Рішення

від 05.12.2024 по справі 740/5409/24

НІЖИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 740/5409/24

Провадження № 2/740/1555/24

Р І Ш Е Н Н Я

з а о ч н е

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2024 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Карпуся І.М.,

із секретарем судового засідання Кубрак Н.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом першого заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Ніжинської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - комунальне некомерційне підприємство «Ніжинська центральна міська лікарня імені Миколи Галицького» Ніжинської міської ради про відшкодування витрат закладу на лікування потерпілого від злочину,

В С Т А Н О В И В :

Перший заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури Чернігівської області 09.09.2024 звернувся до суду в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Ніжинської міської ради Чернігівської області з позовом, у якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь держави:

- в особі Національної служби здоров`я України кошти, витрачені на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2 в сумі 16558,09 грн. у дохід Державного бюджету України,

- в особі Ніжинської міської ради кошти, витрачені на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2 у сумі 5872,52 грн. у дохід місцевого бюджету Ніжинської міської ради.

Позов аргументує тим, що вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12.02.2024, який набрав законної сили 10.04.2024, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Вказаним вироком установлено, що ОСОБА_1 19.08.2023 близько 11 години 30 хвилин, керуючи автомобілем марки «Audi 100» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Станіслава Прощенка м. Ніжин Чернігівської області у напрямку від перехрестя з вул. Братів Зосим до перехрестя з вул. Гребінки, поблизу будинку №3, проїхавши нерегульований пішохідний перехід, позначений дорожньою розміткою 1.14.1 «зебра» та дорожнім знаком 5.35.1 «Пішохідний перехід», порушив вимоги п.п. 2.3 б), 10.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (із змінами та доповненнями) (далі - ПДР), п.2.3б)длязабезпеченнябезпеки дорожньогорухуводійзобов`язаний:бутиуважним,стежитизадорожньою обстановкою,відповідно реагуватинаїїзміну,стежитизаправильністю розміщеннятакріплення вантажу,технічнимстаномтранспортного засобуіневідволікатися відкеруванняцим засобомудорозі; п.10.1.,передпочаткомруху,перестроюваннямтабудь-якоюзміноюнапрямкуруху водійповиненпереконатися,щоцебуде безпечнимінестворить перешкодабонебезпекиіншим учасникамруху,асаме, діючи необережно, проявляючи кримінальну протиправну недбалість, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, не переконавшись у безпечності зміни напрямку руху, не впевнившись у безпечності виконання маневру, змінив напрямок руху та почав виконувати маневр повороту вправо до заїзного карману зупинки громадського транспорту, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , яка знаходилась з правого краю проїзної частини.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 , а отримала тілесні ушкодження, а саме: закритий перелом ДЕМ обох кісток правої гомілки зі зміщенням, поверхневі забійні осадніння, за ознакою тривалості розладу здоров`я на строк більше ніж 21 добу, відповідно до п.2.2.1в. 2.2.2 та 4.6 «Правил судово-медичного визначенню ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу МОЗ України №6 від 17.01.1995 «Про розвиток та вдосконалення судової медичної служби України», відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості.

У даній дорожній обстановці водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.3.б, п.10.1 ПДР, що є причиною та умовою виникнення та настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться у прямому причинному зв`язку з наслідками, які настали в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

Загальна сума витрачених бюджетних коштів за час стаціонарного лікування потерпілої становить 22 430,61 грн., з них: 16558,09 грн. за рахунок коштів державного бюджету (оскільки медичні послуги ОСОБА_2 надавались за програмою медичних гарантій пацієнтам та оплачені Національною службою здоров`я України) та 5872,52 грн. за рахунок коштів місцевого бюджету, які підлягають стягненню з відповідача на підставі ст.1206 ЦК України. Вказана сума відповідачем у добровільному порядку не відшкодована.

Ніжинською окружною прокуратурою було повідомлено Національну службу здоров`я України та Ніжинську міську раду про виявлені порушення інтересів держави, проте останніми було повідомлено, що заходи претензійно-позовного характеру ними не вживались, проте вони не заперечують проти звернення до суду прокуратури в інтересах держави з даним позовом.

За обставин бездіяльності органів, уповноважених державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, інтереси держави порушені і є підстави для їх представництва прокурором у суді.

Ухвалою судді 19.09.2024 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали подати відзив та роз`яснено сторонам право звернутися до суду з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. Копії ухвали про відкриття провадження у справі надіслані учасникам справи, а позивачам і відповідачу - також копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Ухвалою суду 13.11.2024 постановлено перейти від розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін по справі та призначено судове засідання на 05.12.2024.

Учасники справи в судове засідання не з`явились.

Представником Ніжинської окружної прокуратури - прокурором Коворотною С.В. подано заяву про розгляд справи без участі, позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Від представників Національної служби здоров`я України та Ніжинської міської ради надійшли заяви про розгляд справи без участі їх представників та підтримання позовних вимог.

Відповідач заяв по суті справи чи з процесуальних питань не подав. Про час і місце розгляду справи сповіщений шляхом вручення судової повістки засобами поштового зв`язку.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений, не подав відзив, суд відповідно до ст. 280, 281 ЦПК розглядає справу на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення з урахуванням того, що представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилося у відповідності до ч.2 ст.247ЦПКУкраїни у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства (ч. 7 ст. 128 КПК України).

Відповідно до вимог ст. 131-1 Конституції України, прокуратура України становить єдину систему, на яку покладається, у тому числі, представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно ч. 4 ст. 56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Положеннями ст. 1166 ЦК України передбачено відшкодування матеріальної шкоди при наявності складу правопорушення: протиправних дій особи, заподіяння шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і наслідками, вини особи, що причинили збиток.

Згідно ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Відповідно ч. 3 ст. 1206 ЦК України, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності, у власності Автономної Республіки Крим або територіальної громади, спільній власності територіальних громад, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету, за рахунок якого таке лікування фінансувалося. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, який за відповідні надані медичні послуги отримує кошти згідно з договором про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій, такі кошти зараховуються до Державного бюджету України.

Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» №11 від 07.07.1995, судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993.

Як передбачено цим Порядком сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров`я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених в стаціонарі, та щоденної вартості його лікування.

Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров`я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Пунктом 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №545 від 16.07.1993 вказує, що визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

Відповідно п. 3 вищезазначеного Порядку визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров`я або прокурора. У разі, коли при ухвалені вироку сума коштів, витрачених на стаціонарне лікування потерпілого, ще не була визначена і рішення про їх відшкодування не було прийнято, стягнення провадиться в порядку цивільного судочинства за позовом вказаних юридичних осіб. У такому ж порядку відшкодовуються витрати на стаціонарне лікування особи, яка постраждала від злочину, в разі закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами.

Відповідно до пінпункту а) пункту 3 частини 1 статті 89 Бюджетного кодексу України видатки на фінансування лікарні широкого профілю здійснюються за рахунок коштів місцевого бюджету.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом установлено, що вироком Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12.02.2024, який набрав законної сили 10.04.2024, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (а.с. 38-43).

Згідно вироку ОСОБА_1 19.08.2023 близько 11 години 30 хвилин, керуючи автомобілем марки «Audi 100» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Станіслава Прощенка м. Ніжин Чернігівської області у напрямку від перехрестя з вул. Братів Зосим до перехрестя з вул. Гребінки, поблизу будинку №3, проїхавши нерегульований пішохідний перехід, позначений дорожньою розміткою 1.14.1 «зебра» та дорожнім знаком 5.35.1 «Пішохідний перехід», порушив вимоги п.п. 2.3 б), 10.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (із змінами та доповненнями) (далі - ПДР), п.2.3б)длязабезпеченнябезпеки дорожньогорухуводійзобов`язаний:бутиуважним,стежитизадорожньою обстановкою,відповідно реагуватинаїїзміну,стежитизаправильністю розміщеннятакріплення вантажу,технічнимстаномтранспортного засобуіневідволікатися відкеруванняцим засобомудорозі; п.10.1.,передпочаткомруху,перестроюваннямтабудь-якоюзміноюнапрямкуруху водійповиненпереконатися,щоцебуде безпечнимінестворить перешкодабонебезпекиіншим учасникамруху,асаме, діючи необережно, проявляючи кримінальну протиправну недбалість, не передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, не переконавшись у безпечності зміни напрямку руху, не впевнившись у безпечності виконання маневру, змінив напрямок руху та почав виконувати маневр повороту вправо до заїзного карману зупинки громадського транспорту, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_2 , яка знаходилась з правого краю проїзної частини.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 , а отримала тілесні ушкодження, а саме: закритий перелом ДЕМ обох кісток правої гомілки зі зміщенням, поверхневі забійні осадніння, за ознакою тривалості розладу здоров`я на строк більше ніж 21 добу, відповідно до п.2.2.1в. 2.2.2 та 4.6 «Правил судово-медичного визначенню ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» Наказу МОЗ України №6 від 17.01.1995 «Про розвиток та вдосконалення судової медичної служби України», відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості.

Відповідно до довідки №10 КНП "Ніжинська центральна міська лікарня ім.М.Галицького" ОСОБА_2 з 19.08.2023 по 07.09.2023 перебувала на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні 19 ліжко-днів і на лікування в цей період затрачено коштів у сумі 22430,61 грн., з яких 16558,09 кошти Державного бюджету України, 5872,52 грн. кошти місцевого бюджету (а.с. 47).

У п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду №11 від 17 липня 1995 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» зазначено, що відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв`язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікуванні.

Як встановлено судом, потерпіла ОСОБА_2 перебувала на стаціонарному лікуванні у травматологічному відділенні КНП "Ніжинська центральна міська лікарня імені Миколи Галицького" саме внаслідок спричинення їй тілесних ушкоджень, які мали місце через дії відповідача ОСОБА_1 .

Тобто перебування потерпілої на лікуванні в даному випадку є наслідком дій відповідача.

Отже, враховуючи норми діючого законодавства, відповідач зобов`язаний відшкодувати витрати закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину в дохід державного та місцевого бюджетів, за рахунок яких фінансувалася лікарня.

Протягом розгляду цивільної справи ОСОБА_1 на підставі норм ст.ст.12,81 ЦПК України, не скористався своїми процесуальними правами та не надав до суду жодного належного та допустимого доказу, який би містив інформацію щодо предмету доказування, а відтак несе ризик настання наслідків, пов`язаних із невчиненням відповідних процесуальних дій, в даному випадку - ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам наданим прокурором в їх сукупності, суд дійшов до висновку, що витрати, понесені на лікування потерпілої ОСОБА_3 , підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, тому, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення позивачі звільнені від сплати судового збору.

Як вбачається з вироку Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 12.02.2024, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, а отже відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 1166, 1206 ЦК України, ст. 12, 13, 77-81, 223, 263-265, 280-283 ЦПК України

У Х В А Л И В :

Позовну заяву першого заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Національної служби здоров`я України, Ніжинської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа - комунальне некомерційне підприємство «Ніжинська центральна міська лікарня імені Миколи Галицького» Ніжинської міської ради про відшкодування витрат закладу на лікування потерпілого від злочину - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави в особі Національної служби здоров`я України кошти, витрачені на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2 в сумі 16 558 (шістнадцять тисяч п`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 09 коп. у дохід Державного бюджету України (рахунок UA188999980313020115000025001, ГУК у Черніг.обл./Чернігів.обл/24060300, банк одержувача: Казначейство України (ел.адм.подат.), код ЄДРПОУ 37972475).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави в особі Ніжинської міської ради Чернігівської області кошти, витрачені на лікування потерпілої від злочину ОСОБА_2 в сумі 5872 (п`ять тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. 52 коп. у дохід місцевого бюджету (рахунок UA228201720344310004000029989, в ДКСУ м. Київ, банк одержувача: Казначейство України (ел.адм.подат.) код ЄДРПОУ 02774125).

Копію заочного рішення направити відповідачу в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, - протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.М. Карпусь