Постанова

від 03.12.2024 по справі 728/1664/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

03 грудня 2024 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 728/1664/24

Головуючий у першій інстанції Глушко О. І.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1538/24

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого-судді Висоцької Н.В.,

суддів: Онищенко О.І., Шитченко Н.В.,

із секретарем Піцан В.М.,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Бахмацька міська рада Чернігівської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 11 вересня 2024 року (місце ухвалення м. Бахмач, дата складання повного тексту судового рішення 19.09.2024) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2024 року (згідно конверту) ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. В обґрунтування позову посилався на те, що він є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , і його земельна ділянка межує із земельною ділянкою відповідача, на якій останній вирощує дерево породи горіх волоський, яке розташоване на відстані 3.0 м від спільної межі та 5 м від житлового будинку позивача.

Як вказує позивач, гілки та коріння вказаного дерева проникають на його земельну ділянку, у зв`язку з чим він неодноразово звертався до відповідача з проханням дотримуватися правил добросусідства, просив обрізати гілки горіха, проте відповідач не реагує належним чином. Також зазначає, що з метою врегулювання спору в позасудовому порядку, він неодноразово звертався до Бахмацької міської ради для вжиття заходів в межах її компетенції, проте відповідач не вчинив рекомендованих дій щодо кронування дерева із залишенням висоти його стовбура 4 м.

За доводами позову, горіх спричиняє ряд незручностей, а саме: вказане дерево віком 30-35 років, має висоту біля 20 м, декілька гілок горіха перетинає межу між садибами і звисає над подвір`ям та житловим будинком позивача, має розвинену та розгалужену корневу систему, яка знаходиться у тому числі частково під житловим будинком позивача, що може спричинити пошкодження фундаменту; крона горіха закриває дах житлового будинку позивача, затіняє грядки городини, внаслідок чого поганий урожай, в осінню пору року необхідно прибирати від горіха зламані гілки дерева та опале листя; горіх волоський має певні біологічні властивості: його листя виділяють фітонциди, які нешкідливі для людини в малих дозах, але довготривале перебування поряд з деревом може спровокувати безсоння та головний біль.

Позивач посилається на те, що горіх росте з порушенням п. 6.1.41 ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій», відповідно до якого відстань від межі суміжної земельної ділянки до стовбурів дерев, які висаджуються, має бути від 4 до 6 м в залежності від величини крони (але не менше 1/2 діаметра крони дерева).

У позові ОСОБА_1 просив зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом ліквідації дерева породи горіх волоський, яке розташоване на земельній ділянці останнього за адресою: АДРЕСА_1 , на відстані 3.0 м від спільної межі та 5.0 м від житлового будинку позивача за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Бахмацького районного суду від 11.09.2024 позов ОСОБА_1 задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою ОСОБА_1 шляхом ліквідації дерева породи «горіх волоський», яке розташоване на земельній ділянці ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , на відстані 3.3 м від спільної межі та 6.0 м від житлового будинку ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду обґрунтовано тим, що встановленим є факт існування порушення зі сторони ОСОБА_2 правил добросусідства, які створюють позивачу перешкоди у користуванні майном, оскільки призводять до засмічування його території та неможливості використання земельної ділянки за її цільовим призначенням, у зв`язку з чим власник будинку ОСОБА_1 вправі вимагати усунення таких порушень.

Також за висновком суду, в інший спосіб, окрім як звернення до суду, неможливо усунути вказані порушення, оскільки заходи, визначені актами комісії Бахмацької міської ради за наслідками комісійного обстеження земельних ділянок сторін, відповідач не виконує.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_2 адвокат Ординат З.А. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Бахмацького районного суду від 11.09.2024 і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

За доводами апеляційної скарги, судом першої інстанції не дотримано норм матеріального права та неповно з`ясовано обставини справи.

Вказує, що суд першої інстанції не переконався, що дерево - горіх волоський, висаджено апелянтом до набрання чинності ДБН Б.2.2-12:2019, тобто в той час, коли мінімально дозволена відстань від дерева до сусіднього будинку була 5 м, і апелянт спиляв гілки дерева - горіху волоського, що звисали на земельну ділянку позивача, що підтверджується фотознімками, а також те, що позивач не довів порушення його прав, тобто не надав належних та допустимих доказів порушення його прав, а тому вважає, що суд порушив принцип змагальності сторін, який є основоположним в цивільному судочинстві

В обґрунтування доводів скарги, заявник посилається, що згідно з актом комісії Бахмацької міської ради від 16.08.2024 комісією на момент перевірки не зафіксовано проникнення гілок дерева на земельну ділянку ОСОБА_1 і негативний вплив дерева на рослини, що ростуть на земельній ділянці ОСОБА_1 , комісії встановити не вдалося.

Також посилається, що на час висадки відповідачем дерева - горіх волоський, діяв нормативно правовий акт ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень», згідно з таблицею 4.1 якого відстань від осі стовбура дерева до зовнішніх стін будівель і споруд повинна становити 5 метрів, що не було враховано судом першої інстанції при ухваленні рішення, а також не враховано характеристик дерева, його крони та величини у дорослому віці.

Наголошує, що дерево було висаджено до набрання чинності зазначеними вище ДБН Б.2.2-12:2019, а до цього, був чинним ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень», у таблиці 4.1 якого вказано, що відстань від осі стовбура дерева до зовнішніх стін будівель і споруд повинна становити 5 метрів, у зв`язку з чим дерево, що розташоване на земельній ділянці відповідача, було висаджено правомірно.

Також зазначає, що з фотографій, наданих позивачем, неможливо встановити дату та час їх виконання, ракурс з якого вони виконані, і вони виконані не експертом чи представниками міської ради, які є неупередженими, а тому не можуть бути належними і допустимими доказами у справі.

У поданому відзиві ОСОБА_1 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Бахмацького районного суду від 11.09.2024. В обґрунтування посилається, що дерево - горіх волоський, висаджено апелянтом до набрання чинності ДБН Б.2.2.-12:2019, тобто в той час, коли мінімально дозволена відстань від дерева до сусіднього будинку була 5 м, оскільки при розробці вказаних ДБН не було враховано характеристик дерева, його крони та величини в дорослому віці, зокрема 30-35 років, яке на даний час сягає значної висоти, не відповідає нормам п.6.1.41 ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій» та порушує права власника суміжної земельної ділянки. Вказує, що за результатами одного зі звернень позивача, згідно з розпорядженням міського голови від 08.02.2017 №14, було здійснено комісійне обстеження земельної ділянки позивача та відповідача, за результатами якого було складено акт комісійного обстеження від 26.12.2017, згідно якого при посадці дерева воно не суперечило ДБН 360-92; нині дерево має крону більшу нормативної і порушує ДБН. Також зазначає, що відповідач вчинив певні дії щодо усунення перешкод йому у користуванні земельною ділянкою тільки після звернення до суду, а порушення прав позивача є триваючим, що підтверджується актом комісійного обстеження, де комісія провела обстеження садиби та надала роз`яснення відповідачу, що гілку горіху, яка звисає над подвір`ям позивача необхідно спиляти. Крім того, посилається, що дерево - горіх волоський є швидкорослим та швидко відновлюється, а тому спиляні станом на 21.08.2024 гілки зазначеного дерева невдовзі відростуть і позивачу знову доведеться звертатися до суду для захисту своїх прав, що створюватиме тільки навантаження на судову систему. За доводами відзиву, заперечуючи проти прийняття фотографій як доказів - представник відповідача не заперечує того факту, що на них зображено саме дерево породи «горіх волоський», яке розташоване на земельній ділянці відповідача, а тільки зазначає, що з них неможливо встановити дату та час їх виконання, ракурс з якого вони виконані та що вони не виконані експертом чи представником міської ради. Тому вважає, що судом першої інстанції було створено рівні можливості учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав, зокрема принципу змагальності сторін.

На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи.

Відзив на апеляційну скаргу до суду іншими учасниками справи подано не було.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1 га, з кадастровим номером 7420310100:00:004:1567, за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення якої для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна земельна ділянка), яка розташована на території Бахмацької міської ради, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 8, 10).

Вказана земельна ділянка межує із земельною ділянкою ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , на якій останній вирощує дерево породи «горіх волоський» (а.с. 15-19, 35, 36).

Вбачається, що в результаті неодноразових заяв позивача до Бахмацької міської ради з приводу недотримання ОСОБА_2 правил добросусідства, комісією складено відповідні акти.

