Рішення

від 28.11.2024 по справі 278/5146/23

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №278/5146/23

Категорія 79

2/295/1835/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі

Головуючої судді Воробйової Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Опанасюк В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Тетерівського дитячого будинку-інтернату Житомирської обласної ради

про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулась до суду з позовом, у якому просить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення за 2023 рік.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що з 06.10.2011 вона працює у Тетерівському дитячому будинку-інтернаті Житомирської обласної ради на посаді молодшої медсестри-палатної. В інтернаті діє колективний договір за 2022-2026 роки, відповідно до умов якого директор має право надавати всім працівникам із загального та спеціального фондів у межах кошторисних призначень, зокрема, матеріальну допомогу на оздоровлення, яка виплачується до щорічної основної відпустки у сумі не більше, ніж один посадовий оклад. 11.05.2023 позивач звернулась до директора інтернату із заявою про надання матеріальної допомоги на оздоровлення, оскільки відповідно до наказу №3-в від 11.05.2023 ОСОБА_1 було надано щорічну основну відпустку. Однак, ні матеріальної допомоги, ні офіційної відповіді про відмову у наданні такої, позивачу надано не було. 01.09.2023 позивач повторно звернулась із заявою до директора інтернату із заявою про надання матеріальної допомоги на оздоровлення. Однак, знову ж таки, ні матеріальної допомоги, ні офіційної відповіді про відмову у наданні такої надано не було. У вересні ОСОБА_1 звернулась до відділу кадрів з проханням надати пакет документів, які позивач отримала 25.09.2023, та з яких їй цього ж дня стало відомо, що у наданні матеріальної допомоги на оздоровлення відмовлено, оскільки молодшим медичним сестрам така не передбачена на 2023 рік відповідно до законодавства. Виходячи з наведеного, позивач вважає, що дії відповідача щодо невиплати матеріальної допомоги на оздоровлення є неправомірними, тому ОСОБА_1 змушена звернутись до суду для захисту своїх прав.

Ухвалою суду від 19.10.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

22.11.2023 до суду надійшов відзив, у якому зазначено, що позов відповідач вважає безпідставним та необґрунтованим. Заперечення проти позову мотивовані тим, що виплата позивачу заробітної плати, до структури якої відноситься і матеріальна допомога на оздоровлення, здійснюється щомісячно, двічі на місяць, на початку та в кінці кожного місяця, на її банківську картку. Контроль за надходженням коштів на банківську картку здійснює саме позивач. Таким чином, не отримавши виплату матеріальної допомоги на оздоровлення у травні 2023 року, позивач повинна була дізнатися про порушене право, оскільки така виплата мала б відбуватися у поточному місяці. А тому, вже з наступного місяця, червня 2023 року, починається перебіг позовної давності для звернення до суду. З 01.06.2023 по 01.09.2023 позивач не вчиняє жодних дій для відновлення порушеного права, не звертається до керівника інтернату, не звертається до суду. Лише після спливу тримісячного терміну, 01.09.2023, позивач вдруге подала заяву директору інтернату про виплату матеріальної допомоги на оздоровлення. З позовною заявою до суду позивач звернулась 13.10.2023, не заявляючи про поновлення строку позовної давності на звернення до суду. За таких обставин, відповідач просить застосувати строк позовної давності до позовних вимог, оскільки позивач звернулась до суду з поза межами строку позовної давності. Також відповідач вказує, що позивач працює на посаді молодшої медичної сестри санітарки-палатної, отже обіймає посаду, за якою положеннями чинного законодавства не передбачена обов`язкова виплата матеріальної допомоги на оздоровлення. Відповідно до колективного договору за 2022-2026 роки, на який посилається позивач, директор має право надавати всім працівникам із загального та спеціального фондів у межах кошторисних призначень, зокрема, матеріальну допомогу на оздоровлення, яка виплачується до щорічної основної відпустки у сумі не більше, ніж один посадовий оклад. Виплата матеріальної допомоги на оздоровлення позивачу є правом директора інтернату, а не його обов`язком, але і таке право обмежується фінансовими можливостями закладу. Відповідно до кошторису на 2023 рік Тетерівського дитячого будинку-інтернату Житомирської обласної ради, зведених даних Тетерівський дитячий будинок-інтернат на 2023 рік, зведеної таблиці по заробітній платі на 2023 рік, розрахунку матеріальної допомоги на оздоровлення та щорічної винагороди за сумлінну працю працівникам інтернатної установи на 2023 рік, позивачу у 2023 році не передбачалося виплати матеріальної допомоги на оздоровлення. У задоволенні позову просить відмовити у зв`язку з безпідставністю позовних вимог.

Інших заяв по суті справи до суду не надійшло.

29.02.2024 від представника відповідача ОСОБА_2 до суду надійшло клопотання про долучення доказів та письмові пояснення. У письмовому поясненні представник відповідача вказує, що позивач не має спеціальної медичної освіти, яка в силу вимог ст. 74 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» давала б їй можливість надавати медичну допомогу та здійснювати медичну діяльність, та на позивача посадовою інструкцією не покладалися обов`язки по наданню медичної допомоги. Не маючи спеціальної медичної освіти, позивач не може вважатися медичним працівником (п.2 ч.1 ст. 1 розділ 1 Закону України «Про особливості діяльності закладів охорони здоров`я»). Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників, випуск 78 «Охорона здоров`я», затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 29.03.2002 №117, передбачено, що молодша медична сестра (санітарка-прибиральниця), належать до категорії «робітники», а тому не вважається медичним працівником. Кваліфікаційними вимогами до обіймання даної посади є повна або базова загальна середня освіта та підготовка на робочому місці. Таким чином позивач не має права на матеріальну допомогу на оздоровлення, оскільки не має спеціальної медичної освіти, не вважається медичним працівником, не здійснює медичну діяльність, а тому її позовні вимоги є безпідставними. Також вказано, що фондом заробітної плати не передбачено коштів на виплату матеріальної допомоги на оздоровлення молодшій медичній сестрі санітарці-палатній, у зв`язку з чим керівник позбавлений можливості надавати таку допомогу.

Позивач у судове засідання не з`явилась, про розгляд справи повідомлена належним чином, у матеріалах справи міститься заява позивача про розгляд справи за її відсутності, у якій також вказано що позивач позов підтримує та просить задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, від представника відповідача ОСОБА_2 до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі, відповідно до змісту якої відповідач проти задоволення позову заперечує.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено право учасників справи заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів про взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності на підставі наявних матеріалів справи.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання, яким завершується розгляд справи, за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Стосовно складення повного тексту рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, суд бере до уваги висновки щодо визначення дати ухвалення судового рішення Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, наведені у відповідній постанові Верховного Суду від 05.09.2022 у справі №1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21).

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 06.10.2011 по теперішній час працює у Тетерівському дитячому будинку-інтернаті Житомирської обласної ради на посаді молодшої медичної сестри санітарки-палатної (а.с. 10-12, 77).

Наказом директора Тетерівського дитячого будинку-інтернату Житомирської обласної ради №36-В від 11.05.2023 ОСОБА_1 на підставі її заяви надано частину основної відпуски за період роботи з 06.10.2021 по 05.10.2022 тривалістю 6 календарних днів та надано основну відпустку за період роботи з 06.10.2022 по 05.10.2023 тривалістю 24 календарні дні з 01.06.2023 по 30.06.2023 (а.с. 23).

11.05.2023 ОСОБА_1 звернулась до директора Тетерівського дитячого будинку-інтернату Житомирської обласної ради із заявою, у якій просила надати матеріальну допомогу на оздоровлення. Відповідно до відмітки на заяві, яка вчинена головним бухгалтером ОСОБА_2 11.05.2023, матеріальна допомога на оздоровлення не передбачена кошторисом на 2023 рік та законодавством України (а.с. 31).

01.09.2023 ОСОБА_1 звернулась до директора Тетерівського дитячого будинку-інтернату Житомирської обласної ради із заявою, у якій просила надати матеріальну допомогу на оздоровлення. Відповідно до відмітки на заяві, яка вчинена головним бухгалтером 01.09.2023, відповідно до розрахунку кошторису матеріальна допомога на оздоровлення молодшим медичним сестрам не передбачена на 2023 рік, відповідно до законодавства (а.с. 32).

Наказом директора Тетерівського дитячого будинку-інтернату Житомирської обласної ради №104-В від 04.09.2023 ОСОБА_1 на підставі її заяви надано частину додаткової відпуски за період роботи з 06.10.2022 по 05.10.2023 тривалістю 24 календарні дні з 08.10.2023 по 21.10.2023 (а.с. 24).

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 7статті 43 Конституції Українивизначено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно достатті 94 Кодексу законі про працю Українизаробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Аналогічне визначення заробітної плати міститься устатті 1 Закону України «Про оплату праці».

До структури заробітної плати входять: основна заробітна плата, додаткова та інші заохочувальні та компенсаційні виплати (стаття 2 Закону України «Про оплату праці»).

Так, основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Устатті 5 Закону України «Про оплату праці»визначено, що організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на національному рівні; галузевих (міжгалузевих), територіальних угод; колективних договорів; трудових договорів; грантів.

Згідно з частинами 1, 2статті 15 Закону України «Про оплату праці»форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Системний аналіз вказаних норм матеріального права говорить про те, що матеріальна допомога на оздоровлення входить до структури заробітної плати.

Матеріальна допомога на оздоровлення це соціальна грошова виплата працівникам, які йдуть у щорічну відпустку.

Категорії працівників, для яких обов`язкова виплата матеріальної допомоги на оздоровлення, визначені у нормативно-правових актах:

державні службовці -ст. 57 Закону України «Про державну службу»;

посадові особи місцевого самоврядування -постанова Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів»;

педагогічні та науково-педагогічні ч.1 ст. 57 Закону України «Про освіту»;

робітники бюджетних закладів та установ освіти, не прилічені до педагогічних та науково-педагогічних пп. 5 п. 4 Наказу МОН від 26.09.2005 № 557 «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ освіти та наукових установ»;

медичні та фармацевтичні працівники абз. 3 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери»;

бібліотекарі п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 22.01.2005 № 84 «Про затвердження Порядку виплати доплати за вислугу років працівникам державних і комунальних бібліотек»;

працівники будинків культури, музеїв п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1026 «Питання виплати працівникам державних і комунальних клубних закладів, парків культури та відпочинку, центрів (будинків) народної творчості, центрів культури та дозвілля, інших культурно-освітніх центрів доплати за вислугу років, допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань»;п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 22 січня 2005 року «Про реалізацію окремих положень частини другої статті 28 Закону України «Про музеї та музейну справу».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач працює на посаді молодшої медичної сестри-санітарки-палатної Тетерівського дитячого будинку-інтернату Житомирської обласної ради.

Посадовою інструкцією молодшої медсестри санітарки-палатної, затвердженою 02.10.2022 директором Тетерівського дитячого будинку-інтернату Житомирської обласної ради, за погодженням з головою профкому Тетерівського дитячого будинку-інтернату Житомирської обласної ради, з якою позивач ознайомлена, визначено завдання та обов`язки молодшої медсестри санітарки-палатної.

Так, молодша медична сестра санітарка - палатна несе персональну відповідальність за збереження життя та здоров`я підопічних, відповідає за збереження майна інтернату, веде відповідну документацію, несе матеріальну та дисциплінарну відповідальність за дії підопічних, відповідає за санітарно-гігієнічний стан приміщень, виконує роботу по обслуговуванню та догляду за підопічними, допомагає вихователю в проведенні режимних моментів, виховних заходів, в прибиранні закріпленої території, її благоустрої, при необхідності виконує с/г роботи на підсобному господарстві інтернату, городі та клумбах, бере участь в ремонті, контролює за дотриманням правил особистої гігієни підопічними, тощо (а.с. 82-84).

Згідно з даними особової картки працівника, ОСОБА_1 не має медичної освіти (а.с. 85).

Таким чином, позивач не обіймає посаду, для якої чинним законодавством передбачена обов`язкова виплата матеріальної допомоги на оздоровлення.

Відповідно до підпункту «б» пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» 30.08.2002 №1298, надано право керівникам місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, при яких створені централізовані бухгалтерії, керівникам бюджетних установ, закладів та організацій в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків надавати працівникам матеріальну допомогу, в тому числі на оздоровлення, в сумі не більше ніж один посадовий оклад на рік, крім матеріальної допомоги на поховання.

Статтею 1 Закону України «Про колективні договори і угоди» визначено, що колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.

Умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали (частина 1 статті 5 Закону України «Про колективні договори і угоди»).

Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду (частина 1 статті 9 Закону України «Про колективні договори і угоди»).

Відповідно до додатку №1 до колективного договору на 2022-2026 роки між працівниками та адміністрацією Тетерівського дитячого будинку-інтернату, директор має право надавати всім працівникам із загального та спеціального фондів у межах кошторисних призначень матеріальну допомогу на оздоровлення, яка виплачується до щорічної основної відпустки (а.с. 26-28).

Згідно з розрахунком матеріальної допомоги на оздоровлення та щорічної винагороди за сумлінну працю працівників інтернатної установи на 2023 рік, який підписаний директором та головним бухгалтером Тетерівського дитячого будинку-інтернату, виплата матеріальної допомоги на оздоровлення молодшій медичній сестрі санітарці палатній не передбачена (а.с. 54).

Зважаючи на встановлені в ході судового розгляду обставини справи та проаналізувавши наведені положення нормативно-правових актів, суд дійшов висновку, що матеріальна допомога для оздоровлення не належить до обов`язкових виплат, а її виплата здійснюється на підставі заяви працівника за рішенням керівника відповідного органу у межах встановленого фонду оплати праці. Таким чином, виплата матеріальної допомоги для оздоровлення є правом, а не обов`язком керівника Тетерівського дитячого будинку-інтернату, яка здійснюється за наявності коштів.

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач не довела належними та допустимими доказами, що дії відповідача суперечать вимогам чинного законодавства, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Щодо заяви сторони відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, передбаченого статтею 233 КЗпП України, суд зазначає, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. У разі, коли суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги, є необґрунтованими, суд повинен відмовити у задоволенні такого позову саме з цієї підстави (постанова Верховного Суду від 12.04.2021 № 564/2227/17).

Судові витрати, згідно зі ст. 141 ЦПК України,відносяться на рахунок держави.

Керуючись статтями 12, 13, 76, 77, 82, 83, 89, 141, 247, 258, 263-265, 279 ЦПК України суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Тетерівського дитячого будинку-інтернату Житомирської обласної ради про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Тетерівський дитячий будинок-інтернат Житомирської обласної ради (Житомирська область, Житомирський район, село Тетерівка, вул. Шкільна, 56, код ЄДРПОУ 03188501).

Суддя Т.А. Воробйова

Повний текст рішення складено 05.12.2024.