Постанова

від 21.11.2024 по справі 344/16297/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/16297/19

Провадження № 22-ц/4808/1441/24

Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.

Суддя-доповідач Барков В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Баркова В. М.

суддів: Луганської В. М.,

Мальцевої Є. Є.,

секретар: Петрів Д. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Савчук Роман Романович на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2024 року в складі судді Домбровської Г. В. постановлену у м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «КГД» про визнання договору про перевід боргу недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_3 про визнання договору про перевід боргу недійсним.

Позивачем, зокрема, зазначено про факт підробки підпису в даному договорі від імені однієї з сторін, а саме ОСОБА_3 .

Виходячи з цього ОСОБА_2 просив суд визнати договір про перевід боргу № 29-97 від 02 вересня 1997 року укладений між кредитором в справі про визнання банкрутом ПП «Скорпіон» ОСОБА_4 , з однієї сторони, фірмою «КГД», яка визнана санатором, в особі Генерального директора ОСОБА_2 , з другої сторони та представником боржника в особі технічного директора ОСОБА_5 з третьої сторони недійсним; витребувати оригінал договору про перевід боргу № 29-97 від 92 вересня 1997 року від ОСОБА_4 для призначення та проведення почеркознавчої експертизи; викликати та допитати в якості свідків: ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 а також вирішити питання понесених судових витрат.

У липні 2024 року ОСОБА_2 подав до суду клопотання у якому просив призначити в справі почеркознавчу та судово - технічну експертизу.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2024 року суд першої інстанції призначив у справі судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:

- ким ОСОБА_4 , чи іншою (іншими) особами, зроблено підпис в графі: Кредитор слово прописом «Бублик» в договорі про перевід боргу № 29-97 від 02 вересня 1997 року?

- ким, ОСОБА_4 , чи іншою (іншими) особами, зроблено підпис в графі: Кредитор навпроти слова Батьки в договорі про перевід боргу № 29-97 від 02 вересня 1997 року?

- ким в графі: Санатор фірма «КГД» в договорі про перевід боргу № 29-97 від 02 вересня 1997 року зроблено підпис ОСОБА_2 , чи іншою (іншими) особою?

- ким, ОСОБА_2 , чи іншою (іншими) особою, виконано рукописний текст в договорі про перевід боргу № 29-97 від 02 вересня 1997 року?

Відібрано експериментальні взірці підписів ОСОБА_2 .

Призначено в даній справі судово-технічну експертизу договору про перевід боргу № 29-97 від 02 вересня 1997 року на двох аркушах, на вирішення якої поставити наступні питання:

- чи є перший аркуш, в якому зроблено запис «договір про перевід боргу № 29-97» оригінальним документом, чи копією виготовленою на копіювальному пристрої (ксероксі)?

- чи є другий аркуш договору про перевід боргу № 29-97 з пунктами 2.8.-5.3., де в розділі 6 «Юридичні адреси сторін» зазначено: Кредитор, Боржник, Санатор оригінальним документом чи копією виготовленою на копіювальному пристрої (ксероксі)?

Проведення судово-технічної експертизи доручено експертам Івано-Франківського відділення Київського НДІСЕ.

Попереджено експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків у відповідності до ч. 5 ст. 104 ЦПК України.

Зобов`язано сторін надати на вимогу експертів в їх розпорядження всі необхідні для проведення експертизи матеріали для проведення почеркознавчої та технічної експертизи.

При проведенні експертизи врахувати, що оригінальний примірник договору про перевід боргу № 29-97 від 02 вересня 1997 року знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 344/21856/18, номер провадження №1-кп/344/125/24.

Витрати по проведенні експертизи покласти на ОСОБА_2 .

На час проведення експертизи зупинено провадження у справі до отримання висновку експерта.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Савчук Р. Р. посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та винести нову ухвалу, згідно із якою відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про призначення почеркознавчої та судово- технічної експертизи по оригіналу договору про перевід боргу .