Згідно з актом від 26.12.2017 комісійного обстеження земельної ділянки ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 , складеного комісією у складі першого заступника міського голови ОСОБА_3 , начальника відділу архітектури, містобудування та ЖКГ виконкому міської ради Путрі О.А., заступника начальника відділу архітектури, містобудування та ЖКГ виконкому міської ради Герасименка І.Г., спеціаліста відділу архітектури містобудування та ЖКГ виконкому міської ради Піщура В.М., паркан між садибами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутній; зі слів ОСОБА_1 за 30 років життя в даному домоволодіння він двічі будував паркан за свої кошти на спільній межі, але через затінення паркану плодовими деревами з боку садиби ОСОБА_2 паркан швидко псувався та приходив у непридатність; у садибі ОСОБА_4 на відстані 3.0 м від вказаної межі та 5.0 м від житлового будинку росте горіх віком близько 30 років, при посадці дерева воно не суперечило ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень»; нині дерево має крону більше нормативної і порушує ДБН; головна крона дерева горіха має нахил на подвір`я ОСОБА_2 , а одна гілка перетинає уявну межу між садибами і зависає над подвір`ям ОСОБА_1 ; громадянину ОСОБА_2 роз`яснено, що гілку горіха, яка звисає над подвір`ям ОСОБА_1 , необхідно спиляти; у разі відмови ОСОБА_2 обпиляти гілку горіха у відповідності до вимог ДБН, ОСОБА_1 має право звернутися до суду для вирішення спірного питання (а.с. 14).

Згідно повідомлення Бахмацької міської ради від 12.08.2022, адресованим ОСОБА_1 , громадянину ОСОБА_2 , землекористувачу ділянки по АДРЕСА_2 , категорично рекомендовано кронувати дерево (горіх волоський), що знаходиться на відстані близько 5 метрів від житлового будинку ОСОБА_1 з метою максимально убезпечити можливе падіння гілок під час сильного пориву вітру чи бурелому; кронування дерева необхідно провести за власний рахунок у безпечний спосіб і залишити висоту стовбура від кореневої шийки до верхівки крони не більше 4 м (а.с. 12-13).

Відповідно до акта комісійного обстеження земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 від 16.08.2024, проведеного комісією за участю відповідних спеціалістів Бахмацької міської ради, за допомогою мірної стрічки здійснено вимірювання відстані від паркану, що встановлений на межі земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до середини стовбура дерева «горіх волоський», який росте на земельній ділянці ОСОБА_2 ; вказана відстань становить 3.3 метри; орієнтовна висота дерева в межах 19-22 метри; відстань від середини стовбура дерева до житлового будинку ОСОБА_1 становить 6.0 м; комісія проводила обстеження у сонячний день близько 10.00 год; на момент обстеження тінь від дерева «горіх волоський» падала на четверту частину будинку ОСОБА_1 ; комісією на момент перевірки не зафіксовано проникнення гілок дерев на земельну ділянку ОСОБА_1 (видно сліди обрізання дерева); негативний вплив дерева на рослини, що ростуть на земельній ділянці ОСОБА_1 встановити не вдалося (а.с. 52).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що встановленим є факт існування порушення зі сторони ОСОБА_2 правил добросусідства, які створюють позивачу перешкоди у користуванні майном, оскільки призводять до засмічування його території та неможливості використання земельної ділянки за її цільовим призначенням, у зв`язку з чим власник будинку ОСОБА_1 вправі вимагати усунення таких порушень.

Також за висновком суду, в інший спосіб, окрім як звернення до суду, неможливо усунути вказані порушення, оскільки заходи, визначені актами комісії Бахмацької міської ради за наслідками комісійного обстеження земельних ділянок сторін, відповідач не виконує.

Проте, погодитись з такими висновками районного суду не може апеляційний суд через невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, враховуючи наступне.

Згідно ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема: припинення дії, яка порушує право, і відновлення становища, яке існувало до порушення.

Відповідно до п. «г», «е» ч. 1 ст. 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані: не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Відповідно до ч. 2 ст. 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

У відповідності зі ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки.

Відповідно до ст. 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Згідно до ст. 104 ЗК власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше.

На підставі ст. 106 ЗК власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Згідно ст.105 ЗК України у разі проникнення коренів і гілок дерев з однієї земельної ділянки на іншу власники та землекористувачі земельних ділянок мають право відрізати корені дерев і кущів, які проникають із сусідньої земельної ділянки, якщо це є перепоною у використанні земельної ділянки за цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За матеріалами справи, земельна ділянка площею 0,1 га, з кадастровим номером 7420310100:00:004:1567, яка належить позивачу ОСОБА_1 межує із земельною ділянкою ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , на якій останній вирощує дерево породи «горіх волоський».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив суд зобов`язати відповідача усунути перешкоди у користуванні належної йому земельною ділянкою шляхом ліквідації дерева породи «горіх волоський», яке розташоване на його земельній ділянці на відстані 3,0 м від спільної межі та 5,0 м від житлового будинку позивача.

Згідно з п. 6.1.41 ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій», відстань від межі суміжної земельної ділянки до стовбурів дерев, які висаджуються, має бути від 4 м до 6 м в залежності від величини крони (але не менше 1/2 діаметра крони дерева), а до кущів - 1 м.

