Ухвала

від 20.11.2024 по справі 127/6-256/09

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №127/6-256/09

Провадження № 6/127/583/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Шаміної Ю.А.,

при секретарі судового засідання Міхеєвій Н.М,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Другий відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України. 01 вересня 2009 року Замостянським районним судом м. Вінниці було постановлено ухвалу у справі №6-256/09 згідно якої за поданням Замостянського ВДВС Вінницького міського управління юстиції обмежено особу - боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України. Підставою для застосування таких обмежень був факт перебування на примусовому виконанні в Замостянському відділі ДВС Вінницького міського управління юстиції (на даний час - Другий відділ ДВС у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-3955 Замостянського районного суду м. Вінниці від 22.12.2003 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до її повноліття в розмірі 1/6 всі видів мого заробітку. В зв`язку із утворення заборгованості зі сплати аліментів у вказаному виконавчому провадженні в сумі 8947,64 гривень станом на 25.08.2009 року, державний виконавець і звернувся до суду з вказаним вище поданням. Зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 дочці Дарії, на утримання якої стягувались аліменти, виповнилось 18 років, тобто вона досягла повноліття, наслідком чого є припинення нарахування та стягнення аліментів. 30 травня 2011 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження в зв`язку із фактичним повним виконанням рішення (п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, що діяла на той час). Заявник вказує, що на сьогоднішній день припинили свої існування обставини та підстави для подальшого обмеження мене у праві виїзду за межі України, оскільки ним були виконанні в повному обсязі свої зобов`язання за виконавчим листом №2-395 Замостянського районного суду м. Вінниці від 22.12.2003. Вказане й стало підставою для звернення до суду із даною заявою.

Представник заявника ОСОБА_1 -адвокат ВересюкМ.В. подав заяву (вх. №100821 від 20.11.2024) згідно якої заяву підтримав та просив її задовольнити, судовий розгляд просив за відсутності заявника та його представника.

15.11.2024 до суду надійшла заява (вх. №ЕП-21302) від Другого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про розгляд справи без участі їх представника, при вирішенні питання поклалися на розсуд суду.

Заінтересова особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату час та місце розгляду справи повідомлялась у порядку визначеному чинним законодавством.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню.

Судом установлено, що на виконанні у Замостянському відділі державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області перебувало виконавче провадження №5387581 з примусового виконання виконавчого листа №2-3955 виданого 22.12.2023 року Замостянським районним судом м. Вінниці про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку що місячно до досягнення дитиною повноліття.

Згідно даних Автоматизовної системи виконавчих проваджень в межах виконавчого провадження №5387581 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження 20.04.2005 року.

Ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці у справі №6-256/09 (2-3955) від 01.09.2003 за поданням Замостянського ВДВС Вінницького міського управління юстиції встановлено обмеження щодо особи боржника ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Згідно даних Автоматизовної системи виконавчих проваджень в межах виконавчого провадження №5387581 державним виконавцем 30.05.2011 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження керуючись вимогами п. 8 частини першої статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження» так, як дитина досягла віку визначеного у виконавчому документі з яким пов`язане припинення стягнення аліментів

Як вбачається із витягу ВП-спецрозділ виконавчого провадження №5387581 з виконання виконавчого листа №2-3955, виданого 22.12.2003 Замостянським районним судом м. Вінниці, 30.05.2011 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження згідно п. 8 ч.1 ст. 49 (фактичне повне виконання рішення».

Водночас, 23.06.2024 рішенням старшого інспектора прикордонної служби групи адміністративно-юрисдикційної діяльності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » капітаном ОСОБА_4 відмовлено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у виїзді з України у зв`язку із наявністю у базі даних ДПСУ відомостей про його тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон Замостянським районним судом м. Вінниці 01.09.2009 спр. 6-256.

Згідно повідомлення Адміністрації Державної прикордонної служби України №19/К-8966/9821 від 10.07.2021 у Державній прикордонній службі України виконується ухвала Замостянського районного суду м. Вінниці від 01.09.2009 у цивільній справі №6-256/09, якою суд за поданням Замостянського ВДВС Вінницького міського управління юстиції тимчасова обмежив у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 до виконання зобов`язань згідно виконавчого листа №2-3955 Замостянського районного суду м. Вінниці від 22.12.2003.

Відповідно до ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Згідно ч. 3 ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Отже, обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи є тимчасовим засобом, який встановлюється на певний строк, а саме до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Підстави для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон визначені Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».

Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну» громадянин України може бути обмежений у праві виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов`язання до виконання зобов`язань або розв`язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов`язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України; якщо щодо нього подано цивільний позов до суду - до закінчення провадження у справі.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України», при наявності зазначених у цій нормі підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, громадянину може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта чи вилучено або затримано паспорт. Зокрема пункт 5 зазначеної статті передбачає таку підставу для відмови громадянину у виїзді з України, як ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням.

Відповідно до статті 13 Загальної декларації прав людини кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.

Статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Крім цього, відповідно до ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

У справі «Гочев проти Болгарії» Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених ч.3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і, по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам`ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості; проте навіть якщо зазначене обмеження свободи пересування було виправданим на самому початку, воно може стати непропорційним і таким, що порушує права людини, якщо воно автоматично продовжуватиметься протягом тривалого періоду. Тому застосування такого обмеження має періодично переглядатися судом з метою з`ясування доцільності його подальшого застосування, при чому обсяг судового розгляду повинен дозволити суду взяти до уваги всі фактори, й у тому числі ті, що стосуються пропорційності такого обмеження.

Стаття 313 ЦК України гарантує право на свободу пересування, що означає можливість фізичної особи вільно пересуватися по території України (після 14 років), вільно виїхати за її межі та безперешкодно повернутись до України (після 16 років), а також вільно визначити місце свого перебування, обирати способи і засоби пересування.

Вирішуючи вказану заяву ОСОБА_1 суд бере до уваги, що виконавче провадження №5387581 з примусового виконання виконавчого листа №2-3955, виданого 22.12.2003 Замостянським районним судом м. Вінниці, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, закінчено у зв`язку з фактичним повним виконанням рішення (згідно п. 8 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 у редакції, що діяла на час винесення постанови про закінчення виконавчого провадження).

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов до переконання в тому, що подальше існування обтяження є безпідставним, недоцільним і таким, що порушує права людини.

Згідно ч. 5 ст. 441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасово обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

З огляду на викладене заява підлягає задоволенню, а тимчасове обмеження його у праві виїзду за межі України скасуванню.

Керуючись ст.33 Конституції України, ст. 259, 260, 261, 441 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Другий відділ державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України задовольнити.

Скасувати обмеження у праві виїзду за межі України громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , застосоване ухвалою Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 вересня 2009 року в справі №6-256/09.

Копію цієї ухвали направити для виконання до Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (вул. Володимирська, буд. 26, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37996391).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Апеляційна скарга може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна