Рішення

від 05.12.2024 по справі 488/1780/24

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/1780/24

Провадження № 2/488/1283/24 р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

05.12.2024 року м. Миколаїв

Суддя Корабельного районного суду м. Миколаєва Чернявська Я.А., розглянувши цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 , в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третьої особи: Служби у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, про позбавлення батьківських прав матері дитини,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Гриненко Тетяни Вікторівни, звернувся в Корабельний районний суду міста Миколаєва з цивільним позовом до відповідача, в якому просив суд позбавити ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) батьківських прав відносно малолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнути з відповідача на його користь аліменти на утримання неповнолітнього сина в розмірі 1/4 частини.

В обґрунтування заявленого позову позивачем зазначено, що він з відповідачем по справі перебував у зареєстрованому шлюбі з 21.12.2012 року.

Від даного шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін по справі народився син - ОСОБА_2 .

03.08.2015 року рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва шлюб між сторонами по справі було розірвано, дитина за взаємою домовленістю залишилася проживати разом із матір`ю.

Проте, відповідач по справі почала вести антисоціальний спосіб життя, зловживати спиртними напоями та наркотичними речовинами, залишати дитину в незнайомих місцях, подовгу лишати на своїх батьків не повідомляючи про своє місцезнаходження, взагалі не займаючись дитиною ні фізично, ні духовно.

В 2021 році з огляду на антисоціальну поведінку відповідача, позивачем з погодженням з батьками відповідача, було прийнято рішення забрати сина ОСОБА_2 проживати до себе і повністю ним опікуватися, оскільки мати дитини відповідач по справі з 2021 року покинула своє місце реєстрації в невідомому напрямку.

08.11.2022 року рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва відповідача позбавили батьківських прав відносно меншої дитини, сина ОСОБА_5 , що підтверджує антисоціальне життя відповідача та повну байдужість до долі дітей.

Так, відповідач нехтує своїми батьківськими обов`язками, з сином ОСОБА_2 не спілкується, не цікавиться його життям, розвитком та вихованням, ніяким чином не піклується про нього, не цікавиться його успіхами, станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, його навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування.

На підставі вищезазначеного позивач звернувся до суду з даним позовом про позбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітнього сина.

Ухвалою суду від 24.05.2024 року провадження по зазначеній справі було відкрито та справа призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження. Одночасно запропоновано відповідачу у 15 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати на адресу Корабельного районного суду міста Миколаєва відзив на позов. Копію ухвали надіслано сторонам.

В судове засідання 08.11.2024 року сторони не з`явились, були повідомлені про час та місце розгляду справи у порядку встановленому ст.ст. 128, 130 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Позивач особисто надав до суду заяву з проханням розглядати справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив про задоволення позову, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач не скористалася своїм правом на подання відзиву на позов до суду, про причини неявки суд не повідомила.

Крім того, ухвалу суду від 24.05.2024 року про відкриття провадження у даній справі було відразу розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на електронному сайті Корабельного районного суду м. Миколаєва, тобто ухвала суду є доступною для ознайомлення відповідачу.

Представник третьої особи Служби у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради надала до суду висновок Органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради про доцільність позбавлення відповідача ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) батьківських прав відносно неповнолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Частина четверта статті 223 ЦПК України, роз`яснює про наслідки неявки в судове засідання учасника справи: у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачає, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Відповідно до статті 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 , є матір`ю малолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

Відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , однак тривалий час з 2021 року за адресою реєстрації не проживає, про місце знаходження відповідача родині невідомо.

Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 , перебували у зареєстрованому шлюбі з 21.12.2012 року.

Від даного шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін по справі народився син - ОСОБА_2 .

23.06.2015 року заочним рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_2 , у розмірі 1/4 частини. Примусового виконання рішення суду не здійснювалося, оскільки між сторонами було досягнуто домовленість про сплату аліментів в добровільному порядку. Відтак, позивач ОСОБА_1 сплачував відповідачу ОСОБА_3 аліменти на дитину до тих пір поки дитина не переїхала на постійне проживання до нього з липня 2021 року.

