Рішення

від 29.11.2024 по справі 465/8844/24

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/8844/24

2-о/465/404/24

РІШЕННЯ

Іменем України

29.11.2024 року м. Львів

Франківський районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Марків Ю.С.,

за участю секретаря судового засідання Мучинської Ю.О.,

заявниці ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Львові цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи - Франківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), про встановлення факту, що має юридичне значення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи - Франківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Заяву мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в тимчасово окупованому м.Енергодар Запорізької області помер її батько - ОСОБА_2 . Помер її батько внаслідок набряку легень при хворобі серця, постінфарктного кардіосклерозу та хронічної ішемічної хвороби серця. 28.09.2024 окупаційним територіальним відділом РАЦС міста Енергодара Управління РАГС Запорізької області було зроблено актовий запис про смерть №170249900000300451000 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 . Вказує, що маючи в наявності копії вищевказаних довідок про причину смерті та свідоцтва про смерть, вона звернулась до Франківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для проведення реєстрації смерті її батька та отримання свідоцтва про смерть, однак їй було письмово відмовлено в проведенні реєстрації смерті у зв`язку з відсутністю оригіналу лікарського свідоцтва про смерть. Відтак, необхідним є встановлення факту смерті ОСОБА_2 , оскільки іншого способу, ніж у судовий зареєструвати та отримати свідоцтво про смерть її батька - немає.

Враховуючи вищевикладене, просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження - м.Челябінськ, російська федерація, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у м.Енергодар, Запорізької області, Україна, у віці 69 років.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні заяву підтримала з підстав, наведених у поданій заяві, просила таку задоволити. Вказала, що її батько ОСОБА_2 помер на окупованій території. Пояснила, що оригінали всіх документів знаходяться на окупованій території, а копії вона отримала шляхом скерування фотознімків на телефон її матір`ю, яка на даний момент перебуває у м.Енергодарі, яке є тимчасово окупованою територією та фізичної можливості надати такі оригінали для огляду є неможливим.

Представник заінтересованої особи Франківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) в судове засідання не з`явився, хоча й був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення такого.

Дослідивши матеріали поданої заяви у справі, вислухавши думку заявниці, суд вважає заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.

Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 у м.Запоріжжі, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого 04.11.1989 року; батьками зазначено ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

20.04.2013 між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції зареєстровано шлюб. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - ОСОБА_1 .

Батько заявниці - ОСОБА_2 , із заявою про встановлення факту смерті якого заявниця звернулася до суду, народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у м.Челябинськ, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого 29.09.1999.

Як вбачається з копії паспорта громадянина України ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 , виданого 29.09.1999 Енергодарським МВ УМВС України в Запорізькій області, зареєстрованим місцем проживання такого було - АДРЕСА_1 .

Як вбачається із свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 та довідки про смерть № С-00755 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Енергодар Запорізької області.

До заяви також долучено фотознімок із місця поховання ОСОБА_2 , на якому зафіксовано упорядковану могилу з хрестом, на якому закріплено табличку із написом: " ОСОБА_2 ", ІНФОРМАЦІЯ_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1".

До суду було скеровано заяву від матері заявниці (дружини ОСОБА_2 ) ОСОБА_4 , яка проживає у м.Енергодар, Запорізької області, та яка повідомила, що її чоловік ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Окрім цього, в якості свідка було допитано ОСОБА_7 , яка показала суду, що вона являється рідною сестрою заявниці ОСОБА_1 . Зазначила, що ОСОБА_2 є їх батьком, та такий проживав у м.Енергодарі, яке є тимчасово окупованою територією, разом з їх матір`ю ОСОБА_4 Помер їх батько у м.Енергодарі ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до відповіді Франківського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №592/33.25-23 від 09.10.2024 ОСОБА_1 відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території України у зв`язку з відсутністю оригіналу лікарського свідоцтва про смерть.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Відповідно до ч. 1 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до п.8 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до роз`яснень, даних в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин.

Стаття 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» містить поняття тимчасово окупованої території України, до якої відноситься у тому числі й сухопутна територія тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях.

Згідно Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який продовжено і на даний час.

Загальновідомим фактом, який не підлягає доведенню, є те, що станом на день розгляду справи, територія Запорізької області є частково окупована, зокрема й м.Енергодар.

За положеннями ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Проте, оцінюючи надані заявницею документи про смерть, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів .

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» ( Loizidou v. Turkey , 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах Кіпр проти Туреччини ( Cyprus v. Turkey , 10.05.2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії ( Mozer v. the Republic of Moldova and Russia , 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать ( Cyprus v. Turkey , 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу ( Cyprus v. Turkey , 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі Мозер проти Республіки Молдови та Росії наголосив, що першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою] ( Mozer v. the Republic of Moldova and Russia , 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд вважає можливим застосувати названі загальні принципи (Намібійські винятки), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо. Крім того, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення.

Судом встановлено, що встановлення факту смерті ОСОБА_2 необхідно заявниці для отримання свідоцтва про смерть та подальшої реалізації її прав, пов`язаних зі смертю її батька.

У відповідності з ч. ч. 3, 4 ст. 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За таких певних обставин та в сенсі наведених норм, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви та вважає можливим встановити факт смерті ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території.

Згідно з п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються заявники - у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв`язку із збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.

Відповідно до ч.4 ст.317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 263-265, 293, 315, 317, 319 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи - Франківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), про встановлення факту, що має юридичне значення задоволити.

Встановити факт того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, місце народження - м.Челябінськ, російська федерація, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у м.Енергодар, Запорізької області, Україна, у віці 69 років.

Франківському відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) зареєструвати смерть вказаної особи на підставі даного рішення.

Рішення підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 .

Заінтересована особа: Франківський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ 33286125, адреса: м.Львів, вул.Генерала Чупринки, буд.29.

Повний текст рішення виготовлено 04.12.2024.

Суддя Марків Ю.С.