Постанова

від 26.11.2024 по справі 941/1434/23

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

іменем України

26 листопада 2024 року м. Кропивницький

справа № 941/1434/23

провадження № 22-ц/4809/1600/24

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С.М., Карпенка О.Л.,

за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Фермер Придніпров`я»,

розглянувши увідкритомусудовому засіданні в режимі відеоконференції за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного судуКіровоградської областівід 02 вересня 2024 року у складі судді Дубровської Н.М.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Фермер Придніпров`я» (далі по тексту ТОВ «Редакція газети «Фермер Придніпров`я») про захист честі, гідності та ділової репутації.

В обґрунтування заяви посилався нате, що він є депутатом Петрівської районної ради, членом Партії відродження села, президентом футбольного клубу «Інгулець» та бізнесменом. Тобто, він є публічною особою, здійснює публічну владу на місцевому рівні, відіграє важливу роль у діяльності держави, а його дії становлять суспільний інтерес. Отже,розповсюдження недостовірної інформації може створити негативні наслідки для його діяльності, як депутата, члена партії, президента футбольного клубу «Інгулець» та бізнесмена.

Посилаючись на зазначені обставини просив суд:

- визнати недостовірною інформацію, та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , повідомлену ОСОБА_2 в інтерв`ю, яке було опубліковано в газеті «Фермер Придніпров`я» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 із назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 », а саме : «Тому що він життя не дає жодному фермеру, жодному бізнесмену», «Важко його назвати людиною. Я сказав би, «нелюд». Це м`яко кажучи, нелюд. Це не людина», «Та він людей тримає за рабів. Він людям платить копійчані зарплати, а тримає їх сутками на роботі». Люди просто розбігалися і все», « ОСОБА_5 він мені почав дзвонити, погрожувати розправою: «Ти пожалкуєш» - і тому подібне в його стилі, мат-перемат. Я думаю, усі чули, як він розмовляє. Це отак було» «Це не те, що люди розказують, а він розказує, що на території бувшого Петрівського району буде три-чотири фермери великі й жодного одноосібника, малих фермерів тут не буде. «Усе, тут буду я і ще пару людей», «яких він не може, там, знищити», «І він планомірно це робив- знищував усіх фермерів.», «У нас тут усе по поняттях ОСОБА_4 », та зобов`язати ОСОБА_2 не пізніше 10 днів з дня набрання судовим рішенням у справі законної сили, спростувати вказану недостовірну інформацію шляхом направлення листа на адресу ТОВ «Редакція Газети «Фермер Придніпров`я» для подальшого її опублікування в Газеті «Фермер Придніпров`я» та направлення копії такого листа позивачу для підтвердження факту виконання судового рішення, тексту спростування наступного змісту: « ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , повідомляю, що інформація, повідомлена мною в інтерв`ю, яке було опубліковано Газетою «Фермер Придніпров`я» 05.11.2023 із заявою «Фермер Охотний: «Поліція Кіровоградщини і кроку не робить в сторону бандита ОСОБА_4 за посиланнямhttps://gazeta-fp.com.ua/article/fermer-okhotnij-politsiya-i-kroku-ne-robit-vstoronu-bandita-povoroznyuka, а саме: «Тому що він життя не дає жодному фермеру, жодному бізнесмену», «Важко його назвати людиною. Я сказав би, «нелюд». Це м`яко кажучи, нелюд. Це не людина.», «Та він людей тримає за рабів. Він людям платить копійчані зарплати, а тримає їх сутками на роботі». Люди просто розбігалися і все.», « ОСОБА_5 він мені почав дзвонити, погрожувати розправою: «Ти пожалкуєш» - і тому подібне в його стилі, мат перемат. Я думаю, усі чули, як він розмовляє. Це отак було.» «Це не те, що люди розказують, а він розказує, що на території бувшого Петрівського району буде три-чотири фермери великі й жодного одноосібника, малих фермерів тут не буде. «Усе, тут буду я і ще пару людей», «яких він не може, там, знищити», «І він планомірно це робив - знищував усіх фермерів.», «У нас тут усе по поняттях ОСОБА_4 ».

- визнати недостовірною інформацію, та такою що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , повідомлену ОСОБА_3 в інтерв`ю, яке було опубліковано в газеті «Фермер Придніпров`я» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 із назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 », а саме «І він, на вашу думку, хоче підім`яти під себе всіх інших фермерів просто позабирати в них те, чим вони володіють». «Він просто відмазує ОСОБА_4 , і той не відповідає за свої злочини»; «Усім відомо в Кіровоградській області, що ОСОБА_4 є лідером ОЗУ організованого злочинного угруповання, що він особисто, власними руками стріляв у людей, ледь не вбивав їх, а може, і вбивав, що він знущався з людей, ґвалтував дівчат...»; «Він забирає паї в селян, він знущається з людей, він підпалює власність людей, як от вашу». «І чому, вибачте на слові, таке гімно може залякати стільки людей»? « ОСОБА_7 це буде цеглинка у справу притягнення бандита ОСОБА_4 до справедливої відповідальності» та зобов`язання ОСОБА_3 не пізніше 10 днів з дня набрання судовим рішенням у справі законної сили спростувати вказану недостовірну інформацію шляхом направлення листа на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Фермер Придніпров`я» для подальшого її опублікування в газеті «Фермер Придніпров`я» та направлення копії такого листа позивачу для підтвердження факту виконання судового рішення, тексту спростування наступного змісту: « ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , повідомляю, що інформація, повідомлена мною в інтерв`ю, яке було опубліковано Газетою «Фермер Придніпров`я» ІНФОРМАЦІЯ_3 із назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 » за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 а саме «І він, на вашу думку, хоче підім`яти під себе всіх інших фермерів просто позабирати в них те, чим вони володіють». «Він просто відмазує ОСОБА_4 , і той не відповідає за свої злочини»; «Усім відомо в Кіровоградській області, що ОСОБА_4 є лідером ОЗУ організованого злочинного угруповання, що він особисто, власними руками стріляв у людей, ледь не вбивав їх, а може, і вбивав, що він знущався з людей, ґвалтував дівчат...»; «Він забирає паї в селян, він знущається з людей, він підпалює власність людей, як от вашу». «І чому, вибачте на слові, таке гімно може залякати стільки людей»? « ОСОБА_7 це буде цеглинка у справу притягнення бандита ОСОБА_4 до справедливої відповідальності».

Рішенням Олександрійського міськрайонного судуКіровоградської областівід 02 вересня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Краснощок Олександр Петрович, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просив вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог.

Адвокат Одінцов Е.В., який діє в інтересах ОСОБА_3 , направив до апеляційного суду відзив на апеляційнускаргу, в якому просив рішення Олександрійського міськрайонного судуКіровоградської областівід 02вересня 2024рокузалишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Краснощок О.П., без задоволення. Вважав, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального права.

Адвокат Грицина В.І., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , направила відзив на зазначену апеляційну скаргу, у якому заперечила проти її доводів та просила залишити без змін рішення Олександрійського міськрайонного судуКіровоградської областівід 02 вересня 2024 року.

У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача адвокат Мірошниченко О.В. підтримала доводи поданої апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Адвокат Одінцов Е.В., який діє в інтересах ОСОБА_3 , просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник ТОВ «Редакція газети «Фермер Придніпров`я» адвокат Донець С.О. заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Адвокат Грицина В.І., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , просила залишити без змін оскаржуване рішення суду, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в його мотивувальній частині.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що 05 листопада 2023 року на веб-сайті видання газети «Фермер Придніпров`я» було опубліковано інформацію в інтерв`ю із назвою « ІНФОРМАЦІЯ_4 : «Поліція Кіровоградщини і кроку не робить в сторону бандита ОСОБА_4 , за посиланнямІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.15-33).

Ухвалюючи рішенняпро відмовуу задоволенніпозову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірна стаття написана за матеріалами декількох Інтернет - видань, у якій було лише згруповано в один матеріал інформацію, яка була оприлюднена іншими ЗМІ, Інтернет - виданням, або ж офіційним органами влади в Інтернет просторі. Підставою для відмови у задоволенні інших вимог суд першої інстанції вважав те, що відсутній електронний доказ за активним посиланням на Інтернет - сторінкуhttps://gordonua.com/ukr/.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог до ТОВ «Редакція газети «Фермер Придніпров`я», разом з тим не може повністю погодитись з такими висновками суду, як підставу відмови у позові, відсутність електронного доказу за активним посиланням на Інтернет - сторінціhttps://gordonua.com/ukr/, виходячи з такого.

Відповідно до ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 34 Конституції Українипередбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінністатті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Відповідно до частини першоїстатті 30 Закону України «Про інформацію»ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Згідно з частиною другоюстатті 30 Закону України «Про інформацію»оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Відповідно до частини першоїстатті 277 ЦК Українифізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У пункті 6.5. постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі №904/4494/18 (провадження №12-110гс19) зроблено висновок про те, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайту, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайту - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайту, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації. Дані про власника веб-сайту можуть бути витребувані відповідно до положень процесуального законодавства в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

У пунктах 1, 15постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»роз`яснено, що, беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з положеннямистатті 277 ЦК Україниістатті 81 ЦПК Україниобов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

У п.19постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судовупрактику усправах прозахист гідностіта честіфізичної особи,а такожділової репутаціїфізичної таюридичної особи» також роз`яснено, що, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» зазначено, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Що стосується оціночних суджень, то цю вимогу неможливо виконати і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року).

Аналогічний висновок також наведено у постанові Верховного Суду від21 липня 2022 року у справі № 278/1638/19 (провадження № 61-3525св21).

Відповідно до ч.2 ст. 47-1Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Отже, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростування, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» передбачено, що відповідачами у справі про захист гідності, честі чи ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації. Якщо позов пред`явлено про спростування інформації, опублікованої в засобах масової інформації, то належними відповідачами є автор і редакція відповідного засобу масової інформації чи інша установа, що виконує її функції, оскільки згідно зі статтею 21 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» підготовку та випуск у світ друкованого засобу масової інформації за дорученням засновника (співзасновників) здійснює редакція або інша установа, що виконує її функції.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Судом першоїінстанції правильновстановлено,що спірнастаття,надрукована угазеті «ФермерПридніпров`я» написаназа матеріаламидекількох Інтернет-видань.При цьомубезпосередньо ТОВ«Редакція газети «ФермерПридніпров`я» нічогоне стверджувала,а лишезгрупувала водин матеріалінформацію,яка булаоприлюднена іншими ЗМІ, Інтернет-виданнями або офіційними органами влади в Інтернет просторі. Відповідач ТОВ «Редакціягазети «ФермерПридніпров`я» використовував інформацію, отриману з таких джерел: https://ukrfootball.ua/1-lyga/mozhe-pidstreliti-lyudinu-i-spaliti-tekhniku rozkritoshokuyuchi-detali-zhittya-vlasnika-ingulcya-povoroznyuka/ - Інтернет-видання «Український футбол», стаття опублікована 02.11.2023 року о 19.35 «Може підстрелити людину і спалити техніку»: розкрито шокуючі деталі життя власника Інгульця Поворознюка». https://ukrfootball.ua/1-lyga/gordon-strimav-slovo-imenitii-zhurnalist-opublikuvavkompromat-na-prezidenta-ingulcya-povoroznyuka/ - Інтернет-видання «Український футбол», стаття опублікована 02.11.2023 року о 21.10 «Гордон стримав слово: іменитий журналіст опублікував компромат на президента Інгульця Поворознюка». https://antikor.com.ua/articles/663652mohet_podstrelitj_cheloveka_i_shechj_tehniku_raskryty_shokirujushchie_detali_hizni_vladeljtsa_inguljtsa_povoroznjuka - Інтернет-видання «АНТИКОР», стаття опублікована ІНФОРМАЦІЯ_5 , 08:43, «Може підстрелити людину і спалити техніку»: розкрито шокуючі деталі життя власника «Інгульця» Поворознюка. https: //ukrain.com.ua/accident/fermer-ohotnii-pro-konflikt-iz-povoroznukom-meni-bilshenemaye-kogo-pidozruvati-ludina-meni-misiac-planomirno-pogrojyye-i-pislia-ostannoyi-znim-rozmovi-v-mene-palaye-tehniki-na-450-tis.html - Інтернет-видання «Україна. Новини у світі, країні, столиці», стаття опублікована 05 листопада 2023 року «Фермер Охотний про конфлікт із Поворознюком: Мені більше немає кого підозрювати. Людина мені місяць планомірно погрожує, і після останньої з ним розмови в мене палає техніки на $450 тисяч».

