Рішення

від 25.11.2024 по справі 357/10619/24

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/10619/24

Провадження № 2/357/4186/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Бондаренко О. В., за участю секретаря судового засідання Каплічної Ж.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», третя особа: Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про зняття арешту з майна,

В С Т А Н О В И В :

25.07.2024 представник позивача, адвокат Любченко Наталія Юріївна, звернулася до суду з даним позовом, мотивуючи тим, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті дружини ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно свідоцтва про право власності від 19.12.2005 за № 38365, власниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в рівних долях, а саме по 1/4 частині за кожним. Після смерті сина та дружини позивача залишилося спадкове майно, а саме по 1/4 частині вказаної квартири. Державним нотаріусом Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори, на підставі заяви позивача, було заведено спадкову справу № 329/2015 щодо майна померлої дружини та спадкову справу № 232/2023 щодо майно померлого сина. 12.05.2023 державний нотаріус видав постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки при перевірці об`єктів нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було виявлено арешти на нерухоме майно належне спадкодавцям. Враховуючи, що у досудовому порядку зняти арешти з нерухомого майна неможливо, просила у судовому порядку зняти арешт з майна, що належало на праві власності ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , припинивши обтяження (реєстраційний номер обтяження 1244702), яке було накладено відповідно до постанови, ВХ.646, виданої Відділом державної виконавчої служби Білоцерківського міського управління юстиції 20.07.2001, зареєстровано Першою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою 18.08.2004 за № 1244702, об`єкт обтяження: квартира, склад: ціле, стан: добудоване, статус: жиле, адреса: АДРЕСА_2 , власник: ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , Причина відсутності коду: архівний запис, додаткові дані: Архівний номер: 3567489KIEV468, архівна дата: 07.08.2001, Дата виникнення: 07.08.2001, № реєстру: 646, внутр. № 4Е01142829F24B2C4D2F; зняти арешт з майна, що належало на праві власності ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , припинивши обтяження: номер запису про обтяження: 13416075 (спеціальний розділ), яке було накладено на підставі постанови, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 50219398, видавник: МВ ДВС БЦ МРУЮ 19.02.2016, зареєстровано: Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області 24.02.2016, вид обтяження: арешт нерухомого майна, відомості про суб`єктів обтяження: Орган державної влади, обтяжувач: Міський відділ державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, код ЄДРПОУ: 34846021, країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, 09100, Київська область, м. Біла Церква, б-р 50 років Перемоги, 94; Особа майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , країна громадянства: Україна; особа в інтересах якої встановлено обтяження: ПАТ КБ «Приватбанк», код ЄДРПОУ: 14360570; опис предмета обтяження: все нерухоме майно; реєстраційний номер обтяження: 1244692, тип обтяження: арешт (архівний запис) було накладено на підставі постанови, ВХ.646, виданої Відділом державної виконавчої служби Білоцерківського міського управління юстиції 20.07.2001; зареєстровано Першою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою 18.08.2004 за № 1244692, об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно; власник: ОСОБА_3 , причина відсутності коду: архівний запис, додаткові дані: Архівний номер: 3567489KIEV468, Архівна дата: 07.08.2001, дата виникнення: 07.08.2001, № реєстра: 646, внутр. № 4Е01142829F24B2C4D2F; реєстраційний номер обтяження: 1244702, тип обтяження: арешт (архівний запис) було накладено відповідно постанови, ВХ.646, виданої Відділом державної виконавчої служби Білоцерківського міського управління юстиції 20.07.2001; зареєстровано Першою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою 18.08.2004 за №1244702, об`єкт обтяження: квартира, склад: ціле, стан: добудоване, статус: жиле, адреса: АДРЕСА_2 ,власник: ОСОБА_3 , Причина відсутності коду: архівний запис, додаткові дані: архівний номер: 3567489KIEV468, архівна дата: 07.08.2001, дата виникнення: 07.08.2001, № реєстра: 646, внутр. № 401142829F24B2C4D2F.

29.07.2024 судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.09.2024 14:00 год.

29.07.2024 судом постановлено ухвалу, якою витребувано з Другої Білоцерківської державної нотаріальної контори копії спадкових справ № 329/2015, заведеної щодо майна померлої ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та № 232/2023, заведеної щодо майна померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , та витребувано з Полтавського районного суду Полтавської області копію ухвали від 11.02.2023 щодо звільнення умовно-достроково засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 від подальшого відбування покарання за вироком Військового суду Харківського гарнізону від 28.05.2001.

15.08.2024 представник відповідача, Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк», направив до суду відзив на позовну заяву, обґрунтовуючи тим, що зі змісту позовної заяви не вбачається, що АТ КБ «Приват Банк» своїми діями перешкоджає позивачу у знятті арешту з квартири, або взагалі вчиняє будь-які дії які порушують права позивача. Єдине обгрунтування позивача для зазначення АТ КБ «ПриватБанк» відповідачем, є те, що банк в далекому 2001 році був стягувачем у виконавчому провадженні, яке вже давно закінчене і відсутнє в Автоматизованій системі виконавчого провадження. Станом на поточну дату в АСВП взагалі відсутні виконавчі провадження відносно ОСОБА_3 . Тобто, банк станом на дату подачі позову навіть не був стягувачем у вказаних в позові виконавчих провадженнях. Наявні обтяження, виникли саме на підставі постанов державної виконавчої служби, та не були зняті під час здійснення виконавчих дій, тому, саме Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ МЮ (м.Київ) має бути належним відповідачем у справі. Враховуючи вищевикладене, пред`явлення позову до АТ КБ «ПриватБанк» є безпідставним та необгрунтованим, і банк є неналежним відповідачем. Також, позивачем не зазначено, яке його право порушене та які наслідки такого порушення, зміст таких порушень, завданих саме Банком. Адже Банк не оспорює право позивача як спадкоємця на вказану в позові квартиру та не є стягувачем в рамках відкритих виконавчих проваджень, відносно фізичних осіб, вказаних в позові. Позивачу нотаріусом було відмовлено у видачі Свідоцтва про право на спадщину на квартиру померлих дружини та сина. При цьому, у постанові державного нотаріуса від 12.05.2023 чітко роз`яснено, що відмова може бути оскаржена до суду за правилами позовного провадження протягом трьох років. Як вбачається із матеріалів справи позивач не скористався своїм правом відносно оскарження постанови державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Звертаючись до суду з даною позовною заявою, позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав. Отже, Банк прав позивача не порушував, не визнавав, не оспорював, докази порушених, або невизнаних прав позивача з боку АТ КБ «ПриватБанк» в матеріалах справи та у позовній заяві відсутні. Відсутність порушеного права й інтересу встановлюється при розгляді справи по суті та є самостійною підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Тому, просив прийняти відзив на позовну заяву до розгляду, відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині вимог до АТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі, а розгляд справи здійснювати без участі АТ КБ «ПриватБанк».

10.09.2024 судом постановлено ухвали, які занесені до протоколу судового засідання, про прийняття до розгляду відзиву на позовну заяву від АТ КБ «ПриватБанк» та про відкладення засідання, згідно п.1 ч.2 ст. 198, ч.2 ст. 223 ЦПК України, на 09.10.2024 09:00 год.

16.09.2024, на виконання ухвали суду від 29.07.2024, Полтавським районним судом Полтавської області направлено повідомлення.

30.09.2024, на виконання ухвали суду від 29.07.2024, Другою Білоцерківською державною нотаріальною конторою подано копії спадкових справ: № 329/2015, заведеної щодо майна померлої ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та № 232/2023, заведеної щодо майна померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

09.10.2024 представник відповідача, Головного управління Державної податкової служби у Київській області, направив до суду письмові пояснення у справі, шляхом направлення на електронну адресу суду, які узгоджуються з письмовими поясненнями, що направлені засобами поштового зв`язку та зареєстровані судом 15.10.2024, обґрунтовуючи тим, що в Законі № 606-XIV учасником виконавчого провадження виступає податковий орган, однак станом на дату подання позову Закон України 21 квітня 1999 року N 606-XIV «Про виконавче провадження» втратив чинність. З 05.10.2016 діє Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, згідно із ч. 1 ст. 5 якого визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців і та передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016 № 1403-VIII передбачено, що примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців. Отже, в розумінні Закону № 1404-VIII визначено, що учасником виконавчого провадження є виключно органи державної виконавчої служби (державних виконавці). З огляду на наведене, податкові органи (контролюючі органи) не є учасником виконавчого провадження. Тому, просив прийняти пояснення ГУ ДПС у Київської області та врахувати викладені у даному поясненні доводи.

09.10.2024 судом постановлено ухвала, яка занесена до протоколу судового засідання, про прийняття до розгляду заяв щодо спору та заяв з процесуальних питань, що подані учасниками справи та на виконання ухвали суду про витребування доказів.

09.10.2024 судом постановлено ухвалу, якою закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 04.11.2024 09:30 год.

01.11.2024 судом постановлено ухвалу, про виправлення описки в ухвалі Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29.07.2024, щодо витребування доказів з Полтавського районного суду Полтавської області.

04.11.2024 судом постановлено ухвала, яка занесена до протоколу судового засідання, про відкладення судового засідання на 25.11.2024 12:00 год, для виконання ухвали суду від 29.07.2024, з урахуванням ухвали від 01.11.2024, щодо витребування доказів з Полтавського районного суду Полтавської області.

12.11.2024 судом отримано з Полтавського районного суду Полтавської області матеріали на виконання ухвали суду щодо витребування доказів.

25.11.2024 судом постановлено ухвала, яка занесена до протоколу судового засідання, про прийняття до розгляду матеріалів, поданих Полтавським районним судом Полтавської області на виконання ухвали суду щодо витребування доказів.

Позивач - ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце засідання повідомлений належним чином та його представник, адвокат Любченко Наталія Юріївна, подала до суду клопотання, у якому просила проводити розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позов задовольнити у повному обсязі, а судові витрати залишити за позивачем.

Представник відповідача, Головного управління Державної податкової служби у Київській області, у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, заяви з процесуальних питань до суду не подав.

Представник відповідача, АТ КБ «ПриватБанк», у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, у відзиві зазначив клопотання про розгляд справи за відсутності представника Банку.

Третя особа, Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), представника до суду не направив, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника відділу.

За правилами ч. 2 ст. 247 ЦПК України за умов неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , являється чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 57 років у місті Біла Церква Київської області, та батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 37 років у місті Біла Церква Київської області, що підтверджено матеріалами справи (а.с.23-27,31,32).

Зі свідоцтва про право власності № НОМЕР_2 від 19 грудня 2005 року, виданого Комунальною службою приватизації державного житлового фонду місті Біла Церква, згідно з розпорядженням завідуючої комунальною службою приватизації державного житлового фонду місті Біла Церква від 19.12.2005 № 1-2-53 (а.с.30), вбачається, що власниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в рівних долях, а саме по 1/4 частині за кожним.

З матеріалів справи (а.с. 28, 38-39,111-137), вбачається, що Другою Білоцерківською державною нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу № 329/2015, щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; діти спадкодавця: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 18.07.2015 подали до нотаріальної контори заяви про відмову від прийняття спадщини; 24.09.2016 позивач подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після померлої дружини та 24.09.2016 йому було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на майно померлої ОСОБА_2 , а саме: на земельну ділянку площею 3.0686 га з кадастровим номером: 3221687600:05:002:0003, а щодо майна (1/4 частини квартири АДРЕСА_1 ) державним нотаріусом винесено постанову від 12.05.2023 за № 980/02-31, якою відмовлено у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтва про право на спадщину), у вз`язку з наявністю арешту на майно спадкодавця.

З матеріалів справи (а.с. 29, 40-42, 99-110), вбачається, що на підставі заяви ОСОБА_1 від 12.05.2023, Другою Білоцерківською державною нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу № 232/2023 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , та 12.05.2023 за № 981/02-31 державним нотаріусом було винесено постанову про відмову у вчинення нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадкове майно (1/4 частину квартири АДРЕСА_1 ), у зв`язку з наявністю арештів на майно спадкодавця.

Встановлено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровані обтяження: за № 1244702 - відповідно до постанови, ВХ.646, виданої Відділом державної виконавчої служби Білоцерківського міського управління юстиції 20.07.2001, зареєстровано Першою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою 18.08.2004 за № 1244702, об`єкт обтяження: квартира, склад: ціле, стан: добудоване, статус: жиле, адреса: АДРЕСА_2 , власник: ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , Причина відсутності коду: архівний запис, додаткові дані: Архівний номер: 3567489KIEV468, архівна дата: 07.08.2001, Дата виникнення: 07.08.2001, № реєстру: 646, внутр. № 4Е01142829F24B2C4D2F; за № 13416075 - на підставі постанови, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 50219398, видавник: МВ ДВС БЦ МРУЮ 19.02.2016, зареєстровано: Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області 24.02.2016, вид обтяження: арешт нерухомого майна, відомості про суб`єктів обтяження: Орган державної влади, обтяжувач: Міський відділ державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, код ЄДРПОУ: 34846021, країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, 09100, Київська область, м. Біла Церква, б-р 50 років Перемоги, 94; Особа майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , країна громадянства: Україна; особа в інтересах якої встановлено обтяження: ПАТ КБ «Приватбанк», код ЄДРПОУ: 14360570; опис предмета обтяження: все нерухоме майно; за № 1244692 - на підставі постанови, ВХ.646, виданої Відділом державної виконавчої служби Білоцерківського міського управління юстиції 20.07.2001, зареєстровано Першою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою 18.08.2004 за № 1244692, об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно; власник: ОСОБА_3 , причина відсутності коду: архівний запис, додаткові дані: Архівний номер: НОМЕР_3 , Архівна дата: 07.08.2001, дата виникнення: 07.08.2001, № реєстра: 646, внутр. № 4Е01142829F24B2C4D2F, що підтверджено матеріалами справи (а.с.38-43,45).

З матеріалів справи (а.с.33,34,43-44, 200-201), вбачається, що ОСОБА_3 вироком Військового суду Харківського гарнізону від 28 травня 2001 року був засуджений за ч.2 ст. 229-1, 44, ч.2 ст.17, ч.1 ст. 42 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі у ВТК посиленого режиму з конфіскацією всього майна; постановою Полтавського районного суду Полтавської області від 11 лютого 2003 року його було звільнено з під варти негайно, умовно достроково з встановленням адміністративного нагляду строком на 1 рік, згідно п. «г» ст. 3, п. «а», п. «г» ст. 10 Закону України «Про адміністративний нагляд»; на виконання вироку суду від 28.05.2001, на підставі виконавчого листа № 40, державним виконавцем Білоцерківським міського відділу державної виконавчої служби управління юстиції було відкрито виконавче провадження та 20.07.2001 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а саме: на все майно, що належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , та заборонено відчуження будь якого майна, що йому належить, а саме: домоволодіння, транспортні засоби.

З матеріалів справи (а.с.35-37), вбачається, що 02.12.2022 позивач звертався до Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою щодо зняття арешту з майна, належного ОСОБА_3 , та листом від 20.12.2022 за № 118924 було повідомлено, що термін зберігання виконавчих провадження становить 3 роки, тому виконавчі провадження у яких скінчився вказаний термін знищені; у відділі на примусовому виконанні перебувало виконавче провадження № 50219398 щодо виконання виконавчого листа № 2/357/4290/13 від 06.02.2014, виданого Білоцерківський міськрайонним судом Київської області щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу в сумі 34023,16 грн та зазначене виконавче провадження завершено 30.05.2016 на підставі п.2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження»; роз`яснено положення ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» із зазначенням відсутності підстав для зняття арешту відділом державної виконавчої служби.

При вирішені спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1. ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частина 1 ст. 319 ЦК України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Ст. 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року під поняттям «охоронювані законом інтереси», що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об`єктивний і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і Законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності.

В п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику.

Згідно із ч. 1 ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Ст. 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно із п.п. 4.17 п. 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012), якщо на спадкове майно накладено арешт судовими чи слідчими органами, видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Встановлено, що позивач - ОСОБА_1 являється власником 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , а інша частина квартири, що зареєстрована за померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , які не вирішили за життя питання щодо зняття арешту з майна, є спадковим майном, перебуває у володінні позивача та на яке він має право в порядку спадкування за законом.

Відповідно до положень ст. 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Встановлено, що накладений арешт на майно, що належало ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , порушує спадкові права позивача, а іншого способу зняти заборону (обтяження) у нього, крім судового, немає.

Щодо належних відповідачів у даній справі суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, обтяження нерухомого майна належного ОСОБА_3 за № 1244702 та № 1244692 були зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міського управління юстиції він 20.07.2001 у межах виконання вироку суду від 28.05.2001 в частині конфіскації майна, а обтяження за № 13416075 було внесено на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за № 50219398 від 19.02.2016, виданої міським відділом державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції в інтересах ПАТ КБ «Приватбанк».

Відповідно до ст. 35 КК України 1960 року, конфіскація майна полягає у примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є особистою власністю засудженого. Конфіскацію майна може бути призначено тільки у випадках, передбачених цим Кодексом. Суд повинен вказати у вироку, чи конфіскується все майно засудженого чи його частина; в останньому разі суд повинен зазначити, яка частина майна конфіскується, або перелічити предмети, які конфіскуються. Не підлягають конфіскації предмети, необхідні для засудженого та осіб, які перебувають на його отриманні, згідно з переліком, даним у Додатку до цього Кодексу.

На час набрання вироком суду від 28.05.2001 законної сили, питання про конфіскацію майна вирішувалося у порядку, встановленому Положенням про порядок і умови виконання в Українській РСР кримінальних покарань, не зв`язаних із заходами виправно-трудового впливу на засуджених, затвердженим Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 22 червня 1984 року №7193-Х (далі - Положення).

Ст. 19-26 Положення визначалося, що суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання судовому виконавцеві, про що сповіщає відповідному фінансовому органові. При відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не провадилося.

Виконання покарання у вигляді конфіскації майна провадиться судовими виконавцями, які перебувають при районних (міських) народних судах за місцем заходження майна. Конфіскації підлягає майно, що є особистою власністю засудженого, в тому числі його частка в спільній власності, а також вклади засудженого в державних трудових ощадних касах і в установах Державного банку СРСР.

Судовий виконавець негайно після одержання виконавчого листа перевіряє наявність майна, зазначеного в опису, виявляє інше майно, що підлягає конфіскації, і складає опис цього майна. При наявності довідки про те, що опису майна не провадилося, судовий виконавець вживає заходів до виявлення майна засудженого, що підлягає конфіскації, і при його виявленні складає опис цього майна.

Після передачі конфіскованого майна фінансовим органам виконавчий лист з відміткою про виконання вироку про конфіскацію майна повертається суду, який постановив вирок.

Фінансові органи передають суду, який постановив вирок, відомості, що підтверджують виконання вироку в частині конфіскації майна.

Пунктом 11 розділу II Прикінцевих та перехідних положень КК України 2001 року зазначено, що правила, встановлені Кримінальним кодексом України 1960 року щодо давності, умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни невідбутої частини покарання більш м`яким, погашення і зняття судимості, поширюються на осіб, які зчинили злочини до набрання чинності цим Кодексом, за винятком випадків, якщо цим кодексом пом`якшується кримінальна відповідальність зазначених осіб.

Відповідно до ст. 49 КК України 1960 року, обвинувальний вирок не виконується, якщо його не було виконано в такі строки, рахуючи з дня набрання вироком законної сили: один рік - при засудженні до покарання не більш суворого, ніж виправні роботи або направлення в дисциплінарний батальйон; три роки - при засудженні до позбавлення волі на строк не більше двох років; п`ять років - при засудженні до позбавлення волі на строк не більше п`яти років; десять років - при засудженні до більш суворого покарання, ніж позбавлення волі строком на п`ять років.

Перебіг давності переривається, якщо засуджений ухилиться від відбуття покарання або вчинить до скінчення строків новий злочин, за який судом призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не менше одного року. Обчислення давності в разі з чинення нового злочину починається з моменту його вчинення, а в разі ухилення від відбуття покарання - з моменту з`явлення для відбуття покарання або з моменту затримання засудженого, що переховувався. При цьому обвинувальний вирок не може бути виконано, і якщо від часу його винесення минуло п`ятнадцять років і давність не була перервана з чиненням нового злочину.

Таким чином, строки давності виконання вироку суду від 28.05.2001, зокрема щодо конфіскації майна ОСОБА_3 , вже минули.

Відповідно до ст. 404 КПК України 1960 року, вирок, що набрав законної сили, звертається до виконання судом, який постановив вирок, не пізніше як через три доби з дня набрання ним законної сили або повернення справи з апеляційної чи касаційної інстанції. У разі якщо вирок або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, суд видає виконавчий лист, який надсилається на виконання органам державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Органи, що виконують вирок, постанову або ухвалу, повідомляють суд, який їх постановив про їх виконання.

Спеціальним законом, що регулював порядок вчинення виконавчих дій на час виконання вироку в частині конфіскації майна, був Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 (далі - Закон №606-XIV).

Згідно із ч. 2 ст. 40-1 Закону № 606-XIV, виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягувачем є держава, у випадках, передбачених п. 2 - п.6 ч.1 ст. 40 цього Закону, повертається до суду або іншого органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачу: якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; якщо у боржника відсутнє майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувану, або майно, визначене виконавчим документом, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (п. 2 - п. 6 ч.1 ст. 40 Закону № 606-XIV).

Ч. 1 ст.57 Закону №606-XIV, визначалося, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 50 Закону №606-XIV, разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Ст. 64 Закону №606-XIV, встановлювався порядок виконання рішення про конфіскацію майна. Відповідно до положень даної статті, майно, що підлягає конфіскації, вилучається. Реалізація конфіскованого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. Порядок подальшого розпорядження конфіскованим майном, не реалізованим у порядку, визначеному ст. 62 цього Закону, та майном, яке не підлягає реалізації, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 11.07.2002 за № 985 «Про затвердження Порядку розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, згідно з п. 14 якої, якщо майно не реалізовано у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», державний виконавець вносить на розгляд комісії, що утворюється у складі представників відповідного органу державної виконавчої служби, митного органу, органу державної податкової служби та фінансового органу, пропозицію щодо безоплатної передачі майна органам державної влади, закладам охорони здоров`я, освіти, соціального забезпечення, соціального захисту, зокрема, закладам, у яких виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, дитячим будинкам сімейного типу, прийомним сім`ям, будинкам дитини при установах виконання покарань, установам виконання покарань, слідчим ізоляторам, військовим формуванням, а також на благодійні цілі або для переробки, знищення (утилізації) такого майна.

Після передачі конфіскованого майна фінансовим органам, державний виконавець закриває виконавче провадження і повертає виконавчий лист з відміткою про виконання вироку в частині конфіскації майна тому суду, який постановив цей вирок. У подальшому, після реалізації конфіскованого майна, фінансові органи також направляють до суду інформацію, яка підтверджує виконання вироку в частині конфіскації майна і зокрема - про суму виручену від реалізації майна. Як правило конфіскації підлягає лише те майно засудженого, яке було придбане до винесення вироку і набрання ним чинності.

У даному випадку, до суду не надано доказів щодо виконання вироку суду від 28.05.2001, в частині конфіскації майна належного ОСОБА_3 , а строк виконання вироку суду минув.

Посилання представника відповідача на ту обставину, що Головне управління Державної податкової служби у Київській області не є належним відповідачем, відхиляються судом.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції на дату виконання вироку суду) за виконавчим документом про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступає орган, за позовом якого судом винесено відповідне рішення, або орган державної влади (крім суду), який відповідно до закону прийняв таке рішення. За іншими виконавчими документами про стягнення в дохід держави коштів або про вчинення інших дій на користь чи в інтересах держави від її імені виступають органи державної податкової служби.

Оскільки за виконавчим документом необхідно вчинити інші дії, а саме конфіскацію майна в дохід держави, то від її імені стягувачем виступає органи державної податкової служби, у даному випадку це Головне управління Державної податкової служби у Київській області.

Також, судом відхиляються доводи представника відповідача Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» щодо неналежного відповідача, оскільки судом встановлено, що арешт майна боржника (обтяження № 13416075) було вчинено на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження за № 50219398 від 19.02.2016, виданої міським відділом державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції в інтересах ПАТ КБ «Приватбанк».

За змістом положень Закону України «Про виконавче провадження» та відповідно до чинної судової практики Верховного Суду, орган державної виконавчої служби не є належним відповідачем у справах позовного провадження про зняття арешту з майна, а належними відповідачами у справах даної категорії є особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

У даній справі спір з приводу існування арешту майна виник між позивачем та Акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (правонаступник ПАТ КБ «Приватбанк»), яке мало статус стягувача у виконавчому провадженні, та інтересах якого державним виконавцем було накладено арешт, тоді як спір з Білоцерківським відділом державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) фактично відсутній, оскільки арешт накладався відповідно до закону в межах виконавчого провадження.

На момент звернення позивача з вимогою до Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна, в провадженні відділу не було відкритого виконавчого провадження, в межах якого накладався арешт, позивач не був стороною виконавчого провадження, а відтак орган державної виконавчої служби не мав і не має на цей час законних підстав та можливості виконати вимоги позивача.

Наведене означає, що Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) є неналежним відповідачем та не повинен відповідати за пред`явленим позовом.

Як роз`яснено в п. 2 Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03.06.2016 № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI).

Вказане узгоджується з правовою позицією виклеєною у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 червня 2023 року у справі № 208/9810/21.

Також, у даній справі судом враховується правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10 січня 2024 року у справі № 569/6234/22 (провадження № 61-2690св23) згідно якої, наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно боржника, за умови повернення виконавчого документа стягувану до 8 березня 2011 року (дата набрання чинності новою редакцією Закону № 606-XIV), знищення виконавчого провадження за закінченням строку його зберігання та відсутність майнових претензій з боку стягувана є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Такий правовий висновок містять також постанови Верховного Суду у складі колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19), від 26 січня 2022 року у справі № 127/1541/14-ц (провадження № 61-2829св21), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 січня 2023 року у справі № 127/1547/14-ц (провадження № 61-12997св21), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2023 року у справі № 2-3600/09 (провадження № 61-12406св21).

Відповідно до п.1 ч. 1. ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач сплатив при подачі до суду даного позову судовий збір у розмірі 2422,40 грн (а.с.15) та заявив клопотання про залишення даних витрат за ним без відповідного відшкодування.

Керуючись ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 391, 1216, 1220, 1268 ЦК України, ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 223, 258-259,263-265,353-354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) до Головного управління Державної податкової служби у Київській області (ЄДРПОУ: 44096797, місцезнаходження: вулиця Святослава Хороброго, будинок 5-А, місто Київ, 03151), Акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» (ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження: вулиця Набережна Перемоги, будинок 30, місто Дніпро, 49094), третя особа: Білоцерківський відділ державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ЄДРПОУ: 34846037, місцезнаходження: бульвар Олександрійський, будинок 94, місто Біла Церква, Київська область, 09112), про зняття арешту з майна, задовольнити.

Зняти арешт з майна, що належало на праві власності ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , припинивши обтяження (реєстраційний номер обтяження 1244702), яке було накладено відповідно до постанови, ВХ.646, виданої Відділом державної виконавчої служби Білоцерківського міського управління юстиції 20.07.2001, зареєстровано Першою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою 18.08.2004 за № 1244702, об`єкт обтяження: квартира, склад: ціле, стан: добудоване, статус: жиле, адреса: АДРЕСА_2 , власник: ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , Причина відсутності коду: архівний запис, додаткові дані: Архівний номер: 3567489KIEV468, архівна дата: 07.08.2001, Дата виникнення: 07.08.2001, № реєстру: 646, внутр. № 4Е01142829F24B2C4D2F.

Зняти арешт з майна, що належало на праві власності ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , припинивши обтяження:

- номер запису про обтяження: 13416075 (спеціальний розділ), яке було накладено на підставі постанови, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 50219398, видавник: МВ ДВС БЦ МРУЮ 19.02.2016, зареєстровано: Управлінням державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області 24.02.2016, вид обтяження: арешт нерухомого майна, відомості про суб`єктів обтяження: Орган державної влади, обтяжувач: Міський відділ державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції, код ЄДРПОУ: 34846021, країна реєстрації: Україна, адреса: Україна, 09100, Київська область, м. Біла Церква, б-р 50 років Перемоги, 94; Особа майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , країна громадянства: Україна; особа в інтересах якої встановлено обтяження: ПАТ КБ «Приватбанк», код ЄДРПОУ: 14360570; опис предмета обтяження: все нерухоме майно;

- реєстраційний номер обтяження: 1244692, тип обтяження: арешт (архівний запис) було накладено на підставі постанови, ВХ.646, виданої Відділом державної виконавчої служби Білоцерківського міського управління юстиції 20.07.2001; зареєстровано Першою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою 18.08.2004 за № 1244692, об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно; власник: ОСОБА_3 , причина відсутності коду: архівний запис, додаткові дані: Архівний номер: 3567489KIEV468, Архівна дата: 07.08.2001, дата виникнення: 07.08.2001, № реєстра: 646, внутр. № 4Е01142829F24B2C4D2F;

- реєстраційний номер обтяження: 1244702, тип обтяження: арешт (архівний запис) було накладено відповідно постанови, ВХ.646, виданої Відділом державної виконавчої служби Білоцерківського міського управління юстиції 20.07.2001; зареєстровано Першою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою 18.08.2004 за №1244702, об`єкт обтяження: квартира, склад: ціле, стан: добудоване, статус: жиле, адреса: АДРЕСА_2 ,власник: ОСОБА_3 , Причина відсутності коду: архівний запис, додаткові дані: архівний номер: 3567489KIEV468, архівна дата: 07.08.2001, дата виникнення: 07.08.2001, № реєстра: 646, внутр. № 401142829F24B2C4D2F.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повний текст рішення не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05.12.2024.

Суддя: О. В. Бондаренко