Рішення

від 05.12.2024 по справі 482/316/24

НОВООДЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

05.12.2024

Справа № 482/316/24

Номер провадження 2/482/435/2024

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року м. Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді СергієнкаС.А.,за участюсекретаря ШведовоїЯ.О.,розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку загальногопозовного провадженняцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, -

В С Т А НО В И В:

07.02.2024 року представник позивача звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно.

На обґрунтування позовних вимог вказував, що 29.03.2002 року позивач, ОСОБА_1 , ОСОБА_5 (далі-покупці) і ОСОБА_2 , ОСОБА_4 (далі-продавці) домовились про всі істотні умови укладення договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами, будівлями, який розташований за адресою АДРЕСА_1 , що належав продавцям на підставі рішення Новоодеського районного суду від 14.10.1994 року, та земельною ділянкою призначеної для обслуговування житлового будинку загальною площею 0,21 га(копія державного акту додається).

Державний акт про право власності на землю був виданий на ім`я ОСОБА_6 , правонаступниками прав якої були ОСОБА_2 , ОСОБА_4 .

Цього ж дня 29.03.2002 року покупці та продавці домовились про ціну житлового будинку за яку його буде продано. На виконання домовленості покупці, передали продавцям всю суму грошей у розмірі 1300 гривень, яка відповідала ціні житлового будинку, разом із земельною ділянкою для обслуговування вказаного житлового будинку.

На підтвердження досягнення домовленості між сторонами та передачі грошей, сторони склали договір в простій письмовій формі в якій вказали, що ОСОБА_2 , ОСОБА_4 дійсно продали, а ОСОБА_1 , ОСОБА_5 купили житловий будинок разом із земельною ділянкою, вказали його характеристики, а також ціну, та підтвердили, що продавці отримали всю суму грошей повністю.

Також на виконання умов досягнутої між сторонами домовленості, покупці отримали ключі від будинку, документи на будинок.

ОСОБА_2 , ОСОБА_4 отримали всі кошти за продане майно та передавши його покупцям, усунулись від обов`язків по нотаріальному оформленню договору купівлі-продажу.

ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , досягли згоди щодо всіх істотних умов договору купівлі- продажу житлового будинку і покупці з своєї сторони повністю виконала цей договір, оплативши вартість, житлового будинку, що продається, а продавці ухилились від його нотаріального посвідчення і це підтверджується письмовими доказами, цей договір за позовом однієї з сторін може бути визнано дійсним за рішенням суду.

Разом з тим 07.12. 2006 року ОСОБА_5 помер.

Після смерті ОСОБА_5 залишилось спадкове майно, а саме 1/2 частка земельної ділянки загальною площею 0,21 га, що призначена для обслуговування житлового будинку, розташована адресою АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_6 , на підставі державного акту про право власності на землю МК №4067 та 1/2 частка житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_5 склав заповіт, що був посвідчений 17.08.2005 року секретарем Новопетрівської сільської ради яким заповів все своє майно ОСОБА_1 .

Спадщину після смерті ОСОБА_5 прийняла лише позивач.

Звернувшись до приватного нотаріуса з наміром оформити свої спадкові права на належну частку спадкового майна, позивач дізнався, що не може отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки договір складено у простій письмовій формі, а державний акт не переоформлений на покупців за вказаним договором.

Зараз позивач не може оформити право власності на спадкове майно, адже дійсність вказаного договору не визнається і нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину.

Так як позивачу належить 1/2 частка вказаного майна як безпосереднього покупця за договором, а інша 1/2 частка у порядку спадкування, то позивач вважає за необхідне визнати право власності за позивачем в цілому.

Ухвалою суду від 23.02.2024 р., на підставі п. 6 ч. 1 ст.186 ЦПК України, було постановлено відмовити у відкриті провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно, так як було встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також, вказаною ухвалою суду було постановлено прийняти до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно та відкрити провадження у справі, розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження.

У ході підготовки справи до розгляду було встановлено, що спадкоємцем ОСОБА_4 є ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 28червня 2024 року залучено до участі у справі № 482/316/24 у якості співвідповідача по справі ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_2 ).

Відповідачі у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяв та клопотань від них до суду не надходило, відзив не подано.

У зв`язку з неявкою відповідачів та не наданням відзиву, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутності сторін та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Враховуючи, що всі особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи і оцінивши отримані докази, суд приходить до наступного.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що 29.03.2002 року на універсальній товарній біржі «Ріко-Альянс» між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , як продавцями та позивачем ОСОБА_1 і ОСОБА_5 , як покупцями, було укладено договір купівлі продажу за №2-98 за яким позивач та ОСОБА_5 купили цілий житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який розміщено на присадній земельній ділянці загальною площею 0,21 га, що призначена для обслуговування житлового будинку, та розташована адресою АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_6 , на підставі державного акту про право власності на землю МК №4067.

