Рішення

від 05.12.2024 по справі 140/10601/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року ЛуцькСправа № 140/10601/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОПРІМ» до Волинської митниці про визнання протиправними дій та скасування рішення та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІОПРІМ» (далі ТОВ «БІОПРІМ», позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі відповідач, митний орган) про визнання протиправними та скасування прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів від 29 березня 2024 року №UA205140/2024/000057/2 та картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29 березня 2024 року №UA205140/2024/000756.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем за результатами розгляду поданих ТОВ «БІОПРІМ» документів 29 березня 2024 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000057/2 щодо товарів №1, №3 та №4, заявлених у митній декларації №24UA205140021212U2. У зв`язку з цим позивачу було відмовлено у митному оформленні вказаної митної декларації, про що було 29 березня 2024 року надано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/000756.

В оскаржуваному рішенні митний орган зазначає, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять розбіжності, з приводу яких відповідач висловив зауваження.

Щодо платіжного документа, який підтверджує вартість товару позивач зазначає, що оплата за товар здійснюється протягом 30 днів з дати інвойсу, відтак рахунок-фактура оформлена 14 березня 2024 року, а документи до митного оформлення подавалися 28 березня 2024 року, тобто через 14 днів. На переконання представника позивача, у ТОВ «БІОПРІМ» було ще 16 днів на оплату товарів, тому таке посилання відповідача є безпідставним.

Також Волинська митниця посилається на штамп перевізника в автотранспортній накладній від 19 березня 2024 року №240319, що суперечить перевізнику, зазначеному в документі, який підтверджує вартість перевезення товару від 22 березня 2024 року №468/24.

Представник ТОВ «БІОПРІМ» вказує, що пункт 2.4.4. Договору транспортно-експедиційного обслуговування від 15 листопада 2022 року №358 передбачено, що експедитор (ТОВ «ГАНЕКС») має право залучати третіх осіб для виконання зобов`язань за Договором, що він і зробив, залучивши перевізника ФОП ОСОБА_1 .

Стосовно ненадання заявки на перевезення до митного оформлення повідомляє, що не вона є документом, що підтверджує понесені ТОВ «БІОПРІМ» транспортні витрати, а являє собою попереднє замовлення на перевезення, а також така була надана позивачем до Волинської митниці додатково з урахуванням зауважень та витребуваних нею документів.

Щодо маршруту Bucuresti, RO - Луцьк, Україна, який зазначений у Договорі-Заявці від 14 березня 2024 року, вказує, що це маршрут транспортного засобу, який фактично знаходився у Бухаресті, і звідти прибув до Гамбургу за товаром, оскільки до митної вартості включаються витрати на транспортування оцінюваних товарів, то вони розраховані з місця завантаження цих товарів, тобто з Гамбургу.

Відносно можливого заниження транспортних витрат до кордону України та про наявність ризиків заявлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості пояснює, що позивач згідно чинного законодавства не має права включати до митної вартості транспортно-експедиційні послуги та експедиційну винагороду, вказані у рахунку від 22 березня 2024 року, тому вона заявлена виключно за послуги з міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом за межами митної території України.

Також звертає свою увагу на безпідставність висловлення Волинської митниці, щодо прайс-листів, оскільки в даному випадку вони подавалися ТОВ «БІОПРІМ» для додаткового підтвердження ціни товару та його митної вартості, а також їхня відсутність не може ставити під сумнів достовірність визначеної позивачем митної вартості товару.

Митним органом при визначенні претензій стосовно ваги товарів не враховано, що товари переміщувалися через митний кордон на підставі оформлених митними органами Німеччини двох митних декларацій, сумарна вага таких товарів складає 23098 кг, а не як уважає відповідач 6923кг.

Уважає, що відповідач під час прийняття рішення №UA205140/2024/000057/2, яке є актом індивідуальної дії, не зазначив які саме дані, необхідні для перевірки заявленої митної вартості були відсутні в документах, наданих позивачем під час митного оформлення, чи які розбіжності між собою у даних саме про складові митної вартості товарів ціну та вартість перевезення товарів до кордону України містять подані до митного оформлення документи. Також Волинською митницею не наведено обґрунтованого математичного розрахунку вартості кожного товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею в оскаржуваному рішенні.

На переконання представника позивача, декларантом було надано всі передбачені законодавством та наявні у позивача документи, які підтвердили складові митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією від 28 березня 2024 року №24UA205140021212U2 та не містили жодних розбіжностей чи неточностей, у зв`язку із чим просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 1-12).

У відзиві на позовну заяву від 21 жовтня 2024 року представник відповідача заперечує проти позовних вимог, в обґрунтування своєї позиції вказує, що під час опрацювання документів, які підтверджують митну вартість і встановлено вищевказані розбіжності, які, із врахуванням спрацювання системи АСУР, стали визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених декларантом відомостей про митну вартість та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності.

Під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товарів які ввозяться по митним деклараціям на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме по МД №24UA20514021212U2 від 28 березня 2024 року встановлено:

- відповідно рахунка-фактури від 14.03.2024 №RE24035 оплата за товар здійснюється протягом 30 днів з дати інвойсу, банківського платіжного документа, що підтверджує вартість товару не подано до митного оформлення;

- відповідно гр.23 автотранспортної накладної від 19.03.2024 №240319 штамп перевізника зазначений PE KYBUKEVYCH VOLODYMYR, що суперечить перевізнику, зазначеному в Документі, що підтверджує вартість перевезення товару від 22.03.2024 №468/24 ТОВ «Ганекс»;

- відповідно п. 1.2 договору (контракту) про перевезення від 15.11.2022 № 358 Заявка на перевезення є невід`ємною частиною даного договору, однак Заявка не подана до митного оформлення;

- прайс-лист від 08.03.2024 №б/н містить інформацію від відправника; інформацію від виробника товару декларантом не надано, що відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу;

- згідно копії митної декларації країни відправлення від 19.03.2024 № 24DE485129539634B7 вага товару становить 6923 кг (4115+2600+208), що суперечить вазі товару, зазначеному в пакувальному листі від 14.03.2024 № LS24035 23 098 кг (брутто);

- відповідно документа, що підтверджує вартість перевезення товару від 22.03.2024 №468/24 транспортно-експедиційні послуги включені лише по маршруту м/п Порубне-Луцьк (Україна), по маршруту Гамбург (Німеччина) м/п Порубне сума експедиторських витрат відсутня, що свідчить про можливе заниження транспортних витрат до кордону України та про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно складових митної вартості.

Зазначає, що саме під час опрацювання документів, які підтверджують митну вартість і встановлено неточності, які є визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених декларантом відомостей про митну вартість та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності.

Підставою для відмови у митному оформленні товарів та прийняття карти відмови №UA205140/2024/00756 стали відсутність у поданих до митного оформлення документах належних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена (підлягає сплаті) за ці товари, та неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у статті 53 Митного кодексу України.

Позивачем не надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості.

Зауважує, що метод 2а не міг бути застосований, оскільки встановлено, що товари по інших МД ввезено на інших комерційних умовах, ніж заявлений до митного оформлення товар.

В свою чергу метод 2в та 2г не могли бути застосовані митним органом з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в декларанта та в митного органу. Метод 2г не може бути застосований у зв`язку із тим, що за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, проте, декларант та митний орган такою інформацією не володіли.

З урахуванням наведеного уважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є такими, що відповідає вимогам митного законодавства, а тому є законними та обґрунтованими (арк. спр. 71-81).

Представником позивача 22 жовтня 2024 року подано до суду відповідь на відзив, у якому останній підтримав позицію, викладену у позовній заяві та додав, що визначена відповідачем митна вартість товару взагалі не обґрунтована та незрозуміло, на підставі яких даних скоригована. Крім того, жодна норма законодавства не встановлює права митного органу застосовувати із декількох митних вартостей більшу.

Уважає, що Волинська митниця не надала обґрунтованих, належних та достатніх доказів наявності неповних та/або недостовірних даних, неточності та розбіжності відомостей про митну вартість у поданих ТОВ «БІОПРІМ» документах, так само не довела неправильність визначення митної вартості позивачем (арк. спр. 124-127).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 67).

Інших заяв по суті справи, передбачених КАС України до суду не надходило.

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що між ТОВ «БІОПРІМ» та компанією Misma GmbH 13 квітня 2023 року було укладено зовнішньоекономічний контракт № 13-04/23, згідно якого остання виступила продавцем, а позивач - покупцем. За вказаним контрактом продавець продає, а покупець купує на умовах цього договору товар згідно Специфікацій.

Пунктом 2.1. Контракту передбачено що ціна товару вказана у специфікаціях до цього контракту.

Згідно із пунктом 3.1. Контракту умови оплати встановлені наступні: 100% - протягом 30 днів з дня інвойсу, якщо інше не передбачено в специфікації (арк. спр. 25-26).

На виконання пункту 2.1. Контракту між сторонами укладено специфікацію від 08 березня 2024 року №42, щодо продукції: таурин кількістю 14000 кг, вартістю 22400 Євро; кальпан (вітамін В5) кількістю 1 000 кг, вартістю 7 100 Євро; інозитол 98% кількістю 200 кг, вартістю 2 300 Євро; біотин 2% кормовий кількістю 4 000 кг, вартістю 14 000 Євро та вітамін В2 80 (Рибофлавін) кількістю 2 500 кг, вартістю 40500 Євро.

Вказаною специфікацією визначено також умови поставки FCA Гамбург (Німеччина) та продавець - Misma GmbH, Гамбург, Німеччина (арк. спр. 27).

На виконання умов наведеного контракту компанією Misma GmbH складено рахунок-фактуру (інвойс) від 14 березня 2024 року №RE24035 на продаж товару, передбаченого специфікацію від 08 березня 2024 року №42 (арк. спр. 28-29).

Позивачем для здійснення митного оформлення партії товарів 28 березня 2024 року подано електронну митну декларацію №24UA205140021212U2, серед товарів якої значиться: №1 Сполуки з амінною функціональною групою: Taurine /Таурін/, №2 - Порошкоподібна форма вітаміну В5:Calpan (Vitamin B5) / Кальпан (Вітамін В5), №3 - Продукти неорганічної хімії: Інозитол : Inositol 98% / Інозитол 98%, №4 - Порошкоподібна форма вітаміну H (D-біотин) на носії карбонаті кальцію - Biotin 2% Feed Grade / Біотин 2% кормовий, №5 - Порошкоподібна форма вітаміну В2: Vitamin B2 80 (Riboflavin) / Вітамін В2 80 (Рибофлавін), разом із документами, передбаченими нормами чинного Митного кодексу України (далі МК України), серед яких зокрема: зовнішньоекономічний контракт від 13 квітня 2023 року №13-04/23; специфікація від 08 березня 2024 року №42; інвойс від 14 березня 2024 року №RE24035; прайс-лист від 08 березня 2024 року б/н; міжнародна товаро-транспортна накладна СМR від 19 березня 2024 року №240319; транзитна декларація Т1 від 19 березня 2024 року №24DE485175306356J1; експортна митна декларація країни відправлення від 19 березня 2024 року №24DE485129539634B7; лист підтвердження замовлення Order Confirmation AB24035 від 08 березня 2024 року; довідка про транспортні витрати від 22 березня 2024 року №468/24 та договір про транспортно-експедиційне обслуговування від 15 листопада 2022 року №358 (арк. спр. 25-50).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності:

- відповідно рахунка-фактури від 14 березня 2024 року №RE24035 оплата за товар здійснюється протягом 30 днів з дати інвойсу, банківського платіжного документа, що підтверджує вартість товару не подано до митного оформлення;

- відповідно графи 23 автотранспортної накладної від 19 березня 2024 року №240319 штамп перевізника зазначений PE KYBUKEVYCH VOLODYMYR, що суперечить перевізнику, зазначеному в Документі, що підтверджує вартість перевезення товару від 22 березня 2024 року №468/24 ТОВ «Ганекс»;

- відповідно до пункту 1.2 договору (контракту) про перевезення від 15 листопада 2022 року № 358 Заявка на перевезення є невід`ємною частиною даного договору, однак Заявка не подана до митного оформлення;

- прайс-лист від 08 березня 2024 року №б/н містить інформацію від відправника; інформацію від виробника товару декларантом не надано, що відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу;

- згідно копії митної декларації країни відправлення від 19 березня 2024 року №24DE485129539634B7 вага товару становить 6923 кг (4115+2600+208), що суперечить вазі товару, зазначеному в пакувальному листі від 14 березня 2024 року № LS24035 23 098 кг (брутто);

- відповідно документа, що підтверджує вартість перевезення товару від 22 березня 2024 року №468/24 транспортно-експедиційні послуги включені лише по маршруту м/п Порубне-Луцьк (Україна), по маршруту Гамбург (Німеччина) м/п Порубне сума експедиторських витрат відсутня, що свідчить про можливе заниження транспортних витрат до кордону України та про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно складових митної вартості.

Згідно статті 53 та статті 54 МК України декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; банківські платіжні документи (за наявності); транспортні (перевізні) документи, в т.ч. Заявку (арк. спр. 51).

Декларантом на вимогу митниці надано: доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 14 березня 2024 року №21; договір-заявка від 14 березня 2024 року № TRANS-21205; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 22 березня 2024 року № GAN00000819; закупівельний інвойс від 15 березня 2024 року № EU-S2024062; податкові накладні від 26 лютого 2024 року №421 та від 11 жовтня 2023 року №142 (зворот арк. спр. 52-56).

Оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, тому відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/000756 (арк. спр. 17) та рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000057/2 (арк. спр. 15-16), в якому митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, відповідно до наказу Державної митної служби України від 01 липня 2021 року № 476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», на підставі цінової інформації, наявної в митного органу:

товар 1 на рівні 2,49 дол.США/кг за МД від 29 січня 2024 року №UA205140/2024/006614; МД від 15 січня 2024 року №UA100100/2024/021003;

товар 3 на рівні 26,5 дол.США/кг за МД від 21 березня 2024 року №UA209230/2024/025159;

товар 4 на рівні 4,49 дол.США/кг за МД від 10 січня 2024 року №UA205140/2024/001768.

В подальшому, товар було випущено у вільний обіг за МД від 30 березня 2024 року №23UA205140021611U2 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України (арк. спр. 22-24).

Уважаючи таке рішення відповідача разом із карткою відмови протиправними, позивач звернувся з позовом до суду про їх оскарження.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту) та щодо суми транспортних витрат.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно із переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: пакувальний лист від 14 березня 2024 року № LS24035; рахунок-фактура (інвойс) від 14 березня 2024 року № RE24035; автотранспортна накладна від 19 березня 2024 року № 240319; супровідний документ T1 від 19 березня 2024 року № 24DE485175306356J1; декларація про походження товару від 14 березня 2024 року № RE24035; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів від 28 березня 2024 року № 24UA205140021065U8.001; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів від 28 березня 2024 року № 24UA205140021065U8.002; сертифікат аналізу від 20 липня 2023 року № б/н; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів від 28 березня 2024 року № 24UA205140021065U8.004; сертифікат аналізу від 14 березня 2024 року № б/н; митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів від 28 березня 2024 року № 24UA205140021065U8.005; сертифікат аналізу від 16 лютого 2024 року № б/н; картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28 березня 2024 року № UA205140/2024/000737; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 22 березня 2024 року № 468/24; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 08 березня 2024 року № б/н; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів від 13 квітня 2023 року № 13-04/23; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) специфікація від 08 березня 2024 року № 42; договір про надання послуг митного брокера від 02 січня 2024 року № 5; договір (контракт) про перевезення від 15 листопада 2022 року № 358; інформація про позитивні результати проведення заходів офіційного контролю з використанням механізму "єдиного вікна" (в якості відомостей про документ зазначається оригінальний номер електронної справи) № 11237628; інформаційний лист від 14 березня 2024 року; сертифікат аналізу від 14 липня 2023 року; копія митної декларації країни відправлення від 19 березня 2024 року № 24DE485129539634B7. Наведене підтверджується інформацією, вказаною в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/000756 (арк. спр. 17).

На думку суду, подані декларантом відповідно до частини 2 статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

При цьому, суд уважає безпідставними твердження відповідача в оскаржуваному рішенні від 29 березня 2024 року №UA205140/2024/000057/2 про те, що:

1) відповідно рахунка-фактури від 14 березня 2024 року №RE24035 оплата за товар здійснюється протягом 30 днів з дати інвойсу, банківського платіжного документа, що підтверджує вартість товару не подано до митного оформлення.

Суд погоджується із позицією позивача, що вказаний рахунка-фактури (інвойс) №RE24035 оформлений 14 березня 2024 року, а фактична подача документів для митного оформлення відбулась 28 березня 2024 року, що підтверджується даними МД №24UA20514021212U2 (арк. спр. 88-90), отож під час подачі таких документів момент оплати товару не настав, оскільки крайня дата для такої оплати 14 квітня 2024 року.

Отже, на момент подання позивачем митної декларації строк оплати ще не настав, відповідно оплата ще не була здійснена, тому твердження митного органу про відсутність банківського платіжного документа є безпідставною.

2) Відповідно графи 23 автотранспортної накладної від 19 березня 2024 року №240319 штамп перевізника зазначений PE KYBUKEVYCH VOLODYMYR, що суперечить перевізнику, зазначеному в Документі, що підтверджує вартість перевезення товару від 22 березня 2024 року №468/24 ТОВ «Ганекс».

Судом встановлено, що між ТОВ «Ганекс» та ТОВ «БІОПРІМ» укладено договір про транспортно-експедиційне обслуговування від 15 листопада 2022 року №358, щодо надання за рахунок Клієнта транспортно-експедиційних послуг з організації, здійснення та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів Клієнта автомобільним, морським, авіа та/або залізничним транспортом на території України та/або за її межами, а Клієнт зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги, та інші платежі, передбачені даним Договором, а також обґрунтовані витрати Експедитора (в тому числі і штрафні санкції, сплачені Експедитором третім особам через неналежне виконання Клієнтом своїх обов`язків) (пункт 1.1. Договору).

Пунктом 2.4.4. передбачено, що Експедитор має право залучати третіх осіб для виконання зобов`язань за Договором (арк. спр. 46-48).

Отож, в автотранспортній накладній від 19 березня 2024 року №240319 в графі 23 дійсно наявний відтиск печатки перевізника «PE KYBUKEVYCH VOLODYMYR» (арк. спр. 33-34).

Суд враховує посилання представника позивача на той факт, що ТОВ «Ганекс» вправі залучати третіх осіб для виконання зобов`язань за Договором, отже залучивши перевізника ФОП ОСОБА_1 ТОВ «Ганекс» не здійснило жодних порушень ні норм чинного законодавства, ні умов договору, що відповідачем не заперечується.

До того ж, ТОВ «БІОПРІМ» своїм листом від 29 березня 2024 року №29/03/2024-1 повідомляв Волинську митницю про наявність у ТОВ «Ганекс» права щодо залучення третьої особи для здійснення перевезень, однак відповідач не надав належної оцінки даному факту.

3) Відповідно пункту 1.2 договору (контракту) про перевезення від 15 листопада 2022 року № 358 Заявка на перевезення є невід`ємною частиною даного договору, однак Заявка не подана до митного оформлення.

На такі аргументи оскаржуваного рішення суд зазначає, що заявка-замовлення на перевезення не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару. Також на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до договору.

Частини друга та третя статті 53 МК України не визначають заявку на перевезення документом, що обґрунтовує заявлену митну вартість та повинен безумовно чи на вимогу митниці подаватися до митного контролю.

Згідно із частиною п`ятою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Також суд враховує, що позивачем листом від 29 березня 2024 року №29/03/2024-1 вказана заявка була надана на розгляд до митного органу, тому така підстава для відмови в підтвердженні митної вартості є необґрунтованою.

4) Прайс-лист від 08 серпня 2024 року №б/н містить інформацію від відправника; інформацію від виробника товару декларантом не надано, що відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу.

З цього приводу суд зазначає, що прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. При цьому, такий документ як прайс-лист не значиться у частині другій статті 53 МК України як такий, що підтверджує митну вартість товарів.

У свою чергу, до митного оформлення разом з МД №24UA20514021212U2, надавався прайс-лист від 08 березня 2024 року (арк. спр. 31-32). Поданий прайс-лист оформлений на фірмовому бланку, в якому міститься інформація про вартість за одиницю (за один кілограм) товару. Прайс-лист оформлений для широкого кола осіб, адже не містять конкретного адресата та містить широкий асортимент товару, тобто більший ніж позивач придбавав у продавця, такий документ скріплений печаткою та підписом посадової особи компанії, тому не повинен викликати будь-яких сумнівів у його належності.

Відображена у прайс-листі вартість товарів, в повній мірі відповідає тій вартості, що визначена в інвойсах щодо кожної поставки. В той же час, митним органом не наведено жодних обґрунтованих аргументів стосовно того, яким чином надання позивачем прайс-листа, виданого продавцем, ставить під сумнів достовірність визначеної позивачем митної вартості товару, за умови, що відображена у прайс-листі інформація щодо вартості одиниці товару, в повній мірі відповідає вартості, що визначена у поданих до митного оформлення інвойсах.

Більше того, нормами чинного законодавства не встановлено будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, тому такі документи можуть оформлюватися продавцем у довільній формі та на власний розсуд. Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який безпосередньо адресований покупцю, та є лише пропозицією щодо вартості товару, а його конкретна ціна, порядок її сплати визначаються сторонами та обумовлюються відповідним інвойсом. До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2020 року у справі №420/2850/19.

5) Згідно копії митної декларації країни відправлення від 19 березня 2024 року № 24DE485129539634B7 вага товару становить 6923 кг (4115+2600+208), що суперечить вазі товару, зазначеному в пакувальному листі від 14 березня 2024 року № LS24035 23 098 кг (брутто).

Як встановлено судом, в дійсності, у пакувальному листі від 14 березня 2024 року № LS24035 загальна маса товару становить 23 098 кг (брутто) (зворот арк. спр. 103-104), однак товар переміщувався через митний кордон на підставі оформлених митними органами Німеччини двох митних декларацій: транзитної Т1 від 19 березня 2024 року №24DE485175306356J1 та експортної митної декларація від 19 березня 2024 року №24DE485129539634B7, в графах 35 яких сумарно зазначено вага брутто: 16175+6923=23098 кг. (арк. спр. 35-41).

Суд наголошує, що дані митні декларації позивачем подавалися Волинській митниці разом з митною декларацією №24UA205140021212U2 для оформлення товару в режимі імпорту, однак відповідачем не враховано наявність транзитної декларації Т1 від 19 березня 2024 року №24DE485175306356J1 та зроблено висновок лише на підставі даних, зазначених у експортній митній декларації від 19 березня 2024 року №24DE485129539634B7, що стало причиною помилкового висновку щодо невідповідності ваги товару в пакувальному листі та копії митної декларації країни відправлення.

6) Відповідно документа, що підтверджує вартість перевезення товару від 22 березня 2024 року №468/24 транспортно-експедиційні послуги включені лише по маршруту м/п Порубне-Луцьк (Україна), по маршруту Гамбург (Німеччина) м/п Порубне сума експедиторських витрат відсутня, що свідчить про можливе заниження транспортних витрат до кордону України та про наявність ризиків заявлена до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно складових митної вартості.

Дане твердження відповідача не підтверджується наявними матеріалами справи документами, а саме Довідкою про транспортні витрати від 22 березня 2024 року №468/24, адже у вказаній довідці до транспортно-експедиційні послуг включено як маршрут м/п Порубне-Луцьк (Україна) у розмірі 20000,90 грн, так і Гамбург (Німеччина) м/п Порубне у розмірі 179500,00 грн (арк. спр. 50).

Також в оскаржуваному рішенні митний орган прийшов до висновку, що згідно Документа, що підтверджує вартість перевезення товару від 22 березня 2024 року №468/24 транспортні витрати зазначені по маршруту Гамбург (Німеччина), що суперечить маршруту, вказаному в Договорі-заявці від 14 березня 2024 року № TRANS-21205 - Bucuresti, R O -Луцьк, Україна.

У відповідності до Договору-заявці від 14 березня 2024 року № TRANS-21205 пунктом 1.4. передбачено маршрут, а саме Bucuresti, R O - Луцьк, Україна (зворот арк. спр. 53-54), в довідці ж про транспортні витрати від 22 березня 2024 року №468/24 передбачений маршрут Гамбург (Німеччина) м/п Порубне Луцьк (Україна) (арк. спр. 50).

Як встановлено судом, у вказаному Договорі-заявці від 14 березня 2024 року (пункт 1.2) вказано найменування підприємства відправника і адреса завантаження: Rapid Int. Spedition GmbHCo KG, Billwerder Ring 19, 21035 Hamburg.

Суд враховує, що Маршрут Bucuresti, RO - Луцьк, Україна це маршрут транспортного засобу, який фактично знаходився у Бухаресті, і звідти прибув до Гамбургу за товаром. Оскільки до митної вартості включаються витрати на транспортування оцінюваних товарів, то вони розраховані з місця завантаження цих товарів, тобто з Гамбургу.

Наведене узгоджується і з відомостями, вказаними у міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) №240319, де у пункті 4 Місце та дата завантаження товару зазначається місце Гамбург (арк. спр. 33-34).

В рішенні про коригування митної вартості товарі від 29 березня 2024 року №UA205140/2024/000057/2 Волинська митниця вказує, що відповідно рахунка від 22 березня 2024 року № GA00000819 транспортно-експедиційні послуги та експедиційна винагорода на загальну суму 2000 грн (600+1400), лише на митній території України, що свідчить про можливе заниження транспортних витрат до кордону України та про наявність ризиків заявлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості.

Стосовно наведеного зауваження суд звертає свою увагу на пункти 5-6 частини десятої статті 58 МК України, відповідно до яких, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Щодо інформації рахунка від 22 березня 2024 року № GA00000819 (зворот арк. спр. 54) суд зауважує, що такий винесений на підставі договору про транспортно-експедиційне обслуговування від 15 листопада 2022 року №358.

Частина перша статті 627 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Отже, на переконання суду, вартість транспортних послуг, які передбачені довідкою про транспортні витрати від 22 березня 2024 року №468/24, підтверджується Договором про транспортно-експедиційне обслуговування від 15 листопада №358, додатком до вказаного Договору, заявкою від 14 березня 2024 року №21, договором-заявкою від 14 березня 2024 року № TRANS-21205, рахунком від 22 березня 2024 року № GA00000819 (арк. спр. 46-54).

Суд звертає увагу на те, що відповідно до висновку викладеного в постанові Верховного Суду від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14 якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічна позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2024 року у справі №520/6058/24.

