Рішення

від 05.12.2024 по справі 307/4962/24

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 307/4962/24

Провадження № 2-а/307/42/24

ТЯЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05 грудня 2024 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого - судді Ніточко В.В.,

з участю секретаря судового засідання Заяць Т.П. та представника відповідача Фекете Й.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тячів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

В С Т А Н О В И В :

І. Виклад позиції сторін.

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

Позовні вимоги мотивує тим, що 01 листопада 2024 року головним спеціалістом мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 було складено протокол № 3798 про адміністративне правопорушення з приводу того, що на виконання розпорядження Тячівської РВА від 07 лютого 2024 року № 11 "Про стан військового обліку на території Тячівського району у 2023 році та завдання щодо його поліпшення на 2024 рік", відповідальною особою за ведення військового обліку в МПП "Капона-Комбіко" є ОСОБА_1 , який в 7-денний строк з моменту призначення його відповідальною особою за ведення військового обліку не проінформував ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим порушив п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2020 року "Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів". Як зазначено у протоколі, датою виявлення порушення є 01 листопада 2024 року, а датою вчинення 10 серпня 2024 року. Його дії кваліфіковано за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Постановою № 3798 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 06 листопада 2024 року, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 за результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення, його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 34 000 грн. 08 листопада 2024 року він отримав дану постанову.

Вважає, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню з наступних підстав.

В порушення вимог ст. 278 КУпАП, відповідач не переконався, що він повідомлений про дату і час розгляду справи, чим унеможливив реалізацію ним прав, які гарантовані ч. 1 ст. 268 КУпАП, а також розглянув справу за його відсутності без наявності визначених на Законом це підстав. Неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є самостійною підставою для визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

ІНФОРМАЦІЯ_4 в оскаржуваній постанові не конкретизував суті правопорушення та які саме, на його думку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію він вчинив. Як слідує з оскаржуваної постанови, його визнано винним у порушенні законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію у зв`язку з порушенням п. 13 Постанови Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 року "Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів".

Однак, у зазначеній постанові п. 13 відсутній та така складається всього з 3 пунктів.

Згідно ж п. 13 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, державні органи (крім СБУ, розвідувальних органів), органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації у семиденний строк з дати видання наказу про призначення або звільнення (увільнення) керівників та інших осіб зазначених органів, підприємств, установ та організацій, відповідальних за організацію та ведення військового обліку, повідомляють відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки (додаток 1).

Водночас, відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Відповідно до ч.3 ст. 14 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Згідно з п. 11 абз. 2 ч. 3. ст. 14 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді від центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства, у сфері нотаріату, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів Національної академії наук України та національних галузевих академій наук тощо.

Оскільки дані про нього, як директора МПП "Капона-Комбіко" (ідентифікаційний код юридичної особи 22068300), наявні у відкритому доступі у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, неповідомлення останнього ТЦК та СП про себе як про керівника підприємства виключає відповідальність, передбачену ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Поряд з цим звертає увагу, що в МПП "Капона-Комбіко" працює з моменту його заснування і до дати подання позову в середньому 7 осіб, які на дату винесення постанови про накладення адміністративного стягнення є особами пенсійного віку, в т.ч. особами жіночої статі, які не підлягають мобілізації. Відомості про працівників підприємства містяться у реєстрах як органів Державної податкової служби, а також Пенсійного фонду України.

Таким чином, постанова № 3798 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 06 листопада 2024 року, винесена 06 листопада 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 , не відповідає критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, а саме, є необґрунтованою, тобто прийнята без врахування всіх обставин, що мають значення для її прийняття, винесена без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, а також не узгоджується з засадами безсторонності, добросовісності та розсудливості.

Просить визнати протиправною та скасувати постанову № 3798 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 06 листопада 2024 року, винесену 06 листопада 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 , якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні вказаного правопорушення та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 34 000 грн.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому, посилаючись на нормативні акти, що зазначені у постанові № 3798 від 06 листопада 2024 року, проти позову заперечив.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи без його участі, заявлені вимоги підтримує.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 27 листопада 2024 року дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що згідно протоколу № 3798 про адміністративне правопорушення від 01 листопада 2024 року, складеного головним спеціалістом мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 , на виконання розпорядження Тячівської РВА від 07 лютого 2024 року № 11 "Про стан військового обліку на території Тячівського району у 2023 році та завдання щодо його поліпшення на 2024 рік", відповідальною особою за ведення військового обліку в ПП "Капона-Комбіко" є ОСОБА_1 , який в семиденний строк з моменту призначення його відповідальною особою за ведення військового обліку не проінформував ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим порушив п.13 постанови Кабінету міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року "Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів". День виявлення порушення 01 листопада 2024 року, згідно акту перевірки військового обліку громадян України та бронювання. дата вчинення правопорушення 10 серпня 2024 року. До протоколу додається паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 30 вересня 1997 року, та довідка про присвоєння ІПН НОМЕР_2 .

Із постанови № 3798 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 06 листопада 2024 року відомо, що ОСОБА_1 визнаний винним в тому, що на виконання розпорядження Тячівської РВА від 07 лютого 2024 року № 11 "Про стан військового обліку на території Тячівського району у 2023 році та завдання щодо його поліпшення на 2024 рік", відповідальною особою за ведення військового обліку в ПП "Капона-Комбіко" є ОСОБА_1 , який в семиденний строк з моменту призначення його відповідальною особою за ведення військового обліку не проінформував ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим порушив п.13 постанови Кабінету міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року "Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів". День виявлення порушення 01 листопада 2024 року, згідно акту перевірки військового обліку громадян України та бронювання. Дата вчинення правопорушення 10 серпня 2024 року, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34 000 гривень.

Згідно наказу № 11 від 10 серпня 2001 року, ОСОБА_1 призначений директором МПП "Капона-Комбіко".

Із наказу № 4 від 02 серпня 2024 року відомо, що ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків щодо ведення військового обліку в малому приватному підприємстві "Капона-Комбіко" з 02 серпня 2024 року.

V. Оцінка Суду.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Відповідно до ч.1ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частина 2 цієї статті встановлює, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливим періодом є період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оборону України" визначено, що оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту також готовності населення і території держави до оборони.

З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій (ч. 8 ст. 4 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію").

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року "Про введення воєнного стану в Україні" з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався, та діє на час розгляду даної справи.

Відповідно доп.8Порядку організаціїта веденнявійськового облікупризовників,військовозобов`язанихта резервістів,затвердженого постановоюКабінету МіністрівУкраїни від30грудня 2022року №1487(надаліПорядок),організація військовогообліку вдержавних органах,органах місцевогосамоврядування,на підприємствах,в установахта організаціяхпокладається навідповідних керівників. Обов`язкиз веденнявійськового облікув державнихорганах,органах місцевогосамоврядування,на підприємствах,в установахта організаціяхпокладаються напрацівників службиперсоналу,служби управлінняперсоналом (далі-служба персоналу). Уразі відсутностіштатної одиниціслужби персоналуобов`язки зведення військовогообліку покладаютьсяна особу,яка ведеоблік працівниківв державномуоргані,органі місцевогосамоврядування,на підприємстві,в установі,організації. Працівники з питань мобілізаційної роботи або мобілізаційних підрозділів (за наявності) безпосередньо організовують роботу з бронювання військовозобов`язаних та контролю за станом ведення військового обліку.

Згідно п.13 Порядку, державні органи (крім СБУ,розвідувальних органів), органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації у семиденний строк з дати видання наказу про призначення або звільнення (увільнення) керівників та інших осіб зазначених органів, підприємств, установ та організацій, відповідальних за організацію та ведення військового обліку, повідомляють відповідним районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки (додаток 1).

Частина 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період.

Відповідно до ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок і строк її оскарження.

Із протоколу № 3798 відомо, що до нього додано лише паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 30 вересня 1997 року, та довідку про присвоєння ІПН НОМЕР_2 .

Тобто, жодних інших документів (доказів), крім зазначених у протоколі, до нього не долучено.

Як відомо з оскаржуваної постанови № 3798, у ній не зазначено в повній мірі опис обставин, установлених під час розгляду справи, а саме коли та ким ОСОБА_1 був призначений керівником в МПП "Капона-Комбіко" та відповідальним за ведення військового обліку в даному підприємстві.

Незазначення у оскаржуваній постанові № 3798 дати та документу, на підставі якого ОСОБА_1 був призначений керівником та/або відповідальним за ведення військового обліку, позбавляє суд встановити дату вчинення адміністративного правопорушення та встановити , чи пропустив він семиденний строк для інформування ІНФОРМАЦІЯ_5 про його призначення.

