Рішення

від 03.12.2024 по справі 759/14570/24

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/14570/24

пр. № 2/759/4781/24

03 грудня 2024 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Ключника А.С. за участю секретаря судового засідання Марченко В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства СП «Партнер» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, пені, індексу інфляції та 3% річних за невиконання грошового зобов`язання за договором,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2024 року позивач звернувся до суду із вказаними позовними вимогами, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 23 250,00 грн; суму інфляційних втрат у розмірі 2 378,97 грн та 3% річних у розмірі 661,50 грн; пені у розмірі 23 250,00 грн.; судовий збір у розмірі 3 028,00 грн та сплачену суму витрат на правову допомогу у розмірі 4 500,00 грн., а всього 57 068,47 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 17.09.2009 р. між СП «Партнер» та ОСОБА_1 укладено договір №5202 на експлуатацію та обслуговування та зберігання автомобіля, на підставі якого позивач зобов`язався зберігати автомобіль, що належить відповідачу у гаражі № НОМЕР_1 , а відповідач зобов`язався оплатити його в порядку та на умовах визначених вказаним договором, зокрема, не пізніше 10 числа кожного місяця вносити грошові внески згідно витрат підприємства. Однак відповідач в порушення умов договору, не оплачує грошові внески у зв`язку чим, у нього з січня 2017 р. утворилася заборгованість перед позивачем, яка станом на 10.06.2024 року становить 23 250,00 грн., зважаючи на те, що відповідач сплачує частково за надані послуги і стверджує, що більше сплачувати не буде. Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача за період з 11.07.2023 р. по 11.06.2024 р. пеню у розмірі 23 250,00 грн, суму інфляційних втрат у розмірі 2 378,97 грн та 3% річних у розмірі 661,50 грн.

Ухвалою судді від 18 липня 2024 року розгляд справи призначено в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 48, 49).

Ухвалою судді відповідачу надано встановлений законом строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, надано строк для направлення відзиву на позовну заяву.

Поряд з цим, відповідач ухвалу судді від 18 липня 2024 року про відкриття провадження разом із позовною заявою та додатками не отримав, оскільки вказані документи повернулися разом з рекомендованим повідомленням та конвертом до суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 52).

Відповідач заяву із запереченнями про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзиву на позовну заяву до суду не направив.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що на підставі рішення №138 виконавчого комітету Ленінградської районної ради народних депутатів від 09.03.1992 р. виділено земельну ділянку для розміщення тимчасової автомобільної стоянки малому підприємству «Партнер» по вул. Жмеринській, 1-А (а.с. 12).

Згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 22.04.2011 року змінено найменування юридичної особи ПрАТ СП «Партнер» (а.с. 9).

ПрАТ СП «Партнер» діє на підставі статуту затвердженого рішення Загальних зборів акціонерів протоколом №19 від 01.04.2011 р. (а.с. 7, 8).

На підставі розпорядження Ленінградської РДА, ОСОБА_1 04.02.1993 року видано ордер №97 на право зайняття місця на автомобільній стоянці «Партнер-5» за адресою: вул. Жмеринська, 1-а (а.с. 56).

17.09.2009 року між СП «Партнер» та ОСОБА_1 укладено договір відповідно до умов якого, підприємство бере на себе обов`язки по зберіганню та охороні автомобіля автовласника на автостоянці №5 в автогаражі №58, що належить автовласнику, а автовласник зобов`язаний своєчасно проводити оплату за охорону автомобіля.

Відповідно до п. 2.1. Договору Автовласник особисто передає на зберігання автомобіль марка «КІА Соренто», випуску 2008 р. кузов № НОМЕР_2 , держ.№ НОМЕР_3 або автомобіль марка «Фольксваген Пассат», випуску 2005 р, кузов № НОМЕР_4 , держ.№ НОМЕР_5 або автомобіль марка «Шкода Октавія», випуску 2002 р. Кузов № НОМЕР_6 , держ.№ НОМЕР_7 на автостоянку №5 при пред`явленні документів, що посвідчують його особу та підтверджують належність йому автомобіля на праві особистої власності, або якими він керує за дорученням, чи інша особа, яка має доручення на право користування цим автомобілем, внесеним в перепустку підприємства на право в їзду і виїзду з автостоянки.

