Постанова

від 03.12.2024 по справі 160/25408/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 160/25408/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),

суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Поспєлової А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області

на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року (суддя Врона О.В.) по справі №160/25408/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вільногірське Скло» про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Вільногірське скло» звернулося до суду з позовом, в якому просило: визнати протиправним та скасувати наказ від 05.09.2024 №3983-п «Про проведення планової виїзної перевірки ТОВ «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО» (код ЄДРПОУ 30809384)», винесений Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Разом з позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив:

зупинити дію наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 05.09.2024 №3983-п про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО» (код ЄДРПОУ 30809384) до набрання законної сили рішенням у даній справі;

заборонити Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області вчиняти будь які дії на виконання наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 05.09.2024 №3983-п про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО» (код ЄДРПОУ 30809384) до набрання законної сили рішенням у даній справі.

В обгрунтування вказаної заяви позивач посилався на те, що предметом оскарження вказаній справі є наказ від 05.09.2024 №3983-п «Про проведення планової виїзної перевірки ТОВ «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО» (код ЄДРПОУ 30809384)» прийнятий на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77, пп. 69.352 Податкового кодексу України, п. 2 ч. 1 ст. 13 розділу IV, пп. 923 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у зв`язку з включенням до плану - графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2024 рік. Позивач зазначав, що у разі не вжиття заходів забезпечення позову поновлення порушених прав буде неможливим, оскільки у разі проведення контролюючим органом перевірки позивач взагалі втратить право на подальше оскарження спірного наказу, так як у такому випадку можливо буде оскаржувати лише результати самої перевірки.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024

року заяву про забезпечення позову задоволено.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову. Такі висновки суд обгрунтував тим, що у разі, якщо наказ про проведення перевірки який є предметом спору, буде реалізовано контролюючим органом шляхом його застосуванням (фактичне проведення перевірки), то його подальше оскарження буде неможливим, оскільки такі позовні вимоги не будуть підлягати розгляду в порядку жодного судочинства, відтак це призведе до неможливості відновлення порушеного права платника податків. При цьому, суд дійшов висновку про те, що запропоновані позивачем заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки стосуються саме наказу, правомірність винесення його є предметом спору у цій справі.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ГУ ДПС у Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у забезпеченні позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач мотивував протиправністю наказу. При цьому, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, позивачем наведена не була. У свою чергу, як зазначає відповідач, обгрунтування вимог позивача щодо невідповідності наказу вимогам чинного законодавства, становить предмет доказування і має досліджуватися саме під час розгляду справи. Також, відповідач посилається на обставини, які стали підставою для видання оскаржуваного наказу та які, за його позицією, свідчать про правомірність такого наказу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін з огляду на її законність та обгрунтованість.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

За правилами ч.2 ст.150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч.4 ст.150 КАС України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч. 2 ст. 151 КАС України).

Відповідні підстави і необхідність забезпечення позову, згідно ст. 152 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні бути зазначені та обґрунтовані у заяві про забезпечення позову.

Отже, за своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову, існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу.

При цьому, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, приймаючи рішення про забезпечення позову, суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти. Суд оцінює наявність обставин, що зумовлює застосування відповідних заходів, за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи, керуючись законом.

Предметом спору у цій справі є правомірність та обгрунтованість наказу від 05.09.2024 №3983-п «Про проведення планової виїзної перевірки ТОВ «ВІЛЬНОГІРСЬКЕ СКЛО» (код ЄДРПОУ 30809384)», винесеного Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.

Суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що у разі, якщо наказ про проведення перевірки, який є предметом спору, буде реалізовано контролюючим органом шляхом його застосуванням (фактичне проведення перевірки), то його подальше оскарження буде неможливим, оскільки такі позовні вимоги не будуть підлягати розгляду в порядку жодного судочинства, відтак це призведе до неможливості відновлення порушеного права платника податків.

Отже, судом першої інстанції встановлено та обгрунтовано обставини, які визначаються законом як підстави для застосування заходів забезпечення позову, а саме невжиття таких заходів може унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Вказані висновки суду першої інстанції, які стали підставою для вжиття заходів забезпечення позову, доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі відповідач зазначає те, що позивачем не обгрунтовано, а судом не встановлено очевидної протиправності оскаржуваного наказу, що б могло бути підставою для вжиття заходів для забезпечення позову. З приводу таких аргументів відповідача слід зазначити те, що очевидна протиправність оскаржуваного рішення є окремою правовою підставою для вжиття заходів для забезпечення позову, але у спірному випадку, забезпечуючи позов, суд першої інстанції встановив наявність іншої, окремо визначеної ч.2 ст.150 КАС України, підстави для забезпечення позову.

З приводу посилань скаржника на обставини, які стали підставою для видання оскаржуваного наказу та які, за його позицією, свідчать про правомірність такого наказу, слід зазначити те, що вказані обставини не мають правового значення для вирішення такого процесуального питання як забезпечення позову, оскільки оцінка правомірності та обгрунтованості спірного наказу може бути надана судом виключно за результатами розгляду справи по суті.

Інших аргументів на обгрунтування своєї позиції відповідачем в апеляційній скарзі не наведено.

Таким чином, враховуючи те, що обраний позивачем спосіб забезпечення адміністративного позову в повній мірі відповідає його предмету, є співмірним із можливими негативними наслідками суспільним інтересам та правам позивача і інших осіб, що можуть бути завдані у випадку їх незастосування, та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для забезпечення позову.

З цих підстав суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року по справі №160/25408/24 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у строки, передбачені ст. 329 КАС України.

Вступну та резолютивну частини проголошено 03.12.2024

Повний текст постанови складено 04.12.2024

Головуючий - суддяЯ.В. Семененко

суддяН.А. Бишевська

суддяІ.Ю. Добродняк