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд постановивши перед експертом питання про те чи підписаний договір ОСОБА_2 вийшов за межі позовних вимог, що суперечить ч. 1 ст. 13, ч.1 ст. 103 ЦПК України, оскільки позивач у своєму позові не зазначав про те, що він не підписував вказаний договір.

Крім того, судовими рішеннями був встановлений факт укладення та дійсності договору про перевід боргу від 02 вересня 1997 року повним товариством «КГД» та ОСОБА_3 . Позивач по справі, який на час ухвалення вказаних рішень був керівником повного товариства фірми «КГД» та виступав його представником в суді, не висловлював будь-яких заперечень щодо факту укладення чи недійсності згадуваного договору.

Крім того, рішенням ЄСПЛ від 18 вересня 2009 року у справі № 37500/04 «Бублик проти України» також підтверджено факт укладання вищевказаного договору. У вказаному рішенні Європейського суду на основі всіх наданих документів по справі, не піддавались сумніву дійсність договору № 020-97 про інвестицію в будівництво від 08 жовтня 1996 року та договору про перевід боргу від 02 вересня 1997 року. Отже, такі висновки судів, а також ЄСПЛ мають преюдиційне значення в даній справі.

Також, апелянт зазначає, що згідно із ухвалою Івано-Франківського міського суду від 27 червня 2024 року по кримінальному провадженню № 344/21856/19 призначено судово-почеркознавчу експертизу по оригіналу договору про перевід боргу № 29-97 та судово-технічну експертизу по оригіналу вищевказаного договору на двох аркушах. На вирішення вказаної експертизи були поставлені питання аналогічні тим, які просить поставити позивач на вирішення експертизи в рамках даної цивільної справи. Також зазначає, що предмет дослідження, а саме оригінал згаданого договору міститься в матеріалах кримінальної справи. Таким чином, проведення почеркознавчої експертизи відносно договору в рамках цивільної справи є неможливим.

Враховуючи вищенаведене вважає, що ухвала суду не відповідає критерію обґрунтованості судового рішення, тому підлягає скасуванню.

Відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Позивач ОСОБА_2 та представник Товариства з обмеженою відповідальністю «КГД» в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені судовими повістками тому суд відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянув справу без їх участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Савчука Р. Р., який просив скаргу задовольнити, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтею 129 Конституції України одними з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положення цього конституційного принципу закріплені у статтях 12, 13 ЦПК України, якими встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17).

Отже, ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін.

Одним з елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд (пункти 41 і 60 Доповіді «Верховенство права», схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні, м. Венеція, 25-26 березня 2011 року).

Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, § 33).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судова експертиза це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України «Про судову експертизу»).

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (частина перша стаття 7-1 Закону України «Про судову експертизу»).

За змістом частин другої, третьої статті 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

За правилами частини першої, четвертої та п`ятої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом, а учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну.

У відповідності до частини першої статті 104 ЦПК України про призначення експертизи суд постановляє ухвалу, в якій зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи.

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень почеркознавча експертиза є підвидом криміналістичної експертизи.

Згідно із пунктом 1.1 Науково-методичної рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень основним завданням почеркознавчої експертизи є ідентифікація виконавця рукописного тексту, обмежених за обсягом рукописних записів (літерних та цифрових) і підпису. Такою експертизою вирішуються і деякі неідентифікаційні завдання (установлення факту виконання рукописного тексту під впливом будь-яких факторів, що заважають (природних: хворобливий стан, хронічні захворювання, вікові зміни; тимчасових зовнішніх: незвичне тримання засобу для писання, незвична поза, обмеження зорового контролю тощо; тимчасових внутрішніх: алкогольне сп`яніння, фармакологічні, наркотичні засоби тощо; штучних: викривлення письма зміненими рухами); визначення статі виконавця, а також належності його до певної групи за віком тощо).

Об`єктом почеркознавчої експертизи є почерковий матеріал, в якому відображені ознаки почерку певної особи у тому обсязі, в якому їх можна виявити для вирішення поставлених завдань.

Для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

В пункті 1.2 Науково-методичної рекомендації з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень наведено орієнтовний перелік вирішуваних питань почеркознавчої експертизи.

Така судова експертиза повинна призначатися лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі, і не може стосуватися тлумачення і застосування правових норм.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства суд не може виходити за межі позовних вимог, а правом визначати предмет та підставу позову наділений лише позивач (статті 13, 43, 49, 175 ЦПК України).

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для з`ясування обставин, що мають значення для справи (фактичних даних, що входять до предмета доказування), без яких встановити відповідні обставини неможливо, тобто у разі, коли висновки експерта не можуть замінити інші засоби доказування, наявні у справі докази є взаємно суперечливими.

При цьому неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, а також правові питання, вирішення яких згідно з чинним законодавством віднесено до компетенції суду.

Викладене узгоджується з правовими висновками, наведеними у постановах Верховного Суду України від 29 лютого 2012 року в справі № 6-9цс12, від 17 вересня 2014 року в справі № 6-131цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року в справі № 496/4851/14-ц (провадження 61-7835сво19).

Таким чином питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Зі змісту оскаржуваної ухвали місцевого суду вбачається, що вона відповідає вищевказаним вимогам законодавства та обставинам справи, оскільки позивачем наведено достатні підстави та обґрунтовані мотиви для висновку про необхідність призначення у справі судової почеркознавчої експертизи оспорюваного ним договору.

Судом встановлено, що предметом судового розгляду у даній справі є позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про перевід боргу, зокрема, з підстав того, що підставою для недійсності правочину є підписання цього договору не відповідачкою, а іншою особою.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (частина друга статті 207 ЦК України).

Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами (частина третя статті 639 ЦК України).

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника(-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18)).

Виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення клопотання позивача про призначення судової почеркознавчої експертизи договору, який позивач просить визнати недійсним, оскільки без залучення спеціальних знань у галузі почеркознавства неможливо буде встановити дійсні обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, зокрема, фактів виконання підпису від імені відповідачки на договорі нею особисто чи іншою особою, що входить в предмет доказування у даній справі.

При цьому, судом першої інстанції було створено рівні можливості учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав, що є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін, в судовому засіданні забезпечено можливість представникам сторін та самому відповідачу висловити свої побажання, думки та/або заперечення щодо призначення судової експертизи, які взяті до уваги під час визначення судом питань, з яких має бути проведена почеркознавча експертиза.

Отже, застосування норм права і оцінка здобутих у процесі розгляду справи доказів на предмет їх належності та допустимості є саме прерогативою суду і відбувається під час розгляду справи по суті.

Досліджуючи сукупність передбачених частиною першою статті 103 ЦПК України підстав, за яких суд призначає експертизу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини даного спору, з урахуванням змісту постановлених перед експертами питань, доводів позовної заяви і відзиву на неї та принципу змагальності та рівності сторін, які є елементами права на справедливий судовий розгляд, вимагають залучення фахівця, який має спеціальні знання у певній галузі, а висновок експертизи не буде мати для суду наперед встановленого значення, оскільки оцінюється у сукупності з іншими доказами у справі (стаття 110 ЦПК України).

Колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги відповідачки про те, що іншими судовими рішеннями був встановлений факт укладення та дійсності оспорюваного договору, оскільки в цих рішеннях суди констатували, що оспорюваний в цій справі правочин на час розгляду інших справ його сторонами не оспорювався.

Той факт, що у кримінальному провадженні № 344/21856/19 призначено таку саму судово-почеркознавчу експертизу по оригіналу договору про перевід боргу № 29-97 та судово-технічну експертизу по оригіналу вищевказаного договору не є підставою для відмови в задоволенні клопотання про призначення такої експертизи в цивільній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, не свідчать про те, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального чи матеріального права та не є підставою для її скасування, відтак колегія суддів їх відхиляє.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, ухвала суду першої інстанції щодо призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи постановлена відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якої діє адвокат Савчук Роман Романович залишити без задоволення.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 19 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 05 грудня 2024 року.

Судді В. М. Барков

В. М. Луганська

Є. Є. Мальцева