Постанова

від 14.11.2024 по справі 509/2977/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/7092/24

Справа № 509/2977/22

Головуючий у першій інстанції Панасенко Є.М.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2024 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 509/2977/22

Провадження номер: 22-ц/813/7092/24

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря судового засідання Губара Д.В.,

учасники справи:

-позивач ОСОБА_1 ,

-відповідач ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання дитини, за апеляційною скаргою адвоката Тавлуй Олени Вікторівни, діючої від імені ОСОБА_1 , на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Панасенка Є.М. о 13 годині 37 хвилині 31 липня 2024 року, повний текст рішення складений 08 серпня 2024 року,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищезазначеним уточненим у подальшому позовом, в якому остаточно просить стягнути з ОСОБА_2 : 1) аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 7 000 грн. щомісячно, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з дня подання позовної заяви та до досягнення дитиною повноліття; 2) додаткові кошти на утримання дитини у сумі 22 2051,34 грн..

ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги тим, що від шлюбних відносин у сторін народилась донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка страждає на порушення експресивної мови, затримку темпів мовного розвитку, моторний тик (персистуюча течія), функціональну дислалію та астенно-невротичний синдром.

Після припинення шлюбу дитина залишилась проживати із позивачкою.

З досягненням дитиною шестирічного віку фінансову допомогу відповідач практично не надає. Позивачка має нерегулярний дохід та відчуває труднощі у самостійному утриманні дитини. Вихованням, лікуванням, організацією та оплатою навчання, дозвілля та відпочинку, повним фінансовим забезпеченням дочки позивачка займається сама.

Позивачка вказує про те, що по мірі зростання дитини її потреби постійно збільшуються. Для забезпечення безпеки під час війни позивачка разом із дитиною виїхала за кордон.

Відповідач є здоровою та працездатною особою, неофіційно займається підприємницькою діяльністю, має додаткові доходи від надання послуг з перепродажу транспортних засобів, часто виїжджає за межі України, що свідчить про його платоспроможність та наявність суттєвого та стабільного доходу (Т. 1, а. с. 1 7).

Позиція сторін по справі в суді першої інстанції

ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву просить позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути аліменти на утримання доньки у твердій грошовій сумі щомісячно в розмірі одного прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позову до суду та до досягнення дитиною повноліття, а у задоволенні позовних вимог про стягнення додаткових витрат на утримання дитини відмовити повністю.

Звертає увагу суду на те, що рівень його доходу значно знизився, крім того він мусить утримувати неповнолітню доньку, ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка навчається в 11 класі школи в Польщі, а також свою громадянську дружину та її дітей, із якими проживає однією сім`єю.

Крім того, відповідач посилається на укладення мирової угоди, затвердженої ухвалою Арцизького районного суду Одеської області 31 травня 2018 року у справі №492/484/18. За умовами мирової угоди сторони узгодили, що відповідач свідомо передав позивачці право власності на майно значно більшої вартості, у зв`язку із тим, що спільна дитина залишається проживати з матір`ю, питання про матеріальне утримання дитини врегульовано сторонами також в мирному порядку.

Зауважує, що у 2017 році подбав також про добробут старшої доньки, подарувавши їй квартиру в місті Арциз Одеської області.

Відповідач власним житлом не забезпечений та проживає в квартирі співмешканки.

Відносно відшкодування додаткових витрат на дитину відповідач заперечує, з підстав відсутності зв`язку між отриманими медичними послугами та рекомендаціями лікарів. Витрати на приватні навчальні заклади вважає необґрунтованими, оскільки не було узгоджено з батьком вибір закладів освіти. Зауважує що їх не можна віднести до додаткових витрат, оскільки медичні рекомендації лікарів не містять показань про необхідність відвідування донькою приватних дитячих закладів освіти (Т. 1, а. с. 47 53).

Позивачка у відповіді на відзив наводить аргументи проти заперечень відповідача, викладених у відзиві. Зазначає, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, квартира, яку відповідач ніби-то подарував старшій доньці й досі перебуває у власності відповідача. Посилається на виписки з банківського рахунку відповідача, відповідно до яких у 2021 та 2022 роках на рахунок відповідача надійшли значні суми грошових коштів. Позовні вимоги просить задовольнити у повному обсязі (Т. 1, а. с. 203 209).

Відповідач у запереченнях надає додаткові пояснення та докази дарування квартири старшій доньці. Крім того, зауважує про наявність у нього серцево-судинних захворювань, надавши відповідні докази.