Також, із змісту оскаржуваної постанови № 3798 не зрозуміло, на підставі чого начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 дійшов висновку, що датою вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, є 10 серпня 2024 року, оскільки ОСОБА_1 був призначений керівником МПП Капона-Комбіко" 01 серпня 2001 року, і згідно п. 8 Порядку, як керівник, автоматично став відповідальним за організацію військового обліку.

Сам факт того, що згідно наказу № 4 від 02 серпня 2024 року ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків щодо ведення військового обліку в малому приватному підприємстві "Капона-Комбіко" з 02 серпня 2024 року, не звільнило його від обов`язку, як керівника підприємства, з моменту призначення (01 серпня 2001 року), відповідати за організацію військового обліку, та у семиденний строк з дати видання наказу (01 серпня 2001 року) про призначення його керівником повідомити відповідний районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

Крім цього, у оскаржуваній постанові № 3798 не зазначено зміст розпорядження (його частини) Тячівської РВА від 07 лютого 2024 року № 11 "Про стан військового обліку на території Тячівського району у 2023 році та завдання щодо його поліпшення на 2024 рік", в частині визначення ОСОБА_1 відповідальною особою за ведення військового обліку.

Також, суд зазначає, що згідно наказів № 11 від 10 серпня 2001 року та № 4 від 02 серпня 2024 року ОСОБА_1 є директором та приступив до виконання обов`язків щодо ведення військового обліку в малому приватному підприємстві "Капона-Комбіко", а згідно оскаржуваної постанови № 3798, ОСОБА_1 є відповідальним за ведення військового обліку в ПП "Капона-Комбіко".

Згідно із ч. 3 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі "Кобець проти України" (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі "Авшар проти Туреччини" (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".

Також, у справі "Barbera, MesseguandJabardo v. Spain" від 06 грудня 1998 року (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

У рішенні у справі "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.) ЄСПЛ розглянув ситуацію, коли національний суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі сторони обвинувачення, що цілком відповідало нормам російського законодавства, ініціював дослідження доказів обвинувачення та за результатами дослідження доказів притягнув особу до відповідальності, уточнивши в судовому рішенні фабулу правопорушення, усунувши певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення. При цьому, за логікою ЄСПЛ, за умови відсутності сторони обвинувачення та при наявності певної неповноти чи суперечностей, суду не залишилося нічого іншого, як взяти на себе функції сторони обвинувачення, самостійно відшукуючи докази винуватості особи, що становить порушення ч.1 ст.6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Малофєєва проти Росії", серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Отже, суд не може самостійно редагувати опис обставин, установлених під час розгляду справи, а саме коли та ким ОСОБА_1 був призначений відповідальним за ведення військового обліку та визначати дату вчинення адміністративного правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Слід звернути увагу на те, що як вбачається з матеріалів справи та постанови про адміністративне правопорушення, відповідачем при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не надано доказів і суду під час розгляду даної справи, позивач вчинення правопорушення заперечує.

Оскаржувана постанова містить відомості про те, що було вчинене адміністративне правопорушення, однак не містить посилань на будь-які докази, які б підтвердили вчинення порушення позивачем. При цьому, окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

В ході ж розгляду даної адміністративної справи представником відповідача належним чином не спростовано доводи позивача щодо неправомірності притягнення його до відповідальності та відсутності доказів скоєння ним правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Відзив відповідача містить лише перелік норм чинного законодавства, проте у відзиві відсутні обґрунтування заперечень проти позову, не додано належні та допустимі докази на спростовування позиції позивача.

За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП є недоведеним, оскільки відповідачем не надано суду доказів на підтвердження вказаних у оскаржуваній постанові обставин, а тому постанова № 3798 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 06 листопада 2024 року, винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 34 000 грн. 00 коп. підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 19, 62 Конституції України, ст.ст.9, 210, 245, 247, 251, 252, 255, 256, 280, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст.2, 5-11, 13-15, 72-79, 90, 268-271, 286 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву задовольнити.

Постанову № 3798 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 06 листопада 2024 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 34 000 грн. 00 коп. скасувати.

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - ІНФОРМАЦІЯ_1 в користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок.

Копії рішення суду негайно вручити особам, які брали участь у справі.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі його оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 .

Суддя В.В. Ніточко