Перевіряючи аргументи скарги, апеляційним судом встановлено, що згідно акту комісійного обстеження земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 , від 16.08.2024, здійснено вимірювання відстані від паркану, що встановлений на межі земельних ділянок ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до середини стовбура дерева «горіх волоський», який росте на земельній ділянці ОСОБА_2 ; вказана відстань становить 3.3 метри; орієнтовна висота дерева в межах 19-22 метри; відстань від середини стовбура дерева до житлового будинку ОСОБА_1 становить 6.0 м; комісія проводила обстеження у сонячний день близько 10.00 год; на момент обстеження тінь від дерева «горіх волоський» падала на четверту частину будинку ОСОБА_1 ; комісією на момент перевірки не зафіксовано проникнення гілок дерев на земельну ділянку ОСОБА_1 (видно сліди обрізання дерева); негативний вплив дерева на рослини, що ростуть на земельній ділянці ОСОБА_1 встановити не вдалося.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Згідно із положеннями частини першої, п`ятої, шостої ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень.

Сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме, такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, а сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18)».

Позивачем не надано ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду належних і допустимих доказів того, що дерево, яке знаходиться на земельній ділянці відповідача ОСОБА_2 , а також його листя, плоди та гілки, завдають шкоди його майну.

Відсутність негативного впливу дерева, яке знаходиться на земельній ділянці відповідача, а також відсутність факту проникнення гілок дерев на земельну ділянку позивача ОСОБА_1 підтверджується також актом комісійного обстеження земельної ділянки від 16.08.2024, а також зазначеним актом встановлено наявність слідів обрізання гілок дерева, що відображено зокрема і на фотокартках, доданих до матеріалів справи.

Посилаючись на положення п. 6.1.41 ДБН Б.2.2.-12:2019 «Планування та забудова територій», суд першої інстанції не врахував, що дерево «горіх волоський» висаджено відповідачем до набрання чинності ДБН Б.2.2-12:2019, тобто на час висадки відповідачем дерева - горіх волоський, діяв нормативно правовий акт ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень», згідно з таблицею 4.1 якого відстань від осі стовбура дерева до зовнішніх стін будівель і споруд повинна становити 5 метрів.

Крім того, оцінивши докази надані позивачем по справі суд першої інстанції прийшов до висновку, що розміщення дерева, крона якого виходить за межу території домоволодіння відповідача ОСОБА_2 і його листя, плоди та гілки можуть завдавати шкоди майну позивача, тобто висновок суду зроблено з порушенням ч. 6 ст. 81 ЦПК України, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях,

Також, апеляційний суд враховує, що у відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 підтвердив факт спиляння відповідачем гілок дерева (а.с. 111-113), а посилання на те, що порушення його прав є триваючим враховуючи наявність акту комісійного обстеження від 26.12.2017 апеляційним судом до уваги не приймаються, оскільки станом на час ухвалення оскаржуваного рішення актом комісійного обстеження від 16.08.2024 жодні порушення прав позивача встановлені не були.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено до подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок (ч. 5 ст. 106 ЦПК України).

Враховуючи достатність часу до звернення до суду з цим позовом, а також період слухання справи судом першої інстанції (2 місяці), позивач мав можливість звернутися до експертної установи для отримання експертного висновку на власне замовлення та подання його до суду для визначення можливості завдання шкоди майну позивача від дерева яке знаходиться на земельній ділянці відповідача.

Ні в суді першої інстанції, ні в апеляційному суді ОСОБА_1 не скористався своїм правом, передбаченим ст. 43 ЦПК України, заявити клопотання про призначення експертизи для встановлення чи відсутності заподіяння йому шкоди, експертний висновок не надав. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням або невчиненням процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Отже, колегія суддів апеляційного суду приходить висновку, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами те, що дерево, розташоване на території домоволодіння відповідача вздовж спільної межі домоволодінь сторін, створюють перешкоди у користуванні позивачем належною йому земельною ділянкою.

Виходячи з вищенаведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, а тому доводи апеляційної скарги є обґрунтованими і підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Згідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню у повному обсязі, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути у відшкодування судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції 1816,80 грн, які були сплачені при подання апеляційної скарги згідно квитанції № U3R4-SS77-5R5E від 09.10.2024(а.с. 93 зворот).

Керуючись ст. 141, 367, 368, 374, 376 ч. 1 п. 3, 4, 381-384, 389,390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 11 вересня 2024 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір за апеляційний розгляд справи у розмірі 1816,80 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 04.12.2024.

Головуючий Судді: