Рішення

від 27.11.2024 по справі 559/2048/24

ДУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 559/2048/24

Провадження № 2/559/658/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

27 листопада 2024 року місто Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області у складі головуючої судді Жуковської О.Ю., за участі секретаря судового засідання Рижко С.В.,

позивачки - ОСОБА_1 ,

представниці позивачки - адвоката Вишковської В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Вишковська Валентина Іванівна, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійнх вимог на предмет спору Орган опіки та піклування Смизької селищної ради про позбавлення батьківських прав та зміну способу стягенння аліментів на утримання дитини,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача.

В обґрунтування позовних вимог представник позивачки посилається на те, що позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 з 26.07.2013. В період перебування у шлюбі у них народився син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні. Рішенням суду від 11.09.2015 шлюб між сторонами розірвано. Також рішенням суду з відповідача стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі частина усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 13.08.2015 і до повноліття дитини. Після припинення спільного проживання відповідач не бере участі у вихованні дитини, не шукає можливостей поспілкуватися з нею чи побачити її. На сьогоднішній день дитині 10 років, однак він не прив`язаний до батька, оскільки не знає та не пам`ятає його. Таким чином, з 2015 року відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання дитини, що є підставою для позбавлення його батьківських прав. Крім того, оскільки з часу винесення рішення про стягнення аліментів, змінилися обставини, зокрема збільшився рівень цін, зросли потреби дитини, відповідно і збільшилися витрати на її утримання, просить змінити спосіб стягнення аліментів та стягувати з відповідача аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн., але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою суду від 14.06.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. 25.09.2024 ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, на адресу суду повернувся конверт з відміткою пошти «За вказаною адресою адресат відсутній». У відповідності до ст.128 ЦПК України відповідач являється таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки поштова кореспонденція направлялася відповідачу за місцем його реєстрації. Крім того, про час та місце розгляду справи повідомлений шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті Судова Влада України. Заяв та клопотань не надав, відзиву не надіслав, про причини неявки не повідомив, тому суд визнає його неявку з неповажних причин та вважає за можливе розглянути справу у його відсутність.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч.4 ст.223, ч.1 ст.280 ЦПК України вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

В судовому засіданні представник позивачки адвокат Вишковська В.І. позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві та пояснила, що після розлучення з позивачкою, ОСОБА_2 не бере жодної участі у вихованні та утриманні свого сина, не спілкується з ним, дитина проживає з матір`ю та знаходиться повністю на її утриманні. Відповідач не сплачує призначенні рішенням суду аліменти, заборгованість по аліментах становить майже 150 тис., тобто батька не цікавить матеріальне забезпечення сина. Також зібрані по справі докази свідчать про те, що батько у житті дитини відсутній, він не бере участі у його навчанні, не цікавиться його успіхами та станом здоров`я. Тому наявні усі підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно його сина ОСОБА_4 . Крім того, оскільки збільшився рівень цін, зросли потреби дитини, відповідно і збільшилися витрати на її утримання, просить змінити спосіб стягнення аліментів та стягувати з відповідача аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн.

Позивачка в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та пояснила, що з часу їхнього розлучення, на той час дитині був 1 рік, відповідач не спілкується та не бере ніякої участі у житті дитини, при цьому вона як матір жодного разу не забороняла йому та чинила жодних перешкод у спілкуванні з сином. Відповідач не телефонує до сина та не приїжджає до нього. Телефонував один раз у липня місяці, коли син йшов у перший клас. У житті сина його взагалі не має, хоча син знає, хто його біологічний батько, бачив його на фото. Раніше не позбавила відповідача батьківських прав, тому що надіялася, що батько все таки почне спілкуватися з дитиною. Однак цього не сталося, його дитина не цікавить.

Представник Органу опіки та піклування Смизької селищної ради в судове засідання не з`явився, згідно поданої заяви просить розгляд справи проводити у відсутності представника за наявними в матеріалах справи документами. Поданий письмовий висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав підтримують у повному обсязі.

Будучи допитаною в якості свідка ОСОБА_5 в судовому засідання надала показання наступного змісту: вона є мамою позивачки, проживає у с. Устечко Кременецького району, однак у доньки буває майже щотижня, на вихідних. З 2015 року відповідач не бере участі у вихованні дитини, не телефонує, не спілкується, дитина його і не знає. Ні коштів, ні подарунків він дитині ніколи не передавав. Батьки відповідача, а дитині дідусь та бабуся, живуть також у їхньому селі, однак вони також не бажають спілкуватися з внуком, вони його не признають як внука. ОСОБА_2 свідок бачила востаннє у червні-липня місяці 2015 року, коли дитині був 1 рік 2 місяці, після того не бачила. Дитина знає батька лише по фотографіях, раніше питав за тата, але вже не питає, бо все розуміє.

ІІІ. Фактичні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 12.08.2015 розірвано (а.с.13).

ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , у свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 його батьком вказаний ОСОБА_2 , матір`ю - ОСОБА_1 (а.с.12).

Дитина зареєстрована та проживає з позивачкою за адресою АДРЕСА_1 (а.с.11).

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області стягнуто з ОСОБА_2 га користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частина усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.08.2015 і до досягнення дитиною повноліття (а.с.14).

Станом на 01.06.2024 заборгованість по аліментах ОСОБА_2 становить 149 710,50 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим Кременецьким ВДВС у Кременецькому районі Тернопільської області ЗМУ МЮ (а.с.15).

Згідно інформації, наданої Смизьким ліцеєм Дубенського району Рівненської області від 20.05.2024 №01-16\100, за час відвідування ОСОБА_3 ліцею, мама ОСОБА_1 займається вихованням сина, цікавиться його життям, успіхами та проблемами, спілкується з класними керівником та адміністрацією закладу. Батько дитини ОСОБА_2 не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться його життям, навчанням та поведінкою у ліцеї, не був присутнім на батьківських зборах, не відвідує заклад освіти. З класним керівником та адміністрацією закладу з приводу навчання та виховання свого сина не спілкувався (а.с.18).

Згідно довідки, наданої КНП «Смизький центр первинної медико - санітарної допомоги» Смизбкої селищної ради від 20.05.2024 №63, батько малолітнього ОСОБА_3 не звертався до лікаря за медичною допомогою, при проходженні профілактичних оглядів, проведені щеплень не цікавився станом здоров`я сина, не консультувався з лікарем з приводу захворювань дитини (а.с.19).

Згідно Акту обстеження матеріально - побутових умов проживання сім`ї №14 від 24.05.2024 встановлено , що ОСОБА_1 проживає з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у АДРЕСА_1 у двохкімнатній квартирі. У дітей наявна окрема кімната, місце для сну та проведення дозвілля. Стосунки у родині дружні, з теплотою та любов`ю відносяться один до одного (а.с.16).

Також, матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 до Органу опіки та піклування Смизької селищної ради із заявою про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею оскільки проживає окремо, чи з будь-якими іншими заявами щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною чи щодо перешкоджання їй у спілкуванні з боку батька або інших родичів, не зверталася (а.с.17).

Відповідно до письмового висновку органу опіки та піклування Смизької селищної ради від 13.09.2024 визнано неналежним виконання батьківських обов`язків відповідачем та вважають за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно його малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.45-47).

IV. Норми права, які застосував суд.

За змістом ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Вирішуючи даний позов, суд, згідно ст. 3 Конвенції про права дитини, ухваленої Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 р., ратифікованої Постановою ВРУ від 27.02.1991, приділяє першочергову увагу якнайкращому забезпеченню інтересів дітей.

Статтею 3 Конвенції про права дитини встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці Конвенції зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки батьків…, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці Конвенції забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї… (ст.9 Конвенції про права дитини).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 цієї Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Як роз`яснено у п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і у сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

У принципі № 6 Декларації прав дитини, проголошеної Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, записано: «Дитина, якщо це можливо, повинна зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків, і звичайно, в атмосфері любові та матеріального забезпечення».

Крім цього, суд враховує, що дотримуючись рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (Рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року по справі «Хант проти України»).

Згідно ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Статтями 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, встановлено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Батьки, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Встановлені судом сімейні правовідносини щодо способу виконання батьками обов`язку утримувати дитину, зокрема, щодо зміни способу стягнення аліментів, визначеного за рішенням суду, регулюються Конституцією України, Сімейним кодексом України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, яка, відповідно до вимог ч.1 ст.9 Конституції України, ратифікована Законом від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 Конвенції» та Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 року, що ратифікована Постановою ВР України №789-ХІІ від 27.02.1991 року, і є частиною національного законодавства України.

Згідно із ст.51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття… Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняється державою.

Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Відповідно до ст.150 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини (ч.2 ст. 179 СК України).

За змістом ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ч.1 ст.181 СК України).

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (ч.3 ст.181 СК України).

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абз.2 ч.3 ст.181 СК України).

Відповідно до ч.1 ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Згідно п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вбачається, що у випадку зміни розміру аліментів, аліменти у новому розмірі стягуються від дня набрання чинності рішенням суду.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

V. Мотивована оцінка і висновки суду.

5.1 Стороною позивача було надано до суду достатньо доказів того, що відповідач свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків відносно свого малолітнього сина, не приймає участі у його вихованні, не цікавиться його життям та здоров`ям, і подання позову, насамперед, є способом захисту прав та інтересів дитини. Під час розгляду справи, зокрема з показань свідка, встановлено, що ОСОБА_2 не має у житті дитини близько дев`яти років, з 2015 року, він не телефонує синові, не приїздить до нього, не вітає з днем народження, не дарує подарунків, та взагалі не цікавиться його життям. Крім того, відповідач ухиляється від матеріального утримання сина, не сплачуючи призначенні рішенням суду аліменти. Суд першочергову увагу приділяє якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Враховуючи, що малолітній ОСОБА_4 не пам`ятає свого батька, який зовсім не виконує батьківські обов`язки, тому є підстави для позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо його дитини, відповідно п.2 ч.1 ст.164 СК України.

5.2 Також, суд роз`яснює ОСОБА_2 , що у відповідності до ч. 1 ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, після зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

5.3 Щодо вимоги позивачки про зміну способу стягнення з відповідача аліментів, враховуючи зміну розміру прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, рівність обов`язку батьків щодо утримання дитини, суд вважає, що є підстави для зміни способу стягнення аліментів і визначення їх у твердій грошовій сумі, зокрема, в розмірі 5000 грн., але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. На думку суду сплата аліментів у такому розмірі не суперечить нормам матеріального права, а також буде справедливим балансом між захистом прав неповнолітньої дитини та прав відповідача.

5.4 В підсумку суд позовні вимоги задовольняє.

5.4. Частина 1 ст.133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Позивачка у справі звільнена від сплати судового збору, що є підставою для стягнення із відповідача в порядку ст.141, 142 ЦПК України 2422,40 грн. грн. судового збору в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 18, 76, 95, 133, 141, 223, 258, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 141, 150, 164, 166, 169, 180 СК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити: позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Змінити спосіб стягнення аліментів на утримання дитини, встановлений рішенням Кременецького районного суду Рівненської області від 11.09.2015 у справі №601/1775/15-ц та стягувати з ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави (в особі Державної судової адміністрації України) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано до Дубенського міськрайонного суду Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду. Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його перегляд чи апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання повного судового рішення - 04 грудня 2024 року.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник позивача: адвокат Вишковська Валентина Іванівна, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса вул. Поповича, 30, м. Дубно, Рівненської області, електронна адреса ІНФОРМАЦІЯ_6

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрована адреса проживання АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Смизької селищної ради, код ЄДРПОУ 44158067, адреса вул. Заводська, 1б, смт Смига, Дубенського району, Рівненської області, електронна адреса ccd_smyga-sr@ukr.net..

Суддя О.Ю. Жуковська