застосовано норми права, що призвело до винесення незаконного судового рішення, яке підлягає скасуванню. Зазначає, що судом першої інстанції не було надано правової оцінки, як вплинули на права позивача зобов`язання встановлені відносно нього розпорядженням №74 від 24.02.2022 року та затвердженими графіками чергувань, зокрема, їх відповідність умовам колективного договору щодо визначення режиму праці та тривалості робочого дня, а також кількості днів відпочинку. Вказує, що доказів перенесення позивачу відповідним розпорядженням селищного голови вихідних днів, у зв`язку із залученням до цілодобових чергувань, відповідач суду не надав. Посилається на те, що найбільш важливими питаннями правового регулювання порядку залучення працівників до чергування є питання місця чергування, тривалості й частоти чергування та компенсації за чергування. Вказує, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, а саме: п.4 ч.3 ст.2, ч.4 ст.9 КАС України, ст.77 КАС України. Зазначає, що відповідач не надав суду доказів наявності у нього згоди на залучення до чергування у нічний час та вихідні дні, наданої у письмовій формі ОСОБА_1 . Вважає, що Новосанжарська селищна рада, яка не компенсувала позивачеві чергування після закінчення робочого дня та у вихідні дні, порушила право ОСОБА_1 на відпочинок, гарантоване державою, відповідно до ст.45 Конституції України - Закону прямої дії, де визначено, що кожен має право на відпочинок. Вказує, що завдану позивачу незаконними діями посадових осіб виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради і Новосанжарської селищної ради моральну шкоду позивачем було оцінено у розмірі 100000 грн. Вказує, що позивач надав до суду обґрунтування, підтверджені доказами, наявними в матеріалах судової справи, порушень його прав, а також зазначив підстави для стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди, завданої незаконними діями останнього. Вказує, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в частині, що стосується невизнання незаконними дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень щодо ненадання компенсації за чергування (інших днів відпочинку), що призвело до порушення права позивача на відпочинок, внаслідок чого фізична особа зазнала душевних страждань, у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї суб`єкта владних повноважень.

Новосанжарська селищна рада Полтавського району Полтавської області скористалася правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність вимог скарги позивача, а оскаржуване рішення суду першої інстанції правомірним та таким, що прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права, просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі.

Виконавчий комітет Новосанжарської селищної ради скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість та безпідставність вимог скарги позивача, а оскаржуване рішення суду першої інстанції правомірним та таким, що прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі.

На підставі положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України дана справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З урахуванням вимог наведеної вище норми КАС України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 02.05.2018 року ОСОБА_1 призначений на посаду начальника відділу соціального захисту населення виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради, пройшовши за конкурсом (т.1, а.с.15, зворотній бік арк.).

28.11.2018 року за рішенням 15 сесії Новосанжарської селищної ради відділ змінив назву в новій редакції - відділ освіти, сім`ї, молоді та спорту, культури і туризму, соціального захисту населення виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради (т.1, а.с.15, зворотній бік арк.).

05.09.2019 року назва відділу за рішенням 24 позачергової сесії 7 скликання №7 була визначена в новій редакції - відділ соціального захисту населення, сім`ї, молоді та спорту виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради (т.1, а.с.16).

02.01.2023 року за розпорядженням селищного голови Новосанжарської селищної ради №235-ОС від 28.12.2022 року позивача переведено за його згодою на посаду начальника відділу соціального захисту населення та охорони здоров`я виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради (т.1, а.с.16).

14.09.2023 селищним головою Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області винесено розпорядження № 337 про попередження працівників відділу соціального захисту населення та охорони здоров`я виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради про зміни в організації виробництва і праці унаслідок ліквідації відділу у структурі виконавчого комітету селищної ради та можливе наступне вивільнення у зв`язку із скороченням чисельності (штату) працівників за пунктом 1 частини 40 Кодексу законів України про працю у встановлено законодавством порядку (т.1, а.с.17).

Розпорядженням селищного голови Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області від 18.03.2024 за №56-ОС ОСОБА_1 звільнено 19.03.2024 з посади начальника відділу соціального захисту населення та охорони здоров`я виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради у зв`язку зі змінами в організації праці, скороченням чисельності та штату працівників згідно із пунктом 1 статті 40 КЗпП України (т.1 а.с.18).

У свою чергу, в зв`язку із введенням воєнного стану в Україні внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, запровадженого відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, керуючись статтями 42, пунктом 8 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законом України "Про правовий режим воєнного стану", з метою своєчасного реагування на можливі надзвичайні ситуації в громаді, оперативного та ефективного вирішення питань забезпечення об`єктів життєдіяльності населення громади, здійснення заходів захисту безпеки громадян, селищним головою Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області винесено розпорядження №74 від 24.02.2022, яким вирішено:

1. Організувати у Новосанжарській селищній раді цілодобове чергування працівників з 24.02.2022 на період воєнного стану в Україні.

2. Чергування проводити згідно з графіком (додається) в приймальні селищного голови (телефон для зв`язку 3-14-95).

3. Посадові особи, які призначені до чергування, відповідають за:

- здійснення оперативного зв`язку із старостатами, керівниками виконавчих органів ради, керівниками підприємств, установ, організацій, розміщених на території громади, щодо ситуації в громаді, та своєчасне інформування селищного голови з даного питання;

- при загрозі виникнення або виникненні надзвичайних ситуацій забезпечити оперативне доведення інформації про це до комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради;

- щогодинне інформування Полтавської районної державної адміністрації про ситуацію в громаді (т.1, а.с.20).

У подальшому розпорядженнями селищного голови Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області неодноразово виносились розпорядження про внесення змін до розпорядження селищного голови від 24.02.2022 №74 в частині графіку чергування працівників та додатку до розпорядження, виклавши його в новій редакції (т.1, а.с.21-52).

Позивач, вважаючи, що дії Виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради та Ноовсанжарської селищної ради щодо невиплати йому при звільненні з роботи грошового забезпечення за відпрацьовані понадурочні години, як компенсацію за службу в понаднормовий час, є протиправними, а також вважаючи, що наявні підстави для стягнення з Виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської компенсації за відпрацьовані понаднормовий час в період з лютого 2022 року по січень 2024 року на користь ОСОБА_1 в сумі - 67 680 грн. та стягнення з Виконавчого комітету Ноовсанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської обласної та Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 100000 грн., звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради, Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області про компенсацію за роботу в понаднормовий час та відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення вимог останнього.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі по тексту - Закон №280/97-ВР) визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №280/97-ВР виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 № 2493-III (далі по тексту - Закон №2493-III) регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 2493-III служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Згідно із ст.19 Закону №2493-III організація навчання і підвищення кваліфікації посадових осіб місцевого самоврядування, просування їх по службі, визначення тривалості робочого часу, порядку здійснення ними службових відряджень та відшкодування витрат на ці відрядження, а також особливості їх дисциплінарної відповідальності, вирішення інших питань, пов`язаних із службою в органах місцевого самоврядування, забезпечуються у порядку, передбаченому законом.

Посадові особи одержують заробітну плату, розмір якої має забезпечувати достатній життєвий рівень. Умови оплати праці посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Кабінетом Міністрів України (ст.21 Закону №2493-III).

Так, згідно пункту 2.1 розділу 2 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом апарату управління і виконавчим комітетом Новосанжарської селищної ради на 2019-2021 роки (т.1, а.с.84-89) оплата праці працівників проводиться на підставі штатного розпису та діючого законодавства й не може бути нижчою за мінімальну заробітну плату. Заробітна плата складається з посадових окладів, доплат, надбавок за вислугу років, інших надбавок та премій, передбачених чинним законодавством.

Пунктом 3.6 розділу 3 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом апарату управління і виконавчим комітетом Новосанжарської селищної ради на 2019-2021 роки у випадку необхідності залучення працівників для виконання службових обов`язків у святкові та неробочі дні (статті 73 КЗпП України) надавати на протязі 5 днів відповідну кількість вільних від роботи днів.

29.10.2021 на загальних зборах трудового колективу схвалено зміни до Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом апарату управління і виконавчим комітетом Новосанжарської селищної ради на 2019-2021 роки, згідно яких пункт 3.1 розділу 3 "Режим праці" викладено у новій редакції: "Згідно з чинним законодавством апарат управління та виконавчий комітет Новосанжарської селищної ради працюють за графіком 5-денного робочого тижня: понеділок, вівторок, середа, четвер із 8-00 до 17-15 год., п`ятниця з 8-00 до 16-00 год., перерва на обід з 12-00 до 13-00 год. при встановленій тривалості робочого тижня - 40 годин, вихідні дні - субота, неділя. У передсвяткові дні робочий день на годину коротший" (т.1, а.с.124-127).

Строк дії колективного договору продовжено на 2022 та 2023 роки (т.1 а.с.128-129).

