Постанова

від 03.12.2024 по справі 140/8382/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/8382/23 пров. № А/857/21129/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Носа С. П.,

суддів Кухтея Р. В., Ільчишин Н. В.;

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року у справі № 140/8382/23 (головуючий суддя Ковальчук В. Д., м. Луцьк) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНТ-ГРУП» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

01 травня 2023 року Волинським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНТ-ГРУП» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 03 квітня 2023 року №UA205140/2023/000175/2.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що позивачем відповідно до укладеного зовнішньоекономічного контракту від 19.01.2021 №19/01 придбано у компанії експортера UAB «GRANDLUKA» товари, зокрема: «Інше м`ясо атлантичного лосося», з метою розмитнення якого подано митну декларацію від 31.03.2023 №23UA205140025882U0. В даній декларації ціну товару визначено за першим методом. На виконання вимоги митного органу позивачем було надіслано повідомлення про подання додаткових документів від 03.04.2023 №03/04-01 та пояснень для спростування сумнівів митного органу щодо задекларованої митної вартості. Проте митним органом було відмовлено позивачу у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю та прийнято рішення про коригування митної вартості від 03.04.2023 №UA205140/2023/000175/2, оскільки документи, подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять розбіжності. Позивач з такими твердженнями митного органу не погоджується та зазначає, що декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 03 квітня 2023 року №UA205140/2023/000175/2. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНТ-ГРУП» судовий збір у розмірі 2147,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідачем - Волинською митницею, подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що під час перевірки документів, поданих декларантом в митних цілях, встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять розбіжності. Так, відповідно до п.2.2 зовнішньоекономічного контракту №19/01 від 19.01.2021 покупець оплачує кожну партію товару відповідно до умов, визначених в інвойсах (проформах-інвойсах), інформація щодо оплати відсутня, банківський платіжний документ не наданий до митного оформлення; прайс-лист б/н від 29.03.2023 містить інформацію від відправника товару лише на заявлений товар, тоді як повинен бути виданий виробником товару для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу; відсутні відомості про витрати на страхування, навантаження товару, які відповідно до умов поставки (фактично сплачені або підлягають сплаті), повинні бути включені як складові митної вартості до ціни товару. Вважає, що вищезазначені розбіжності щодо вартості товару є беззаперечною підставою для сумніву митниці щодо достовірності заявлених відомостей про митну вартість.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено у справі незначної складності, суд апеляційної інстанції в порядку ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлено, що ТзОВ «ОНТ-ГРУП» (покупець) укладено зовнішньоекономічний контракт №19/01 від 19.01.2021 з компанією UAB «GRANDLUKA» (продавець), відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов`язується продати покупцю рибу (далі «Товар»), якість, кількість і ціна, асортимент, упакування, маркування, умови оплати кожної партії якого вказуються у відповідному інвойсі, який є невід`ємною частиною контракту (упакування і маркування входять у вартість товару). Покупець зобов`язується прийняти і оплатити товар.

Покупець оплачує кожну партію товару у відповідності з цінами і умовами, визначеними в інвойсах (проформи-інвойсу) (п. 2.2. цього контракту).

На виконання умов цього договору компанія-експортер поставила позивачу товари, (рибна продукція у семи товарних позиціях), зокрема: 1) «Інше м`ясо атлантичного лосося вирощеного в умовах аквакультури»; 2) «Копчені-морожені стріпси коричневе м`ясо лосося (Salmo Salar)».

Вартість даних товарів зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) №LUKA23032901 від 29.03.2023.

31.03.2023 для митного оформлення ввезених на територію України вказаних товарів позивач через митного брокера подав МД №23UA205140025882U0.

У графі 12 МД №23UA205140025882U0 митну вартість визначено за першим методом, яка становить 1663520,99 грн. (з урахуванням вартості всіх семи товарних позицій та витрат на транспортування товару до митного кордону України), а у графах 42 даної МД ціна товарів визначена на підставі ціни, зазначеної у рахунку-фактурі (інвойсі) №LUKA23032901 від 29.03.2023.

До митної декларації декларантом додано: сертифікат якості №290323-1 від 29 березня 2023 року; сертифікат якості б/н від 07 березня 2023 року; пакувальний лист від 29 березня 2023 року; рахунок-фактуру (інвойс) №LUKA23032901 від 29 березня 2023 року; автотранспортну накладну від 29 березня 2023 року; міжнародний ветеринарний сертифікат №LT0325232/L2-71060 від 29 березня 2023 року; сертифікат про походження товару від 29 березня 2023 року; комерційну пропозицію від 29 березня 2023 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №277 від 31 березня 2023 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №27/01-1 від 27 січня 2023 року; прейскурант (прайс-лист виробника товару) від 29 березня 2023 року; зовнішньоекономічний контракт №19/01 від 19 січня 2021 року; доповнення до контракту від 10 жовтня 2022 року; договір про надання послуг митного брокера №144/08 від 01 серпня 2022 року; договір про перевезення №1301 від 13 січня 2021 року; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів та зборів, іншими державними органами №9743174; заявку на перевезення від 27 березня 2023 року; експортну митну декларацію №23LTLC0100EK0D5674.

Митницею в електронному повідомленні з посиланням на недостатніх усіх даних для визначення митної вартості та наявності розбіжностей у поданих документах декларанту було запропоновано подати такі документи: 1) договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 6) відомості про страхування, навантаження товару; 7) банківський платіжний документ, що стосується товару.

На електронне повідомлення митного органу декларант надав лист повідомлення №03/01-01 від 03.04.2023 щодо поданих документів по митній вартості. Додаткових документів не подав, про що повідомив листом №03041 від 03.04.2023.

03.04.2023 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000175/2, а також сформувала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/001152.

У графі 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів зазначено, що митна вартість товарів 1, 7, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом.

Подані декларантом до митного оформлення товару за митною декларацією №UA205140/2022/025882 документи містять розбіжності, зокрема: відповідно до п.2.2 зовнішньоекономічного контракту №19/01 від 19.01.2021 покупець оплачує кожну партію товару відповідно до умов визначених в інвойсах (проформах-інвойсах), інформація щодо оплати відсутня, банківський платіжний документ не наданий до митного оформлення; прайс-лист б/н від 29.03.2023 містить інформацію від відправника товару лише на заявлений товар, тоді як повинен бути виданий виробником товару для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу; відсутні відомості про витрати на страхування, навантаження товару, які відповідно до умов поставки (фактично сплачені або підлягають сплаті), повинні бути включені як складові митної вартості до ціни товару.

Товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених ч.7 ст. 55 Митного кодексу України, про що свідчить митна декларація ІМ40ДЕ №23UA205140026409U2 від 03.04.2023 року

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до ст.49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (ч.2 ст.52 МК України).

Як визначено ч.ч.1 і 2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.54 МК України).

Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 ст.54 МК України).

Наведені норми МК України вказують на те, що законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Відповідно до ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст.53 МК України).

У частині 3 ст.53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Із наведених положень випливає, що митний орган має право відійти від наведених законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У п.2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, праву митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч.5 ст.58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначено у частині десятій статті 58 МК України.

Як обумовлено ч.3 ст.57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За правилами, встановленими ч.ч.4-8 ст.57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Уповноважена особа позивача для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару подала до митного органу ряд документів та застосувала перший метод визначення митної вартості за ціною договору.

На переконання митного органу, існують розбіжності та невідповідності у поданих до митного оформлення документах.

Проте, апеляційний суд із такими доводами митного органу не погоджується з таких підстав.

Дослідивши подані декларантом згідно із ч.2 ст.53 МК України документи, які подавалися із митною декларацією та додатковими поясненнями, колегія судів приходить до переконання про те, що такі документально підтверджують складові митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а сумніви митного органу щодо заявленої митної вартості є безпідставними.

