Ухвала

від 05.12.2024 по справі 727/13337/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2024 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:

Головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

з участю секретаря ОСОБА_4

учасників судового провадження: прокурора ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні режимі відео конференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівців від 28.11.2024 р., ухвалену в кримінальному провадженні №12024260000001096,

В С Т А Н О В И Л А :

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Чернівецькій області ОСОБА_8 та застосовано до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Чернівців, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч.4 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор» до 25 січня 2024 року, в межах строку досудового розслідування.

Одночасно для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 обов`язків, передбачених КПК України, визначено заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних громадян, що становить 242 240 гривень.

У разівнесення застави,покладено напідозрюваного ОСОБА_6 обов`язки, передбачені п. 1, 2, 3, 4, 8, 9 ч.5 ст.194 КПК України.

На вказануухвалу захисник ОСОБА_7 подав апеляційнускаргу,в якійпросив скасуватиухвалу слідчогосудді тазастосувати допідозрюваного ОСОБА_6 запобіжний західу виглядідомашнього арештув нічнийчас добиз носіннямелектронного браслетута ЄУНСС 727/13337/24 НП 11сс/822/354/24 головуючий у 1 інстанції ОСОБА_9

заборони спілкуватися із свідками та потерпілою.

Вказував, що слідчий суддя, врахувавши надані стороною обвинувачення докази, якими обґрунтовується клопотання, порушив принцип змагальності сторін та доказування у справі. КПК України передбачено порядок подання клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжних заходів та вказаний перелік матеріалів, які додаються до клопотання. Тобто, на підставі наданих стороною обвинувачення оригіналів документів, які повинні досліджуватись слідчим суддею в судовому засідання з можливістю ознайомлення з ними іншою стороною кримінального провадження, що не було зроблено. Також показання свідків, потерпілих можуть бути джерелом доказів для слідчого судді лише тоді, коли він безпосередньо сприймав їх під час усного допиту в судовому засіданні.

На думку апелянта, за відсутності такої процедури дослідження доказів в судовому засіданні, слідчий суддя позбавлений можливості посилатись на них, як докази, а ухвалене рішення має наслідки завідомо незаконного судового рішення.

Зазначав, що слідчий суддя повинен був провести аналіз всіх ризиків, визначених ч.1 ст. 177 КПК України з урахуванням особливостей кримінального провадження та особи підозрюваного. Вважає, що обраний ОСОБА_6 найсуворіший вид запобіжного заходу є несправедливим та таким, що прийнятий з порушенням норм КПК України.

Посилався на те, що досудовим слідством не надано доказів того, що в ОСОБА_6 наявний достатній фінансовий стан, а слідчим суддею не доведено, що розмір застави є помірним. Не було враховано, що ОСОБА_6 не працюючий, не має постійного стабільного доходу, він є інвалідом ІІІ групи та потребує медичної допомоги, у його родини вилучено всі транспортні засоби. Вважає, що враховуючи розмір завданих інкримінованих досудовим слідством збитків, сума застави повинна бути зменшена до 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Стверджував, що досудовим слідством приховано факт, що дана справа носить цивільно-правовий характер, оскільки ОСОБА_6 стверджував, що придбав автомобіль у ОСОБА_10 по генеральній довіреності. Тобто, набув цей транспортний засіб на підставі усних домовленостей про його купівлю, та є добросовісним набувачем.

Апелянт також посилався на рішення ЄСПЛ та норми КПК України, які, на його думку, свідчать про незаконність прийнятого рішення та обрання ОСОБА_6 саме такого запобіжного заходу, а також про недоведеність прокурором неможливості застосування до підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу.

Заслухавши доповідь судді, адвоката ОСОБА_11 , підозрюваного ОСОБА_6 в режимі відео конференції, які просили задовольнити подану апеляційну скаргу, прокурора, який просив відмовити в задоволенні вимог захисника, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апелянта, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги адвоката ОСОБА_11 необхідно відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Апеляційним судом встановлено, що 23.08.2024 року внесено відомості до ЄРДР за №12024260000001096 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

27.11.2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.

ОСОБА_6 підозрюється в тому, що в період воєнного стану незаконно заволодів шляхом обману та зловживання довірою чужим майном транспортним засобом марки «FIAT» моделі «ТІРО», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 вартістю 398047,99 гривень, що належить потерпілій ОСОБА_10 , чим завдав останній матеріальних збитків у великих розмірах.

Вказане кримінальне правопорушення відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до восьми років. В матеріалах кримінального провадження є достатньо доказів, які свідчать про причетність ОСОБА_6 до вчиненого кримінального правопорушення та обґрунтованість пред`явленої йому підозри.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунуте звинувачення.

Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Слідчий суддядослідив клопотанняі матеріали,які йогообґрунтовують,та вірновстановив,що зазначеніу клопотанніобставини підозримають місцета підтверджуютьсяна цьомуетапі розслідуваннядостатньою сукупністюдоказів,які узначній кількостіприведені уклопотанні слідчогота доданихдо нього матеріалах та є достатніми для застосування щодо підозрюваного обмежувального заходу.

Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до вимог ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 КПК України.

Зокрема, при розгляді клопотання суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з урахуванням конкретних обставин.

Зважаючи на практику Європейського суду, тримання під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Вивченням особи підозрюваного встановлено, що останній перебуває в цивільному шлюбі, не працює, тобто не має стабільного джерела доходу, в порядку ст. 89 КК України не судимий, однак притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічний та інші злочини, а також враховуючи обставини інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, обґрунтованість доказів щодо пред`явленої підозри, покарання, яке може бути призначено підозрюваному в разі засудження останнього, слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що, перебуваючи на волі, ОСОБА_6 може впливати на свідка, потерпілу, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Щодо тверджень захисника про визначений непомірний розмір застави, то необхідно зазначити наступне.

В ч. 4ст. 182 КПКзазначено, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням характеру вчиненого злочину, даних про особу підозрюваного та майнового становища особи, що вносить заставу.

Межі розміру застави залежать, зокрема, від ступеня тяжкості злочину, у вчиненні якого особа підозрюється.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При визначенні розміру застави судом було враховано тяжкість інкримінованого ОСОБА_6 злочину, дані про його особу, який підозрюється у вчиненні злочину, пов`язаного з незаконним заволодінням майна особи шляхом обману у великих розмірах, а тому колегія суддів вважає, що визначений розмір застави, в межах передбачених п.2 ч.5 ст. 182 КПК України, є справедливим та таким, що здатен забезпечити, в разі її внесення, належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Колегія суддів вважає, щосуд з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та прийняв законне і обґрунтоване рішення, обравши такий запобіжний захід щодо підозрюваного ОСОБА_6 .

Також не заслуговують на увагу доводи апелянта щодо дослідження доказів при обранні запобіжного заходу та безпосередньої участі потерпілої, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах КПК України.

Доводи, які наведені в апеляційній скарзі, з урахуванням особи підозрюваного, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, не дають підстав для зміни чи скасування ухвали слідчого судді та обрання підозрюваному більш м`якого запобіжного заходу.

Оскаржувана ухвала є законної та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. 183, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду, -

У Х В А Л И Л А :

В задоволенні апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 відмовити, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівців від 28 листопада 2024 року, якою підозрюваному ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_2

Копія. Згідно з оригіналом: суддя