Колегія суддів враховує, що відповідно до Закону України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено відповідний Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє і на даний час.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі по тексту - Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У зв`язку із введенням воєнного стану в Україні внаслідок військової агресії російської федерації проти України, запровадженого відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, керуючись статтями 42, пунктом 8 статті 59 Закону №280/97-ВР, Законом України "Про правовий режим воєнного стану", з метою своєчасного реагування на можливі надзвичайні ситуації в громаді, оперативного та ефективного вирішення питань забезпечення об`єктів життєдіяльності населення громади, здійснення заходів захисту безпеки громадян, селищним головою Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області винесено розпорядження №74 від 24.02.2022, яким вирішено:

1. Організувати у Новосанжарській селищній раді цілодобове чергування працівників з 24 лютого 2022 року на період воєнного стану в Україні.

2. Чергування проводити згідно з графіком (додається) в приймальні селищного голови (телефон для зв`язку 3-14-95).

3. Посадові особи, які призначені до чергування, відповідають за:

- здійснення оперативного зв`язку із старостатами, керівниками виконавчих органів ради, керівниками підприємств, установ, організацій, розміщених на території громади, щодо ситуації в громаді, та своєчасне інформування селищного голови з даного питання;і

- при загрозі виникнення або виникненні надзвичайних ситуацій забезпечити оперативне доведення інформації про це до комісії з питань техногенно-екологічної безпеки і надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради;

- щогодинне інформування Полтавської районної державної адміністрації про ситуацію в громаді.

У подальшому розпорядженнями селищного голови Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області неодноразово виносились розпорядження про внесення змін до розпорядження селищного голови від 24.02.2022 №74 в частині графіку чергування працівників та додатку до розпорядження, виклавши його в новій редакції.

Наведене вище дає підстави для висновку, що у період з 24.02.2022 на період воєнного стану в Україні у Новосанжарській селищній раді було організовано цілодобове чергування працівників, до якого було залучено й позивача, що фактично не спростовується сторонами у даній справі.

Зі змісту заявлених позивачем вимог у даній справі, останній, посилаючись на норми КЗпП України, стверджує, що відповідачами у даній справі протиправно не виплачено йому заробітну плату за відпрацьовані понадурочні години, а саме чергування, як компенсацію за службу в понаднормовий час.

В контексті заявлених позивачем вимог у даній справі, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст.1 КЗпП України вказаний Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя працівників, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Відповідно до ст.72 КЗпП України, робота у вихідний день може компенсуватися, за згодою сторін, наданням іншого дня відпочинку або у грошовій формі у подвійному розмірі. Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 цього Кодексу.

Відповідно до статті 107 КЗпП України робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі: 1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму. Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день. На бажання працівника, який працював у святковий і неробочий день, йому може бути наданий інший день відпочинку.

Згідно із ст.108 КЗпП України робота у нічний час (стаття 54) оплачується у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою (регіональною) угодами та колективним договором, але не нижче 20 відсотків тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.

Аналіз наведених вище норм вказує на те, що компенсації підлягає саме виконання працівником роботи згідно його трудових обов`язків.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що виконання працівником його звичайних трудових обов`язків слід відрізняти від чергування працівника.

Чергування - це перебування працівника за розпорядженням адміністрації після робочого дня, у нічний час, у вихідні, святкові дні для вирішення виникаючих невідкладних питань, що не входять у коло звичайних обов`язків працівника.

Якщо працівник виконує свої трудові обов`язки в нічний час, у вихідні та святкові дні, то це не вважається чергуванням.

Відтак, не можна ототожнювати поняття "чергування" в нічний час, в святковий або вихідний день із поняттям "залучення до роботи" в нічний час, в святковий або вихідний день, понад установлену тривалість робочого дня.

КЗпП України поняття чергування не визначено.

Таким чином, наведене дає підстави для висновку, що чергування у вихідний, неробочий, святковий день, після закінчення робочого дня оплаті не підлягає, а за нього фактично надається відгул і в табелі обліку використання робочого часу ці години чергування не зазначаються.

Відповідне роз`яснення також зазначено в листі Міністерства праці та соціальної політики України від 02.04.2010 №89/13/116-10 "Про чергування на підприємствах і в установах".

З урахуванням наведених вище висновків, доводи апеляційної скарги про те, що відповідач, який не компенсував позивачу чергування після закінчення робочого дня та у вихідні дні, порушив його право на відпочинок гарантоване державою, відповідно статті 45 Конституції України - Закону прямої дії, де визначено, що кожен має право на відпочинок, є необґрунтованими.

Досліджуючи матеріали даної справи, колегія суддів зазначає, що останні не містять доказів того, що під час здійснення чергування позивач залучався до виконання роботи понад установлену тривалість робочого дня, у вихідні, святкові, неробочі дні згідно посадових обов`язків за посадою начальника відділу соціального захисту населення та охорони здоров`я виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради чи то умов колективного договору.

Надаючи правову оцінку висловленим доводам апеляційної скарги про відсутність розпоряджень селищного голови щодо надання йому відгулів за чергування згідно встановлених графіків чергування, то колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів наявності відповідних звернень позивача щодо надання відгулів за чергування.

