Рішення

від 07.11.2024 по справі 752/15909/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/15909/23

Провадження № 2/752/1572/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

(заочне)

07 листопада 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хоменко В.С.

при секретарі Павлюх П.В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «Ю.БІ.АЙ-КООП» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ВСТАНОВИВ:

у серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому, зменшивши позовні вимоги, просить: стягнути з ПАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» на її користь матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 129 000,00 грн; стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на її користь матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 67 465,48 грн.

Позовні вимоги ОСОБА_1 , обґрунтовує тим, що 10.12.2020 року на Столичному шосе в м. Києві, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «DAF», державний номерний знак НОМЕР_1 , з нижнім причепом марки «Fiandria», державний номерний знак НОМЕР_2 , здійснив зіткнення з автомобілем марки «BMW», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керування ОСОБА_4 та автомобілем марки «Nissan», державний номерний знак НОМЕР_4 , під її керуванням, внаслідок чого вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 02.02.2021 року в справі № 752/1603/21 ОСОБА_2 , водія автомобіля марки «DAF», державний номерний знак НОМЕР_1 , визнано винним у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди.

На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «DAF», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_3 була застрахована в ПАТ «СК «Ю.БІ.АЙ-КООП» відповідно до полісу № EP-142848288 від 19.03.2020 року.

Відповідно до Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу вих. № 10848 від 14.01.2021 року, вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу марки «Nissan», державний номерний знак НОМЕР_4 , складає 345 857,04 грн

Позивач зауважує, що на її звернення, як потерпілої особи із заявою від 29.12.2020 року про виплату страхового відшкодування, ПАТ «СК «Ю.БІ.АЙ-КООП» здійснило нарахування суми до виплати з урахуванням ліміту відповідальності (130 000,00 грн) і франшизи (1 000,00 грн), в розмірі 129 000,00 грн, однак, вказаної суми страхового відшкодування не виплатило.

Крім того, ОСОБА_1 вказує, що не погодившись із Звітом про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу вих. № 10848 від 14.01.2021 року, замовила незалежну експертну оцінку та згідно із Звітом № 8664 від 20.04.2021 року автотоварознавчого дослідження про визначення вартості матеріального збитку власнику автомобіля «Nissan», державний номерний знак НОМЕР_4 , вартість матеріального збитку пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить 388 542,42 грн.

Позивач зауважує, що не згодна із визнанням автомобіля «Nissan», державний номерний знак НОМЕР_4 , фізично знищеним, разом з тим, з огляду на звіт про визначення вартості транспортного засобу, здійснений на замовлення страховика, із ПАТ «СК «Ю.БІ.АЙ-КООП» просить стягнути страхове відшкодування в розмірі 129 000,00 грн.

Також ОСОБА_1 зазначає, що оскільки різниця між вартістю належного їй транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди становить 196 465,48 грн, що перевищує розмір страхового відшкодування, при цьому, роботодавцем і особою, яка зареєструвала цивільну відповідальність (власник джерела підвищеної небезпеки автомобіля марки «DAF», державний номерний знак НОМЕР_1 ), є ОСОБА_3 , а винною особою - водій ОСОБА_2 , тому з них в солідарному порядку підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу) та страховим відшкодуванням, що складає 67 465,48 грн.

В зв`язку з викладеним, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою судді від 09.08.2023 року відкрито провадження в указаній справі та призначено підготовче судове засідання (а.с. 82).

25.08.2023 року до суду від Моторно (транспортного) страхового бюро України надійшов відзив на вказану позовну заяву, в якому представник Гусєв П.В. просить у задоволенні вказаного позову до Моторно (транспортного) страхового бюро України відмовити, посилаючись на те, що у вказаному випадку останнє не несе відповідальності перед позивачем по відшкодуванню шкоди замість страховика, а розмір страхового відшкодування визначається як різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, оскільки транспортний засіб вважається фізично знищеним; Моторне (транспортне) страхове бюро України планує понести судові витрати в розмірі 2 000,00 грн (а.с. 90-95).

Ухвалою суду від 18.04.2024 року вказану позовну заяву в частині вимог до Моторно (транспортного) страхового бюро України залишено без розгляду (а.с. 198-199).

Ухвалою суду від 25.06.2024 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні (а.с. 211).

В судове засідання позивач не з`явилася. Від представника позивача - ОСОБА_6 надійшла заява про розгляд справи без її та позивача участі. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити.

Відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ПАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» ухвала про відкриття провадження у справі та копія позовної заяви з додатками направлялись за їх місцем проживання (місцезнаходженням), зазначеними в позовній заяві.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ПАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» належним чином повідомлені про розгляд вказаної справи, в судове засідання не з`явилися та своїх представників не направили, правом на подачу письмового відзиву не скористалися, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надали.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Приймаючи до уваги, що відповідачі у встановлений судом строк не подали до суду відзиву на позов, а відтак не скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв`язку з чим, суд, вважає, за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

За правилами ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу з постановленням заочного рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 10.12.2020 року за адресою: м. Київ, Столичне Шосе, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «DAF», державний номерний знак НОМЕР_1 , з нижнім причепом «Fiandria», державний номерний знак НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної швидкості дистанції при гальмуванні автомобіля та скоїв зіткнення з автомобілем марки «BMW», державний номерний знак НОМЕР_3 та автомобілем марки «Nissan», державний номерний знак НОМЕР_4 , що рухались попереду. Внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 02.02.2021 року в справі № 752/1603/21 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

На момент вказаної дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 , як власника автомобіля «DAF», державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована в ПАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» за договором обов`язкового страхування наземного транспорту ЕР/142848288, страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну, становить 130 000,00 грн, а розмір франшизи 1 000,00 грн.