На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу разом з митною декларацією та додатковими поясненнями документи, визначені ч. 2 ст. 53 МК України, зокрема: сертифікат якості №290323-1 від 29 березня 2023 року; сертифікат якості б/н від 07 березня 2023 року; пакувальний лист від 29 березня 2023 року; рахунок-фактуру (інвойс) №LUKA23032901 від 29 березня 2023 року; автотранспортну накладну від 29 березня 2023 року; міжнародний ветеринарний сертифікат №LT0325232/L2-71060 від 29 березня 2023 року; сертифікат про походження товару від 29 березня 2023 року; комерційну пропозицію від 29 березня 2023 року; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг №277 від 31 березня 2023 року; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №27/01-1 від 27 січня 2023 року; прейскурант (прайс-лист виробника товару) від 29 березня 2023 року; зовнішньоекономічний контракт №19/01 від 19 січня 2021 року; доповнення до контракту від 10 жовтня 2022 року; договір про надання послуг митного брокера №144/08 від 01 серпня 2022 року; договір про перевезення №1301 від 13 січня 2021 року; інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів та зборів, іншими державними органами №9743174; заявку на перевезення від 27 березня 2023 року; експортну митну декларацію №23LTLC0100EK0D5674.

В оскаржуваному рішенні відповідач посилається на наявність розбіжностей: відповідно до п.2.2 зовнішньоекономічного контракту №19/01 від 19.01.2021 покупець оплачує кожну партію товару відповідно до умов визначених в інвойсах (проформах-інвойсах), інформація щодо оплати відсутня, банківський платіжний документ не наданий до митного оформлення; прайс-лист б/н від 29.03.2023 містить інформацію від відправника товару лише на заявлений товар, тоді як повинен бути виданий виробником товару для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу; відсутні відомості про витрати на страхування, навантаження товару, які відповідно до умов поставки (фактично сплачені або підлягають сплаті), повинні бути включені як складові митної вартості до ціни товару.

З приводу вказаних митним органом розбіжностей та неточностей, слід зазначити наступне.

Відповідач не врахував письмові пояснення ТзОВ «ОНТ-ГРУП» викладені у листі №03/04-01 від 03.04.2023. В даному поясненні позивач зазначив, що положення контракту №19/01 від 19.01.2021 передбачають, що покупець оплачує партію товару згідно з цінами та на умовах визначених у інвойсах (проформах-інвойсах). У рахунку-фактурі №LUKA23032901 від 29.03.2023 є примітка про термін виконання оплати, а саме до 2023.04.11. Тобто оплата у строк до 11.04.2023, а тому документи про оплату на дату розмитнення не були долучені до митної декларації. Такі пояснення залишились поза увагою митного органу. Тобто, платіжні документи про оплату за товар не були долучені до митної декларації внаслідок їх відсутності на момент декларування.

Щодо доводів митного органу з приводу долученого декларантом прайс-листа б/н від 29.03.2023, де міститься інформаціє від відправника товару лише на заявлений товар, а не щодо загального (широкого) кола покупців та не містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу слід зазначити, що інформація з прайс-листів не є публічною офертою. Це надає можливість продавати товари за іншими цінами, ніж вказані в прайс-листі, у разі здорожчання товару. Тобто, для отримувача товару інформація актуальна тільки в тому проміжку часу, до якого дійсний прайс-лист. Інформація з прайс-листа, поданого до митного оформлення актуальна станом на 29.03.2023. До того ж, постачальник (іноземний продавець) не є виробником товару. Позивач уклав контракт від 19.01.2021 №19/01 з UAB «GRANDLUKA», а не з виробником товару, яким у декларації зазначена компанія UAB «VICIUNAI IR PARTNERIAI».

Відповідачем не наведено жодних обґрунтованих аргументів стосовно того, яким чином ненадання позивачем прайс-листа, виданого саме виробником товару, ставить під сумнів достовірність митної вартості товару.

Щодо доводів митного органу про відсутність відомостей про витрати на страхування, навантаження товару, слід зазначити наступне.

При ввезенні товару на митну територію застосовувались умови поставки Інкотермс - FCA (Free Carrier «Франко перевізник»). Згідно з умовами FCA відповідальність знімається з вантажовідправника у той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем. Подальші ризики за транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому всі експортні формальності і мита повинен здійснити і оплатити продавець, а витрати на доставку та митне оформлення для імпорту залишається на покупцеві. Слід зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов`язання із завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження товару. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе.

За умовами рахунку-фактури (інвойсу) місцем поставки товару визначено FCA Shiauliai, тобто за адресою продавця товару UAB «GRANDLUKA», а тому продавець несе відповідальність (витрати) за завантаження товару.

Документи, що підтверджують взаємовідносини ТзОВ «ОНТ-ГРУП» з перевізником фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 надавались при митному оформлені. Так, позивач надав договір №1301 перевезення вантажів автомобільним транспортом від 13.01.2021, заявку на перевезення до вказаного договору від 27.03.2023, довідку про транспортні витрати від 31.03.2023, з якої слідує, що вартість перевезення за маршрутом: м. Шауляй (Литва) п/п Ягодин (Україна) складає 35 000 грн., а по маршруту: п/п Ягодин (Україна) м. Черкаси (Україна) складає 1 5000 грн., а також рахунок на оплату №277 від 31.03.2023.

Вартість перевезення з врахуванням умов доставки включена до митної вартості товару.

Таким чином, у спірному рішенні відповідачем не обґрунтовано підстав для можливого заниження позивачем транспортних витрат та про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей.

Щодо ненадання позивачем документів на підтвердження страхування товару, то такі документи надаються у випадку коли здійснювалось страхування. Так, ні умовами контракту від 19.01.2021 №19/01, ні договором №1301 перевезення вантажів автомобільним транспортом від 13.01.2021 не передбачено страхування товару. А тому відсутність таких документів свідчить про відсутність витрат на страхування, у зв`язку з чим останні відсутні у складі митної вартості.

Щодо вимог митного органу про надання додаткових документів, слід зазначити наступне.

Митним органом виставлено до позивача вимогу про надання договору із третіми особами, пов`язаного з договором (угодою, контрактом) про поставку; рахунків про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються; виписки з бухгалтерської документації; каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листи) виробника товару; висновків про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями.

З матеріалів справи не встановлено факту вступу позивачем у договірні відносини із третіми особами.

Безпідставною є вимога митного органу надати рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором, оскільки доказів понесення позивачем таких витрат матеріали справи не містять.

Колегія суддів зазначає, що ненадання виписки з бухгалтерської документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару.

Необґрунтованою є і вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд вважає, що митний орган не виконав обов`язку щодо зазначення конкретних обставин, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а вказані відповідачем сумніви не можна визнати обґрунтованими, позаяк суду не надані докази того, що подані декларантом документи містять розбіжності, у них наявні ознаки підробки або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за цей товар.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності впливають на митну вартість товарів.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у даному випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Щодо покликання апелянта про завищений розмір витрат на правничу допомогу, слід зазначити наступне.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Приписами частини 1 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частинами 2, 3 ст. 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 ст. 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

До матеріалів справи на підтвердження складу та розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано копії: договору №59-ЮП про надання правової допомоги від 28.03.2023, рахунку-фактури №400 від 18.04.2023, попереднього (орієнтовного) розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу №01/05-01 від 01.05.2023, акту №400 приймання-передачі наданих послуг, платіжної інструкції №767 від 20.04.2023.

Згідно вказаних документів розмір витрат на правничу допомогу складає 5 000 грн.

Судом першої інстанції стягнуто з відповідача на користь позивача 3 000 грн. витрат на правничу допомогу. Підстав для подальшого зменшення витрат на правничу допомогу судом апеляційної інстанції не встановлено.

Враховуючи дані обставини колегія суддів вважає, що винесене судом першої інстанції рішення, яким задоволено заявлені позовні вимоги, є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 241, 250, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року у справі №140/8382/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. В. Кухтей Н. В. Ільчишин