Предмет договору купівлі-продажу належав продавцям на підставі рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 14.10.1996 року зареєстрованого Вознесенським МБТІ в реєстровій книзі №5 за реєстраційний №696 від 27.01.1997 року, у наступних частках 5/6 частин ОСОБА_2 та 1/6 ОСОБА_4 .

Покупці зареєстрували вищевказаний договір 27.05.2002 року у Вознесенському БТІ за реєстровим №696, що підтверджується відповідним реєстраційним написом.

Після укладення договору покупці володіли та користувалися вказаним об`єктом нерухомості, утримували його, проводили ремонт.

Разом з тим 07.12. 2006 року ОСОБА_5 помер. За життя ОСОБА_5 склав заповіт, що був посвідчений 17.08.2005 року секретарем Новопетрівської сільської ради яким заповів все своє майно ОСОБА_1 .

Спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 позивач прийняла.

Частиною 3 статті 5 ЦК України передбачено, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно до ч. 1 ст. 227 ЦК УРСР який діяв на момент укладення договору, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).

Згідно до ч.2 ст. 47 ЦК України ( в редакції 1963року) та ч.2 ст.220 ЦК України в чинній редакції, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

У відповідності до правової позиції яка міститься у п. 61 постанови ВС від 26.09.2018 року у справі за № 910/21911/14, у разі застосування судом вищевказаних норм та визнання договору дійсним наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Відповідно до ст.224 ЦК України ( в редакції 1963року) та ст.655 ЦК України в чинній редакції обов`язки покупців виконано в повному обсязі, що підтверджується договором купівлі-продажу №2-98 зареєстрованим універсальною товарною біржею «Ріко-Альянс» 29.03.2002року.

Фактичне і повне виконання правочину відбулося ще 29.03.2002року і з того часу покупці фактично вступили у свої права як власники вказаного житлового будинку і здійснювали ці права до цього часу.

Сторонами втрачено можливість нотаріального посвідчення спірного договору купівлі-продажу через смерть двох осіб які були його сторонами.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особо, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до ст. 15 ЦК України кожна особа мас право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання, або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав щодо визнання дійсним договору купівлі-продажу укладеного 29.03.2002року на універсальній товарній біржі «Ріко-Альянс» за № 2-98.

За правилами ст.ст.1216,1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. ст. 1223,1245 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261- 1265 Цього Кодексу, на загальних підставах.

Ст. 1218 ЦК України передбачає, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Таким чином, у зв`язку із вищевикладеним та тим, що позивач прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 , який за життя не зареєстрував своє право власності на вищевказаний житловий будинок, за нею підлягає визнанню право власності на це майно, як за покупцем за договором купівлі-продажу на частину та у порядку спадкування за заповітом на частину спірного житлового будинку.

Вирішуючи питання щодо позовної вимоги про визнання за позивачем права власності на земельну ділянку, загальною площею 0,21 га, що призначена для обслуговування житлового будинку, та розташована адресою АДРЕСА_1 , суд виходить із наступного.

Судом встановлено, що земельна ділянка для обслуговування житлового будинку площею 0,21 га, розташована адресою АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_6 , на підставі державного акту про право власності на землю МК №4067.

Разом з тим відповідно до ст. 377 ЦК України до особи, яка набула права власності на житловий будинок, переходить право власності на земельну ділянку, на якій будинок розташований, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника.

Згідно ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Вищевказані положення ст.120 ЗК України ст. 377 ЦК України спрямовані на впровадження принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та об`єктів нерухомості, які на ній розташовані.

Суд вирішуєостанню позовнувимогу іззастосуванням принципу «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що:

1) суд знає право;

2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін;

3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Велика Палата Верховного Суду у постанові № 904/5726/19 від 15 червня2021 року, роз`яснила, що активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон.

Більше того, з огляду на положення процесуального закону така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

Зважаючи на вищевикладене суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачем права власності на земельну ділянку для обслуговування житлового будинку площею 0,21 га, розташована адресою АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_6 , на підставі державного акту про право власності на землю МК №4067 виданого 10.10.1994 року Новопетрівською сільською радою Новоодеського району Миколаївської області.

Керуючись ст. ст. 12, 76, 141, 259, 264, 265, 273, 285 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на нерухоме майно задовольнити частково.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу №2-98 від 29.03.2002 року укладений на універсальній товарній біржі «Ріко-Альянс» між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , як продавцями та ОСОБА_1 і ОСОБА_5 , як покупцями, за яким ОСОБА_1 та ОСОБА_5 купили цілий житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,21 га, що призначена для обслуговування житлового будинку, та розташована адресою АДРЕСА_1 ,яка належала ОСОБА_6 ,на підставідержавного актупро правовласності наземлю МК№4067виданого 10.10.1994 року Новопетрівською сільською радою Новоодеського району Миколаївської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Головуючий суддя: С.А.Сергієнко