Згідно по 5.1. Договору Автовласник зобов?язаний вносити грошові внески не пізніше 10 числа кожного місяця. Вартість послуг в період дії договору визначається підприємством виходячи з витрат на забезпечення схоронності транспортного засобу.

Згідно п. 6.2. Договору Автовласник при затримці оплати наданих послуг, сплачує Підприємству крім боргів, штрафні санкції у розмірі 0.5% від суми заборгованості за кожний день прострочення. При невідшкодуванні витрат, передбачених даним договором, більше як за 3 місяці без поважної причини, даний договір може бути розірваний.

Згідно наказу №122 від 30.12.2016 р. збільшено витрати на утримання охорони та експлуатації АС №5 ПрАТ СП «Партер» з 01.01.2017 р., а тому щомісячні внески на відшкодування витрат становлять 400,00 грн (а.с. 20, 21).

Згідно наказу №98 від 28.12.2018 р. збільшено витрати на утримання охорони та експлуатації АС №5 ПрАТ СП «Партер» з 01.01.2019 р., а тому щомісячні внески на відшкодування витрат становлять 500,00 грн (а.с. 22, 23).

Згідно наказу №130 від 30.12.2021 р. збільшено витрати на утримання охорони та експлуатації АС №5 ПрАТ СП «Партер» з 01.01.2022 р., а тому щомісячні внески на відшкодування витрат становлять 600,00 грн (а.с. 24, 25).

Згідно наказу №36 від 29.03.2024 р. збільшено витрати на утримання охорони та експлуатації АС №5 ПрАТ СП «Партер» з 01.04.2024 р., а тому щомісячні внески на відшкодування витрат становлять 650,00 грн (а.с. 26, 27).

Як вбачається із матеріалів справи, ПрАТ СП «Партнер» укладав такі договори: додаткову угоду № від 23.12.2015 Р. до договору про постачання електричної енергії №ПЗ/ЕЕ-071111/1068/НЮ від 25.05.2011 року, договір №486КІО про спільне використання конструкцій технологічних мереж зовнішнього освітлення від 01.02.2022 р., договір №02 від 01.01.2022 р. щодо виконання робіт по вивезенню та розміщенню на полігоні в смт Бородянка твердих побутових відходів (ТПВ) та харчових відходів (а.с. 28-36).

Згідно «Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках» затверджених Постановою КМУ від 22.01.1996 року № 115, дана автостоянка поділяється: «за терміном зберігання на: довготермінову - для постійного зберігання транспортних засобів громадян. За способом зберігання на: змішану - де поряд з місцями для відкритого зберігання, а також з навісами та /або гаражами, закріпленими за автостоянками, є гаражі чи навіси, що належать власникам транспортних засобів на правах приватної власності». Саме Правила зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджених постановою КМУ від 22.01.1996 р. № 115, регламентують організацію та порядок надання послуг щодо зберігання транспортних засобів, які належать фізичним особам та юридичним особам, на автостоянках, що охороняються, незалежно від форм власності. Зберігання транспортних засобів здійснюється відповідно до ст. 977 ЦК України за договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов`язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця.

Керуючись п. 8 постанови КМУ від 22 січня 1996 р. № 115 «Про затвердження Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках» на території автостоянки забороняється знаходитися стороннім особам. Згідно п. 12 постанови КМУ від 22 січня 1996 р. № 115 «Про затвердження Правил зберігання транспортних засобів на автостоянках» володільцеві транспортного засобу, прийнятого на довготермінове зберігання, видається перепустка.

Отже, до витрат, які здійснює ПрАТ СП «Партнер» відносяться витрати на електроенергію, вивіз сміття, електрообладнання, ремонтно-будівельні роботи, обов`язкові платежі та податки.

СП «Партер» неодноразово звертався до ОСОБА_1 із вимогами вих.№113 від 25.02.2019 р., вих.№9 від 19.01.2021 р, вих. №40 від 10.02.2022 р. та вих. №68 від 05.06.2022 р. в яких просив перерахувати суму основного боргу (а.с. 15-19).

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 901, ч.1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану його послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 977 ЦК України за договором зберігання транспортного засобу в боксах та гаражах, на спеціальних стоянках зберігач зобов`язується не допускати проникнення в них сторонніх осіб і видати транспортний засіб за першою вимогою поклажодавця. Договір зберігання транспортного засобу поширюється також на відносини між гаражно-будівельним чи гаражним кооперативом та їх членами, якщо інше не встановлено законом або статутом кооперативу.

