Рішення

від 25.11.2024 по справі 334/11454/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 25.11.2024

Справа № 334/11454/23

Провадження № 2/334/661/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

25 листопада 2024 року м. Запоріжжя

Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Бредіхіна Ю.Ю.,

за участю секретаря Жураківської В.А.,

позивача не з`явився;

відповідача не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Російської Федерації в особі генеральної прокуратури Російської Федерації про відшкодування шкоди,

встановив:

І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін.

ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Запоріжжя із позовом до Російської Федерації в особі Генеральної прокуратури Російської Федерації про стягнення з останньої вартості вибулого з їхнього фактичного володіння нерухомого майна та моральної шкоди.

В позовній заяві зазначає, що у його власності та його неповнолітнього сина є наступні об`єкти нерухомого майна, за вартістю визначеною станом на 23.02.2022р., які знаходяться на окупованій відповідачем території:

Житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості, загальна площа 73,8 кв.м., житлова площа 56,1 кв.м. та такі будівлі та споруди зазначені за планом літерами а службова прибудова, Б літня кухня, В гараж, Г сарай Е вбиральня, № - паркан розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно ЗВІТУ ПРО НЕЗАЛЕЖНУ ОЦІНКУ МАЙНА № VR231122-001/8 від 07 грудня 2023 р. - Житловий будинок загальною площею 73,8 кв.м., що розташований на земельній ділянці площею 0,2518 га (кадастровий номер 2322482400:01:018:0001), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . РИНКОВА ВАРТІСТЬ ОБ`ЄКТУ ОЦІНКИ, без ПДВ - 475 900,00 (чотириста сімдесят п`ять тисяч дев`ятсот) гривень 00 коп., що на дату оцінки, за курсом НБУ складає 16 417,31 дол. США.

В тому числі:

- Вартість земельної ділянки площею 0,2518 га, кадастровий номер 2322482400:01:018:0001 визначена в Звіті про експертну грошову оцінку вих. № VR231122-001/7, складає: 185 500,00 (сто вісімдесят п`ять тисяч п`ятсот) гривень 00 коп.

- Вартість земельних поліпшень (Житловий будинок загальною площею 73,8 кв.м.), складає: 290 400,00 (двісті дев`яносто тисяч чотириста) гривень 00 коп.;

Земельна ділянка, кадастровий номер 2322482400;01:018:0001, площа 0,2518 га, АДРЕСА_2 .

Згідно ЗВІТУ ПРО ЕКСПЕРТНУ ГРОШОВУ ОЦІНКУ № VR231122-001/7 від 07 грудня 2023 р. ОБ`ЄКТ ОЦІНКИ ЗЕМЕЛЬНА ДІЛЯНКА: площею 0,2518 га, кадастровий номер 2322482400:01:018:0001, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . РИНКОВА ВАРТІСТЬ ОБ`ЄКТУ ОЦІНКИ, без ПДВ - 185 500,00 (сто вісімдесят п`ять тисяч п`ятсот) гривень 00 коп., що на дату оцінки, за курсом НБУ складає 6 399,27 дол. США;

Земельна ділянка кадастровий номер 2322482400;01:009:0013, площею 0,2500кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Цільове призначення (використання) земельної ділянки «будівництво та обслуговування житлового будинку і господарчих будівель.

Згідно ЗВІТУ ПРО ЕКСПЕРТНУ ГРОШОВУ ОЦІНКУ № VR231122-001/3 від 07 грудня 2023 р. ОБ`ЄКТ ОЦІНКИ ЗЕМЕЛЬНА ДІЛЯНКА: площею 0,2500 га, кадастровий номер 2322482400:01:009:0013, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 . РИНКОВА ВАРТІСТЬ ОБ`ЄКТУ ОЦІНКИ, без ПДВ - 175 400,00 (сто сімдесят п`ять тисяч чотириста) гривень 00 коп., що на дату оцінки, за курсом НБУ складає 6 050,84 дол. США;

Земельна ділянка кадастровий номер 2322482400;01:009:0012, площею 0,2500кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Цільове призначення (використання) земельної ділянки «для ведення особистого селянського господарства».

Згідно ЗВІТУ ПРО ЕКСПЕРТНУ ГРОШОВУ ОЦІНКУ № VR231122-001/4 від 07 грудня 2023 р. ОБ`ЄКТ ОЦІНКИ ЗЕМЕЛЬНА ДІЛЯНКА: площею 0,2500 га, кадастровий номер 2322482400:01:009:0012, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 . РИНКОВА ВАРТІСТЬ ОБ`ЄКТУ ОЦІНКИ, без ПДВ - 158 600,00 (сто п`ятдесят вісім тисяч шістсот) гривень 00 коп., що на дату оцінки, за курсом НБУ складає 5 471,29 дол. США;

Земельна ділянка кадастровий номер 2322482400;03:004:0010, площа 2.7097 га, розташована за адресою: Запорізька область Кам`янсько-Дніпровський район село Водяне. Згідно ЗВІТУ ПРО ЕКСПЕРТНУ ГРОШОВУ ОЦІНКУ № VR231122-001/5 від 07 грудня 2023 р. ОБ`ЄКТ ОЦІНКИ ЗЕМЕЛЬНА ДІЛЯНКА: площею 2,7097 га, кадастровий номер 2322482400:03:004:0010, що розташована за адресою: Запорізька обл., Василівський р. (мин. Кам`янсько-Дніпровський р.), с/рада. Водянська. РИНКОВА ВАРТІСТЬ ОБ`ЄКТУ ОЦІНКИ, без ПДВ - 189 100,00 (сто вісімдесят дев`ять тисяч сто) гривень 00 коп., що на дату оцінки, за курсом НБУ складає 6 523,46 дол. США;

Земельна ділянка кадастровий номер 2322482400;04:001:0158, площа 1 га, розташована за адресою: Запорізька область Кам`янсько-Дніпровський район с/рада Водяне. Згідно ЗВІТУ ПРО ЕКСПЕРТНУ ГРОШОВУ ОЦІНКУ № VR231122-001/6 від 07 грудня 2023 р. ОБ`ЄКТ ОЦІНКИ ЗЕМЕЛЬНА ДІЛЯНКА: площею 1,0000 га, кадастровий номер 2322482400:04:001:0158, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (за межами с. Водяне). РИНКОВА ВАРТІСТЬ ОБ`ЄКТУ ОЦІНКИ, без ПДВ - 385 300,00 (триста вісімдесят п`ять тисяч триста) гривень 00 коп., що на дату оцінки, за курсом НБУ складає 13 291,84 дол. США.

Квартира розташована за адресою: АДРЕСА_4 .

Згідно ЗВІТУ ПРО НЕЗАЛЕЖНУ ОЦІНКУ ОБ`ЄКТА № VR231122-001/1 від 07 грудня 2023 р. 1-но кімнатної квартири загальною площею 35,7 кв.м., що розташована на 5- му поверсі 9-ти поверхового будинку та знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Ринкова вартість Об`єкта оцінки (без ПДВ) 547 400,00 (п`ятсот сорок сім тисяч чотириста) гривень 00 коп., що на дату оцінки, за курсом НБУ складає 18 883,87 дол. США.

Також позивачу (1/3) та його неповнолітньому сину ОСОБА_2 (2/3) належить квартира трикімнатна, об`єкт житлової нерухомості, загальна площа 74,4 кв.м. житлова площа 48 кв.м. розташована за адресою: АДРЕСА_5 . Згідно ЗВІТУ ПРО НЕЗАЛЕЖНУ ОЦІНКУ ОБ`ЄКТА № VR231122-001/2 від 07 грудня 2023 р. 3-х кімнатної квартири загальною площею 74,4 кв.м., що розташована на 2-му поверсі 9-ти поверхового будинку та знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 . Ринкова вартість Об`єкта оцінки (без ПДВ)- 1 037 400,00 (один мільйон тридцять сім тисяч чотириста) гривень 00 коп., що на дату оцінки, за курсом НБУ складає 35 787,59 дол. США.

Позивач вказує, що внаслідок доведеного факту військової агресії РФ проти України він та його син фактично втратили це майно. Також позивач, посилаючись на законодавчі акти РФ, вважає, що відсутність у позивача доступу до свого житла на непідконтрольній території України є експропріацією de facto, що означає порушення права позивача на безперешкодне користування своєю власністю всупереч статті 1 Протоколу № 1 до Європейської конвенції з прав людини.

А також, що на відміну від розглянутого рішення по справі Лоізіду і згідно зі справою Чирагова, позивач претендує на компенсацію за житлову нерухомість, має на непідконтрольній території України власність, яка підпадає під чітке законодавче визначення саме як об`єкт житлової нерухомості. Отже, у випадку з недоступним житлом позивача на непідконтрольній території України, має місце також порушення статті 8 Конвенції.