Стосовно посилання в апеляційній скарзі на те, що надурочна робота осіб з інвалідністю у нічний час допускається лише за їх згодою і за умови, що це не суперечить медичним рекомендаціям, а тому така згода має бути надана у письмовій формі, то колегія суддів відхиляє такі посилання, оскільки норма ст.172 КЗпП України не передбачає саме письмової згоди на виконання такої роботи особою з інвалідністю. Відмов чи заперечень стосовно вимог розпорядчого документу (розпорядження селищного голови Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області щодо графіку чергування працівників) від позивача не надходило. Тому посилання позивача про залучення його до надурочної праці без його згоди є необґрунтованими.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів вважає необґрунтованими вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій Виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради та Ноовсанжарської селищної ради щодо невиплати ОСОБА_1 при звільненні з роботи грошового забезпечення за відпрацьовані понадурочні години, як компенсацію за службу в понаднормовий час та стягнення з Виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської компенсацію за відпрацьовані понаднормовий час в період з лютого 2022 року по січень 2024 року на користь ОСОБА_1 в сумі - 67 680 грн., а відтак погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у їх задоволенні.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з Виконавчого комітету Ноовсанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської обласної та Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області на його користь моральної шкоди в сумі 100000 грн., то колегія суддів зазначає наступне.

Приписами ст.56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зав`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 30.01.2018 у справі №804/2252/14, від 20.02.2018 у справі №818/1394/17.

Для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, обов`язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що звертається до суду із такими вимогами.

Як зазначає позивач, йому було завдану моральну шкоду протиправними, як на думку останнього, діями посадових осіб Виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради та Ноовсанжарської селищної ради в сумі 100000 грн.

Саме по собі твердження позивача про заподіяння йому моральної шкоди ще не є правовою підставою для її стягнення, оскільки позивачем доводиться (у т.ч. шляхом надання відповідних доказів), а судом оцінюється наявність та розмір такої шкоди в кожному окремому випадку.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження наявності шкоди, протиправність діяння її заподіювача (заподіювачів), наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача (заподіювачів) та вини останнього (останніх) в її заподіянні.

При цьому, колегія суддів зазначає, що за наслідками апеляційного перегляду даної справи, як вже було зазначено вище, судом встановлено відсутність правових підстав для визнання протиправними дій Виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради та Ноовсанжарської селищної ради щодо невиплати ОСОБА_1 при звільненні з роботи грошового забезпечення за відпрацьовані понадурочні години, як компенсацію за службу в понаднормовий час.

Відтак, з огляду на наведене вище, колегія суддів вважає, що наведені вище вимоги позивача щодо стягнення з відповідачів на його користь моральної шкоди в сумі 100000 грн., є необґрунтованими, а відтак погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у їх задоволенні.

Стосовно доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, щодо наявності підстав для стягнення на його користь моральної шкоди, завданої незаконними діями відповідача (відповідачів), а також помилковості висновків суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог позивача в частині стягнення з Виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської обласної та Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області на його користь моральної шкоди в сумі 100000 грн., то колегія суддів їх відхиляє, оскільки вони суперечать наведеним вище висновкам суду.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, було доведено (доказано) правомірність власних дій, що є предметом оскарження у даній справі.

При цьому, незважаючи на те, що наведеною вище нормою КАС України визначено обов`язок суб`єкта владних повноважень довести правомірність, як в даному випадку, своєї бездіяльності, позивач не звільняється від свого обов`язку, передбаченого ч.1 ст.77 КАС України довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Всупереч наведеному вище, позивачем не було доведено обставин, на яких ґрунтуються його вимоги.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що заявлені позивачем вимоги у даній справі є безпідставними та необґрунтованими, а відтак погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Новосанжарської селищної ради, Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області про компенсацію за роботу в понаднормовий час та відшкодування моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, в частині, що стосується невизнання незаконними дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень щодо не надання компенсації за чергування (інших днів відпочинку), що призвело до порушення права позивача на відпочинок, внаслідок чого фізична особа зазнала душевних страждань, у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї суб`єкта владних повноважень, є необґрунтованими, оскільки вони не спростовують наведених вище висновків суду щодо відсутності правових підстав для задоволення вимог позивача.

Посилання в апеляційній скарзі про порушення судом першої інстанції норм п.4 ч.3 ст.2, ч.4 ст.9 КАС України, ст.77 КАС України колегія суддів відхиляє, оскільки вони не знайшли обґрунтованого підтвердження у ході апеляційного перегляду даної справи.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду у даній справі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Оскільки дана справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 у справі №440/7282/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко