Постанова

від 28.11.2024 по справі 538/1040/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 538/1040/24 Номер провадження 22-ц/814/3050/24Головуючий у 1-й інстанції Цімбота Л.Г. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Карпушина Г.Л., Панченка О.О.,

розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ"

на ухвалу Лохвицького районного суду Полтавської області від 24 червня 2024 року

по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ" до Фермерського господарства "Еко-Край", ОСОБА_1 , третя особа державний реєстратор виконавчого комітету Лохвицької міської ради Полтавської області Білашенко Вікторія Вікторівна про визнання недійсними угод про дострокове розірвання договорів оренди землі,-

в с т а н о в и в:

У червні 2024 року представник ТОВ Агрофірма «ЧБГ» адвокат Кузь О.В. звернувся до Лохвицького районного суду Полтавської області з позовом до ФГ "Еко-Край", ОСОБА_1 про визнання недійсними угод про дострокове розірвання договорів оренди землі.

Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 24 червня 2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ" до Фермерського господарства "Еко-Край", ОСОБА_1 про визнання недійсними угод від 05.05.2017 про дострокове розірвання договорів оренди землі від 06.10.2015 та від 01.07.2011, визнання недійсними договорів від 30.06.2017, визнання права користування (правосуборенди), визнано неподаною та повернуто позивачу, оскільки позов не відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України.

Не погодившись із вказаною ухвалою, її в апеляційному порядку оскаржив представник ТОВ Агрофірма «ЧБГ» адвокат Кузь О.В., в якій посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати, а справу повернути до місцевого суду для продовження розгляду.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що в ухвалі про повернення позовної заяви судом не вказано, які саме недоліки позовної заяви не були усунуті позивачем. Відтак неповнота ухвали суду не дає можливості визначитися в правильності застосування норм матеріального і процесуального права та надає право позивачу оскаржити дану ухвалу.

Вказує, що в позовній заяві пред`явлено однорідні позовні вимоги немайнового характеру, що пов`язані між собою, викладено обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та докази на їх підтвердження, зазначено способи захисту прав та інтересів позивача, а тому суд фактично вдався до оцінки викладених позивачем обставин справи та доказів на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі, що виходить за межі компетенції суду на цій стадії судового процесу.

Вважає, що суд фактично вдався до оцінки викладених позивачем обставин справи та доказів, що не віднесено до компетенції суду на стадії вирішення питання відкриття провадження у справі.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V Цивільного процесуального кодексу України.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (частини четверта, шоста статті 19, стаття 274 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені, зокрема, в п. 6 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 03.06.2024 представник ТОВ Агрофірма «ЧБГ» адвокат Кузь О.В. звернувся до Лохвицького районного суду Полтавської області з позовом до ФГ "Еко-Край", ОСОБА_1 про визнання недійсними угод від 05.05.2017 про дострокове розірвання договорів оренди землі від 06.10.2015 та від 01.07.2011, визнання недійсними договорів від 30.06.2017, визнання права користування (право суборенди).

Ухвалою Лохвицького районного суду Полтавської області від 06.06.2024 позовна заява залишена без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали.

Недоліками вказаної позовної заяви зазначено: невідповідність позовної заяви вимогам п. 4, 5 ч. 3 ст.175 ЦПК України, належність певних позовних вимог до господарської юрисдикції та несплата судового збору в повному обсязі.

11.06.2024 позивач надіслав до районного суду заяву про усунення недоліків позовної заяви з долученням до неї квитанцій про сплату судового збору.

Визнаючи позовну заяву не поданою та повертаючи її позивачеві, районний суд посилався на те, що недоліки позовної заяви позивачем в повному обсязі не усунуто, оскільки як вбачається із поданої позивачем заяви, ним долучено лише квитанції про сплату судового збору, а вимоги п. 4, 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, про що було зазначено в ухвалі суду від 06.06.2024 не виконані взагалі.

Колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Звернення до суду за судовим захистом в порядку позовного провадження урегульовано главою 1 розділу ІІІ ЦПК України, що містить загальні вимоги до форми та змісту позовної заяви (статті 175, 177 ЦПК).

Так, відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статі 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Відповідно до частини першої статті 185 ЦПК України, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, суддя протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частина третя статті 185 ЦПК України).

Згідно матеріалів справи, на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху 11.06.2024 представник ТОВ «Агрофірма «ЧБГ» надіслав заяву про усунення недоліків позовної заяви, додатками до якої зазначено квитанцію про сплату судового збору та документи, що підтверджують повноваження представника позивача (а. с. 12-15).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем зазначено спосіб захисту прав шляхом визнання недійсними спірних договорів та визнання за ТОВ «Агрофірма «ЧБГ» права користування земельною ділянкою із наведенням обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та доказів на їх підтвердження.

Таким чином, у суду першої інстанції були відсутні підстави для повернення вказаної позовної заяви позивачеві з наведених в оскаржуваній ухвалі мотивів.

Згідно з частиною другою статті 197 ЦПК України у підготовчому засіданні суд заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них і розглядає відповідні заяви; вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача; може роз`яснити учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві; вирішує питання про проведення огляду письмових доказів; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання; вирішує заяви та клопотання учасників справи; з`ясовує розмір заявлених сторонами судових витрат; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Крім того, відповідно до пункту 1 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Невідповідність зазначених у позовній заяві обставин чи доказів на підтвердження позовних вимог, неточність формулювань позовних вимог, їх неузгодження із способами захисту порушеного права, недоведеність підстав позову за кожною вимогою не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, на стадії відкриття провадження у справі суд не вирішує питання щодо обґрунтованості позову, достатності та належності поданих доказів, які вирішуються на наступних стадіях процесу, а тому вимоги суду першої інстанції щодо конкретизації змісту та обґрунтування позовних вимог, є помилковими.

Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (пункт 110 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії»). Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції). Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).

За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції не дотримався норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання та постановлення необґрунтованої ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі та підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 379, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "ЧБГ" задовольнити.

Ухвалу Лохвицького районного суду Полтавської області від 24 червня 2024 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя О. Ю. Кузнєцова

Судді Г. Л. Карпушин

О.О. Панченко