Постанова

від 04.12.2024 по справі 520/25268/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 р. Справа № 520/25268/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції: Бабаєв А.І.) від 02.10.2024 року по справі № 520/25268/24

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні 09.02.2023 року, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 06.05.2022 по 09.02.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 06.05.2022 року по 31.12.2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2023 року по 09.02.2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі служби у розмірі 404 560,8 грн. (чотириста чотири тисячі п`ятсот шістдесят гривень 80 копійок).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначила, що залишаючи вперше позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду за період з 19.07.2022 по 09.02.2023 в частині вимог про ненарахування та невиплату відповідачем позивачу грошового забезпечення за за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, а також з того, що позивачем не сплачено судовий збір за вимогу про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі служби. Виконуючи вимоги ухвали позивачем подано до суду заяву про поновлення строку звернення та заявлено клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору з підстав того, що позивач є учасником бойових дій. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 відмовлено, позовну заяву залишено без руху. Відмовляючи у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору суд виходив з того, що позовні вимоги у цій справі стосуються стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто не стосуються питань його соціального захисту саме як учасника бойових дій, про які йдеться у ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Вказує, що спірні правовідносини виникли внаслідок не проведення відповідачем з позивачем остаточного розрахунку у день його звільнення, яке виражається у нездійсненні перерахунку та виплати грошового забезпечення за механізмом первинної редакції п. 4 постанови КМУ № 704, що зумовлює поновлення права позивача у спосіб вчинення таких дій та у спосіб притягнення відповідача до спеціальної відповідальності, визначеної ст. 117 КЗпП. Отже, спір у цій справі стосується соціальних прав позивача, які пов`язані з його грошовим забезпеченням під час проходження військової служби.

Відповідач, своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України апеляційна скарга розглянута судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як підтверджується матеріалами справи, 09.09.2024 ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 .

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків шляхом надання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та документу про сплату судового збору на суму 3236,49 грн. або документу, який підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

16.09.2024 ОСОБА_1 подала до суду заяву про усунення недоліків, в якій зазначила, що порушення прав позивача почалося з 06.05.2022 року, коли ст. 233 КЗпП України була викладена в редакції, що не обмежувала працівника будь-яким строком звернення за захистом своїх прав, а в зв`язку з тим, що правопорушення було тривалим та позовний період не переривався, редакція ст. 233 КЗпП України підлягає застосуванню до змін, внесених Законом України № 2352-ІХ, та підлягає поширенню на весь період. Стосовно вимоги про сплату судового збору, позивач вказала, що є учасником бойових дій, тому просила суд звільнити її від сплати судового збору, на підтвердження чого надала до суду копію посвідчення серії НОМЕР_2 від 09.08.2024.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.09.2024 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено. Позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Позивачу надано п`ятиденний строк для усунення недоліків, шляхом надання документу про сплату судового збору на суму 3236,49 грн. або документу, який підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - повернуто позивачу.

Повертаючи позовну заяву позивачу суд першої інстанції виходив з того, що у цій справі позовні вимоги позивача стосуються стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто не стосуються питання соціального захисту саме як учасника бойових дій, про які йдеться у статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Так як представником позивача не надано до суду документу про сплату судового збору, суд вважав, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви в повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст.ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Колегія суддів зазначає, що за змістом ч.ч. 1, 2 ст. 132 КАС України судовий збір входить до складу судових витрат, а його розмір та порядок сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі Закон № 3674-VI).

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

У контексті вищенаведених законодавчих норм Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 28 листопада 2013 року № 12-рп/2013 зазначив, що гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № (81) 7: У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.

За висновками Європейського суду з прав людини, загалом прийнятним вважається встановлення в національному законодавстві процесуальних обмежень та вимог з метою належного здійснення правосуддя; проте вони не повинні підривати саму суть права на доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини від 16 грудня 1992 року у справі "Хаджіанастасіу проти Греції", пункти 32-37).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя ("KREUZ v. POLAND" № 28249/95).

Аналіз п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону Про сплату судовий збір в сукупності з ч. 2 ст. 22 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.

Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11795заі19); у справі № 9901/70/20 від 06 травня 2020 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що вимоги позивача (щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні) не пов`язані з порушенням його права на соціальний захист, саме, як учасника учасника бойових дій, а тому судовий збір має бути сплачений на загальних підставах.

Водночас, як вбачається з матеріалів адміністративної справи, підставою для звернення до адміністративного суду з даною позовною заявою слугувало не лише не нарахування та не виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, але й не нарахування та не виплата грошового забезпечення з 06.05.2022 по 09.02.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, що суд першої інстанції залишив поза увагою.

Хоча, колегія суддів і погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що вимоги позивача (про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні) не пов`язані з порушенням його права на соціальний захист, саме, як учасника бойових дій, а тому судовий збір має бути сплачений на загальних підставах, однак суд першої інстанції не в повній мірі встановив всі фактичні обставини справи, а саме те, що в частині позовних вимог позивачка звільнена від сплати судового збору.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем заявлено наступні вимоги:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні 09.02.2023 року, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 06.05.2022 по 09.02.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 06.05.2022 року по 31.12.2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2023 року по 09.02.2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі служби у розмірі 404 560,8 грн. (чотириста чотири тисячі п`ятсот шістдесят гривень 80 копійок).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.09.2024 позовну заяву залишено без руху, в тому числі з підстав пропуску строку звернення до суду визначеного ст. 233 КЗпП України.

В заяві про усунення недоліків від 16.09.2024 позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення.

Водночас, постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без руху від 24.09.2024, суд не вирішив питання про поновлення чи відмову у поновленні строку звернення ОСОБА_1 з даним позовом (в частині вимог щодо не нарахування та не виплата грошового забезпечення з 06.05.2022 по 09.02.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року), а лише повторно залишив позовну заяву без руху з підстав несплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви позивачу, дійшов передчасних висновків про наявність підстав для постановлення ухвали про повернення поовної заяви в частині вимог щодо:

- визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні 09.02.2023 року, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 06.05.2022 по 09.02.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;

- зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 06.05.2022 року по 31.12.2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2023 року по 09.02.2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

У зв`язку з цим, колегія суддів дійшла до висновку про те, що повертаючи позовну заяву в частині вимог про ненарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 з 06.05.2022 по 09.02.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, суд першої інстанції дійшов передчасних висновків не вирішивши питання про поновлення строку та не надавши оцінки поданому позивачкою клопотання про поновлення строку на звернення до суду, а тому наявні підстави для скасування ухвали суду в цій частині.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині повернення позовної заяви щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні 09.02.2023 року, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 06.05.2022 по 09.02.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 06.05.2022 року по 31.12.2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2023 року по 09.02.2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, а справа в цій частині направленню до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

В іншій частині ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 у справі № 520/25268/24 підлягає залишенню без змін.

Підстави для розподілу судових витрат на підставі ст. 139 КАС України відсутні.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 по справі № 520/25268/24 - скасувати в частині повернення позовної заяви щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення з ОСОБА_1 остаточного розрахунку при звільненні 09.02.2023 року, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 06.05.2022 по 09.02.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 06.05.2022 року по 31.12.2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2023 року по 09.02.2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Справу № 520/25268/24 в цій частині направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

В іншій частині ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 02.10.2024 по справі № 520/25268/24 залишити без змін.

Постанова в частині скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Постанова в частині залишення без змін ухвали суду першої інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий Судді(підпис) (підпис) В.В. Катунов І.М. Ральченко