Ухвала

від 02.12.2024 по справі 736/460/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 736/460/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-кп/4823/910/24 Категорія - ч. 1 ст. 209 КК України Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2024 року колегія суддів судової палати з розглядукримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

з участю: прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченої ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові кримінальне провадження №12024270290000056 від 22.02.2024 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Корюківського районного суду Чернігівської області від 11 вересня 2024 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки міста Чернігів, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , маючої середню базову освіту, не працюючої, не заміжньої, раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч.1 ст. 209 КК України

Цим вироком ОСОБА_7 визнано винуватою за ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України та призначено покарання:

за ч. 2 ст. 190 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік;

за ч.1 ст. 209 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади із організаційно-розпорядчими функціями на строк 1 (один) рік та з конфіскацією майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади із організаційно-розпорядчими функціями на строк 1 (один) рік та з конфіскацією майна.

На підставі ст. 75 КК України визначено звільнити ОСОБА_7 від відбування основного та додаткового покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_7 обов?язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до ст. 77 КК України додаткове покарання у виді конфіскації майна не застосовується.

Вироком місцевого суду встановлено наступне: ОСОБА_7 , знаючи, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених Земельним кодексом України, проводиться один раз по кожному виду використання та про те що, нею зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га з кадастровим номер 7424483000:08:001:0521, яка розміщена на території Задеріївської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області, діючи незаконно шляхом обману, потворно безкоштовно набула 26.06.2021 у власність понад встановлену ст. 121 Земельного кодексу України норму, ще одну земельну ділянку площею 2,00 га кадастровий номер 7422486000:04:002:1226 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Охрамієвицької сільської ради Корюківського району Чернігівської області за наступних обставин.

ОСОБА_7 , 02.12.2020 отримала наказ Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області № 25-17234/14-20-СГ, яким їй надано земельну ділянку у власність з кадастровим 7424483000:08:001:0521. Станом на 19.12.2020 ОСОБА_7 зареєструвала за собою право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7424483000:08:001:0521 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Проте, оформлюючи згідно Земельного кодексу України у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 7424483000:08:001:0521 у ОСОБА_7 не пізніше 24.11.2020 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння державним майном шляхом обману, а саме: на повторне в порушення норм ст. ст. 116, 118, 121 Земельного кодексу України отримання безкоштовно у власність земельної ділянки державної форми власності для ведення особистого селянського господарства поза межами норм безоплатної приватизації.

В подальшому, ОСОБА_7 , у невстановленому досудовим розслідуванням місці, спосіб та час, реалізуючи свій злочинний умисел, достовірно знаючи, що вона вже скористалася правом безоплатного отримання у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 7424483000:08:001:0521 право власності, на яку зареєструвала за собою, усвідомлюючи, що вона не має права на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства вдруге, переслідуючи корисливі мотиви, спрямовані на незаконне збагачення шляхом безпідставного заволодіння земельною ділянкою державної форми власності, діючи умисно шляхом обману службових осіб Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, який полягав у неповідомленні їм про отримання нею земельної ділянки у порядку безоплатної приватизації на території Чернігівської області, подала 24.11.2020 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, розташованої на території Охрамієвицької сільської ради Корюківського району Чернігівської області з кадастровим номером 7422486000:04:002:1226.

На підставі вищевказаної заяви ОСОБА_7 та проектно-технічної документації, службові особи Головного управлінця Держгеокадастру у Чернігівській області, будучи введеними в оману, підготували та видали наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 04.12.2020 № 25-17326/14-20-СГ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства громадянки ОСОБА_7 на території Охрамієвицької сільської ради Корюківського району Чернігівської області та надано у власність ОСОБА_7 земельну ділянку площею 2,00 га (кадастровий номер 7422486000:04:002:1226) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності розташованої на території Охрамієвицької сільської ради Корюківського району Чернігівської області.

Право власності ОСОБА_7 на вказану земельну ділянку з кадастровим номером 7422486000:04:002:1226 зареєстровано відділом «Центр надання адміністративних послуг та державної реєстрації Ніжинської районної державної адміністрації Чернігівської області, розташованому за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, площа Івана Франка, 2, 17.02.2021 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно запису 40660814.

Внаслідок вказаних умисних злочинних дій ОСОБА_7 незаконно отримала у власність земельну ділянку площею 2,00 га з кадастровим номером 7422486000:04:002:1226 для ведення особистого селянського господарства, тим самим спричинивши державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області майнову шкоду у сумі 342 698 грн.

Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), що завдало значної шкоди, тобто в скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Після цього, ОСОБА_7 , маючи злочинний умисел на вчинення правочину з майном, одержаним внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів тобто, достовірно знаючи про те що отримана ним раніше у приватну власність земельна ділянка площею 2,00 га з кадастровим номером 7422486000:04:002:1226 для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Охрамієвицької сільської ради Корюківського району Чернігівської області, протиправним шляхом (шахрайським способом), бажаючи її легалізувати вчинила правочин з нею. Зокрема, ОСОБА_7 26.06.2021, перебуваючи у м. Черінігів, уклала з ОСОБА_8 договір купівлі-продажу, яким передала вищевказану земельну ділянку ОСОБА_8 у приватну власність. Одразу після цього 26.06.2021, ОСОБА_7 , перебуваючи у приватного нотаріуса ОСОБА_9 Чернігівського міського нотаріального Округу за адресою: АДРЕСА_2 , зареєструвала у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідний договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 7422486000:04:002:1226 між собою та ОСОБА_8 згідно запису 58971449.

Після вчинення вищевказаних діянь, спрямованих на легалізацію майна, отриманого внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння ОСОБА_7 у 2021 році отримала від ОСОБА_8 за продаж вищевказаної вказаної земельної ділянки дохід у розмірі 5000 грн.

Отже, ОСОБА_7 вчинила всі дії, спрямовані на легалізацію і відмивання майна, одержаного злочинним шляхом - на використання, розпорядження земельною ділянкою, щодо якої фактичні обставини свідчать про її одержання злочинним шляхом, у тому числі фінансові операції, вчинення правочину з таким майном з метою приховування, маскування джерел їх походження, вчинила дії для набуття права власності на грошові кошти від продажу майна та маскування джерел отримання грошових коштів, достовірно знаючи, що таке майно прямо і повністю отримано злочинним шляхом.

Не погодившись із рішенням суду, прокурор подала апеляційну скаргу, в якій просить змінити вирок районного суду в частині призначеного покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Просить ОСОБА_7 призначити покарання: за ч. 2 ст. 190 КК України у виді обмеження волі строком на 1 рік; за ч. 1 ст. 209 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади із організаційно-розпорядчими функціями на строк 1 рік без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади із організаційно-розпорядчими функціями на строк 1 рік без конфіскації майна.

На підставі ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного їй основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

В решті вирок суду залишити без змін.

Зазначає, що судом при призначенні покарання за ч. 1 ст. 209 КК України та остаточного покарання за підставі ч.1 ст. 70 КК України з конфіскацією майна, залишились поза увагою положення ст. 77 КК України та п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 відповідно до яких додаткове покарання у виді конфіскації майна за санкцією статті (частини статті) є обов`язковим, проте у разі прийняття рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням воно не застосовується.

І посилання у резолютивній частині вироку на те, що відповідно до ст. 77 КК України конфіскація майна не застосовується, не вказує на правильність призначення додаткового покарання, оскільки у вказаному випадку покарання у виді конфіскації майна взагалі не повинно було призначатись.

Обвинувачена у судове засідання не з`явилася, надавши суду заяву з проханням слухати справу в її відсутність.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, яка просила задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 209 КК України, правильність кваліфікації її дій в апеляційній скарзі прокурором не оскаржується, тому вирок суду в цій частині в апеляційному порядку не переглядається.

Призначене судом покарання за ч. 2 ст. 190 КК України, ч. 1 ст. 209 КК України та остаточне у відповідності до ч. 1 ст. 70 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади із організаційно-розпорядчими функціями на строк 1 (один) рік відповідає загальним засадам призначення покарання.

Разом з тим, колегія суддів вважає слушними доводи прокурора про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, зокрема те, що суд, всупереч вимогам ст. 77 КК України, застосувавши до обвинуваченої положення ст. 75 КК України, безпідставно призначив до основного покарання додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Відповідно до вимог ст. 409 КПК України, підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Прокурором апеляційній скарзі ставиться питання про зміну судового рішення.

Так, положення ст. 77 КК України передбачають, що у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Зі змісту вказаної статті вбачається, що у разі прийняття рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням додаткове покарання у виді конфіскації майна не може бути застосовано, оскільки в зазначеному переліку додаткових покарань, що можуть бути призначені в такому випадку, конфіскація майна відсутня.

Висновки суду, викладені у мотивувальній частині вироку щодо можливості звільнення від додаткового покарання саме у виді конфіскації майна відповідають таким вимогам.

При цьому, констатація судом у резолютивній частині вироку положень ст. 77 КК України про те, що додаткове покарання у виді конфіскації майна не застосовується, є неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, оскільки робить вирок суду незрозумілим для виконання.

Так, при визначенні міри покарання за ч. 1 ст. 209 КК України, санкцією якої передбачено таке додаткове покарання та, відповідно, остаточного покарання, суд мав призначити таке одразу без конфіскації майна, оскільки судом застосовані положення ст. 75 КК України. При цьому при застосуванні положень ст. 75 КК України, зайвим є посилання на звільнення від додаткового покарання, що по суті дублює ст. 77 КК України.

За обставин цього кримінального провадження таке покарання буде справедливим, співмірним характеру скоєних дій, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових злочинів, відповідатиме принципам законності, індивідуалізації та справедливості.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 407, 409, 419 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Корюківського районного суду Чернігівської області від 11 вересня 2024 року відносно ОСОБА_7 змінити в частині призначеного покарання.

ОСОБА_7 призначити покарання:

- за ч. 2 ст. 190 КК України у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік;

- за ч.1 ст. 209 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права обіймати посади із організаційно-розпорядчими функціями на строк 1 (один) рік без конфіскації майна.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади із організаційно-розпорядчими функціями на строк 1 рік без конфіскації майна.

На підставі ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного їй основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

На підставі ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_7 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

В іншій частині оскаржуваний вирок залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4