Також позивач, посилаючись на висновки Великої Палати Верховного Суду, які містяться в постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц та від 01.03.2017 року у справі № 6-284цс17, вважає за необхідне визначити еквівалент завданої шкоди у доларах США.

Згідно розрахунку, сума до якої входять матеріальні збитки через втрату контролю над нерухомими майном (неможливості реалізації права власності) складає 3 788 878 грн. 30 коп. (три мільйони сімсот вісімдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят вісім гривень 30 коп.), що еквівалентно 102426,20 дол. США ( сто дві тисячі чотириста двадцять шість доларів 20 центів).

Ці обставини відобразились на матеріальному і моральному стані позивачів. Внаслідок саме збройної агресії РФ було порушено низку їхніх прав, передбачених Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 р., IV Женевською конвенцією 1949 р. про захист цивільного населення під час збройного конфлікту.

Внаслідок збройної агресії Російської Федерації також порушено цивільне право позивача, а саме: позбавлено власності на майно, позбавлено можливості користуватися належним майном та вилучати корисні властивості належного майна для задоволення власних потреб, що знаходиться в житлових приміщеннях, а також втрата можливості розпоряджатись ним, що в цілому завдає мені моральної шкоди, яку позивач оцінює у 1500000грн.

Крім цього, всі зазначені обставини, внаслідок дій росії, призвели до значного погіршення морального та фізичного стану ОСОБА_2 . Завдана моральна шкода полягає у погіршенні його морально-психологічного благополуччя, внаслідок негативного впливу на нього наслідків військової агресії РФ та має такі негативні прояви: відчуття страху, відчай, наявність численних різноманітних неприємних відчуттів, які спричиняють неспокій; позбавлення спілкування з родичами та друзями, порушено мирне і спокійне дитинство, порушено його налагоджений звичайний спосіб життя, неможливість мешкати у власному житлі. Вчинивши збройну агресію проти України та окупувавши частину її території, РФ порушила його право, як дитини жити в мирі в умовах заохочення і захисту всіх прав людини і повної реалізації розвитку, а також право на соціальний і міжнародний порядок, при якому можуть бути повністю здійснені права і свободи, викладені у Загальній декларації прав людини.

Позивачем до суду подано клопотання про розгляд справи за його відсутності, погоджується на прийняття заочного рішення.

Відповідач відзиву на позов не надав. Від Міністерства закордонних справ Російської Федерації на адресу суду направлений лист у якому зазначено, що документи направлені судом та позивачем на його адресу залишені без розгляду, оскільки направлені в порушення, порядку визначеному договорами між РФ та Україною.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою суду від 22.12.2023 року відкрито провадження у справі в загальному порядку.

Ухвалою суду від 20.05.2024 року закрито підготовче засідання у справі, призначено розгляд справи по суті.

Позивач надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач, будучи повідомленим про дату, час та місце проведення судових засідань, відзиву на позов не надав, явку свого представника не забезпечив.

Частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

У постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 Верховний Суд виснував, що як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12) передбачають, що Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої Договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.

Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.

Отже, після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено рф, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії рф, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

Враховуючи наявність підстав, визначених частиною першою статті 280 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

ІІІ. Фактичні обставини встановлені судом.

Через повномасштабну військову агресію РФ Указом Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час

У власності ОСОБА_1 перебуває:

житловий будинок, об`єкт житлової нерухомості, загальна площа 73,8 кв.м., житлова площа 56,1 кв.м. та такі будівлі та споруди зазначені за планом літерами а службова прибудова, Б літня кухня, В гараж, Г сарай Е вбиральня, № - паркан розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Оціночною вартістю 475900 грн. (станом на 07.12.2023 року);

земельна ділянка, кадастровий номер 2322482400;01:018:0001, площа 0,2518 га, АДРЕСА_2 . Оціночною вартістю 185500 грн. (станом на 07.12.2023 року);

земельна ділянка кадастровий номер 2322482400;04:001:0158, площа 1 га, розташована за адресою: Запорізька область Кам`янсько-Дніпровський район с/рада Водяне. Оціночною вартістю 385300 грн. (станом на 07.12.2023 року);

земельна ділянка кадастровий номер 2322482400;03:004:0010, площа 2.7097 га, розташована за адресою: Запорізька область Кам`янсько-Дніпровський район село Водяне. Оціночною вартістю 189100 грн. (станом на 07.12.2023 року);

земельна ділянка кадастровий номер 2322482400;01:009:0012, площею 0,2500кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Оціночною вартістю 158600 грн. (станом на 07.12.2023 року);

земельна ділянка кадастровий номер 2322482400;01:009:0013, площею 0,2500кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_3 . Оціночною вартістю 175400 грн. (станом на 07.12.2023 року);

квартира розташована за адресою: АДРЕСА_4 . Оціночною вартістю 547400 грн. (станом на 07.12.2023 року).

Також у спільній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебуває квартир,. розташована за адресою: АДРЕСА_5 . Оціночною вартістю 1037400 грн. (станом на 07.12.2023 року).

Територія міста Енергодара та Кам`янсько-Дніпровського району Запорізької області, де знаходиться нерухоме майно позивача та його сина окуповане РФ з 04.03.2022 року.

Через окупацію міста Енергодара Запорізької області військами РФ ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були вимушені покинути окуповані території.

ІV. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Щодо стягнення збитків внаслідок неможливості користуватись майном.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: в тому числі доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні підстави відповідальності визначено нормою частини першої статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Позивач зазначає, що збитків йому завдала Російська Федерація- країна агресор.

Факт військової агресії Російської Федерації є загальновідомим та не підлягає доказуванню.

У постанові від 18 травня 2022 року у справі № 760/17232/20-ц Верховний Суд дійшов висновку, що держава-окупант, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі - громадянину України.

У постанові від 22.06.2022 у справі № 311/498/20 Верховний Суд також зазначив, що у разі застосування «деліктного винятку» будь-який спір, що виник на її території у громадянина України, навіть з іноземною країною, зокрема й РФ, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом. Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18 травня 2022 року у справі № 428/11673/19 (провадження № 61-8291св21) та у справі № 760/17232/20-ц (провадження № 61-15925св21) зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету РФ у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету РФ позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; судовий імунітет РФ не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету РФ є несумісним із міжнародно-правовими зобов`язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет РФ не підлягає застосуванню з огляду на порушення РФ державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням РФ своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

Отже, РФ, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі - громадянину України.

Таким чином, РФ є суб`єктом, внаслідок збройної агресії якого проти України та окупації частини території України порушено низку прав та свобод громадян України, зокрема, особистих прав позивача, та, відповідно, саме РФ є суб`єктом, на якого покладено обов`язок з відшкодування завданих цими діями збитків.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року N 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, який діє на теперішній час.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 від 12 травня 2015 року N 389-VIII Закону України "Про правовий режим воєнного стану").

Преамбулою Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Приписами ч. 6 ст. 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" визначено, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію.

Складовими для відшкодування шкоди є: а) наявність шкоди; б) протиправна поведінку заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана; г) вина.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Причинно-наслідковий зв`язок між збройною агресією відповідача та понесеними збитками позивача, полягає у проведенні відповідачем незаконних бойових дій на території Запорізької областей, що призвело до втрати позивачем та його сином доступу до їхнього майна та можливості мирного володіння ним.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У справі "Лоізіду проти Туреччини" ЄСПЛ прийнято рішення про необхідність компенсації Турецькою Республікою моральної і матеріальної шкоди заявниці, яка була змушена залишити місце свою проживання внаслідок окупації Туреччиною північної частини території Кіпру. У пункті 63 мотивувальної частини рішення від 18.12.96 р. ЄСПЛ зазначив, що оскільки заявниці починаючи з 1974 р. було відмовлено у праві доступу до майна, вона фактично повністю втратила над ним контроль, рівно як і можливість користуватись ним. Ця відмова, що триває, повинна розглядатися як втручання у права, передбачені ст. 1 Протоколу № 1. Таке втручання з урахуванням виключних обставин цієї справи, не може розглядатися як позбавлення власності або контролю за її використанням у рамках першого і другою пунктів ст. 1 Протоколу 1. Водночас воно, поза будь-яким сумнівом, підпадає під дію норми, що міститься у першому реченні цієї статті, зокрема, становить порушення права на безперешкодне користування своїм майном. У цьому зв`язку Суд вважає, що фактична неможливість здійснення цього права є таким же порушенням Конвенції, як і перешкоди юридичного характеру.

Ураховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що хоч майно позивача і його сина не експропрійоване державою-агресором, проте фактичної можливості розпоряджатись ним та володіти у позивача немає, через дії РФ.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимог в частині стягнення матеріальних збитків.

Щодо визначення еквіваленту у доларах США, то суд зазначає, що наведена позивачем практика Верховного Суду не є релевантною для цієї справи, адже стосувались випадків, коли учасники цивільних відносин самостійно визначали іноземну валюту долар США у якості грошового еквіваленту зобов`язань, відтак відповідні правові висновки Верховного Суду не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня.

Послання позивача на існування такого економічного явища як інфляція, як на підставу визначення еквіваленту суми збитків в іноземній валюті, суд вважає безпідставним. Більш того, позивачем не наведено жодного аргументу в обґрунтування того чому саме у доларах США має бути виражений еквівалент збитків, а не в іншій іноземній валюті.

Стосовно стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.

Внаслідок порушення цивільних прав особи згідно з ч. 1 ст. 23 ЦК України вона має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Вище зазначалось, що саме на Російську Федерацію покладено відшкодування завданої шкоди, в тому числі, і моральної.

Позивач вважає себе жертвою порушення Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та ІV Женевської конвенції про захист цивільного населення під час збройного конфлікту 1949 року.

Обґрунтовуючи підстави для стягнення суми моральної шкоди, зазначає, що результатом збройної агресії відповідача стала позбавлення власності на майно, позбавлення можливості користуватися належним майном та вилучати корисні властивості належного майна для задоволення власних потреб, що знаходиться в житлових приміщеннях, а також втрата можливості розпоряджатись ним.

Беззаперечно, що кожна людина, яка проживала в Україні, у тому числі громадяни України, які були вимушені шукати безпечні умови для свого життя та життя своєї родини внаслідок збройної агресії РФ, прийняли рішення виїхати з тимчасово окупованих територій України, зазнали безумовних моральних страждань.

Кожна людина, яка не покинула територію України, не відчуває себе в безпеці після введення в Україні воєнного стану, позбавлена звичного ритму життя, в тому числі це стосується професійних питань. А відтак, позовні вимоги про стягнення суми моральної шкоди є законними та обґрунтованими.

Чинним ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (Постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 752/17832/14-ц від 15 грудня 2020 року).

В обґрунтування позову позивач посилається лише на моральні страждання внаслідок втрати доступу до свого майна та можливості розпоряджатись ним, не конкретизуючи при цьому що саме сталось із його майном (чи зайнято воно представниками держави-агресора, чи використовується третіми особами позо його волею тощо).

Враховуючи тривалість та характер моральних переживань, що пов`язані з із військовою агресією РФ проти України, вимушеністю позивача покинути власну домівку та неможливістю мирно володіти своїм майном, враховуючи відчуття позивачем душевних страждань, що не дають йому можливості проживати повноцінним життям та життям, яким він проживав до збройної агресії РФ проти України, те, що позивач зазнає душевного болю та страждань, втрати душевного спокою, постійно відчуває невпевненість і незахищеність, та враховуючи, що позивач та його син залишились власниками майна, з урахуванням вимог справедливості, співмірності та розумності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову цій частині та наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача та його сина моральної шкоди в розмірі 500000 грн. щодо кожного.

Керуючись ст. 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 до Російської Федерації в особі генеральної прокуратури Російської Федерації про відшкодування шкоди задовольнити частково.

Стягнути із Російської Федерації в особі генеральної прокуратури Російської Федерації (код 1037700000017, адреса: РФ, м. Москва, вул. Велика Дмитрівка, буд. 15А, будівля 1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ) суму матеріальної шкоди у розмірі 2906325 (два мільйони дев`ятсот шість тисяч триста двадцять п`ять) гривень 31 копійку.

Стягнути із Російської Федерації в особі генеральної прокуратури Російської Федерації (код 1037700000017, адреса: РФ, м. Москва, вул. Велика Дмитрівка, буд. 15А, будівля 1) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ) суму матеріальної шкоди у розмірі 882552 (вісімсот вісімдесят дві тисячі п`ятсот п`ятдесят дві) гривні 99 копійок.

Стягнути із Російської Федерації в особі генеральної прокуратури Російської Федерації (код 1037700000017, адреса: РФ, м. Москва, вул. Велика Дмитрівка, буд. 15А, будівля 1) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ) суму моральної шкоди у розмірі 500000 (п`ятсот тисяч) гривень.

Стягнути із Російської Федерації в особі генеральної прокуратури Російської Федерації (код 1037700000017, адреса: РФ, м. Москва, вул. Велика Дмитрівка, буд. 15А, будівля 1) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_5 ) суму моральної шкоди у розмірі 500000 (п`ятсот тисяч) гривень.

В задоволені решти вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 05.12.2024 року.

Суддя Ю.Ю. Бредіхін