Згідно ст. 978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб`єктом підприємницької діяльності, зобов`язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Власник такого майна або особа, яку охороняють, зобов`язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Договір зберігання транспортного засобу поширюється також на відносини між гаражно-будівельним чи гаражним кооперативом та їх членами, якщо інше не встановлено законом або статутом кооперативу. Прийняття автотранспортного засобу на зберігання посвідчується квитанцією (номером, жетоном).

За змістом статей 208, 218, 936, 937 ЦК України недодержання сторонами письмової форми угоди не позбавляє їх права у разі виникнення спору доводити наявність останньої іншими засобами доказування, до яких можуть бути віднесені, зокрема письмові докази (розписки, чеки, платіжні доручення та ін.).

Як було встановлено судом вище, відповідач при затримці оплати наданих послуг, сплачує позивачу крім боргів, штрафні санкції у розмірі 0.5% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

У відповідністю із ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. До витрат, які здійснює ПрАТ СП «Партнер» відносяться витрати на електроенергію, вивіз сміття, електрообладнання, ремонтно-будівельні роботи, обов`язкові платежі та податки.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Тобто, пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов`язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

Згідно ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Згідно зі статтею 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є не тільки грошова сума, а й інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно взаєморозрахунків з орендаторами за період з 01.01.2017 року по 26.06.2024 рік у відповідача наявна заборгованість за отримані послуги через несплату обов`язкових щомісячних платежів, яка становить - 23 250,00 грн; пеня за період з 11.07.2023 року по 11.06.2024 рік становить - 36 277,00 грн, інфляційне нарахування за період з січня 2017 року по червень 2024 рік становить - 2 378,97 грн, а також 3% річних за період з 01.01.2017 року по 10.06.2024 рік у розмірі - 661,50 грн (а.с. 14).

При цьому позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 11.07.2023 року по 11.06.2024 рік у розмірі 23 250,00 грн, пропорційно сумі основного боргу.

Отже, суд бере вказаний розрахунок до уваги, як належний та допустимий доказ невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати наданих позивачем послуг, у зв`язку із чим у позивача виникло повне право на стягнення з відповідача пені, інфляційного стягнення та 3% річних, при цьому відповідачем у спростування позовних вимог не надано до суду контророзрахунку.

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та співставленні, належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також їх достатності та взаємному зв`язку, враховуючи те, що відповідачем взяті на себе зобов`язання не виконано, а також ним не було спростовано вищезазначених обставин, на які позивач посилається як на підставу позову, у зв`язку із чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Що стосується вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу суд, слід зазначити наступне.

За положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

З огляду на викладене склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених судових витрат у вигляді професійної правової допомоги, позивачем подано: договір про надання правової допомоги №10/03-24 від 10.03.2024; протокол погодження гонорару від 10.03.2024; акт приймання-передачі наданих послуг №13 від 10.03.2024 за договором про надання правової допомоги №10/03-24 від 10.03.2024.

Зменшення суми судових витрат на правничу допомогу можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю виконаної роботи. Такі висновки відповідають правовим позиціям Верховного Суду у справі № 910/16803/19 (постанова від 19.07.2021) та Великої Палати Верховного Суду у справі 755/9215/15-ц (постанова від 19.02.2020).

З огляду на наведене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь СП «Партнер» 4 500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У зв`язку з задоволенням позову в повному обсязі, судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3 028,00 грн відповідно до ст.141 ЦПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 208, 218, 322, 509, 525-527, 545, 549, 551, 611, 612, 625, 626, 628, 901, 903, 907, 936, 937, 978 ЦК Украни; ст.ст. 4, 5, 12, 13, 48, 51, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства СП «Партнер» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, пені, індексу інфляції та 3% річних за невиконання грошового зобов`язання за договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Приватне акціонерне товариство СП «Партнер» (код за ЄДРПОУ 13684158) суму заборгованості у розмірі 49 540 (сорок дев`ять тисяч п`ятсот сорок) грн 47 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Приватне акціонерне товариство СП «Партнер» (код за ЄДРПОУ 13684158) судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя Ключник А.С.

Позивач: Приватне акціонерне товариство СП «Партнер» (код за ЄДРПОУ 13684158, юридична адреса: 03148, м. Київ, вул. Жмеринська, 1-А);

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ).