Рішення

від 05.12.2024 по справі 394/745/24

НОВОАРХАНГЕЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави 26

05.12.24 394/745/24

2/394/339/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області в складі

головуючого судді: Краснопольської Л.П.

за участю: секретаря судового засідання: Довгої С.В.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт Новоархангельськ цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернулась до Новоархангельського районного суду Кіровоградської області з позовом про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , зазначивши, що з 24 лютого 2018 року позивач перебував у зарестрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Від сумісного життя народилася, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сімейне життя не склалося. Рішенням Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 30 вересня 2019 року шлюб було розірвано. На даний час дочка проживає разом з батьком ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 і перебуває повністю на його утриманні. Згідно Акту обстеження умови проживання дитини в будинку задовільні, дитина доглянута, в належному вигляді, забезпечена всіма необхідними речами для навчання. Батько приділяє належну увагу вихованню долчки, цікавиться її досягненнями; має роботу та постійний дохід.

Відповідач ОСОБА_2 ніякої участі у вихованні дочки не бере, не забезпечує її основні потреби, не проводить з дитиною спільний час, не цікавиться життям дочки, не турбується про здоров`я дитини. Відповідач самоусунулась від виконання материнських обов`язків, а саме не бажає брати участь у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини.

За таких обставин позивач, вважаючи поведінку матері такою, що не відповідає вимогам сімейного законодавства, суперечить інтересам дитини, просив суд: - позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо їх неповнолітньої дочки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - визначити місце проживання дитини разом з батьком за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; - припинити стягнененя аліментів з нього на користь відповідачки на утримання неповнолітньої дитини; - стягнути з ОСОБА_2 , на користь позивача на утримання дочки до повноліття дитини.

29 жовтня 2024 року представник позивача звернулась до суду із заявою про зміну предмету позову, просить встановити факт самостійного виховання та утримання дочки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 ; припинити стягнененя аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , які стягуються на підставі виконавчого листа, виданого Новоархангельським районним судом Кіровоградської області від 07.08.2020 року по справі №394/196/20.

Позивач ОСОБА_3 - в підготовче судове засідання не з`явився, його представник уточнені позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2 - в підготовчому судовому засіданні уточнені позовні вимоги визнала, не заперечувала проти встановлення факту самостійного виховання та утримання батьком їх спільної малолітньої дитини, зазначивши, що донька ОСОБА_5 повністю перебуває на утриманні позивача вже кілька років, вона ж проживає окремо від позивача та доньки в іншому населеному пункті.

Представник третьої особи - Органу опіки та піклування Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, в підготовче судове засідання не з`явилась, подала до кангцелярії суду заяву, в якій просила проводити розгляд справи за її відсутності, долучивши до матеріалів справи Висновок опіки та піклування Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області, згідно якого надали рекомендацію щодо визнгачення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вказавши, що це відповідатиме саме інтересам дитини.

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків:

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, при цьому суд приймає до розгляду тільки ті докази, які мають значення по справі.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Положеннями вказаної статті також визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У відповідності до ч. 3, 4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, за наявних для того законних підстав, суд ухвалює рішення про задоволення позову, оскільки визнання позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в частині 6 пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи. Аналогічна позиція викладена і в постанові Пленуму Верхового Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» (у п. 24 постанови).

В підготовчому судовому засіданні відповідач заявила про визнання позову. Визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.Враховуючи те, що відповідач по справі визнала позов у повному обсязі, судом встановлено, що визнання відповідачем позову є добровільним, не суперечить закону та не порушує прав інших осіб, тому суд приймає визнання позову та приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

За вказаних обставин, суд вважає можливим ухвалити рішення в даній цивільній справі за результатами підготовчого провадження.

Судом встановлено, що предметом спору в даному провадженні є особисті немайнові обов`язки і права батьків щодо дітей, які регулюються нормами Сімейного та Цивільного кодексу. При цьому, суд зазначає, що визнання відповідачем пред`явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому, суд приходить до переконання, що позов є обґрунтованим.

Судом встановлено, що після розірвання шлюбу сторони почали проживати окремо. Судом також встановлено, що сторони відносин не підтримують, проживають окремо, спільне господарство не ведуть. Малолітня донька ОСОБА_5 проживає разом із батьком ОСОБА_3 за адресою: квартира АДРЕСА_2 за власним бажанням. Дитина перебуває на його утриманні.

З висновку органу опіки та піклуванняНовоархангельської селищної ради від вбачається, що орган опіки та піклування, вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідно до ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов`язок батьків утримувати дитину.

Частиною 1 ст. 161 СК України встановлено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 160 Сімейного Кодексу України місце проживання дитини, яка досягла десяти років визначається за спільною згодою батьків та дитини.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Визначаючи місце проживання дитини, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суд при вирішенні спору надає першочергове значення саме найкращими інтересами дитини.

Судом було встановлено, що позивач самостійно займається вихованням та утриманням дитини, забезпечує дитину матеріально та піклується про неї, проявляє батьківську турботу, цікавиться станом здоров`я та успіхами. Відповідач проживає окремо від позивача та дитини.

В постанові Верховного Суду від 22.04.2019 у справі №204/6905/17 зазначено, що тлумачення статті 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини (враховуючи, при цьому, сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо) та балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини й обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Відповідно до ст.ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. У п.1 ст. 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч.1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини. При цьому суд також враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, її вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини.

Також суд враховує надані позивачем докази про матеріально-побутові умови проживання, матеріальний стан, можливість позивача створити дитині умови для виховання і розвитку, виконання ним своїх батьківських обов`язків.

По справі встановлено, що фактично спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком дитини, з яким дитина і так фактично проживала і від якого мати дитини не вимагала та не вимагає зміни її місця проживання.

Після звернення батька дитини до суду з позовом про визначення місця проживання дитини, відповідачка не подала до суду відзив на позовну заяву, у встановленому порядку з самостійним позовом до суду або із зустрічним позовом в межах розгляду даної справи про визначення місця проживання дитини разом з собою, не зверталася, будь-яких належних доказів, які б свідчили про її бажання і волю щодо визначення місця проживання дитини із мамою суду не надала.

Таким чином, суд приходить до переконання про наявність підстав для визначення місця проживання дитини з батьком, крім того, дитина має проживати з одним із батьків, зважаючи на те, що батьки мають рівні права і обов`язки щодо виховання та розвитку дитини незалежно від того, що проживають окремо один від одного, беручи до уваги, що місце проживання дитини з одним із батьків не є перешкодою для іншого щодо виконання як обов`язків так і здійснення прав, а також те, що відповідач позов визнала, не заперечує проти визначення місця проживання дитини разом з батьком, позивачем по справі, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. При цьому, судом встановлено, що на даний час залишення дитини сторін по справі, на проживанні разом з батьком, не суперечитиме інтересам доньки, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог. Визначення ж місця проживання дитини з батьком, не впливатиме на їх взаємовідносини з матір`ю, оскільки визначення місця проживання дітей з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.

Слід зазначити, що з урахуванням предмета цього спору в частині припинення стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час звернення до суду з позовом і розгляду справи судом та ухвалення рішення по справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником.

При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

З матеріалів справи вбачається, що донька сторін фактично проживає разом із батьком, проте за судовим рішенням на її утримання з батька на користь матері продовжують стягуватися аліменти. Враховуючи проживання доньки з батьком та перебування її на повному його забезпеченні, відсутня потреба у стягненні аліментів на утримання доньки на користь матері, яка не проживає разом з дитиною, факт зміни місця проживання дитини від одного з батьків до іншого є обставиною, яка припиняє обов`язок утримання дитини. За таких обставин суд дійшов висновку про те, що є підстави для припинення стягнення аліментів.

Зважаючи на те, що на підставі ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, при цьому, суд вважає, що понесені позивачем витрати по оплаті судового збору залишити за ним.

Враховуючивищевикладене, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 77, 78, 80, 81, 247, 259, 263-265, 274-279, ч. 2 ст. 315 ЦПК України, ст. ст. 15, 121, 141, 150, 155, 157, 165 Сімейного Кодексу, п. 4 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. 51 Конституції України, Постанова ВСУ по справі №752/5665/23 від 04 жовтня 2024 року, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, суд, -

У Х В АЛ И В :

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки та піклування Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області про встановлення факту самостійного виховання та утримання малолітньої дитини - задовольнити.

Встановити факт самостійного виховання та утримання малолітньої доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визначити місце проживання малолітньої дочки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: квартира АДРЕСА_2 у зв`язку із фактом самостійного виховання дитини батьком без участі матері..

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на утримання малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються на підставі виконавчого листа, виданого Новоархангельським районним судом Кіровоградської області від 07 серпня 2020 року по цивільній справі №394/196/20.

Витрати по сплаті судового збору залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржено до Кропивницького апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Копію даного рішення направити учасникам справи.

Ідентифікаційні дані учасників:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Новоархангельським РС УДМС України в Кіровоградській області 08.04.2015 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Орган опіки та піклування Новоархангельської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області,код ЄДРПОУ 44127238, місце знаходження вул. Центральна, 31 смт Новоархангельськ Голованівського району Кіровоградської області.

Дата складення повного тексту рішення 06 грудня 2024 року.

Суддя: