Постанова

від 04.12.2024 по справі 520/9738/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 р. Справа № 520/9738/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Калиновського В.А. , Кононенко З.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2024, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., м. Харків, повний текст складено 19.08.24 у справі №520/9738/24

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «САН-ЛАЙТ ПЛЮС»

до Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "САН-ЛАЙТ ПЛЮС" (далі по тексту - ТОВ "САН-ЛАЙТ ПЛЮС", позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просило суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 06.10.2023 №2848 про анулювання Товариству з обмеженою відповідальністю «САН-ЛАЙТ ПЛЮС» реєстрації платника податку на додану вартість;

- зобов`язати Державну податкову службу України поновити дію реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи ТОВ «САН-ЛАЙТ ПЛЮС» за індивідуальним податковим номером 434715420266 з моменту його анулювання, зі збереженням податкових показників в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (СЕА ПДВ).

В обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що оспорюваним рішенням податкового органу (рішенням від 06.10.2023 №2848) було анульовано йому реєстрацію платника податку на додану вартість завідсутності на те правових підстав. Вважає, що вказане рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 року адміністративний позов ТОВ "САН-ЛАЙТ ПЛЮС" до Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України про визнанняпротиправним і скасуваннярішення та зобов`язання вчинитипевні дії задоволено.

Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 06.10.2023 №2848 про анулювання ТОВ «САН-ЛАЙТ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 43471543) реєстрації платника податку на додану вартість.

Зобов`язано Державну податкову службу України поновити дію реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи ТОВ «САН-ЛАЙТ ПЛЮС» (індивідуальний податковий номер 434715420266) з моменту його анулювання, зі збереженням податкових показників в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (СЕА ПДВ).

Стягнуто на користь ТОВ "САН-ЛАЙТ ПЛЮС" (вул. Сватівська, буд. 60, м. Куп`янськ, Харківська обл., 63702, код ЄДРПОУ - 43471543) сплачену суму судового збору у розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн. 00 коп. та суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 14000 (чотирнадцять тисяч) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ ВП 43983495).

Головне управління ДПС у Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просило суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 у справі №520/9738/24, прийнявши у справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «САН-ЛАЙТ ПЛЮС» відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що оскаржуване судове рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, з викладенням в ньому висновків, які не відповідають обставинам справи, що в силу положень ст.317 КАС України є підставою для скасування оскаржуваного рішення та прийняття нового судового рішення. Вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував приписи пп. "г" п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України). Вважає, що такі дії суду першої інстанції суперечать положенням ст.242 КАС України. Вказує, що необхідною умовою для застосування до платника податку такого заходу, як анулювання реєстрації платника податку на підставі пп. "г" п. 184.1 ст. 184 ПК України, є дві обставини, які можуть застосовуватися або кожна окремо або разом, а саме: - не подання контролюючому органу протягом 12 послідовних податкових місяців декларації з податку на додану вартість; подання органу протягом 12 послідовних податкових місяців такої декларації (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту. Платник податків протягом 12 послідовних податкових місяців з вересня 2022 по серпень 2023 не подавав контролюючому органу декларації з податку на додану вартість, що підтверджується деклараціями з податку на додану вартість та довідкою. Тобто, анулювання реєстрації платника податку за рішенням податкового органу на підставі пп. «г » п.184.1 ст.184 ПК України можливе, зокрема, у випадку подання платником ПДВ декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних місяців з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту. Згідно реєстру податкових декларацій з ПДВ за 12 послідовних місяців підприємства жодних декларацій до контролюючого органу за березень 2023 року не надано. Таким чином, рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість є законним. Також зазначає, що такої позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 10.09.2024 у справі №2040/7102/18 від 25 листопада 2022 року.

ТОВ "САН-ЛАЙТ ПЛЮС" скористалося правом на подання відзиву на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, передбаченим ст.304 КАС України, в якому посилаючись на те, що доводи контролюючого органу щодо відсутності доказів порушення прав споживача спростовуються матеріалами справи, просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги Головного управління ДПС у Харківській області та залишити без змін рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 року у справі №520/9738/24.

Державна податкова служба України не скористалися правом на подання відзиву на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, передбаченим ст.304 КАС України.

