Постанова

від 04.12.2024 по справі 120/16203/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/16203/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дончик Віталій Володимирович

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

04 грудня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фестер" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фестер" до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в жовтні 2023 року позивач, ТОВ "Фестер", звернулось в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення в.о. начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області №50/02-32-04-03 від 07.02.2023 року анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість у зв`язку з неподанням декларацій з податку на додану вартість та поданням декларацій з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту протягом дванадцяти послідовних податкових місяців; зобов`язання вчинити дії.

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 03.06.2024 в задоволенні позову відмовив. Судове рішення мотивоване тим, що господарські операції позивача з ТОВ "Епіцентр К", ТОВ "Комел" та ПрАТ "Київстар", за наслідками яких зазначеними контрагентами було сформовано та зареєстровано податкові накладні у встановленому порядку в Єдиному реєстрі податкових накладних, не спростовують факту подання позивачем упродовж 12 послідовних податкових місяців декларацій з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що військова агресія Російської Федерації проти України, яка підтверджена листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 та визнана форс-мажорною обставиною для ТОВ «Фестер», напряму вплинула на можливість виконання останнім вимог податкового законодавства.

Також зазначає, що позивачем протягом спірних 12 місяців здійснювались господарські операції, пов`язані із формуванням податкового зобов`язання чи податкового кредиту, однак на дату подання податкових декларацій, за вищезазначених обставин, у позивача були відсутні первинні документи стосовно таких операцій.

Зокрема, позивачем було проведено господарські операції з придбання: 1. За податковою накладною №3056 від 14.02.2022 року у ТОВ «ЕПІЦЕКТР К» НІН 3249022426531 сейфу на суму 12724,50 грн, в тому числі ПДВ 2120,75 грн, зареєстрованої в ЄРПН 10.06.2022 за реєстраційним номером 9074694966; 2. За податковою накладною №4747 від 11.07.2022 року у ТОВ «КОМЕЛ» НІН 240830826595 ноутбуку на суму 16999,02 грн, в тому числі ПДВ 2833,17 грн, зареєстрованої в ЄРПН 25.07.2022 за реєстраційним номером 9137243252; 3. За податковою накладною №3000 від 04.08.2022 року у ТОВ «КОМЕЛ» ІПН 240830826595 ноутбуку на суму 20998,98 грн, в тому числі ПДВ 3499,83 грн, зареєстрованої в ЄРПН 17.08.2022 за реєстраційним номером 9161182579 (копії витягів з ЄРПН, податкових накладних, видаткових накладних, платіжних документів містяться в матеріалах справи).

У зв`язку з відсутністю первинних документів (накладних на придбання), протягом періоду 12 календарних місяців позивачем до податкового кредиту не включено перелічені вище податкові накладні.

Таким чином, за згадуваний період було зареєстровано податковий кредит у розмірі 2120,75 грн по податковій накладній №3056 від 14.02.2022 на операцію з перерахування коштів за товар (сейф) ТОВ «ЕПІЦЕКТР К» (ІПН 3249022426531); у розмірі 2833,17 грн по податковій накладній №4747 від 11.07.2022 на операцію з перерахування коштів за товар (ноутбук) ТОВ «КОМЕЛ» (ІПН 240830826595); у розмірі 3499,83 грн по податковій накладній №3000 від 04.08.2022 на операцію з перерахування коштів за товар (ноутбук) ТОВ «КОМЕЛ» (ІПН 240830826595).

Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст. 304 КАС України.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ "Фестер" зареєстроване як платник податку на додану вартість з 01.12.2021.

07.02.2023 Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято рішення №50/02-32-04-03 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Фестер" у зв`язку з тим, що за період з 01.01.2022 по 31.10.2022 та з 01.12.2022 по 31.12.2022 платник податків подав контролюючому органу декларації з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту та не подав податкові декларації з податку на додану вартість за період з 01.11.2022 по 30.11.2022.

Не погоджуючись із таким рішення податкового органу, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за результатом розгляду якого, рішенням Державної податкової служби України від 21.07.2023 скаргу ТОВ "Фестер" залишено без задоволення, а рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №50/02-32-04-03 від 07.02.2023 - без змін.

На переконання позивача, рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість №50/02-32-04-03 є протиправним та підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернувся з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Так, спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (далі також - ПК України).

Відповідно до пп.16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Статтею 49 ПК України встановлено порядок подання податкової декларації до контролюючих органів.

Розділом V ПК України визначено порядок нарахування та сплати податку на додану вартість.

Вимоги щодо обов`язкової реєстрації платником ПДВ викладені законодавцем в ст. 181 ПК України, згідно із п. 181.1 якої у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Пунктом 182.1 ст. 182 ПК України передбачено, що якщо особа, яка відповідно до пункту 181.1 статті 181 цього Кодексу не є платником податку у зв`язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій відсутні або є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою.

В свою чергу, статтею 184 Податкового кодексу України регламентовано підстави і порядок анулювання реєстрації платника податку.

Підпунктом «г» п. 184.1 ст. 184 ПК України встановлено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі якщо особа, зареєстрована як платник податку, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає контролюючому органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання /придбання товарів/послуг, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Згідно п. 184.2 ст. 184 ПК України анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті «а» пункту 184.1 цієї статті, здійснюється за заявою платника податку, а на підставах, визначених у підпунктах «б» - «з» пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного контролюючого органу.

Анулювання реєстрації здійснюється на дату: подання заяви платником податку або прийняття рішення контролюючим органом про анулювання реєстрації; зазначену в судовому рішенні; припинення дії договору про спільну діяльність, договору управління майном, угоди про розподіл продукції або закінчення строку, на який утворено особу, зареєстровану як платник податку; що передує дню втрати особою статусу платника податку на додану вартість.

З моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних (п. 184.5 ст. 184 ПК України).

Відповідно п. 184.10 ст. 184 ПК України про анулювання реєстрації платника податку контролюючий орган зобов`язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації.

Постановою Кабінету Міністрів України №1130 від 14.11.2014 року затверджено Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість (далі - Положення №1130), яким визначається порядок: реєстрації платників податку на додану вартість; анулювання реєстрації платників податку на додану вартість; ведення реєстру платників податку на додану вартість (далі - Реєстр); присвоєння індивідуального податкового номера платника податку на додану вартість; оприлюднення даних з Реєстру; перереєстрації платників податку на додану вартість; ведення документації при реєстрації / анулюванні реєстрації платників податку на додану вартість; формування і надання витягів та довідок з Реєстру.

Підпунктом «г» п. 5.1. Положення №1130 встановлено, що реєстрація діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, визначених пунктом 184.1 статті 184 розділу V Кодексу, якщо: особа, зареєстрована як платник ПДВ, протягом 12 послідовних податкових місяців не подає до контролюючого органу декларації з податку на додану вартість та/або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Анулювання реєстрації здійснюється шляхом виключення платника ПДВ з Реєстру.

Відповідно до п. 5.5 Положення № 1130 анулювання реєстрації за самостійним рішенням контролюючого органу може бути здійснене на підставах, визначених у підпунктах «б» - «з» пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу (підпункти «б» - «з» пункту 5.1 цього розділу).

При цьому, обов`язковою умовою для прийняття контролюючим органом рішення щодо анулювання реєстрації платника податків є не здійснення платником податків господарської діяльності щодо укладання правочинів, які оподатковуються ПДВ, що тягне за собою не подання відповідних декларацій або їх подання з нульовими відомостями.

Анулювання реєстрації платника податку за рішенням податкового органу на підставі п.п. «г» п.184.1 ст. 184 ПК України можливе за таких умов: неподання платником податку на додану вартість декларацій з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або подання такої декларації з податку на додану вартість з показниками про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Такі обставини мають підтверджуватись як самими деклараціями з податку на додану вартість, так і довідкою про подання/неподання платником ПДВ контролюючому органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців та/або реєстром (переліком) податкових декларацій (податкових розрахунків) особи за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права висловлений Верховним Судом у постанові від 05.11.2018 у справі № 820/2294/16.

Пунктами 49.1, 49.2 ст. 49 ПК України визначено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Як встановлено судом першої інстанції, підставою для прийняття оскаржуваного рішення про анулювання реєстрації ТОВ "Фестер", як платника податку на додану вартість, стало складення контролюючим органом довідки про результати перевірки подання та/або неподання платником ПДВ до податкового органу декларації з податку на додану вартість протягом 12 послідовних податкових місяців №1124/02-32-04-06/38585556 від 27.01.2023.