З листа Головного сервісного центру МВС за вих. № 31/794АЗ-10778-2023 від 22.05.2023 року, вбачається, що згідно даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів, власником транспортного засобу «DAF», державний номерний знак НОМЕР_1 , з 23.04.2008 року по 12.05.2023 року, зазначено ОСОБА_3 .

Згідно Звіту про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу вих. № 10848 від 14.01.2021 року, виконаного на замовлення страховика ПАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП», вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу марки «Nissan», державний номерний знак НОМЕР_4 , складає 345 857,04 грн (ринкова вартість автомобіля з урахуванням зносу до моменту аварійного пошкодження). При цьому, вартість відновлювального ремонту становить 368 612,02 грн, а ринкова вартість цього пошкодженого транспортного 149 391,56 грн.

ПАТ «СГ «Ю.БІ.АЙ-КООП» листом повідомило представника позивача, що страховиком розглянуто надіслані ОСОБА_1 документи щодо пошкодження транспортного засобу марки «Nissan», державний номерний знак НОМЕР_4 , внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 10.12.2020 року та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 129 000,00 грн, яке на цей момент не виплачено.

Стороною позивача надано також Звіт № 8664 від 20.04.2021 року автотоварознавчого дослідження про визначення вартості матеріального збитку власнику автомобіля «Nissan», державний номерний знак НОМЕР_4 , однак, зменшені позовні вимоги не ґрунтуються на вказаному висновку, а тому судом йому правова оцінка не надається.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ч. ч. 16, 17 ст. 9 ЗУ «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961 IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961 IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до приписів ст. ст. 1187 та 1172 ЦК України особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець, а тому шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права.

Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої ст. 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

Відповідно до ст. 28 Закону № 1961 IV до шкоди, заподіяної в результаті ДТП майну потерпілого, належить, зокрема, шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно із звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди (п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (п. 30.2 ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Вирішуючи питання про відшкодування потерпілій особі різниці між фактичним розміром шкоди, завданої його транспортному засобу у ДТП, і страховою виплатою, яка підлягає виплаті потерпілому, Верховний Суд у постанові від 01.08.2018 року в справі № 363/2222/16-ц зробив такий правовий висновок.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який згідно зі ст. 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Подібні висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 25.11.2021 року в справі № 204/5314/18, від 02.12.2021 року в справі № 753/17190/18, від 26.01.2023 року в справі № 349/487/21.

При цьому, як вбачається з відповіді ГУ ДПС у Вінницькій області № 5552/5/02-32-24-01-17 від 06.05.2024 року ОСОБА_2 протягом IV кварталу 2020 року доходи (виплати) від ОСОБА_3 як громадянки та фізичної особи - підприємця не отримував, а, факту перебування винуватця дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 у трудових відносинах з ОСОБА_3 та виконання ним своїх обов`язків на транспортному засобі «DAF», державний номерний знак НОМЕР_1 , саме як на службовому автомобілі, в судовому засіданні не доведено і таких доказів не надано стороною позивача, тому правових підстав для покладення солідарної відповідальності за шкоду, заподіяну позивачу ОСОБА_2 на ОСОБА_3 , як власника автомобіля «DAF», державний номерний знак НОМЕР_1 , немає.

Таким чином, ОСОБА_1 має право на стягнення із страховика відшкодування шкоди в межах суми ліміту страхового відшкодування та за вирахуванням франшизи, в розмірі 129 000,00 грн, і з ОСОБА_2 67 465,48 грн в рахунок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням автомобіля, що розраховується як різниця між ринковою вартістю належного позивачу автомобіля до ДТП (345 857,04 грн) і після ДТП (149 391,56 грн) та за мінусом 130 000,00 грн (сума страхового відшкодування).

Судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на відповідачів пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 76-81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 280-284, 352, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «Ю.БІ.АЙ-КООП» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова Група «Ю.БІ.АЙ-КООП» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності за шкоду, завдану майну, в розмірі 129 000,00 грн (сто двадцять дев`ять тисяч гривень 00 копійок) та 2 612,93 грн (дві тисячі шістсот дванадцять гривень 93 копійки) сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, в розмірі 67 465,48 грн (шістдесят сім тисяч чотириста шістдесят п`ять гривень 48 копійок) та 1 306,47 грн (одну тисячу триста шість гривень 47 копійок) сплаченого судового збору.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Відомості про сторін у справі:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідачі: Приватне акціонерне товариство «Страхова Група «Ю.БІ.АЙ-КООП», код ЄДРПОУ 31113488, місцезнаходження: вул. Бастіонна, буд. 5/13, м. Київ, 01014;

ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_3 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.С. Хоменко