Окрім того, Державна податкова служба України, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 у справі №520/9738/24 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «САН-ЛАЙТ ПЛЮС» у повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що рішення суду першої інстанції є таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що в порушення чинного законодавства не з`ясовані всі обставини справи, не досліджені та не враховані надані до суду докази, а тому наведені порушення призвели до необ`єктивного, неправильного та незаконного вирішення даної справи. Зазначає, що у п.2 оспорювного рішення від 06.10.2023 №2848, прийнятого Головним управлінням ДПС у Харківській області, вказано, що платник ТОВ «САН-ЛАЙТ ПЛЮС» подає податкові декларації з податку на додану вартість за період з 01.09.2022 до 31.08.2023 року, податкові декларації з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках). Зазначає, що згідно даних ЄРПН по за період з 01.09.2022 до 31.08.2023 ТОВ «САН-ЛАЙТ ПЛЮС» не здійснював реєстрацію в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування щодо постачання товарів (послуг), також за період з 01.09.2022 до 31.08.2023 не зареєстровано ПН/РК щодо постачання товарів (послуг) на адресу ТОВ «САН-ЛАЙТ ПЛЮС». Вказує, що згідно даних ІКС «Податковий блок» платником податків ТОВ «САН-ЛАЙТ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 43471543) не подавалась заява, про неможливість виконання своїх податкових обов`язків за процедурою визначеною наказом №225 до Головного управління ДПС у Харківській області. Відповідно до пп. «г » п.184.1 ст.184 розділу V ПК України підставою для прийняття рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ є не подання контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подання такої декларації (податкового розрахунку), яка (який) свідчить про відсутність постачання/ придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, протягом 12 послідовних податкових місяців. При цьому, вказує, що відсутній загальний механізм відновлення автоматичного обліку показників в СЕА ПДВ після скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Посилається на правові позиції Верховного Суду, викладені в постанові від 22.07.2020 у справі №520/5627/19; від 21.07.2020 у справі №820/1053/16; від 30.05.2019 у справі №826/11485/15. Окрім того, посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 02.10.2018 у справі №820/159/16. Вважає, що позовна вимога позивача про зобов`язання Державної податкової служби України відновити показники в системі електронного адміністрування податку на додану вартість ТОВ «САН-ЛАЙТ ПЛЮС» є передчасною, а відтак не підлягає задоволенню. Зазначає, що при постановлені оскаржуваного судового рішення було порушено норми ст.242 КАС України. Вказує, що неповне з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права під час прийняття рішення призвело до порушення вимог процесуального права та прийняття незаконного судового рішення, що за приписами статті 317 КАС України, є підставою для його скасування. Окрім того, наводить доводи щодо незгоди із стягненням судом першої інстанції витрат правничу допомогу. Вказує, що витрати повинні бути справедливими та співмірними. Зазначає, що безпідставне стягнення витрат на правничу допомогу є невиправданим, адже податкові надходження спрямовані на забезпечення належного функціонування країни (наприклад, забезпечення виплати допомоги незахищеним верствам населення, виплату стипендій, тощо).

Учасники справи не скористалися правом на подання відзиву на апеляційну скаргу Державної податкової служби України, передбаченим ст.304 КАС України.

На підставі положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України дана справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З урахуванням наведеної вище норми КАС України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, щоТОВ «САН-ЛАЙТ ПЛЮС» перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Харківській області з 12.08.2022 по дату звернення до суду із позовом у цій справі. Адреса реєстрації товариства: 63702, Харкiвська обл., м. Куп`янськ, вул. Сватівська, буд. 60м.

Згідно даних контролюючого органу основним видом діяльності позивача є виробництво електроенергії.

Головним управлінням ДПС у Харківській області на підставі літ. «г» п. 184.1 статті 184 ПК України прийнято рішення від 06.10.2023 №2848 про анулювання ТОВ "САН- ЛАЙТ ПЛЮС" (код ЄДРПОУ 43471543) свідоцтва платника податку на додану вартість, у зв`язку з декларуванням протягом 12 послідовних податкових місяців нульових показників, які можуть свідчити про відсутність постачання/придбання товарів/послуг.

У зв`язку з відсутністю електронного примірника рішення у електронному кабінеті платника податків та відсутність повідомлення про його направлення на електронну адресу, позивачем направлено запит від 05.12.2023 №б/н «Про надання публічної інформації» до Головного управління ДПС у Харківській області з метою отримання копії такого рішення та надання інформації щодо обґрунтування його прийняття.

06.12.2023 в електронний кабінет платника податків ТОВ «САН-ЛАЙТ ПЛЮС» направлено рішення про анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість від 06.10.2023 №2848.

На запит позивача від 05.12.2023 «Про надання публічної інформації» щодо відсутності в електронному кабінеті платника податків відповідного рішення про анулювання ПК «САН-ЛАЙТ ПЛЮС» свідоцтва платника податку на додану вартість, контролюючим органом листом від 08.12.2023 №273/ЗПІ/20-40-04-04-10 надано відповідь стосовно питань, пов`язаних з анулюванням реєстрації платника податку на додану вартість та надано додатки: рішення від 06.10.2023 №2848 про анулювання ТОВ «САН-ЛАЙТ ПЛЮС» свідоцтва платника ПДВ; витяг з журналу обліку рішень; лист Головного управління ДПС у Харківській області від 09.10.2023 №51475/6/20-40-04-10.

Позивачем використано процедуру адміністративного оскарження вказаного рішення від 06.10.2023 №2848 шляхом направлення скарги від 11.12.2023 №б/н (вх. до ДПС №39103/6 від 11.12.2023) до Державної податкової служби України.

За результатами розгляду скарги Державною податковою службою України прийнято рішення від 07.02.2024 №3084/6/99-00-06-03-03-06 про залишення скарги ТОВ «САН ЛАЙТ-ПЛЮС» без задоволення.

Позивач, вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 06.10.2023 №2848 про анулювання ТОВ «САН-ЛАЙТ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 43471543) реєстрації платника податку на додану вартість, звернувся до суду першої інстанції з позовною заявою.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову ТОВ «САН-ЛАЙТ ПЛЮС», суд першої інстанції виходив з того, що оспорюване рішення податкового органу було прийнято відповідачем без врахуванням всіх обставин, та без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а, відтак, останнє є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційних скарг, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано ПК України.

Відповідно до пп.49.2, 49.4 ст.49 ПК України, платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів України Про електронні документи та електронний документообіг та Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги.

Процедура анулювання реєстрації платника податку на додану вартість регулюється розділом V Податкового кодексу України та Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1130.

Згідно з п.184.1 ст.184 ПК України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо:

а) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку протягом попередніх 12 місяців, подала заяву про анулювання реєстрації, якщо загальна вартість оподатковуваних товарів/послуг, що надаються такою особою, за останні 12 календарних місяців була меншою від суми, визначеної статтею 181 цього Кодексу, за умови сплати суми податкових зобов`язань у випадках, визначених цим розділом;

б) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, прийняла рішення про припинення та затвердила ліквідаційний баланс, передавальний акт або розподільчий баланс відповідно до законодавства за умови сплати суми податкових зобов`язань із податку у випадках, визначених цим розділом;

в) будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати податку на додану вартість;

г) особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту;

ґ) установчі документи будь-якої особи, зареєстрованої як платник податку, визнані рішенням суду недійсними;

д) господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута;

е) платник податку ліквідується за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб`єкта господарювання) або особу звільнено від сплати податку чи її податкову реєстрацію анульовано (скасовано, визнано недійсною) за рішенням суду;

є) фізична особа, зареєстрована як платник податку, померла, її оголошено померлою, визнано недієздатною або безвісно відсутньою, обмежено її цивільну дієздатність;

з) припинено дію договору про спільну діяльність, договору управління майном, угоди про розподіл продукції (для платників податку, зазначених у підпунктах 4, 5 і 8 пункту 180.1 статті 180 цього Кодексу) або закінчився строк, на який утворено особу, зареєстровану як платник податку.

Пунктом 184.2 ст.184 ПК України визначено, що анулювання реєстрації на підставі, визначеній у пп. а п.184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах б-з пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

Постановою Кабінету Міністрів України №1130 від 14.11.2014 затверджено Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість (далі по тексту - Положення №1130), яким визначається порядок: реєстрації платників податку на додану вартість; анулювання реєстрації платників податку на додану вартість; ведення реєстру платників податку на додану вартість (далі - Реєстр); присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість; оприлюднення даних з Реєстру; перереєстрації платників податку на додану вартість; ведення документації при реєстрації / анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість; формування і надання витягів та довідок з Реєстру.

Підпунктом г п.5.1. Положення №1130 встановлено, що реєстрація діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених п.184.1 ст.184 розділу V Кодексу, якщо: особа, зареєстрована як платник ПДВ, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає до контролюючого органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Відповідно до п.5.2 Положення №1130, при розгляді питання анулювання реєстрації згідно з пп. г п.184.1 статті 184 розділу V Кодексу (пп. г п.5.1 цього розділу) 12 місяців визначаються із урахуванням того, що: не враховується місяць, в якому проведено реєстрацію особи платником ПДВ, якщо особа зареєстрована платником ПДВ з дня іншого ніж перший день календарного місяця; включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Анулювання реєстрації здійснюється шляхом виключення платника ПДВ з Реєстру.

Пунктом 5.5 Положення №1130 визначено, що анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у пп.б - з п 184.1 ст.184 розділу V Кодексу (пп. б - з п. 5.1 цього розділу).

Контролюючі органи здійснюють постійний моніторинг платників ПДВ, включених до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у разі існування відповідних підстав.

Рішення про анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами є, зокрема: довідка про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстр (перелік) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях (податкових розрахунках) протягом 12 послідовних податкових місяців (підстава - підпункт г пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу). У реєстрі (переліку) зазначаються дані про реєстрацію особи платником ПДВ та по кожній декларації (податковому розрахунку) - податковий період, дата надходження декларації (податкового розрахунку) до контролюючого органу, загальні обсяги постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту звітного періоду, вказані у відповідних рядках та колонках податкової декларації (податкового розрахунку) (підпункт 3 абзацу 3 пункту 5.5. Наказу №1130).

Відповідно до пункту 5.6 Положення №1130, за наявності зазначених підтвердних документів (відомостей) контролюючий орган за місцем перебування на обліку платника податків приймає рішення про анулювання реєстрації особи - платника ПДВ незалежно від здійснення контролюючим органом документальних та камеральних перевірок такої особи і їх результатів, а також обов`язку такої особи бути зареєстрованою та/або нараховувати чи сплачувати податок на додану вартість відповідно до законодавства.

Контролюючий орган, який прийняв самостійне рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ, зобов`язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.

Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу оформляється за формою №6-РПДВ (додаток 5). Таке рішення складається у двох примірниках комісією, утвореною відповідно до розпорядження контролюючого органу, та підписується керівником (заступником керівника або уповноваженою особою) контролюючого органу. У рішенні про анулювання реєстрації платника ПДВ обов`язково вказуються підстави (одна або декілька) для такого анулювання з посиланням на відповідні норми Кодексу.

Дата підписання рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ вважається днем прийняття такого рішення. Рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ у день підписання реєструються у журналі обліку рішень про анулювання реєстрації платників ПДВ за формою № 6-РЖ (додаток 6). Номер рішення відповідає порядковому номеру запису в цьому журналі. Один примірник рішення зберігається в контролюючому органі, який прийняв рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Документи чи копії документів, на підставі яких контролюючий орган прийняв рішення про анулювання реєстрації, мають бути додані до цього примірника рішення.

Колегія суддів зазначає, що аналіз наведених норм права у їх сукупності дає можливість дійти висновку, що обов`язковою умовою для прийняття контролюючим органом рішення щодо анулювання реєстрації платника податків є нездійснення платником податків господарської діяльності щодо укладання правочинів, які оподатковуються ПДВ, що тягне за собою неподання відповідних декларацій або їх подання з нульовими відомостями.

При цьому, слід врахувати, що конструкція пп. г п.184.1 ст. 184 ПК України передбачає наявність пасивної поведінки суб`єкта господарювання щодо ведення протягом 12 послідовних податкових місяців господарської діяльності.

Наведене вище узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним в від 30.11.2022 по справі № 380/8687/20.

Згідно ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Тобто, анулювання реєстрації платника податку за рішенням податкового органу на підставі пп. г п.184.1 ст.184 ПК України можливе за таких умов: неподання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання такої декларації з податку на додану вартість з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Такі обставини мають підтверджуватись як самими деклараціями з податку на додану вартість, так і довідкою про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстром (переліком) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права висловлений Верховним Судом у постановах від 05.11.2018 у справі №820/2294/16, від 16.04.2020 у справі № 826/876/17.

Як встановлено з матеріалів даної справи, в якості підстави для прийняття спірного у цій справі рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 06.10.2023 №2848 про анулювання ТОВ «САН-ЛАЙТ ПЛЮС» реєстрації платника податку на додану вартість зазначено, що платник податків (позивач) протягом 12 послідовних податкових місяців подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, що підтверджено довідкою від 06.10.2023 року №2749/20-40-04-04-18. Також зазначено, що платник подає податкові декларації з податку на додану вартість протягом періоду вересень 2022 року - серпень 2023 року з показниками, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, та має за останні 12 календарних місяців обсяги оподаткування операцій 0 гривень (т.1, а.с.18).

Як зазначено вище, відповідно до п.5.2 Положення № 1130 при розгляді питання анулювання реєстрації згідно із пп. «г» п.184.1 статті 184 розділу V Кодексу (пп. «г» п. 5.1 цього розділу) 12 місяців визначаються із урахуванням того, що включаються останні 12 послідовних податкових місяців, за які подані податкові декларації (у разі подання декларацій) або сплив строк подання податкових декларацій (у разі неподання декларацій) до отримання чи складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Таким чином, для анулювання реєстрації платником ПДВ визначальним є факт подання декларацій за останні 12 послідовних податкових місяців, які свідчить про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, до складання контролюючим органом документа, який є підставою для анулювання реєстрації.

Склад наведеного правопорушення передбачає встановлення факту відсутності здійснення позивачем як суб`єктом господарювання господарської діяльності, а саме постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

В той же час, колегія суддів звертає увагу, що контролюючим органом під час прийняття рішення не було враховано обставин того, що у період вересень 2022 року - серпень 2023 року основним видом господарської діяльності ТОВ "САН-ЛАЙТ ПЛЮС" визначено - виробництво електроенергії (КВЕД №35.11), та відповідно п.44 підрозділу 2 розділу XX ПК України, дата виникнення податкових зобов`язань та податкового кредиту визначається за касовим методом.

Згідно пп.14.1.266 п.14.1 ст.14 ПК України, касовий метод для цілей оподаткування - це метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов`язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на рахунки платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг, на електронний гаманець у емітента електронних грошей та/або на рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у касу платника податків або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з рахунків платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг, з електронних гаманців у емітента електронних грошей та/або з рахунків в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата видачі з каси платника податків або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).

З матеріалів справи встановлено, що відповідно до умов Закону України «Про ринок електричної енергії», ТОВ «САН-ЛАЙТ ПЛЮС» було укладено договір від 11.02.2022 року №314/02/22 з Державним підприємством «Гарантований покупець» з метою реалізації електроенергії за «зеленим тарифом», який є єдиним контрагентом-покупцем згенерованої електроенергії (т.1, а.с.39-46).

З урахуванням наявної заборгованості Державного підприємства «Гарантований покупець» перед ТОВ «САН-ЛАЙТ ПЛЮС» за договором від 11 лютого 2022 року №314/02/22 у загальній сумі - 432592,97 грн., як вказує позивач, останній об`єктивно був позбавлений підстав для реєстрації податкових накладних, оскільки була відсутня подія та дата виникнення податкових зобов`язань з податку на додану вартість та відповідно для складання та реєстрації податкових накладних.

Колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що заслуговують на увагу доводи позивача про те, що контролюючим органом було залишено поза увагоюособливість провадження господарської діяльності з виробництва електроенергії, яка нерозривно пов`язана із використанням енергогенеруючого обладнання та використанням функціонально взаємопов`язаного устаткування, що ставить у залежність підприємство від фактичного доступу до об`єкта електроенергетики та можливості використання його устаткування.

Відповідно до положень ч.11 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13.04.2017 №2019-VIII виробництво електричної енергії - діяльність, пов`язана з перетворенням енергії з енергетичних ресурсів будь-якого походження в електричну енергію за допомогою технічних засобів,крім діяльності із зберігання енергії.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 27.12.2017 №1467 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії» закріплено визначення засобів, необхідних для провадження вищезазначеної господарської діяльності-це електрогенеруюче обладнання, розташоване на об`єкті електроенергетики, та інше функціонально взаємопов`язане з ним устаткування і споруди, що призначаються для виробництва електричної енергії.

З матеріалів справи встановлено, що електростанцію «СЕС САН-ЛАЙТ ПЛЮС» введено в експлуатацію - 16.02.2022 року за адресою: вул. Сватівська, буд.60, м. Куп`янськ, Харківська область.

Однак в подальшому Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ введено у дію правовий режим воєнного стану, який неодноразово продовжено.

Враховуючи територіальне розташування міста Куп`янськ у близькій відстані від державного кордону російської федерації, від самого початку військової агресії місто перебувало під постійними обстрілами та в подальшому було окуповане.

Відповідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами) місто Куп`янськ у період з 24.02.2022 по 09.09.2022 перебувало в окупації, у період з 09.09.2022 по 17.09.2022 віднесено до території активних бойових дій.

Колегія суддів приймає в якості обґрунтованих та таких, що заслуговують на увагу доводи позивача про те, що протягом окупації міста Куп`янськ була відсутня можливість використання інтернет - мережі, матеріально-технічні засоби ТОВ «САН-ЛАЙТ ПЛЮС» були викрадені невстановленими особами, а в наслідок активних бойових дій електрогенеруюче обладнання зазнало суттєвих ушкоджень, що безпосередньо вплинуло на можливість генерувати електроенергію та провадити господарську діяльність, в тому числі у період з вересня 2022 року по серпень 2023 року.

На запит позивача наведені вище обставини підтверджено листом Куп`янської міської військової адміністрації Куп`янського району Харківської області від 26.01.2024 №241 (т.1, а.с.50).

Окрім того, щодо зазначених обставин, слідчим відділом УСБУ в Харківській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №22023220000001276 стосовно порушення збройними формуваннями російської федерації законів та звичаїв війни, що підтверджено наявною в матеріалах справи копією витягу з Єдиного реєстру досудових досліджень (т.1, а.с.51).

З матеріалів справи встановлено, що позивачем вживаються заходи із відновлення роботи електростанції, у зв`язку з чим заява з документальним підтвердженням відсутності можливості виконати податковий обов`язок до контролюючого не надавалась.

Так, зокрема, позивач звертався до АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» з питання зміни схеми електрозабезпечення сонячних електростанцій за адресою: вул. Сватівська, буд.60, м. Куп`янськ.

Листом Акціонерного товариства «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» від 28.09.2023 №55р-01/03-5806 повідомлено про пошкодження електричних мереж ТОВ «САН-ЛАЙТ ПЛЮС» та безпосередньо мереж отримання живлення, а також вказано, що у зв`язку із близькістю активних бойових дій, можливість проведення відновлювальних робіт буде розглянута АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» після припинення обстрілів цієї території та проведення аварійно-рятувальних робіт, робіт з розмінування, що в свою чергу, свідчить про вжиття заходів ТОВ «САН-ЛАЙТ ПЛЮС» з відновлення роботи електростанції та пояснює не використання процедури підтвердження неможливості виконання податкового обов`язку (т.1, а.с.53-54).

Колегія суддів враховує в якості обґрунтованих пояснення позивача про те, що безпосередньо після повернення сталого інтернет - зв`язку, отримання комп`ютерного обладнання та відновлення доступу до електронного кабінету платника, 30 січня 2023 року ТОВ «САН-ЛАЙТ ПЛЮС» подано на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних зведену податкову накладну №1 від 30.06.2022, яка згідно квитанції «Про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних» від 30.06.2022 №1 зареєстровано в єдиному реєстрі податкових накладних 30 січня 2023 року.

Також, колегія суддів враховує пояснення позивача про те, що 17.04.2023 року ТОВ «САН-ЛАЙТ ПЛЮС» із використанням електронного кабінету платника податків подано податкові декларації з податку на додану вартість за період січень-грудень 2022 року та січень-березень 2023 року, та відповідно квитанцій про отримання звітів, вони були прийняті контролюючим органом.

Наведене вище в своїй сукупності вказує на те, що при прийнятті спірного рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 06.10.2023 №2848 про анулювання ТОВ «САН-ЛАЙТ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 43471543) реєстрації платника податку на додану вартість податковим органом не було не досліджено у повному обсязі питань, дослідження яких мало передувати прийняттю вказаного рішення.

Колегія суддів зазначає, що протягом спірного періоду підприємство позивача формувало відповідні податкові зобов`язання, хоча із з запізненням, але здійснило направлення до контролюючого органу податкових декларацій, що фактично податковим органом не було спростовано, а також враховуючи до уваги недопущення позивачем пасивної поведінки у спірних відносинах, а тому погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оспорюване рішення відповідача прийнято останнім без врахуванням всіх обставин, та без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, а, відтак, воно є протиправним.

Вирішуючи дану справу, колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2021 року у справі №1840/2970/18 в якому суд касаційної інстанції зазначив, що одним із критеріїв оцінювання судами рішень, дій та бездіяльності суб`єктів владних повноважень є прийняття ними рішень обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

За наслідками апеляційного перегляду даної справи, колегія суддів вважає, що при прийнятті оспорюваного рішення (рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 06.10.2023 №2848 про анулювання ТОВ «САН-ЛАЙТ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 43471543) реєстрації платника податку на додану вартість) відповідач у справі діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи, всупереч вимогам чинного законодавства.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем (відповідачами) не було доведено (доказано) правомірності оспорюваного рішення, що є предметом оскарження у даній справі.

Посилання в апеляційній скарзі Головного управління ДПС у Харківській області на постанову Верховного Суду 25.11.2022 у справі № 2040/7102/18 колегія суддів відхиляє, оскільки вона не є релевантною щодо цієї справи, адже обставини у даній справі, яка переглядається апеляційним судом, не є тотожними обставинам, за яких Верховний Суд ухвалив постанову у справі №2040/7102/18.

Доводи апеляційних скарг Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України щодо правомірності та законності рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 06.10.2023 №2848 про анулювання ТОВ «САН-ЛАЙТ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 43471543) реєстрації платника податку на додану вартість), є необґрунтованими та такими, що суперечать висновкам суду у даній справі.

Надаючи правову оцінку зобов`язальній частині рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно п.5.10 Положення №1130, рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу може бути оскаржене в адміністративному порядку відповідно до вимог статті 56 Кодексу або до суду.

Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності такого рішення актам законодавства, а також у разі скасування судових рішень чи записів у Єдиному державному реєстрі, на підставі яких було прийняте рішення про анулювання реєстрації.

Підставою для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за самостійним рішенням контролюючого органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.

Якщо анулювання реєстрації платника ПДВ було здійснене згідно з рішенням про анулювання реєстрації платників податку на додану вартість за формою № 7-РПДВ (додаток 7), то скасування анулювання реєстрації платника ПДВ проводиться шляхом скасування запису про такого платника у Переліку. При цьому не скасовуються рішення про анулювання реєстрації платників ПДВ та анулювання реєстрації інших платників ПДВ, включених до Переліку.

Рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ викладається з описом ситуації, посиланням на Кодекс, зазначенням мотивів та обґрунтувань прийняття такого рішення, оформляється на бланку та підписується керівником (заступником керівника або уповноваженою особою). Таке рішення або його засвідчена копія направляється із супровідним листом до Державної податкової служби України у десятиденний строк після прийняття.

У разі скасування рішення про анулювання реєстрації, якщо інше не визначено судовим рішенням, контролюючий орган вносить до Реєстру запис про реєстрацію платника ПДВ із урахуванням таких особливостей: 1) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації в особи відсутня наступна (повторна) реєстрація, дата реєстрації платником ПДВ не змінюється; 2) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації особа зареєстрована платником ПДВ повторно, дата реєстрації платником ПДВ відповідає даті попередньої реєстрації платником ПДВ; 3) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації особа зареєстрована як платник єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати податку на додану вартість, дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, дата анулювання реєстрації відповідає даті, що передує дню переходу особи до застосування відповідної ставки єдиного податку, а причина анулювання - підпункту "в" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу. Анулювання реєстрації проводиться за заявою про анулювання реєстрації платника ПДВ або за рішенням контролюючого органу; 4) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації в особи є анульованою наступна (повторна) реєстрація, дата реєстрації платником ПДВ відповідає даті попередньої реєстрації платником ПДВ, а дата та причина анулювання реєстрації - даті та причині анулювання повторної реєстрації.

Таким чином підставою для внесення до Реєстру відомостей щодо скасування анулювання реєстрації є рішення суду, яке набрало законної сили.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.05.2019 року у справі №826/11485/15.

Механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, особливості складання податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків визначено Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 (далі по тексту - Порядок № 569).

Приписами п.3 Порядку №569 визначено, що періодичність, структура та формат обміну інформацією і реєстрами платників податку, необхідними для функціонування системи електронного адміністрування податку, визначаються ДПС та Казначейством.

Згідно із п.5 цього Порядку, електронні рахунки відкриваються виключно на підставі реєстру платників податку, який ДПС надсилає Казначейству не раніше ніж за один робочий день до дати реєстрації особи платником податку.

Казначейство відповідно до вимог ст.69 ПК України, надсилає ДПС повідомлення про відкриття електронного рахунка в день його відкриття. Після надходження такого повідомлення ДПС інформує платника податку про реквізити його електронного рахунка (п. 6 цього Порядку).

У разі анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на його електронному рахунку перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається (пункт 7 Порядку № 569).

У разі повторної реєстрації особи платником податку йому відкривається новий електронний рахунок (пункт 8 Порядку №569).

Згідно з п.13 Порядку №569 платник податку має право отримувати у ДПС інформацію про стан свого електронного рахунка (в тому числі додаткових електронних рахунків), а також суму податку, на яку він має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі.

Отже, нормами ПК України та Порядку №569 не передбачено відновлення закритого рахунку платника податків в СЕА після скасування реєстрації такого суб`єкта господарювання платником ПДВ та поновлення в облікових даних платника податку суми ПДВ, без проведення обчислення відповідно до формули визначеної пунктом 9 Порядку № 569, навіть у випадку поновлення свідоцтва платника ПДВ.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 22.07.2020 року у справі №520/5627/19, від 21.07.2020 року у справі № 820/1053/16, відновлення показників в обліковій картці на рахунку платника податку у системі електронного адміністрування ПДВ, а також надання висновків та документів, які необхідні для повернення коштів, на новостворений рахунок платника податків в системі електронного адміністрування ПДВ належить до повноважень ДПС України. При цьому, такі повноваження контролюючого органу здійснюються у певній послідовності після дослідження питання стосовно правомірності процедури включення до облікових карток певної інформації щодо стану розрахунків платника за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами та операцій, які проводяться з коштами передоплати.

Окрім того, 23.05.2020 року набули чинності положення Закону України «Про внесення змін до ПК України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 року №466-IX (далі по тексту - Закон № 466-ІХ).

Цим законодавчим актом п.200-1.3 ст.201-1 ПК України доповнено абзацами двадцять сьомим і двадцять восьмим.

Згідно з положеннями вказаних норм, у разі внесення за рішенням контролюючого органу або рішенням суду, яке набрало законної сили, до реєстру платників податку на додану вартість змін щодо скасування (відміни) анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, еНакл (сума, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних) такого платника підлягає перерахунку за звітний (податковий) період, в якому відбулося анулювання реєстрації платника податку, яке скасоване (відмінене). Такий перерахунок здійснюється контролюючим органом протягом трьох робочих днів, що настають за днем внесення контролюючим органом до реєстру платників податку на додану вартість змін щодо скасування анулювання реєстрації такого платника, крім випадків, коли на момент скасування рішення про анулювання реєстрації особа застосовує спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплату податку на додану вартість, або повторна реєстрація (наступна за відміненою) платником податку такої особи є анульованою з підстав, передбачених пунктом 184.1 статті 184 цього Кодексу.

Пунктом 200-1.8 ст.200-1 ПК України передбачено, що після анулювання реєстрації платника податку залишок коштів на його рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість перераховується до бюджету, а такий рахунок закривається. Перерахування коштів до бюджету здійснюється на підставі реєстру, який центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника і сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру такий орган перераховує суми податку до бюджету.

Аналізуючи наведене вище, колегія суддів зазначає, що відновлення показників в обліковій картці на рахунку платника податку у системі електронного адміністрування ПДВ (в тому числі реєстраційного ліміту) належить до повноважень ДПС України. При цьому, такі повноваження контролюючого органу здійснюються у певній послідовності після дослідження питання стосовно правомірності процедури включення до облікових карток певної інформації щодо стану розрахунків платника за податками, зборами.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постановах від 21.07.2020 у справі № 820/1053/16 та від 22.07.2020 у справі №520/5627/19.

Окрім того, колегія суддів враховує, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Конвенція, залишаючи за державною владою велику свободу відносно рішень в сфері економічної та соціальної політики, підтверджує, що таке вручання в гарантовані права не буде повільним.

Мирне володіння означає, що порушення принципу, встановленого у першому реченні, може мати місце і за відсутності прямого або фізичного втручання у право власності. Так, наприклад, порушення може мати форму позбавлення можливості використати власність, ненадання дозволів, або інших форм перешкоджання реалізації права власності, що є наслідком застосування законодавства або заходів органів державної влади/рішення Європейського суду у справі Wiggins v. Unated Kingdom Appl. 7456/76 (1976)/.

Європейським судом з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) було зазначено, що затримки у відшкодуванні ПДВ можна вважати втручанням у право на мирне володіння своїм майном, а постійні затримки відшкодування і компенсації у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, так само як і стан невизначеності щодо часу повернення коштів, порушує "справедливий баланс" між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном.

Така позиція Європейського суду з прав людини свідчить на користь висновку, що в контексті податкових спорів позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит чи бюджетне відшкодування ПДВ) розглядається як позбавлення власності.

Отже, створення перешкод чи встановлення обмежень, що не ґрунтуються на вимогах закону у праві вільно розпоряджатись накопиченим за наслідками розрахунків з бюджетом від`ємним значенням з податку на додану вартість є формою втручанням у право на мирне володіння своїм майном.

Окрім того, колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постанові від 21.07.2020 року у справі № 820/1053/16 дійшов висновку, що відновлення показників в обліковій картці на рахунку платника податку у системі електронного адміністрування ПДВ, а також надання висновків та документів, які необхідні для повернення коштів, на новостворений рахунок платника податків в системі електронного адміністрування ПДВ належить до повноважень саме ДФС України, а з урахуванням реорганізації органів ДФС з 21 серпня 2019 року ці повноваження перейшли до Державної податкової служби України.

Щодо доводів апеляційної скарги Державної податкової служби України про незгоду із зобов`язальною частиною рішення суду першої інстанції, оскільки, як на думку останньої, вимоги позивача зобов`язального характеру є передчасними та не підлягають задоволенню, то колегія суддів відхиляє такі доводи, оскільки вони є необґрунтованими та не узгоджуються із наведеним вище.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що для повного та ефективного відновлення порушених прав позивача наявні правові підстави для зобов`язання Державної податкової служби України поновити дію реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи ТОВ «САН-ЛАЙТ ПЛЮС» (індивідуальний податковий номер 434715420266) з моменту його анулювання, зі збереженням податкових показників в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (СЕА ПДВ).

Наведене вище також узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 17.12.2020 року у справі № 820/499/16, від 18.03.2021 року у справі №520/984/19.

Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 06.10.2023 №2848 про анулювання ТОВ «САН-ЛАЙТ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 43471543) реєстрації платника податку на додану вартість та зобов`язання Державну податкову службу України поновити дію реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи ТОВ «САН-ЛАЙТ ПЛЮС» (індивідуальний податковий номер 434715420266) з моменту його анулювання, зі збереженням податкових показників в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (СЕА ПДВ).

Враховуючи приписи вже згаданої вище норми ч.5 ст.242 КАС України, у даній справі враховуються висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, на які посилається суд апеляційної інстанції у даному рішенні (постанові) вище, які є релевантними до спірних відносин.

Стосовно доводів апеляційної скарги Державної податкової служби України про те, що при постановлені оскаржуваного судового рішення було порушено норми ст.242 КАС України, а також доводів останньої про те, що неповне з`ясування обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права під час прийняття рішення призвело до порушення вимог процесуального права та прийняття незаконного судового рішення, що за приписами статті 317 КАС України є підставою для його скасування, то останні (такі доводи апеляційної скарги) є необґрунтованими, оскільки не знайшли свого обґрунтованого підтвердження у ході апеляційного перегляду даної справи.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції в частині стягнення на користь ТОВ "САН-ЛАЙТ ПЛЮС" сумувитрат на професійнуправничудопомогу у розмірі 14000 (чотирнадцятьтисяч) грн. 00 коп. за рахунокбюджетнихасигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно частини першої та третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81)7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі №726/549/19.

Колегія суддів зауважує, що при розгляді питання про відшкодування витрат на правничу допомогу учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань і саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.

Так, з матеріалів справи встановлено, що між позивачем та адвокатським об`єднанням «СПРАВАР» 13.07.2023 року було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги від 13.07.2023 №1307/23-ПД-04 року, положеннями 5.2 якого встановлено, що обсяг та зміст наданої правової допомоги, а також розмір гонорару за правову допомогу, надану згідно з п. 2.1. цього договору, встановлюється за взаємною домовленістю сторін та визначається у додаткових угодах до цього договору (т.1, а.с.133-134).

На виконання умов вказаного договору сторонами було складено та підписано додаткову угоду №1 від 23.03.2024 року до договору, положеннями пунктів 1, 2 якої встановлено, що сторони дійшли взаємної згоди про те, що відповідно до умов договору адвокатське об`єднання здійснює супроводження адміністративного та судового оскарження рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 06.10.2023 №2848 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Сторонами визначено обсяг та зміст правової допомоги, а також розмір гонорару за правову допомогу, надану клієнту, у зв`язку з підготовкою та розглядом судової справи №№520/9738/24 (опис робіт (надання послуг); вартість грн.): первинна консультація з питання правомірності анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість - 1000,00 грн.; підготовка запитів «Про надання публічної інформації» до Харківобленерго, ДП «Гарантований покупець», Управління служби безпеки України у Харківській області - 1500,00 грн.; підготовка та подання скарги до Державної податкової служби України - 3500,00 грн.; аналіз отриманого рішення «Про розгляд скарги» Державною податковою службою України - 1000,00 грн.; підготовка аналітичної довідки щодо актуальної судової практики - 1000,00 грн.; підготовка позовної заяви - 12000,00 грн. Розмір гонорару за правову допомогу 20000 грн. без ПДВ. (т.1, а.с.135-136).

Аналогічні відомості щодо опис робіт (послуг), їх вартості, виконаних згідно договору договір про надання правової (правничої) допомоги від 13.07.2023 №1307/23-ПД-04 року були викладені у рахунку на оплату №35 від 26.03.2024 року (т.1, а.с.137).

В контексті наведеного вище, колегія суддів враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21, згідно з яким подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Також, колегія суддів зазначає, що в постанові від 24.11.2020 у справі №911/4242/15 Верховний Суд вказав на те, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною, а не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права.

Окрім того, згідно висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21.01.2021 у справі №280/2635/20, КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Наведений підхід щодо визнання фактично здійсненими витрат за відсутності факту оплати вбачається також із практики Європейського суду з прав людини.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що співмірною із складністю даною справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також обґрунтованою є сумавитрат позивача на професійнуправничудопомогу у розмірі 14000 (чотирнадцятьтисяч) грн. 00 коп., а відтак на користь позивача за рахунокбюджетнихасигнувань Головного управління ДПС у Харківській області підлягає стягненню вказана сума таких витрат.

Щодо посилання в апеляційній скарзі Державної податкової служби України про те, що витрати повинні бути справедливими та співмірними, а безпідставне стягнення витрат на правничу допомогу є невиправданим, адже податкові надходження спрямовані на забезпечення належного функціонування країни (наприклад, забезпечення виплати допомоги незахищеним верствам населення, виплату стипендій, тощо), то колегія суддів відхиляє такі доводи, як такі, що не впливають на вирішення питання вартості правничих послуг та на правильність висновків суду першої інстанції щодо стягнення на користь позивача сумвитрат на професійнуправничудопомогу у розмірі 14000 за рахунокбюджетнихасигнувань Головного управління ДПС у Харківській області.

Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України не містять доводів щодо незгоди із рішенням суду першої інстанції в частині стягнення на користь ТОВ "САН-ЛАЙТ ПЛЮС" сплачену суму судовогозбору у розмірі 6056 (шістьтисяч п`ятдесятшість) грн. 00 коп., а відтак, з урахуванням вимог ст.308 КАС України, суд не надає правової оцінки рішенню суду першої інстанції в цій частині.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Доводи апеляційних скарг Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України не спростовують висновків суду у даній справі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційні скарги Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України без задоволення, а судове рішення без змін.

Оскільки дана справа розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління ДПС у Харківській області, Державної податкової служби України залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2024 у справі №520/9738/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді В.А. Калиновський З.О. Кононенко