03.08.2015 року рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва шлюб між сторонами по справі було розірвано, дитина за взаємою домовленістю між батьками залишилася проживати разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_3 , неодноразово притягувалась до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП за неналежне виконання батьківських обов`язків. Мав місце факт залишення матір`ю свого сина без нагляду дорослих у дачному будинку в селі Лупареве Миколаївського району Миколаївської області, номер будинку не пам`ятала, оскільки знаходилась у стані алкогольного сп`яніння.

На теперішній час відповідач ОСОБА_3 за місцем реєстрації не проживає з липня 2021 року, місцезнаходження її не відомо, засобів зв`язку не має і контакт ні з ким не підтримує, веде антисоціальний спосіб життя, зловживає спиртними напоями та наркотичними речовинами.

Після розірвання шлюбу з позивачем по справі, відповідач ОСОБА_3 народила другу дитину, сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відносно якого вона позбавлена батьківських прав заочним рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 08.11.2022 року, що підтверджує антисоціальне життя відповідача та повну байдужість до долі дітей.

Позивач ОСОБА_1 враховуючи ситуацію, яка склалася в родині матері дитини, та створення нею неналежних умов для проживання та виховання дитини, у 2021 році, з погодженням з батьками відповідача, забрав сина до себе, де, наразі, дитина проживає за адресою: АДРЕСА_2 , та знаходиться на повному утриманні батька.

Службою у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради 08.02.2024 року обстежені умови проживання дитини та встановлено, що батьком створені належні умови для проживання, виховання, утримання та всебічного розвитку сина.

Згідно інформації, наданої Миколаївською гімназією № 47, де ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається з першого класу, батько займається навчанням дитини, його фізичним та духовним розвитком, забезпечує його всім необхідним. Мати дитини жодного разу не відвідувала навчальний заклад, не цікавилась навчанням дитини, не телефонувала та повністю втратила зв`язок з сином.

Відповідно до соціально-психологічного висновку Миколаївського міського центру соціальних служб встановлено, що ОСОБА_2 , як свою сім`ю сприймає: батька, бабусю ОСОБА_7 , дідуся ОСОБА_8 . Стосунки з матір`ю є невизначеними, оскільки дитина досить тривалий час не спілкується з нею, не бачиться. Мати не цікавиться його життям, не піклується про нього. З боку матері дитина не відчуває любові, захисту, підтримки. Має прив`язаність до батька.

Питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_3 відносно малолітньої дитини розглядалось на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 12.09.2024 року, мати дитини була запрошена належним чином (за останньою відомою адресою реєстрації), однак не з`явилася. Комісією, було рекомендовано Службі підготувати проект висновку органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно дитини, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підставі Висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради наданого до суду, вбачається доцільність позбавлення відповідача ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) батьківських прав відносно малолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення матері від виховання дитини, свідомого нехтування нею своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків.

Таким чином, відповідач порушує свої зобов`язання закріплені в статті 51 Конституції України, а саме щодо того, що батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття. Аналогічне твердження закріплене і в ст. 180 Сімейного Кодексу України.

Згідно з частиною третьою статті 155, пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності, а ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладання на них відповідальності, встановленої законом. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 11 цього ж Закону закріплено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

В статті 12 цього Закону вказано, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до статті 15 цього ж Закону дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею.

При розгляді даної цивільної справи достовірно було встановленою, що відповідач свідомо не виконує своїх обов`язків по вихованню малолітньої дитини.

Згідно ст. 150 Сімейного Кодексу України, батьки зобов`язані утримувати, виховувати, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Статтею 164 Сімейного кодексу України встановлено підстави позбавлення батьківських прав, а саме п. 2 ч.1 - ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно із ст. 18 Конвенції «Про права дитини» від 20.11.1989 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Необхідно зазначити, що ухилення від виконання юридичного обов`язку виконання батьківських обов`язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій.

Верховний Суд України у своїй Постанові «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 року зазначає, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Верховний Суд України, узагальнюючи практику розгляду судами справ, пов`язаних із позбавленням батьківських прав, поновленням батьківських прав, усиновленням, установленням опіки та піклування над дітьми від 11.12.2008 року, звернув увагу на те, що позбавлення батьківських прав є, з одного боку, засобом захисту прав дитини, а з другого - заходом впливу на батьків, які неналежним чином виконують свої батьківські обов`язки стосовно дитини.

У ч 1. ст. З Конвенції «Про права дитини» зазначається, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

З вимог ч. 2 ст. 166 Сімейного кодексу України та ч. 3 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", вбачається, що особа позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку по утриманню дитини. При задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Виходячи з вищевикладеного, діючи в першу чергу в найвищих інтересах дитини, суд вважає доцільним задовольнити вимогу щодо бозбавлення відповідача батьківських прав відносно малолітнього сина.

Вказані обставини об`єктивно підтверджуються перевіреними судом матеріалами справи.

Суд роз`яснює відповідачу, що відповідно до ст. 168 Сімейного кодексу України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача аліментів на користь позивача на утримання малолітнього сина ОСОБА_2 , суд прийшов до наступного.

Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.

За змістомст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. (ч.3ст.181 СК України).

Відповідно до п. 17 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналогічна вимога кореспондується з положеннями ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267 - 271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не повязує їх зі способом присудження (ч.3ст.181 СК України) та на підстави припинення сплати аліментів. Стаття 192 СК України вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а ст. 273 СК України додатково вказує на підстави припинення виплати аліментів.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями ст.273 СК України має на меті скасування їх присудження.

З аналізу вказаних статей вбачається, що припинення стягнення аліментів можливим є у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад, мати дитини не витрачає отримувані нею аліменти на дитину. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів - матері дитини. При цьому обов`язок батька - платника аліментів утримувати дитину не припиняється.

Судом достовірно встановлено, що позивач утримує малолітнього сина, повністю задовольняючи його вимоги щодо життя, здоров"я та дозвілля.

Враховуючи встановлені судом обставини, враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом звільнення його від сплати аліментів.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб`єктивні права від протиправних дій, невизнання або їх оспорювання.

Отже, саме з моменту зверенння з відповідним позовом до суду, суб`єктивні права позивача підлягають захисту в судовому порядку.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення аліментів з відповідача підлягає задоволенню, а стягнення аліментів за рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 08.11.2022 року підлягає припиненню з часу звернення позивачем до суду, тобто з 03.05.2024 року.

На підставі п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до Постанови КЦС ВС від 30.09.2022 року за № 761/38266/14, якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть, у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулося у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явилися всі учасники такої справи.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 259, 263, 264, 265, 268, 280-289, 351-355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третьої особи: Служби у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради, про позбавлення батьківських прав матері дитини - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) батьківських прав відносно малолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) суму сплаченого судового збору за позовну вимогу про позбавлення батьківських прав у розмірі 1211,20 грн.

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на утримання малолітньої дитини, сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини, відповідно до заочного рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 23.06.2015 року справа № 488/1967/15-ц провадження № 2/488/1244/15, з часу звернення з позовом до суду, тобто з 03.05.2024 року.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання малолітньої дитини, сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03.05.2024 року і до повноліття дитини.

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір за позовну вимогу про стягнення аліментів в розмірі 1211,20 грн.

Копію заочного рішення направити відповідачу.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повне найменування сторін у справі:

Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 )

Відповідач - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 )

Третя особа - Служба у справах дітей адміністрації Корабельного району Миколаївської міської ради ( ЄДРПОУ: 23086665, адреса: м. Миколаїв, пр. Богоявленський, 314)

Суддя Яна Анатоліївна Чернявська