Отже, інформація у спірній статті, зазначена відповідачем ТОВ «Редакція газети «Фермер Придніпров`я», є вторинною, не містить оціночних суджень відповідача-3, натомість містить оціночні судження інших авторів, які отримані з відкритих джерел інформації, що свідчить про відсутність підстав для застосування положень статті 277 ЦК України.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується із відмовою у позовних вимогах до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з тих підстав, що, оскільки відсутній електронний доказ за активним посиланням на інтернет-сторінкуhttps://gordonua.com/ukr/, при цьому сторонами не заявлено клопотання про його долучення та дослідження у судовому засіданні, отже позивачем не надано належних та допустимих доказів для встановлення істини та надання ґрунтовної правової оцінки спірній статті.

Слід зазначити, що питання наявності чи відсутності електронного доказу за активним посиланням на Інтернет-сторінкуhttps://gordonua.com/ukr/ у судовому засіданні суду першої інстанції взагалі не вирішувалося, відповідачі не заперечували того факту, що таке інтерв`ю між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відбулося, а відповідач ТОВ «Редакція газети «Фермер Придніпров`я» підтвердив, що використав у спірній статті інтерв`ю засновника видання «ГОРДОН» (активне посилання на Інтернет-сторінкуhttps://gordonua.com/ukr/) ОСОБА_8 із ОСОБА_2 .

Апеляційним судом було оглянуто надану стороною позивача у якості доказу роздруківку зазначеного вище інтерв`ю та, проаналізувавши наведену у ньому інформацію, вважає, що вона подана у формі оціночних суджень та припущень щодо викладених у статті відомостей, які фактично є вираженням суб`єктивної думки у формі критики, міркувань, оцінки дій позивача, що виключає можливість спростування його слів у судовому порядку.

Такі судження стосуються не приватного (особистого) життя позивача, а його публічної діяльності, пов`язаної із впливом на суспільні процеси, які викликають значний громадський інтерес.

Судом встановлено, що позивач є публічною особою, про що він зазначав і у позовній заяві, отже межа допустимої критики щодо нього є ширшою, ніж щодо приватної особи, у зв`язку з чим він, як публічна особа, має усвідомлювати, що його діяльність може стати предметом ретельної уваги суспільства та публічного обговорення, піддаватись певній критиці.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17-ц (провадження № 61-48302св18).

При цьому слід зазначити, що відповідач ОСОБА_3 є українським журналістом, телеведучим та інтерв`юєром, який ставить запитання особі, яка дає інтерв`ю, тому вислови ОСОБА_3 у цьому інтерв`ю побудовані не як те чи інше твердження стосовно позивача, а як запитання думки особи, яка дає інтерв`ю, у даному випадку ОСОБА_2 .

У ст.ст.3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи зазначено, що, оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорення, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої критики та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширша, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Позивач повинен бути відкритим та повністю готовим для суворої критики та пильного нагляду громадськості, а межа допустимої критики та різноманітних оцінок його діяльності, у тому числі несхвальних, є значно ширшою, ніж для непублічних осіб. На думку колегії суддів поширена відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 інформація носить виключено оціночний суб`єктивний критичний характер, а така критика дій та поведінки публічної особи зроблена у межах, допустимих для публічних осіб.

Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві. Пункт 2 статті 10 Конвенції дає можливість захищати репутацію інших осіб, тобто всіх людей, і цей захист поширюється і на політиків також, навіть коли вони не виступають як приватні особи, але в цьому разі вимоги такого захисту мають розглядатися у зв`язку з інтересами відкритого обговорення політичних питань. Слід уважно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень не можна (LINGENS v. AUSTRIA, N? 9815/82, § 42, 46, ЄСПЛ, від 08 липня 1986 року). ЄСПЛ вказує, що у своїй практиці Суд розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції. Однак навіть якщо висловлення є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (UKRAINIAN MEDIA GROUP v. UKRAINE, N? 72713/01, § 41, 42, ЄСПЛ, 29 березня 2005 року). Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості (частина перша та друга статті 30 Закону України «Про інформацію»). Отже, не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідачів, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст.10 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежно від думок та поглядів сторонніх осіб, та його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом. Судження - це те ж саме, що думка висловлення. Вона являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Оціночні судження можуть бути як позитивними, так і негативними по своїй природі, але за їх висловлювання не можна притягнути до юридичної відповідальності, питання про достовірність/недостовірність оціночних суджень ставитися не може. Факти можуть бути підтвердженні, а оціночні судження є суто суб`єктивними і не можуть бути доведені в силу самого свого характеру. Доведення правдивості оціночних суджень є неможливим і порушує саму свободу думки, що становить фундаментальну частину права, забезпеченого ст.10 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 липня 2020 року в справі № 200/20351/18 (провадження №61-21258св19) зазначено, що, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, чи критикою та чи є вона такою, що виходить за межі допустимої критики за встановлених судами фактичних обставин справи.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе. Свобода преси надає громадськості один з найкращих засобів отримання інформації та формування ідей та ставлення до політичних лідерів. Більше того, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 (Lingens v. Austria, рішення від 08 липня). Отже, коли робляться твердження про поведінку третьої особи, деколи може бути важко, як і в цій справі, віднайти різницю між оцінкою фактів та оціночними судженнями. Проте навіть оціночне судження може бути надмірним, якщо воно не має під собою фактичних підстав (Jerusalemv.Austria, no. 26958/95, n. 43, ECHR 2001-11).

Рішенням від 21 лютого 2012 року у справі «Тушали проти Туреччини» Європейський суд встановив, що навіть припускаючи, що висловлювання заявника могли були визнані провокативними, грубими та агресивними, вони становили оціночні судження. При цьому, Європейський суд підкреслив, що використання, навіть, «вульгарних Фраз» само по собі не є визначальним в оцінці агресивного висловлювання, адже це може слугувати просто «стилістичним цілям», оскільки «стиль є частиною комунікації як форми вираження та як такий захищений разом зі змістом вираження».

Рішенням Європейського суду від 23 червня 2009 року у справі «Бодрожич та Вуіїн проти Сербії» зазначено, що свобода вираження поглядів, яка захищена ч.1 ст.10 Конвенції утворює одну із фундаментальних цінностей у демократичному суспільстві. Причому, це стосується не лише тієї «інформації» чи «ідей», які «приємно» отримувати та які не є образливими, а також тих, які є шокуючими чи такими, що викликають занепокоєння.

Оскільки на думку колегії суддів інформація стосовно позивача, яка прозвучала в інтерв`ю ОСОБА_3 з ОСОБА_2 , є оціночними судженнями, то відповідно до статті 30 Закону України «Про інформацію» не підлягає спростуванню, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Оскільки суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, але з інших мотивів, рішення суду підлягає зміні його мотивувальної частини.

Відповідно до пункту 2 частини 1статті 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч.1ст.376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин справи, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За такихобставин колегіясуддів вважає,що зазначеневідповідно довимог ч.1ст.376ЦПК Україниє підставоюдля змінисудовогорішення із викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Керуючись ст. ст.367,374,376,382 - 384 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 02 вересня 2024 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 05 грудня 2024 року.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді C.М. Єгорова

О.Л. Карпенко