Рішення

від 05.12.2024 по справі 120/12795/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

05 грудня 2024 р. Справа № 120/12795/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного) позовного провадження адміністративну справу за позовом керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Ободівської сільської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов керівника Гайсинської окружної прокуратури (далі- прокуратура) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (далі Державна екологічна інспекція у Вінницькій області, інспекція , позивач) до Ободівської сільської ради (далі- Ободівська сільська рада, відповідач) , в якому просив:

-визнати протиправною бездіяльність щодо не забезпечення встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище «Грабарка» в натурі (на місцевості) та внесення відомостей про земельну ділянку ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище «Грабарка» до Державного земельного кадастру;

-зобов`язати забезпечити встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище «Грабарка» в натурі (на місцевості) та внесення відомостей про земельну ділянку ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище «Грабарка» до Державного земельного кадастру.

Позовні вимоги обґрунтовано протиправною бездіяльністю сільської ради щодо не проведення робіт з винесенням меж ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище «Грабарка» та закріплення їх в натурі (на місцевості). При цьому, керівник прокуратури вказує на те, що ландшафтний заказник місцевого значення «Урочище «Грабарка» є національний надбанням та потребує особливого режиму охорони. Відтак, не виділення меж ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище «Грабарка» створює ризики для нормального функціонування заказника, що може призвести до негативного впливу на нього.

Ухвалою від 01.10.2024 р. відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

08.10.2024 р. надійшов відзив, в якому відповідач вказав на те, що розроблено проект рішення про надання дозволу на розробку проекту щодо встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище «Грабарка». Станом на дату подання відзиву рішення про надання дозволу ще не прийнято.Також вказано, що найближчим часом планується розробка технічної документації.

04.11.2024 р. надійшла відповідь на відзив, в якій звернуто увагу на те, що станом на день звернення з позовом відповідні роботи фактично не виконано, рішення про надання дозволу на розробку проекту не прийнято, а отже не спростовано доводи позову.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам, суд встановив наступне.

Відповідно до рішення Вінницької обласної ради від 29.07.2009 р. №834 створено нові об`єкти природно - заповідного фонду, до списку яких внесено ландшафтний заказник місцевого значення «Урочище «Грабарка».

Відповідно до п. 1.3. Положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Урочище «Грабарка» він входить до складу природно- заповідного фонду України, охороняється як національне надбання. Межі заказника наносяться на планово-картографічні матеріали (п. 1.7 Положення).

09.09.2009 р. видано охоронне зобов`язання Ободівській сільській раді стосовно охорони ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище «Грабарка».

Відтак, у спірних правовідносинах Ободівська сільська рада є належним відповідачем.

Як встановлено судом, з метою вивчення стану дотримання вимог земельного законодавства на території Гайсинського району, прокуратура 25.06.2024 з листом за № 02.51/3-1681 вих-24 звернулась до Вінницької обласної військової адміністрації, в якому просила надати інформацію про те, чи надходив на погодження проект землеустрою щодо встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище «Грабарка».

За наслідком розгляду поданого листа, управління розвитку територій та інфраструктури листом від 08.07.2024 р. за вих. №08-20/2282 повідомило, що відповідний проект не надходив.

Також ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області листом від 05.07.2024 р. повідомило Гайсинську окружну прокуратуру, що документації стосовно встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище «Грабарка» не виявлено та відомості щодо заказника не вносились до ДЗК.

Крім того, керівник Гайсинської окружної прокуратури звернувся до Ободівської сільської ради з листом від 11.07.2024 р. за № 02.51-1824 вих-24, в якому просив надати інформацію чи забезпечувалось проведення робіт з винесення в натурі меж ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище «Грабарка».

За наслідком розгляду цього звернення рада листом від 19.07.2024 р. за вих.№04-06/1133 повідомила, що не проводились роботи з винесення в натурі меж ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище «Грабарка».

Гайсинською окружною прокуратурою до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області направлено лист № 02.51/3-2081 вих-24 від 06.08.2024 р. щодо надання інформації про те, чи вживались чи плануються вживатись заходи щодо винесення в натурі меж ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище «Грабарка».

Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області листом від 13.08.2024 № 3601/6/24 повідомлено, що Інспекція в силу обмеженого фінансування, в тому числі в судовому порядку не вживала та не планує вживати заходи щодо винесення в натурі меж ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище «Грабарка».

Щодо наявності підстав для представництва прокурором державних інтересів від імені Державної екологічної інспекції у Вінницькій області, то суд зазначає наступне.

Прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Відповідну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 23.10.2018 у справі № 906/240/18.

З огляду на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, звертаючись до суду з позовом, прокурор має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу

Таким чином, при зверненні з позовом прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Суд також враховує, що бездіяльність компетентного органу не обов`язково повинна носити умисний характер достатньо самого факту наявності бездіяльності, яка може також виявлятися у пасивній поведінці, неможливості реалізувати відповідні повноваження з незалежних від органу причин, тощо.

З матеріалів справи видно, що на підставі положень ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 КАС України прокурор звернувся із листом від 06.08.2024 до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області щодо надання інформації про те, чи вживались чи плануються вживатись заходи представницького характеру щодо винесення в натурі меж ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище «Грабарка».

Листом від 13.08.2024 Державна екологічна інспекція у Вінницькій області повідомила прокурора, що Інспекція в силу обмеженого фінансування , в тому числі в судовому порядку не вживала та не планує вживати заходи щодо винесення в натурі меж ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище «Грабарка».

Отже, прокурор правомірно та за наявності відповідних підстав звернувся до адміністративного суду з позовом для забезпечення представництва в суді законних інтересів держави, захист яких не здійснює уповноважений орган державної влади Державна екологічна інспекція у Вінницькій області.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується наступними мотивами.

Частиною першою статті 4 Закону України від 25.06.1991 № 1264-ХІІ "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі Закон № 1264-ХІІ) передбачено, що природні ресурси України є власністю Українського народу.

Згідно зі статтею 5 Закону № 1264-ХІІ державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.

Пунктом "і" частини першої статті 19 Закону № 1264-ХІІ передбачено, що виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у галузі охорони навколишнього природного середовища в межах своєї компетенції приймають рішення про організацію територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення.

Згідно з частиною другою статті 61 Закону № 1264-ХІІ до складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам`ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища.

Частинами другою, третьою статті 2 ЗК України (далі ЗК України) суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Згідно з пунктом "в" частини 1 статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Пунктами "д", "к" частини 1 статті 12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить: організація землеустрою; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Стаття 43 ЗК України визначає, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

До земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва) (стаття 44 ЗК України).

Згідно з частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до частини сьомої статті 79-1 ЗК України винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Частиною восьмою статті 79 ЗК України передбачено, що у разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.

Згідно з частиною четвертою статті 7 Закону України № 2456-ХІІ від 16.06.1992"Про природно-заповідний фонд України" (далі Закон № 2456-ХІІ) межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Частиною третьою статті 26 Закону № 2456-ХІІ передбачено, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Відповідно до частини третьої статті 60 Закону № 2456-ХІІ органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об`єктів природно-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.

Згідно із статтею 1 Закону України № 858-IV від 22.05.2003 "Про землеустрій" (далі Закон № 858-IV) під проектом землеустрою розуміють сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом; цільове призначення земельної ділянки використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Статтею 2 цього ж Закону передбачено, що землеустрій забезпечує встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

Відповідно до статті 19 Закону № 858-IV до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать організація та здійснення землеустрою, проведення інвентаризації земель та земельних ділянок усіх форм власності.

Згідно зі статтею 20 Закону № 858-IV землеустрій проводиться в обов`язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути).

Статтею 22 цього ж Закону передбачено, що підставою для здійснення землеустрою є рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою, укладені договори між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.

Згідно із статтею 25 Закону № 858-IV одним із видів документації із землеустрою є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 858-IV замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі, а також інші юридичні та фізичні особи.

Статтею 47 Закону № 858-IV передбачено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються з метою, зокрема: збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.

Таким чином, природоохоронне законодавство України передбачає ідентифікацію територій природно-заповідного фонду, в тому числі шляхом встановлення в натурі їх меж, для чого в обов`язковому порядку розробляються проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду.

Наведене убезпечує від використання землі на території природно-заповідного фонду (в тому числі заказника) не за цільовим призначенням та запобігає її протиправному привласненню.

Відповідач не заперечує, що саме він зобов`язаний вчинити необхідні дії щодо забезпечення проведення робіт із організації і винесення меж територій об`єкта природно-заповідного фонду, винесення їх в натурі (на місцевості) та внесення інформації про межі об`єкта до Державного земельного кадастру. Відтак, цю обставину суд вважає безспірною.

При цьому суд критичного оцінює наведені у відзиві мотиви щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки відповідачем підготовлено проект рішення про надання дозволу на розробку проекту щодо встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище «Грабарка» , з підстав того, як стверджує сам відповідач рішення на дату подання відзиву не прийнято.

Більш того, наявність такого рішення не свідчить про наявність проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище «Грабарка», закріплення їх в натурі (на місцевості), а лише виражає певні наміри його сторін.

За таких обставин, суд доходить висновку, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не забезпечення встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище «Грабарка» в натурі (на місцевості) та внесення відомостей про земельну ділянку ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище «Грабарка» до Державного земельного кадастру, оскільки такі до подачі позову не вживались, а доказів фактичного виконання певних робіт відповідачем не надано. Як наслідок, підлягає задоволенню й похідна вимога про зобов`язання відповідно до вимог законодавства забезпечити встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище «Грабарка» в натурі (на місцевості) та внесення відомостей про земельну ділянку ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище «Грабарка» .

У відповідності до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

За сукупністю наведених обставин, враховуючи, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані, а відтак, підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

За таких обставин, беручи до уваги відсутність витрат суб`єкта владних повноважень пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, відсутні підстави для стягнення судових витрат з відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Ободівської сільської ради щодо не забезпечення встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище «Грабарка» в натурі (на місцевості) та внесення відомостей про земельну ділянку ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище «Грабарка» до Державного земельного кадастру.

Зобов`язати Ободівську сільську раду відповідно до вимог законодавства забезпечити встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище «Грабарка» в натурі (на місцевості) та внесення відомостей про земельну ділянку ландшафтного заказника місцевого значення «Урочище «Грабарка» .

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Керівник Гайсинського окружної прокуратури (вул. Волонтерів, 15А, м. Гайсин, Вінницька область)

Позивач:Державна екологічна інспекція у Вінницькій області (вул. 600-річчя,19, м.Вінниця, код ЄДРПОУ 37979894).

Відповідач: Ободівська сільська рада (вул. Ватутіна, 8, с.Ободівка, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04331107).

Повний текст рішення сформовано 5.12.2024 р.

СуддяВоробйова Інна Анатоліївна