Рішення

від 04.12.2024 по справі 515/1066/24

САРАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 515/1066/24

Провадження № 2-о/513/119/24

Саратський районний суд Одеської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2024 року Саратський районний суд Одеської області в складі:

головуючого судді Миргород В.С.,

при секретарі судового засідання Аркуші І.О.,

за участю заявника ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , про встановлення фактів, що мають юридичне значення, заінтересована особа: Татарбунарська міська рада Білгород-Дністровського району Одеської області, суд, -

В С Т А Н О В И В:

02 липня 2024 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Давиденка К.В. звернулася до Татарбунарського районного суду Одеської області з заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, яка вмотивована таким.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Татарбунари Одеської області у віці 48 років померла матір заявника ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,87 га, в межах Татарбунарської сільської ради Білгород-Дністровського (за межами с. Дельжилер) району Одеської області, що належала спадкодавцю на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії І-ОД №015219, виданого Татарбунарською районною державною адміністрацією Одеської області 26 лютого 2004 року. Спадкоємцем першої черги після смерті матері є її чоловік та батько заявника ОСОБА_3 , який спадщину фактично прийняв, але за життя не оформив. ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Дмитрівка Татарбунарського району Одеської області помер батько заявника ОСОБА_3 . Заявник, як спадкоємець за законом першої черги після смерті батька на майно, яке останній успадкував після смерті матері, звернулася до державного нотаріуса Саратської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусом відмовлено через непідтвердження родинних відносин між заявником та спадкодавцем, як між донькою та батьком, а також через пропуск шестимісячного строку для подання заяви на прийняття спадщини та ненадання доказів на підтвердження факту постійного проживання на день відкриття спадщини разом із спадкодавцем. Так, дошлюбне прізвище заявника та прізвище матері заявника « ОСОБА_4 », а прізвище батька « ОСОБА_5 », зазначені розбіжності на думку заявника виникли через помилки посадових осіб, що складати документи. На момент смерті батько був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але з грудня 2016 року до дня смерті проживав із заявником за адресою: АДРЕСА_2 , де остання здійснювала за ним догляд. Враховуючи викладене, заявник просить встановити: факт родинних відносин між нею та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , як між донькою та батьком; факт її постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Розпорядженням в.о. голови Татарбунарського районного суду Одеської області О.А.Дем`янової від 02 липня 2024 року зазначена цивільна справа передана на розгляд Саратському районному суду Одеської області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Саратського районного суду Одеської області, 21 серпня 2024 року матеріали справи передані для розгляду судді Миргород В.С.

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 26 серпня 2024 року провадження у справі було відкрито, справу призначено до розгляду у порядку окремого провадження.

Заявник у судовому засіданні заявлені вимоги підтримала та просила про їх задоволення.

Представник заінтересованої особи Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області Логінов О.Г. до зали суду не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно. Відповідно до поданої заяви просила справу слухати у його відсутність, проти задоволення заявлених вимог заперечень не мав.

У відповідності до ч.1 ст.223 ЦПК України суд визнав за можливе проводити розгляд справи без участі нез`явившихся учасників справи, на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали цивільної справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до п.п. 3,4 ст. 5 ст. 12 ЦПК України, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє захисту їхніх прав у випадках встановлених нормами ЦПК України.

Відносно надання суду будь-яких інших доказів сторони до суду заяв та клопотань не надавали.

З огляду на вищенаведене, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293, частини другої статті 315 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення та від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 (провадження № 61-51сво18) зроблено висновок, що «юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що «[…] у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Татарбунари Одеської області у віці 48 років померла ОСОБА_2 , що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 24 вересня 2013 року Виконавчим комітетом Дмитрівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області за актовим записом № 30.

Після її смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,87 га, в межах Татарбунарської міської ради (раніше Дмитрівської сільської ради) Білгород-Дністровського (раніше Татарбунарського) району Одеської області, що належала спадкодавцю на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку серії І-ОД № 015219, виданого Саратською державною районною адміністрацією Одеської області 26 лютого 2004 року на підставі розпорядження від 22 грудня 2003 року № 497/А-2003 на ім`я ОСОБА_2 .

Спадкоємцем першої черги після смерті матері є її чоловік та батько заявника ОСОБА_3 , який спадщину фактично прийняв, але за життя не оформив. На підтвердження того батьки були подружжям заявником надано копію Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя № 00012842500 від 08 жовтня 2013 року; прізвище чоловіка до та після шлюбу ОСОБА_5 , прізвище дружини ОСОБА_4 .

Згідно з повідомленням державного нотаріуса Саратської державної нотаріальної контори Одеської обалсті Колісника Д.Ю. від 24 жовтня 2024 року, спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилася.

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 07 червня 2024 року вих. №79 ОСОБА_2 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 ; разом із нею був зареєстрований ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Дмитрівка Татарбунарського району Одеської області у віці 64 років помер ОСОБА_3 , що підтверджується даними свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 26 липня 2017 року Татарбунарським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області за актовим записом № 301.

Заявник, як донька та спадкоємець першої черги після смерті батька звернулася 27 травня 2020 року до державного нотаріуса Саратської державної нотаріальної контори Одеської області Колісника Д.Ю. із заявою про прийняття спадщини та 27 травня 2020 року заведена спадкова справа до майна померлого № 65-2020.

Як вбачається з копії спадкової справи № 65-2020, інші спадкоємці відсутні.

Відповідно до довідки Виконавчого комітету Татарбунарської міської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 07 червня 2024 року вих. №79 033/06-45 ОСОБА_3 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 був зареєстрований та проживав в АДРЕСА_1 ; на день його смерті інші зареєстровані особи відсутні.

28 червня 2024 року державним нотаріусом Саратської державної нотаріальної контори Одеської області Колісником Д.Ю. заявнику відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька через непідтвердження родинних відносин між заявником та спадкодавцем, як між донькою та батьком, а також через пропуск шестимісячного строку для подання заяви на прийняття спадщини та ненадання доказів на підтвердження факту постійного проживання на день відкриття спадщини разом із спадкодавцем.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (із змінами, внесених згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України №15 від 25 травня 1998 року), суд може встановлювати факти, що мають юридичне значення.

До справ окремого провадження не застосовується вимоги процесуального закону щодо змагальності процесу та меж судового розгляду справи, не діє право на укладення мирової угоди, справа не передається на розгляд третейського суду. Суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину.

Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

У п. 2, п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.

Згідно з п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії.

Так, згідно з копією свідоцтва про народження заявника серії НОМЕР_3 , виданого 08 січня 1977 року Дмитрівською сільською радою Татарбунарського району Одеської області на підставі актового запису № 8, ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Дмитрівка Татарбунарського району Одеської області народилася ОСОБА_6 , батьки: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 (мовою оригіналу документа).

Про зміну прізвища заявника з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_9 » свідчить копія свідоцтва серії НОМЕР_4 про укладення шлюбу з гр. ОСОБА_10 , виданого Дмитрівською сільською радою Татарбунарського району Одеської області 22 травня 1994 року на підставі актового запису № 9.

04 червня 1976 року у шлюб вступили ОСОБА_3 (батько заявника) та ОСОБА_11 ; актовий запис про шлюб №17, вчинений Виконавчим комітетом Дмитрівської сільської ради Татарбунарського району Одеської області; прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_4 », про що свідчить копія Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя № 00012842500 від 08 жовтня 2013 року.

Тобто, дані спадкодавця різняться в частині даних прізвища у свідоцтві про народження спадкоємця як « ОСОБА_4 » та у свідоцтві про смерть як « ОСОБА_5 », інші дані співпадають, що є різним перекладом, якого допустився орган при видачі документів.

Документально підтвердити родинні відносини між заявником та спадкодавцем, як між донькою та батьком, неможливо.

Встановлення факту для заявника має юридичне значення, оскільки з нею пов`язане оформлення особистих, майнових прав, а саме отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька.

Статтею 315 ЦПК України визначено факти, які можуть встановлюватись у судовому порядку. Частиною другою даної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 211 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністра Юстиції України №20/5 від 03 березня 2004 року, доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

На підставі ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у п.п.2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах спадкування» №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Згідно з копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_5 , виданого 04 січня 2000 року Татарбунарським РВ УМВС України в Одеській області, заявник ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Як вбачається з довідки від 28 червня 2024 року вих. № 87, виданої старостою сіл Дельжилер та Нова Олексіївка Татарбунарської міської ради І.Г.Гайдаржи, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на день своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , але з грудня 2016 року по день смерті постійно проживав разом із своєю донькою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_2 , яка здійснювала за ним догляд.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила, що ОСОБА_3 був її сусідом. Останній захворів, його доглядала донька ОСОБА_1 заявниця у справі, а потім з зими 2016 року забрала до себе за місцем проживання.

Свідок ОСОБА_13 показала, що з грудня 2016 року ОСОБА_3 проживав разом із донькою ОСОБА_1 заявницею у справі, більше дітей він не має. Остання піклувалася про нього. Вказане їй відомо, оскільки вона часто навідувалася до них.

За встановлених обставин, заявник в позасудовому порядку не може вирішити питання щодо встановлення факту родинних відносин, а саме, те що вона є донькою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та підтвердити факт її постійного проживання разом із батьком за однією адресою на день відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з чим вимушена звернутися до суду, оскільки іншого шляху для захисту порушеного права не існує.

Таким чином, суд на підставі належних та допустимих доказів, а також враховуючи те, що заінтересована особа заперечень проти задоволення заяви не надала, заявлені вимоги визнала, інші спадкоємці відсутні, приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 77, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , про встановлення фактів, що мають юридичне значення, заінтересована особа: Татарбунарська міська рада Білгород-Дністровського району Одеської області - задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, яким визнати, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с.Дмитрівка Татарбунарського Одеської області, є батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки с.Дмитрівка Татарбунарського району Одеської області, РНОКПП НОМЕР_6 .

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки с.Дмитрівка Татарбунарського району Одеської області, РНОКПП НОМЕР_6 , на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду і, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://st.od.court.gov.ua.

Повний текст рішення складено 05 грудня 2024 року.

Суддя В. С. Миргород