Враховуючи наведе суд приходить до переконання, що така вартість є домовленою та узгодженою сторонами та відсутні підстави уважати що така до кордону України була занижена.

До того ж суд зауважує, що до митного оформлення було подано МД №24UA205140021212U2 щодо п`яти різних товарів, рішення ж про коригування митної вартості товарів від 29 березня 2024 року №UA205140/2024/000057/2 винесено стосовно трьох товарів, а саме: Сполуки з амінною функціональною групою: Taurine /Таурін; Продукти неорганічної хімії: Інозитол : Inositol 98% / Інозитол 98% та Порошкоподібна форма вітаміну H (D-біотин) на носії карбонаті кальцію - Biotin 2% Feed Grade / Біотин 2% кормовий.

У вказаній вище митній декларацій включено транспортні витрати у розмірі 179500,00 грн, які розраховані на всі п`ять видів товару, однак відповідачем не здійснено розподіл та не аргументовано у зв`язку із чим два види товару, а саме: Порошкоподібна форма вітаміну В5:Calpan (Vitamin B5) / Кальпан (Вітамін В5) та Порошкоподібна форма вітаміну В2: Vitamin B2 80 (Riboflavin) / Вітамін В2 80 (Рибофлавін), підтверджено їхню митну вартість, у яку також включено транспортні витрати, а до інших трьох видів винесено оскаржуване рішення.

У свою чергу, суд не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані додаткові документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Зокрема, відповідач зазначив про необхідність подання висновків про якісні та вартісні характеристики товарі, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та / або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; виписки з бухгалтерської документації; договору (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

При цьому вимога митного органу надати договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, може мати місце тоді, якщо позивач вступав у договірні відносини із третіми особами, проте жодні докази у справі не вказують на такі обставини.

З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначених у митних деклараціях, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 13 червня 2019 року у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з оскаржуваних рішень, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно із якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості від 29 березня 2024 року №UA205140/2024/0002057/2, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду викладеним у постанові від 21 серпня 2018 року у справі №804/1755/17.

Можливість поставки товару іншим покупцям за більшою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а спирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митого оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Також, Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2018 року у справі № 815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митною органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Аналогічні висновки зроблено Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 809/1469/16.

Суд наголошує на тому, що резервний метод не вимагає від митного органу доведення подібності (аналогічності) товарів, однак зазначений метод повинен ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях і це ґрунтування повинне бути підтвердженим в рішенні про коригування митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не містить пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У вказаному рішенні не зазначено докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Такі ж висновки викладені і в постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2024 року у справі №520/6058/24.

Таким чином, з огляду на зазначене, суд констатує, що прийняте Волинською митницею рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та підлягає скасуванню.

Як було зазначено вище, за від 28 березня 2024 року МД №24UA205140021212U2 позивачу було відмовлено у митному оформленні товару шляхом винесення картки відмови №UA205140/2024/000756 з підстав неподання декларантом додаткових документів на вимогу митного органу.

Відповідно до статті 256 МК України, відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом, рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Пунктами 7.1., 7.2. «Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 631 передбачено, що у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку. У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

Враховуючи, що спірна Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є похідною від оспорюваного рішення про коригування митної вартості товару, яке підлягає скасуванню, то її також слід визнати протиправною та скасувати.

Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 4844,80 грн (чотири тисячі сорок чотири гривні 80 копійок), який сплачений згідно із платіжною інструкцією від 26 вересня 2024 року №637037131.1 (арк. спр. 13) та зарахований до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджується відповідною випискою (арк. спр. 130).

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОПРІМ» (04050, місто Київ, вулиця Глибочицька, будинок 13, секція 1, офіс 1, ідентифікаційний код юридичної особи 40521376) до Волинської митниці (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 43958385) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 29 березня 2024 року №UA205140/2024/000057/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2024/000756.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОПРІМ» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у розмірі 4844,80 грн (чотири тисячі сорок чотири гривні 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович