Рішення

від 04.12.2024 по справі 388/2014/24

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 388/2014/24

провадження № 2/388/565/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2024м. Долинська

Долинський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Кнурова О.А.,

секретар судового засідання Лященко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ДОЛИНСЬКЕ МІСЬКЕ КОМУНАЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО» ПРИ ДОЛИНСЬКІЙ МІСЬКІЙ РАДІ про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

встановив:

позивач ОСОБА_1 звернувся до Долинського районного суду Кіровоградської області з позовом до відповідача КП «ДОЛИНСЬКИЙ МІСЬККОМУНГОСП», в якому просив:

- стягнути з КП «ДОЛИНСЬКИЙ МІСЬККОМУНГОСП» на користь ОСОБА_1 заборгованість з невиплаченої заробітної плати у сумі 25277,04 грн. та середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати на день ухвалення судом рішення.

- витрати по справі покласти на відповідача.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він перебував з відповідачем у трудових правовідносинах та 02.07.2024 його було звільнено за згодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України. На час звільнення йому була нарахована до виплати, але не виплачена заробітна плата на суму 34407,40 грн. У липні-вересень 2024 року відповідач частково сплатив заборгованість та на час звернення з позовом до суду заборгованість із заробітної плати становить 25277,04 грн. Зазначив, що його середньоденний заробіток складає 574,13 грн., а отже середній заробіток, який відповідач повинен йому виплатити за затримку розрахунку при звільненні, дорівнює множенню середньоденного заробітку на кількість робочих днів, починаючи з дня звільнення по день ухвалення судом рішення.

Ухвалою від 04.10.2024 зазначений позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом з постановленням здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, та призначено судове засідання.

Копія зазначеної ухвали з додатками отримана відповідачем 15.10.2024, що підтверджується підписом уповноваженої особи останнього у розписці про вручення.

Заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду надходив.

Представник позивача звернувся до суду із заявою у якій просив розглядати справу за його сторони позивача. Також представник зробив заяву про подання стороною позивача протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду доказів на підтвердження розміру витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи.

Відповідач, якого належним чином було повідомлено про дату, час і місце розгляду справи, - у судове засідання не з`явився, участь у ньому свого представника не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, клопотання про відкладення судового засідання до суду не надходило.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За наведених вище обставин та положень цивільного процесуального законодавства суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності сторін та/чи їх представників на підставі наявних у суду матеріалів справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши докази у справі в їх сукупності, з`ясувавши підстави та предмет позову, характер спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, враховуючи позиції учасників справи, висловлені ними у заявах по суті справи, які було подано до суду, виходячи з положень цивільного процесуального законодавства, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів та доведення перед судом їх переконливості, при цьому суд розглядає цивільні справи у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів сторін, - суд дійшов висновку про задоволенняпозову, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Поряд з цим, відповідно до положень ч. 1 - ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами у розумінні ч. 1 ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Положеннями ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ст. 264 ЦПК України, суд, ухвалюючи судове рішення, зобов`язаний встановити, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувались вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Так, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, наданих учасниками справи, судом встановлено такі обставини.

Відповідно до даних трудової книжки, заведеної на ім`я ОСОБА_1 , останній працював у КП «ДОЛИНСЬКИЙ МІСЬККОМУНГОСП» та наказом керівника підприємства від 02.07.2024 № 39 був звільнений за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України.

Згідно з даними довідки КП «ДОЛИНСЬКИЙ МІСЬККОМУНГОСП» про заборгованість із заробітної плати № 1086/01-08 від 27.08.2024 сума нарахованої, але не виплаченої заробітної плати ОСОБА_1 становить за липень-квітень 2024 року - 29599,74 грн.

Як стверджує позивач, відповідачем йому виплачено частину заборгованості, з урахуванням чого на час звернення з позовом до суду заборгованість із заробітної плати становила 25277,04 грн.

Згідно з даними довідки КП «ДОЛИНСЬКИЙ МІСЬККОМУНГОСП» про середню заробітну плату № 1087/01-08 від 27.08.2024 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 574,13 грн. виходячи з даних про те, що у травні - червні 2024 року останнім фактично відпрацьовано 43 робочих днів із нарахуванням заробітної плати 24687,76 грн.

Вищевказані, встановленні судом обставини справи сторони не заперечували та на їх спростування доказів не надавали.

З огляду на наведені вище правовідносини між сторонами, з приводу яких виник спір, судом відзначається таке.

Згідно з положеннями ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Відповідно до умов ч. 1 ст. 117 КЗпП України у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Окрім зазначеного судом відзначається, що згідно з правовим висновком Верховного Суду України у спорі про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (Постанова Верховного Суду України від 03.07.2013 у справі № 6-60цс133), - відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Таким чином, суд констатує наявність вини роботодавця - відповідача КП «ДОЛИНСЬКИЙ МІСЬККОМУНГОСП» у невиплаті належних звільненому працівникові - позивачу ОСОБА_1 у день його звільнення коштів у розмірі 25277,04 грн., що також свідчить про наявність у відповідача обов`язку по виплаті останньому середнього заробітку за час затримки виплати належних звільненому працівникові сум.

Здійснення розрахунків середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, з наступними змінами (далі - Порядок).

Так, абз. 3 п. 2 Порядку встановлено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

За змістом абз. 2 п. 3 Порядку суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.

Відповідно до абз. 1 п. 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 574,13 грн. виходячи із розрахунку: 24687,76 (заробітна плата за останні два календарні місяці роботи, що передували місяцю, в якому позивача було звільнено) / 43 (кількість фактично відпрацьованих робочих днів у зазначений період).

Відповідно до роз`яснень, викладених уп. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП Українистягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

За таких, встановлених судом обставин справи, враховуючи, що строк затримки виплати належних ОСОБА_1 при звільненні сум, з урахуванням дати звільнення - 02.07.2024, не проведення розрахунку на день ухвалення судом рішення - 05.12.2024 становить - 113 дні (з урахуванням ч. 6 ст. 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах військового часу», яким зупинена дія ст. 73 КЗпП України щодо визначення святкових і неробочих днів), що з урахуванням розміру його середньоденної заробітної плата - 574,13 грн. свідчить про те, що розмір середнього заробітку останнього за вказаний період становить 64876,69 грн.

Відповідно до роз`яснень пленуму Верховного Суду України наведених у п. 6 постанови № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 13.10.2020 у справі № 712/9213/18, визначена судом сума середнього заробітку підлягає стягненню з вирахуванням суми податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Таким чином, визначена судом сума заробітної плати та середнього заробітку підлягає стягненню на користь позивача з вирахуванням суми податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів (у разі їх попереднього неутримання).

Враховуючи встановлені судом обставини справи та наведені вище положення процесуальних норм та норм матеріального права, розглянувши справу у межах заявлених позовних вимог з урахуванням предмету та підстав пред`явленого позову, беручи до уваги, нарахування, але не виплату позивачу при звільненні 02.07.2024 відповідачем з його вини заробітної плати з урахуванням доплат та компенсацій у розмірі 25277,04 грн. та не проведення відповідачем повного розрахунку з позивачем після його звільнення до дня ухвалення рішення судом - 05.12.2024, - суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є обґрунтованими та доведеними, а тому такі вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведених вище мотивів та розрахунків суду, що не суперечить чинному законодавству і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, і таке рішення суду у повній мірі відповідає завданню цивільного судочинства, зокрема, щодо справедливого вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених прав та інтересів фізичної особи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню в частині суми платежу за один місяць.

Питання розподілу судових витрат у частині витрат по сплаті судового збору слід вирішити відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, якими, крім іншого, передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, - на підставі чого, враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору та позов задоволено у повному обсязі, суд дійшов висновку, що судовий збір у розмірі 1211,20 грн. слід стягнути з відповідача у дохід держави.

Питання щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, враховуючи зроблену, відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, до закінчення судових дебатів у справі представником позивача заяву про надання суду протягом п`яти днів доказів понесення позивачем таких витрат, - слід вирішити у судовому засіданні, яке слід призначити у порядку та строки, передбачені ст. 246, ст. 270 ЦПК України.

Керуючись статтями 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 281-284, 354 ЦПК України, -

ухвалив:

позовну заяву ОСОБА_1 до КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ДОЛИНСЬКЕ МІСЬКЕ КОМУНАЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО» ПРИ ДОЛИНСЬКІЙ МІСЬКІЙ РАДІ про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - задовольнити.

Стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ДОЛИНСЬКЕ МІСЬКЕ КОМУНАЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО» ПРИ ДОЛИНСЬКІЙ МІСЬКІЙ РАДІ на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену при звільненні заробітну плату у розмірі 25277,04 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день подачі позову у розмірі 64876,69 грн., а всього 90153 (дев`яносто тисяч сто п`ятдесят три) грн. 73 коп.

Стягнути з КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «ДОЛИНСЬКЕ МІСЬКЕ КОМУНАЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО» ПРИ ДОЛИНСЬКІЙ МІСЬКІЙ РАДІ на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.

Визначена судом сума заробітної плати та середнього заробітку підлягає стягненню на користь позивача з вирахуванням суми податку на доходи фізичних осіб та інших обов`язкових платежів (у разі їх попереднього неутримання).

Рішення у частині стягнення заробітної плати у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Зобов`язати позивача протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду надати суду докази на підтвердження розміру витрат, які він поніс у зв`язку з розглядом справи із направленням їх копій іншим учасникам справи та надати суду документи на підтвердження такого направлення.

Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 10 год. 30 хв. 23.12.2024 у приміщенні Долинського районного суду Кіровоградської області, про що повідомити учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду безпосередньо або через Долинський районний суд Кіровоградської області (до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи) протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи:

- позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- відповідач КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ДОЛИНСЬКЕ МІСЬКЕ КОМУНАЛЬНЕ ГОСПОДАРСТВО» ПРИ ДОЛИНСЬКІЙ МІСЬКІЙ РАДІ, місцезнаходження: вул. Нова буд. 80а, м. Долинська, Кропивницький район, Кіровоградська область, 28500, ЄДРПОУ 36188893.

Суддя О.А. Кнуров