Рішення

від 15.10.2024 по справі 932/1975/24

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

справа №932/1975/24

провадження №2/932/999/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 жовтня 2024 року м.Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Цитульського В.І.,

за участю секретаря судового засідання: Дубовик К.В.,

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представників відповідача: Васюхіна Є.Ю., ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «ЕКОСБУД» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди -

ВСТАНОВИВ:

04 березня 2024 року позивач звернувся до суду із позовом до ТОВ «ЕКОСБУД» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Стислий виклад позиції позивача.

01 грудня 2023 року сталася дорожньо-транспортна пригода внаслідок якої позивачу завдано матеріальну шкоду. Вину ОСОБА_4 визнано постановою суду. Автомобіль, що належить відповідачу був застрахований у ПрАТ «СК «ВУСО». Вартість збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу позивача становить 432307 грн. 44 коп. ПрАТ «СК «ВУСО» перерахувало позивачу 160000 грн. Таким чином різниця між розміром шкоди та страховою виплатою становить 272307,44 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача. Позивач просить стягнути моральну шкоду, яка виразилася у втраті звичного способу життя, можливості працювати вільно жити, втілювати плани у життя. Позивач мав захворювання хребта і тимчасова втрата автомобіля вимушувала відвідувати лікування на таксі, що завдало додаткових непланованих витрат.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав викладених у позові.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечили щодо задоволення позовних вимог, зазначили, що позов необґрунтований, ОСОБА_4 вже чотири роки не має відношення до товариства.

Фактичні обставини справи встановлені судом.

01 грудня 2023 року о 10 год. 30 хв. в м. Дніпро, на перехресті пр. О. Поля та вул.Антоновича, водій ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом DAF CF 75.290 д.н.з. НОМЕР_1 з причіпом BLUMHARDT L8-70Е д.н.з. НОМЕР_2 , не перевірив та не забезпечив технічний стан автомобіля, а саме гальмівну систему, що призвело до проїзду на червоний сигнал світловору та зіткненням з транспортним засобом Peugeot Expert Treveller д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3 .

Право власності ОСОБА_3 на зазначений транспортний засіб підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 04.10.2017 року.

Відповідно до постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська по справі N? 203/7403/23 від 19.12.23, вина ОСОБА_4 підтверджена, його притягнуто до адміністративної відповідальності в порядку ст. 124 КУпАП.

Страховою компанією, з якою власник Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКОСБУД" (надалі Відповідач) наземного транспортного засобу, на якому заподіяна шкода транспортному засобу Позивача уклав договір про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є ПрАТ СК «ВУСО»

Відповідно до звіту N? SOS_-231204-272507 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 19 грудня 2023 року, вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу Peugeot Treveller 2.0 BlueHDi AT Business реєстраційний номер НОМЕР_3 внаслідок його пошкодження, за станом на дату оцінки, становить 432 307 грн. 44 коп. (включаючи ПДВ на запасні частини, матеріали фарбування).

Згідно платіжної інструкції від 28.12.2023 р. №63533 ПрАТ СК «ВУСО» перерахувало ОСОБА_3 160000 грн.

Таким чином позивач вважає, що з відповідача слід стягнути різницю між визначеної звітом майнової шкоди та страховою виплатою, що складає 272307,44 грн.

Норми права застосовані судом.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За загальним правилом майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч.2 ст. 1187 ЦК України).

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Частиною 1 ст.1172 ЦК України встановлено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до п. 59 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №426/16825/16-ц (провадження №14-497цс18) зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким, суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Разом з тим, якщо між власником транспортного засобу джерела підвищеної небезпеки та водієм, який керував цим транспортним засобом на підставі цивільно-правової угоди, не встановлено наявності трудових відносин, правові підстави для відшкодування заподіяної шкоди власником транспортного засобу відсутні. Така правова позиція викладена у постанові ККС ВС від 28.05.2019 у справі 672/1537/17.

Мотиви та висновки суду.

Судом встановлено, що майнові збитки позивачу завдані дорожньо-транспортною пригодою, яка сталась з вини ОСОБА_4 .

Позивач заявив вимоги про відшкодування шкоди до ТОВ «ЕКОСБУД», посилаючись на те, що транспортний засіб DAF CF 75.290 д.н.з. НОМЕР_1 з причіпом BLUMHARDT L8-70Е д.н.з. НОМЕР_2 належить відповідачу, а водій ОСОБА_4 , з вини якого сталась дорожня-транспортна пригода, на момент її скоєння перебував трудових відносинах з відповідачем.

Суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_4 на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, дійсно перебував в трудових відносинах з ТОВ «ЕКОСБУД».

При цьому у суду відсутній обов`язок вважати доведеними та встановленими ті обставини, про які стверджує позивач.

Частинами 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Наведене дає підстави для висновку, що за встановлених обставин ТОВ «ЕКОСБУД» не повинно відповідати за цим позовом, оскільки є неналежним відповідачем.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 07.10.2020 у справі №705/3876/18, згідно з яким відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Суд вважає, що за відсутності доказів того, що на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 01.12.2023, ОСОБА_4 перебував в трудових відносинах з ТОВ «ЕКОСБУД», позивач безпідставно притягнув до участі в справі ТОВ «ЕКОСБУД», яке не повинно відповідати за пред`явленим позовом, оскільки за заявленими вимогами повинна відповідати особа, з вини якого сталась дорожня-транспортна пригода, в якій був пошкоджений належний позивачу автомобіль.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, заявлених до неналежного відповідача ТОВ «ЕКОСБУД».

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12 - 13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354 - 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ТОВ «ЕКОСБУД» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Рішення судунабираєзаконноїсили післязакінченнястрокуподання апеляційноїскаргивсімаучасниками справи,якщоапеляційнускаргу небулоподано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складений 18.10.2024.

Суддя: В.І. Цитульський