Зі змісту довідки №1124/02-32-04-06/38585556 від 27.01.2023 встановлено, що за період з січня 2022 року по жовтень 2022 року, грудень 2022 року ТОВ "Фестер" подавало контролюючому органу податкові декларації з податку на додану вартість: за січень 2022 року №9036258451 від 21.02.2022, за лютий 2022 року - №9047735113 від 20.04.2022 року, за березень 2022 року - №9047734753 від 20.04.2022, за квітень 2022 року - №9057249511 від 31.05.2022, за травень 2022 року - №9089704461 від 21.06.2022 року, за червень 2022 року - №9133217637 від 20.07.2022, за липень 2022 року - №9163353292 від 22.08.2022, за серпень 2022 року - №9187763709 від 20.09.2022 року, за вересень 2022 року - №9215501644 від 20.10.2022 року, за жовтень 2022 року - №9247171781 від 21.11.2022, за грудень 2022 року - №9300479618 від 20.01.2023 із показниками, які вказують на відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту у таких деклараціях.

При цьому, податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2022 року ТОВ "Фестер" не подано.

Тобто, позивачем подано податкові декларації за 12 послідовних податкових місяців, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту, що є безпосередньою підставою для скасування реєстрації платником ПДВ.

Колегія суддів зазначає, що обов`язковою умовою для прийняття контролюючим органом рішення щодо анулювання реєстрації платника податків є не здійснення платником податків господарської діяльності щодо укладання правочинів, які оподатковуються ПДВ, що тягне за собою не подання відповідних декларацій або їх подання з нульовими відомостями.

У той же час, слід врахувати, що конструкція підпункту г пункту 184.1 статті 184 ПК України передбачає наявність пасивної поведінки суб`єкта господарювання щодо ведення протягом 12 послідовних податкових місяців господарської діяльності.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі №380/8687/20.

Обґрунтовуючи протиправність рішення №50/02-32-04-03 від 07.02.2023 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, позивач посилається на господарській операції з ТОВ "Епіцентр К", ТОВ "Комел" та ПрАТ "Київстар", за наслідками яких зазначеними контрагентами було сформовано та зареєстровано податкові накладні у встановленому порядку в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що вказані обставини не спростовують факту подання позивачем упродовж 12 послідовних податкових місяців декларацій з податку на додану вартість, які свідчать про відсутність постачання/придбання товарів, здійснених з метою формування податкового зобов`язання чи податкового кредиту.

Крім цього, в силу п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України та Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у п.п.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022п. №225, зареєстровано 25.08.2022п. №96/38303, платник податків, у разі неможливості виконання податкового обов`язку, зобов`язаний подати до контролюючого органу не пізніше 30 вересня 2022 року заяву про відсутність такої можливості.

Натомість, в матеріалах справи відсутні докази подання такої заяви позивачем.

Крім того, позивач не наводить жодних обставин, які б свідчили про те, що поведінка ТОВ "Фестер" у спірний період не була пасивною.

Враховуючи встановлені обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про правомірність рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №50/02-32-04-03 від 07.02.2023 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Фестер".

Доводи апеляційної скарги, що військова агресія Російської Федерації проти України, яка підтверджена листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 та визнана форс-мажорною обставиною для ТОВ «Фестер», напряму вплинула на можливість виконання останнім вимог податкового законодавства, колегія суддів вважає необґрунтованими зважаючи на наступне.

Так, згідно з ч. 2 ст.14 - 1 Закону України від 02.12.1997 № 671/97-ВР «Про торгово-промислову палату в Україні» (далі - Закон №671) форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (частина третя ст.14 Закону №671 )

Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

За Регламентом засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженим Рішенням Президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5), форс-мажорні обставини ( обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб за кожним окремим договором, окремим податковим та/або іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Тобто, платники податків можуть бути звільнені від фінансової відповідальності внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору) за умови документального підтвердження таких обставин непереборної сили (форс - мажору).

При цьому, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16 липня 2019 р. у справі № 917/1053/18, зазначив, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Отже, форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20 суд послався на раніше сформульований у цілій низці своїх постанов висновок, відповідно до якого:

- засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату (далі-ТПП) України та уповноважені нею регіональні ТГІГІ;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс- мажорними саме для конкретного випадку виконання зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання - саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Подібна позиція підтверджена постановою Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.315,316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фестер" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.