Сторонами по справі неодноразово подавалися письмові пояснення, доводи яких співпадали із доводами, викладеними у позовній заяві, відзиві на неї та відповіді на відзив.

Короткий зміст заочного рішення, мотивування його висновків

Заочним рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 23.02.2023 року задоволено частково вищевказаний позов ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 20.03.2006 року Арцизьким РВ УМВС України в Одеський області, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 7 000 грн., щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову 04.08.2022 р. і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 20.03.2006 року Арцизьким РВ УМВС України в Одеський області, який проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , додаткові кошти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у сумі - 134 305,00 грн...

Стягнуто з ОСОБА_4 судовий збір на користь держави у розмірі 1 07360 грн..

У решті позовних вимог відмовлено (Т. 1, а. с. 232 238).

Короткий зміст заяви про перегляд заочного рішення та судового рішення за результатами його розгляду

У квітні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23.02.2023 року, в якій просив суд скасувати вказане рішення суду. Призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження (Т. 2, а. с. 40 45).

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 22.05.2023 року скасовано заочне рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23.02.2023 року. Цивільну справу передано до канцелярії суду для виконання вимог ст. 33 ЦПК України (Т. 2, а. с. 59 -60)

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 07.06.2023 року призначено справу до розгляду (Т. 2, а. с. 63).

Зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 31.07.2024 року задоволено частково вищевказані позовні вимоги ОСОБА_1 ..

Стягнуто з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою - АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою - АДРЕСА_2 ), аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 4794,00 грн. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.08.2022 року і до досягнення дитиною повноліття з проведенням індексації розміру аліментів відповідно до закону.

Стягнуто з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою - АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою - АДРЕСА_2 ), додаткові витрати на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1278,67 грн..

Стягнуто з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ), в дохід держави судовий збір 992,40 грн..

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що при вирішенні питання про визначення розміру аліментів на неповнолітню ОСОБА_3 суд врахував наявність захворювання у дитини, фінансовий стан відповідача, наявність у нього серцевих захворювань, ведення спільного господарства із цивільною дружиною та виховання двох її дітей, відсутність у відповідача власного нерухомого майна.

Суд дійшов до висновку про надмірність заявленої вимоги позивачки про стягнення аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі у розмірі 7000,00 грн. та призначив аліменти у розмірі півтора рекомендованих розміри аліментів на одну дитину щомісячно, що станом на дату ухвалення рішення складає 4794,00 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.08.2022 року і до досягнення дитиною повноліття з проведенням індексації розміру аліментів відповідно до закону.

Вирішуючи питання щодо стягнення додаткових витрат на дитину, суд виходив з того, що позивачкою не доведено що медичні послуги та придбані для дитини лікарські засоби відносяться саме до додаткових витрат на дитину, оскільки позивачкою не доведено, що ці витрати викликані хворобою дитини. Медична документація, яка знаходиться в матеріалах справи не включає в себе рекомендацій щодо отримання зазначених медичних послуг та щодо придбання відповідних ліків.

Матеріали справи не містять доказів необхідності відвідування дитиною саме приватного навчального закладу, наявності переваг приватного навчального закладу перед державним, у тому числі не надано доказів того, що дитина відвідувала саме малокомплектні класи. Відсутні докази того, що дитина потребувала особливої дієти, яку неможливо було отримати в державному загальноосвітньому навчальному закладі.

Позивачкою не надано доказів узгодження вибору навчальних закладів із батьком дитини, відповідачем. В цьому контексті суд прийняв до уваги доводи відповідача про надмірність встановленої плати за навчання у приватних навчальних закладах.

Щодо транспортних витрат, пов`язаних із переїздом позивачки та дитини до Болгарії, а також навчанням дитини у Болгарії, суд зазначив, що вони не є додатковими в контексті ст. 185 Сімейного кодексу України, оскільки не викликані особливими обставинами.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Адвокат Тавлуй О.В., діюча від імені ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі просить рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 31.07.2024 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скаргаобґрунтована тим,що рішенняухвалено судомпершої інстанціїпри неповномуз`ясуванні обставин,що маютьзначення длясправи,недоведеності обставин,що маютьзначення длясправи,які судвизнав встановленими,невідповідності висновків,викладених врішенні суду,обставинам справи,з порушеннямнорм процесуальногоправа,неправильному застосуваннінорм матеріальногоправа

Апелянт вказує на те, що при визначені розміру аліментів на утримання дитини судом першої інстанції не було враховано стан здоров`я доньки та фінансовий стан відповідача. Помилковими є висновки суду першої інстанції про не підтвердженість необхідності навчання дитини у приватному навчальному закладі (Т. 3, а. с. 189 195).

Узагальнені доводи відповідача в апеляційному суді

Адвокат Сільченко М.В., діючий від імені ОСОБА_2 , у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача посилається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.09.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Тавлуй Олени Вікторівни, діючої від імені ОСОБА_1 , на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 липня 2024 року (Т. 3, а. с. 205 - 205 зворотна сторона).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 18.01.2023 року закінчено підготовку справи до розгляду. Призначено розгляд справи до судового розгляду (Т. 3, а. с. 212).

11.11.2024 року від адвоката Сільченка М.В., діючого від імені ОСОБА_2 , надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 12.11.2024 року відмовлено у задоволені клопотання адвоката Сільченка Максима Вячеславовича, діючого від імені ОСОБА_4 , про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

14.11.2024 року від адвоката Сільченка М.В., діючого від імені ОСОБА_2 , надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні адвокат Тавлуй О.В., діюча від імені ОСОБА_1 , підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Щодо клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням адвоката за кордоном, колегія суддів вважає, що останнє не підлягає задоволенню.

Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів неможливості прибуття до судового засідання самого ОСОБА_2 ..

Суд наголошує на тому, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком осіб, які беруть участь у справі.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатню наявність у справі матеріалів для її розгляду, заслухавши думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності її інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача,вислухавши поясненняучасників справи,які прийнялиучасть усудовому засіданні,обговоривши доводиапеляційної скаргита відзивуна неї,дослідивши докази,що стосуютьсяфактів,на якіапелянт посилаєтьсяв апеляційнійскарзі,перевіривши правильністьзастосування судомпершої інстанціїнорм матеріальногота процесуальногоправа приухваленні рішення,колегія суддіввважає,що апеляційнаскарга адвоката Тавлуй Олени Вікторівни, діючої від імені ОСОБА_1 , підлягає частковому задоволенню.

Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин

24 квітня 2015 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Арцизського районного управління юстиції в Одеській області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Рішенням Арцизського районного суду Одеської області від 05 березня 2019 року шлюб між сторонами було розірвано.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 06.11.2015 року, актовий запис №376 народилася ОСОБА_3 . Матір?ю дитини є - ОСОБА_1 , батьком дитини є - ОСОБА_4 .

Дитина - ОСОБА_3 проживає разом із позивачкою - ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні.

Відповідно до наявної в матеріалах справи медичної документації (а. с. 21 -2 6), у дитини діагностовано порушення експресивної мови, затримку темпів мовного розвитку, синдром гемодинамічних порушень, у 2018 році моторний тик, персистуюча течія, у 2019 р функціональна дислалія, астенно невротичний синдром. В жовтні 2021 року, згідно до консультативного висновку невролога в дитини діагностовано розповсюджений моторний тик, персистуюча течія.

Судом досліджено виписки з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» стосовно рахунків ОСОБА_4 за період з 01.01.2019 року по 17.01.2023 року. Відповідно до виписки за договором №б/н, загальна сума надходжень за карткою №4149629383837747 склала - 237 786,44 грн.. Загальна сума надходжень за карткою №9992070013355940 склала - 0 грн. 0 коп.. Загальна сума надходжень за карткою № 26203613138192 склала - 3,28 Євро. Загальна сума надходжень за карткою № 5168752081207238 склала - 600,00 ЄВРО. Загальна сума надходжень за карткою № НОМЕР_5 склала 2 566 грн. Загальна сума надходжень за карткою № 5169360008991394 склала - 200 грн.. Загальна сума надходжень за карткою № НОМЕР_6 склала 2 050 грн.. Загальна сума надходжень за карткою № 5169360008657698 склала - 175 грн.. Загальна сума надходжень за карткою № 5363542603052037 склала - 3 921 340,44 грн.. Загальна сума надходжень за карткою № 4149499213752270 склала - 6 500 грн..

Загальна сума надходжень на карткові рахунку відповідача за період з 01.01.2019 року по 17.01.2023 року складає - 4 170617,88 грн. та - 603,28 Євро.

Судом також досліджено банківські виписки ОСОБА_4 за період з 01.01.2023 19.07.2023 року, на які він посилається як на доказ погіршення свого фінансового стану.

Відповідно до виписок по картковим рахункам відповідача? НОМЕР_7 та НОМЕР_8 , сума надходжень склала -?122 476,37 грн. та 15 405,23 грн. відповідно. Загальна сума надходжень за період з 01.01.2023 19.07.2023 року склала - 137881,60 грн..

Відповідач офіційно не працевлаштований, що підтверджується довідкою про відсутність індивідуальних відомостей про особу від 18.08.2022 року.

Згідно довідки Виконавчого комітету Арцизської міської ради від 15.11.2023 року №914, відповідач проживає з ОСОБА_5 , 1987 року народження, за адресою - АДРЕСА_3 . Ведуть спільне господарство та виховують двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 20.02.2020 року по теперішній час.

Згідно довідки військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 №8 від 23.03.2023 року, відповідачу встановлено діагноз - Дилатаційна кардіопатія, прогресуючий перебіг; відносні НМК 1-2 ст. НТК 1 ст. Повна блокада лівої н.п. Гіса. Легенева гіпертензія 1 ст. СН2 А зі збереженою ФВ 43%. NYHA3. МАРС. На підставі статті 40б графи II Розкладу хвороб. Відповідач визнаний непридатним до військової служби.

Між сторонами виникли правовідносини щодо обов`язку матері, батька утримувати дитину та його виконання.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів погоджується з вищезазначеними висновками суду першої інстанції про необхідність стягнення аліментів, проте не погоджується в частині визначення розміру аліментів, стягнутих на утримання дитини. Вважає, що суд першої інстанції на підставі наявних у справі, наданих її учасниками і досліджених судом доказів дійшов неправильних висновків у вказаній частині.

Мотиви часткового прийняття/відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі, та прийняття/ відхилення аргументів відзиву на апеляційну скаргу

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

Відповідно до статей150,180 СК Українибатьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Відповідно до положеньстатті 181 СК Україниспособи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третястатті 181 СК Українивизначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Частина перша статті 27 Конвенції про права дитини, ратифікована 27.02.1991 року, теж визначає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно з ч. 1ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистостей дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Під інтересами дитини треба розуміти забезпечення умов, необхідних для її повноцінного фізичного, психічного і духовного розвитку, що є неодмінним атрибутом належного сімейного виховання.

Згідно ізст. 182 СК Українипри визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3.1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3.2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положеньстатті 183 СК Українирозмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) або у твердій грошовій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей183,184 СК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Дана норма однаково застосовується до всіх платників аліментів, незалежно від правових підстав їх праці (робота за трудовим договором, відповідно до вимог КЗпП, робота за контрактом за кордоном тощо). Зазначені положення передбачають мінімальний розмір аліментів на одну дитину відповідного віку, у той час як максимальний розмір аліментів закон не встановлює. Останній буде визначатися судом у кожному конкретному випадку, враховуючи як потреби самої дитини, так і можливості платника аліментів - матері або батька дитини.

Статтею 183 Сімейного кодексу України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

У відповідності до ч. 1 ст. 184 Сімейного кодексу України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Дана норма передбачає можливість визначення судом в окремих випадках розміру аліментів на утримання дитини у твердій грошовій сумі, а не у частці від заробітку платника аліментів. Стягнення аліментів у твердій грошовій сумі є можливим за наявності певних обставин, що унеможливлюють сплату аліментів у частці від заробітку (доходу), приблизний перелік яких наводиться у частині 1 даної статті. Необхідність встановлення розміру аліментів у твердій грошовій сумі може виникнути за наявності у платника аліментів нерегулярного або мінливого доходу, або отримання частини доходу в натурі. У такому випадку стягнення аліментів на дитину у частці від доходу її матері або батька може призвести до істотної різниці у розмірі аліментів, які отримує дитина щомісяця, що у свою чергу негативно вплине на забезпечення дитини. Стягнення аліментів у твердій грошові сумі дозволяє забезпечити більшу стабільність щодо утримання дитини. Також доцільно стягувати аліменти у твердій грошовій сумі у випадку отримання платником аліментів заробітку або доходу повністю в натурі або в іноземній валюті, що можна віднести до інших обставин, які мають істотне значення, відповідно до змісту ч. 1 даної статті.

Положеннями ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду з дня пред`явлення позову.

На вимоги щодо стягнення аліментів у судовому порядку не поширюється позовна давність. Позов може бути пред`явлено у будь-який час, поки існує право на аліменти. Право на аліменти виникає у дитини з моменту її народження. Якщо один із батьків (або батьки) не виконує свого обов`язку щодо утримання дитини, до нього може бути пред`явлено позов про стягнення аліментів на утримання дитини. У цьому випадку, заінтересована особа, яка має право на одержання аліментів на дитину, вправі вимагати їх виплати у судовому порядку незалежно від строку, що минув з моменту виникнення у неї цього права, а також незалежно від причин, у зв`язку з якими вона раніше не зверталася до суду з позовом. Аліменти звичайно присуджуються на майбутнє. Водночас, як виняток із загального правила, відповідно до частини 1 даної статті, стягнення аліментів відбувається не з моменту (дня) набрання чинності рішенням суду, а з моменту (дня) пред`явлення позову. Причому дане правило діє незалежно від того, наскільки багато часу пройшло від того як було пред`явлено позов до його задоволення судом.

Встановлюючи розмір стягнення аліментів, суд виходить з положень ст.51КонституціїУкраїни та ст. 180 Сімейного кодексу України, згідно з якими батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Крім того, у відповідності до ст. ст. 7, 141 Сімейного кодексу України, жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї, мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, відповідно обов`язок по утриманню дитини в рівних частках покладається на її батьків.

У § 54 рішення ЄСПЛ від 07.12.2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27.11.1992 року, Серія A, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні ЄСПЛ від 11.07.2017 року, заява № 2091/13 у справі «М.С. проти України» йдеться про визначення «інтересів дитини», їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Щодо тверджень апелянта про те, що рішення суду першої інстанції про стягнення аліментів у визначеному судом розмірі не відповідає вимогам законодавства, апеляційний суд зазначає наступне.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з конкретних обставини, які мають значення для справи, які підтверджується належними доказами.

Як встановлено матеріалами справи відповідач офіційно не працевлаштований, що підтверджується довідкою про відсутність індивідуальних відомостей про особу від 18.08.2022 року.

Судом досліджено виписки з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» стосовно рахунків ОСОБА_4 за період з 01.01.2019 року по 17.01.2023 року. Відповідно до виписки за договором №б/н, загальна сума надходжень за карткою №4149629383837747 склала - 237 786,44 грн.. Загальна сума надходжень за карткою №9992070013355940 склала - 0 грн. 0 коп.. Загальна сума надходжень за карткою № 26203613138192 склала - 3,28 Євро. Загальна сума надходжень за карткою № НОМЕР_9 склала - 600,00 ЄВРО. Загальна сума надходжень за карткою № НОМЕР_5 склала 2 566 грн. Загальна сума надходжень за карткою № 5169360008991394 склала - 200 грн.. Загальна сума надходжень за карткою № НОМЕР_6 склала 2 050 грн.. Загальна сума надходжень за карткою № 5169360008657698 склала - 175 грн.. Загальна сума надходжень за карткою № 5363542603052037 склала - 3 921 340,44 грн.. Загальна сума надходжень за карткою № 4149499213752270 склала - 6 500 грн..

Загальна сума надходжень на карткові рахунку відповідача за період з 01.01.2019 року по 17.01.2023 року складає - 4 170617,88 грн. та - 603,28 Євро.

Судом також досліджено банківські виписки ОСОБА_4 за період з 01.01.2023 19.07.2023 року, на які він посилається як на доказ погіршення свого фінансового стану.

Відповідно до виписок по картковим рахункам відповідача? НОМЕР_7 та НОМЕР_8 , сума надходжень склала -?122 476,37 грн. та 15 405,23 грн. відповідно. Загальна сума надходжень за період з 01.01.2023 19.07.2023 року склала - 137881,60 грн..

Суд приймає до уваги довідку військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_7 №8 від 23.03.2023 року, відповідно до якої відповідачу встановлено діагноз Дилатаційна кардіопатія, прогресуючий перебіг; відносні НМК 1-2 ст. НТК 1 ст. Повна блокада лівої н.п. Гіса. Легенева гіпертензія 1 ст. СН2 А зі збереженою ФВ 43%. NYHA3. МАРС. На підставі статті 40б графи II Розкладу хвороб, відповідач визнаний непридатним до військової служби.

Колегія суддів колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на те, що на його утриманні перебуває двоє дітей від нового шлюбу з ОСОБА_5 , оскільки матеріали справи не містять доказів, що вказані діти є дітьми саме відповідача, та що на їх утримання не сплачуються аліменти.

Крім того помилковими є висновки суду першої інстанції про відсутність у відповідача нерухомого майна, оскільки відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_2 є власником 11/100 житлового будинку за адресою - АДРЕСА_4 , загальною площею - 784,2 кв. м..

При визначенні розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини апеляційним судом враховано наявність захворювання у дитини, що батько дитини - ОСОБА_2 є працездатним, має дохід, наявність у відповідача власного нерухомого майна, у зв`язку із чим може надавати матеріальну допомогу на утримання дитини.

З огляду на вказане, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції в частині визначення розміру стягнутих аліментів. Вважає, що враховуючи інтереси сторін, неповнолітньої дитини та керуючись принципами розумності і справедливості (співмірності), необхідно стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 7000 (сім тисяч) грн. 00 коп. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.08.2022 року і до досягнення дитиною повноліття з проведенням індексації розміру аліментів відповідно до закону.

Щодо додаткових витрат на утримання дитини, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними у кожному конкретному випадку.

Відповідно до частини другої статті 185 СК України розмір участі одного з батьків удодаткових витратах на дитинув разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз указаних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу, тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 вересня 2017 року у справі № 749/106/17; постанові від 17 травня 2018 року у справі№ 643/11742/16-ц, у постанові від 26.08.2020 року у справі № 336/1488/19; у постанові від 30 січня 2020 року у справі №484/2230/17;

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі № 640/15771/19 (провадження № 61-11061св21) зазначено, що «одним із різновидів аліментних зобов`язань між батьками і дітьми є зобов`язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину (частина перша статті185 СК України): той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається у цій статті. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. Наявність фактично понесених або передбачуваних додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення».

Участинахпершій,третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостійстатті 81 ЦПК Українивизначено, щоцивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін,кожна сторона повинна довести ті обставини, які маютьзначення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

ОСОБА_1 , звертаючись з позовом до суду про стягнення додаткових витрат на утримання дитини, зазначає, що вказані витрати обумовлені тим, що спільна донька пішла до приватного закладу освіти.

Апеляційний суд звертає увагу, що додані в суді першої інстанції товарні чеки про навчання дитини у приватній школі не є такими доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину в розумінніст. 185 СК України, тому правові підстави для їх стягнення відсутні.

Саме по собі навчання дитини у приватному шкільному навчальному закладі не може безумовно свідчити, що витрати, пов`язані з навчанням у ньому, викликані особливими обставинами.

Отже, доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей дитини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки МСЕК, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).

Батьки зобов`язані брати участь у додаткових витратах на свою дитину, лише при обов`язковій умові, якщо це обумовлено розвитком її здібностей, хворобою тощо. Цей перелік не є вичерпним сюди входять усі потреби дитини, які не покриваються аліментами на її утримання.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення додаткових прогнозованих витрат на дитину, оскільки з наявних у справі доказів не вбачається, що дитина потребує додаткових витрат на лікування, рекомендації консультативного висновку дитячого лікаря є неналежним доказом для підтвердження додаткових витрат, оскільки в консультативному висновку зазначено лише оцінка фізичного стану дитини та загальні рекомендації щодо їх усунення, що можуть стосуватися будь-якої дитини у неповнолітньому віці, без детального обстеження дитини, суд не має можливості встановити наявність конкретного діагнозу, пов`язаного з тяжкою хронічною хворобою, діагноз якої мав би бути підтверджений висновком ВКК, виписками із історії хвороби дитини, витратами на спеціальний медичний догляд, довідками медичного закладу про вартість медичних послуг, скріплених печатками.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що матеріали справи не містять доказів необхідності відвідування дитиною саме приватного навчального закладу, наявності переваг приватного навчального закладу перед державним, у тому числі не надано доказів того, що дитина відвідувала саме малокомплектні класи. Відсутні докази того, що дитина потребувала особливої дієти, яку неможливо було отримати в державному загальноосвітньому навчальному закладі.

Крім того, позивачкою не надано доказів узгодження вибору навчальних закладів із відповідачем - батьком дитини.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Тавлуй Олени Вікторівни, діючої від імені ОСОБА_1 , є доведеними частково, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 2, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.

Враховуючи, що невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення останнім вищезазначених норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи в частині визначення розміру аліментів на утримання дитини, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні у вказаній частині, з викладенням абзацу другого резолютивної частини рішення у новій редакції.

В решті рішення необхідно залишити без змін.

Порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.

Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський

апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Тавлуй Олени Вікторівни, діючої від імені ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 31 липня 2024 року змінити. Викласти абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою - АДРЕСА_1 ), на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою - АДРЕСА_2 ), аліменти на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп. щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.08.2022 року і до досягнення дитиною повноліття з проведенням індексації розміру аліментів відповідно до закону».

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складений 04 грудня 2024 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе