Рішення

від 28.11.2024 по справі 528/1183/24

ГРЕБІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Гребінківський районний суд Полтавської області

Справа №: 528/1183/24

Провадження № 2/528/510/24

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 листопада 2024 року м. Гребінка

Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді - Вітківського М.О.,

при секретарі - Коваленко О.В.

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в м. Гребінка без проведення технічної фіксації в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ТОВ «Українська універсальна біржа», про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, визнання права власності на нерухоме майно,-

в с т а н о в и в:

16 жовтня 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувсь до Гребінківського районного суду Полтавської області з вказаним позовом, яким просить суд: визнати реальним та виконаним договір купівлі-продажу № НГР-483 нерухомого майна (житлового будинку) по АДРЕСА_1 , на момент оформлення договору купівлі-продажу: 1-кімнатна квартира, житлова площа 16,4 кв.м., загальна площа 29,7 кв.м., корисна площа 29,0 кв.м., який був укладений та зареєстрований між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з допоміжними господарськими спорудами по АДРЕСА_1 , який складається з: 1 кімнатна квартира, житлова площа 16,4 кв.м., загальна площа 29,7 кв.м.

В обґрунтування позову зазначає, що 31.10.2001 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна №НГР-483, згідно якого позивач придбав у відповідача нерухоме майно, а саме 1-кімнатну квартиру (житлова площа 16,4 кв.м., загальна площа 29,7 кв.м., корисна площа 29,0 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказує, що продавець за договором ОСОБА_2 , запропонувала вказаний договір купівлі-продажу оформити на Українській універсальній біржі, запевнивши покупця ОСОБА_1 , що дана угода не потребує наступного нотаріального посвідчення.

Договір купівлі-продажу №НГР-483, того ж дня був зареєстрований на ТОВ «Українська універсальна біржа».

Вказаний договір між сторонами був укладений у письмовій формі та відповідно з вимогами встановленими ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» зареєстрований на Українській універсальній біржі в журналі реєстрації біржових угод з нерухомістю.

Всі істотні умови договору купівлі-продажу позивачем (покупцем) та продавцем були виконані за домовленістю між ними, житлову квартиру було продано ОСОБА_1 , а відповідно покупцем, продавцю ОСОБА_2 , передано грошові кошти згідно умов договору, тобто фактично відбувся договір купівлі-продажу житлової квартири.

Вказує, що на час укладення договору купівлі-продажу в жовтні 2001 року ні позивач, ні відповідач не знали, що правочин у відповідності до ст. 47 ЦК України (1963 року) підлягає нотаріальному посвідченню, оскільки на той час також був чинний Закон України «Про товарну біржу», відповідно до ст. 15 якого, правочини зареєстровані на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягали.

На даний час у позивача відсутня можливість нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу вказаної квартири та реєстрації права власності на квартиру, оскільки за позивачем не зареєстровано право власності в КП «Лубенське МБТІ» на підставі договору купівлі-продажу № НГР-483 від 31.10.2001 року, а тому позивач вимушений звернутися з даним позовом до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою судді Гребінківського районного суду Полтавської області від 04.11.2024 року відкрито загальне позовне провадження за вищевказаною позовною заявою і призначено підготовче засідання на 28.11.2024 року о 09-00 год. (а.с.27-29).

28.11.2024 року позивач в підготовче засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, натомість через канцелярію суду подав заяву якою просить проводити розгляд справи у його відсутність, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.36).

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Від відповідача до суду надійшла заява, в якій відповідач заявлений позов визнає в повному обсязі, просить розгляд справи проводити без її участі (а.с.35).

Представник третьої особи: Українська універсальна біржа в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с.31). Заяв чи клопотань суду про розгляд справи у його відсутність не надав.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 200 ЦПК України в підготовчому засіданні суд ухвалює судове рішення у разі визнання позову в порядку, встановленому ст. 206 ЦПК України.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у позовній заяві та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні це певна річ (об`єкт), щодо якої виник спір.

Згідно ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи у межах наданих письмових доказів, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу №НГР-483 від 31.10.2001 року, який укладено на Українській універсальній біржі, ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 житлову квартиру АДРЕСА_2 (а.с.9 9 зворот).

Вказаний вище договір купівлі-продажу оформили на Українській універсальній біржі, згідно із Законом України «Про товарну біржу» про, що свідчить відповідний біржовий контракт (а.с. 10).

Відповідно до технічного паспорту на квартиру, який виготовлено станом на 17.09.2024 року, житлова квартира АДРЕСА_2 , складається із: житлової кімнати, коридора, кухні, санвузла, вбудованої шафи, балкону, загальна площа 29,7 кв.м., замовник технічної документації ОСОБА_1 (а.с.11-14).

Згідно довідки Комунального підприємства «Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» від 18.09.2024 № 1856, слідує, що станом на 31.12.2012 року житлова квартира АДРЕСА_2 , зареєстрована в КП «Лубенське МБТІ» в книзі № 25 реєстровий № 2759 за ОСОБА_2 - згідно договору купівлі-продажу посвідченого державним нотаріусом Гребінківської ДНК 25.06.1994 року за реєстровим №1057 (а.с.17).

Із інформаційної довідки, виданої ФОП ОСОБА_3 від 17.09.2024 року №3421 вбачається, що договір купівлі-продажу №НГР-483 від 31.10.2001 року виданий Українською універсальною біржею згідно якого гр. ОСОБА_2 продала, а гр. ОСОБА_1 купив, квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , належним чином не зареєстрований (а.с.15).

ФОП ОСОБА_3 було проведено незалежну оцінку ринкової вартості об`єкта нерухомого майна «1-но кімнатної квартири», розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , ринкова вартість об`єкту оцінки становить 197 719 грн. (а.с.16,16 зворот).

Предметом судового розгляду у цій справі є визнання договору купівлі-продажу дійсними та визнання права власності на житлову квартиру.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

За нормами ЦК України підставами виникнення (набуття) права власності є різні правостворюючі юридичні факти або правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.2 ст.328 ЦК).

За положенням частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно із частиною четвертою Прикінцевих та перехідних положень Цивільний кодекс України 2004 року застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності (з 1 січня 2004 року). Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про власність», який втратив чинність у зв`язку з прийняттям ЦК України 2004 року, об`єктами права приватної власності є жилі будинки, квартири, предмети особистого користування, дачі, садові будинки, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, земельні ділянки, насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція, транспортні засоби, кошти, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення.

Згідно із частиною другою статті 15 Закону України «Про товарну біржу» (чинного на час укладення спірного договору купівлі-продажу квартири) угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Аналогічні правові висновки викладені у Постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 522/14088/17.

Згідно зі ст.128 ЦК УРСР, право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передання речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Переданням визнається вручення речей набувачеві.

Відповідно до ст. 47 ЦК УРСР нотаріальне посвідчення угод можливе лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу. Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального посвідчення, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне оформлення угоди не вимагається.

Згідно із ст. 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу квартири повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу квартири підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Таке правове регулювання правовідносин щодо права власності на майно застосовується до справ, які виникли, або могли виникнути до січня 2004 року. Відповідні правові положення унормовано в ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (стаття 657 ЦК України).

Відповідно до ст. 328 ЦК України при вирішенні питання про правомірність набуття права власності суд враховує презумпцію правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом

Згідно із ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним у судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин. При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з`ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість (постанова Верховного Суду від 04.03.2019 у справі № 665/2266/16-ц ).

Документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

До 01.01.2004 право власності в набувача майна за договором виникало з моменту передання речі. Такий висновок зробив Верховний Суд України в постанові № 640/2034/15-ц.

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).

За наслідком судового розгляду судом встановлено, що договір купівлі-продажу житлової квартири було оформлено на Українській універсальній біржі, визначено всі істотні умови договору та передано предмет договору покупцю ОСОБА_1 , покупець повністю сплатив кошти продавцю за договором. Проте, спірний договір залишився не посвідченим нотаріально, так як на момент укладення продавець і покупець вважали, що договори купівлі-продажу, які укладені на Української універсальної біржі не підлягають нотаріальному посвідченню та мають повну юридичну силу.

Оскільки, сторони договору купівлі-продажу досягли згоди щодо всіх умов договору, що підтверджується підписами сторін, всі зобов`язання за договором сторонами виконанні в повному обсязі. При вчиненні правочину всі дії сторін були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов`язків, обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме купівлі- продажу квартири, правочин був реальним і вчинений у формі, дозволенній чинним законодавством України в 2001 році.

Таким чином, суд вбачає підстави для визнання правочину дійсним відповідно до положень ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин у цій справі. Зазначене є підставою для визнання права власності на житлову квартиру.

Принцип юридичної визначеності та остаточності, не повинен суперечити статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Як констатував ЄСПЛ, держава, яка створює суди, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватися всіма фундаментальними гарантіями п. 1 ст. 6 Конвенції в провадженнях у цих судах (рішення у справі «Delcourt v. Belgium», заява № 2689/65, п. 25).

При застосуванні процедури правил, суди повинні уникати надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури (справа «Walchili v. France», № 35787/03, п. 29, від 26.07.2007), а особливо суворе застосування процесуальної норми може знівелювати саму суть права на доступ до суду (справа Labergere v. France, № 16846/02, п. 23, від 26.09.2006).

За заявою позивача суд не здійснює розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 206, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: ТОВ «Українська універсальна біржа», про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна дійсним, визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити повністю.

Визнати реальним та виконаним договір купівлі-продажу № НГР-483 від 31.10.2001 року нерухомого майна по АДРЕСА_1 , на момент оформлення договору купівлі-продажу: 1-кімнатна квартира, житлова площа 16,4 кв.м., загальна площа 29,7 кв.м., корисна площа 29,0 кв.м., який був укладений та зареєстрований між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на 1 кімнатну квартиру, загальною площею 29,7 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Складання повного тексту судового рішення відкласти не більше як на десять днів з дня закінчення розгляду справи, і визначити кінцеву дату складення повного судового рішення 08.12.2024 року.

На виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_3 ).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 (зареєстрована/проживає за адресою: АДРЕСА_4 ).

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська універсальна біржа», ЄДРПОУ 25158707 (місцезнаходження: 36039 м. Полтава, вул. Шевченка, буд. 52).

Повний текст рішення складено 05.12.2024.

Суддя М. О. Вітківський