Рішення

від 03.12.2024 по справі 157/1548/24

КАМІНЬ-КАШИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 157/1548/24

Провадження №2/157/482/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

03 грудня 2024 рокумісто Камінь-Каширський

Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Антонюк О.В.,

з участю секретаря судового засідання Солошик Д.В.,

позивачки ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Трави Волині» про визнання трудових відносин припиненими,

встановив:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася у суд з позовом до Приватного підприємства «Трави Волині», в якому просить визнати трудовий договір, укладений між нею та Приватним підприємством «Трави Волині» припиненим з 27 вересня 2023 року. В обґрунтування вимог зазначає, що 13 липня 2015 року її було прийнято на роботу до ПП «Трави Волині» на посаду бухгалтера на підставі наказу № 8 від 13.07.2015. У 2019 році, коли вона пішла у декретну відпустку, то забрала свою трудову книжку з ПП «Трави Волині», і трудова книжка з того часу знаходиться у неї. У 2022 році вона вийшла із вказаної відпустки і з того часу відповідачем не виплачувалась заробітна плата, накази про оголошення простою на підприємстві чи про призупинення трудових відносин, чи будь-які інші накази, які б надавали право не виплачувати заробітну плату (повністю чи частково) відповідачем на ознайомлення їй не надавались. Маючи намір звільнитися з ПП «Трави Волині» вона намагалася додзвонитися до керівника цього підприємства ОСОБА_2 на контактний номер НОМЕР_1 , який зазначений у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак всі спроби виявилися безрезультатними, так як номер не є дійсним. Інших номерів телефону до ОСОБА_2 вона не має. Станом на цей час в її трудовій книжці відсутній запис про її звільнення з ПП «Трави Волині». Також наказ про її звільнення не надсилався, а розрахунок при звільненні не був проведений. 27 вересня 2023 року вона надіслала на юридичну адресу відповідача та адресу керівника підприємства заяву про звільнення її із займаної посади за власним бажанням. Лист, який був надісланий на адресу ПП «Трави Волині», повернувся їй через невручення адресату, а лист, який вона надсилала на адресу керівника вказаного підприємства ОСОБА_2 , був вручений 14 жовтня 2023 року, що вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Таким чином, на цей час трудові відносини між нею та ПП «Трави Волині» фактично припинені, однак процедура розірвання трудового договору не виконана. У неї відсутня можливість припинити трудовий договір в інший спосіб, окрім звернення до суду, оскільки її заява про звільнення за власним бажанням залишена без реагування. Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням цієї норми, Конституційний Суд України у своїх рішеннях від 07.07.2004 у справі № 1- 14/2004, від 16.10.2007 у справі № 1- 16/2007 та від 29.01.2008 у справі № 1-5/2008 зауважив, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядається як природна потреба людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації. Стаття 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що нікого не можна тримати в рабстві або в підневільному стані. Ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов`язкову працю. Указом Президента України від 24.04.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який діє і до теперішнього часу. 15 березня 2022 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ (далі - Закон № 2136-ІХ). Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ від 15.03.2022 визначено крім іншого - особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором, укладеним з фізичними особами у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» (ч. 1 ст. 1). За змістом частини третьої цієї статті у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом. Стаття 4 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-ІХ встановлює особливості розірвання трудового договору з ініціативи працівника, а саме у зв`язку з веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство, установа, організація, та існування загрози для життя і здоров`я працівника, який може розірвати трудовий договір за власною ініціативою у строк, зазначений у його заяві (крім випадків примусового залучення до суспільно корисних робіт в умовах воєнного стану, залучення до виконання робіт на об`єктах критичної інфраструктури). Отже, у зв`язку із веденням бойових дій у районах, в яких розташоване підприємство та через загрозу для життя й здоров`я, працівник може розірвати трудовий договір за власною ініціативою без двотижневого строку.

Ухвалою судді від 19 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження, постановлено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та у зв`язку з неявкою у судове засідання представника відповідача не заперечила проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача Приватного підприємства «Трави Волині» був повідомлений про час, дату та місце розгляду справи, у тому числі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. З опублікуванням оголошення про виклик представник відповідача вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Причину неявки у судове засідання представник відповідача не повідомив і відзиву на позовну заяву не подав.

За таких обставин та з огляду на те, що позивачка не заперечила проти заочного розгляду справи, ухвалою суду від 05 грудня 2024 року постановлено провести заочний розгляд справи і ухвалити заочне рішення за правилами спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими Главою 11 Цивільного процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення позивачки, з`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю, зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом ст. 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

У п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з ч. 1 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

Суд встановив, що позивачка ОСОБА_1 з 13 липня 2015 року працює на посаді бухгалтера у Приватному підприємстві «Трави Волині», що стверджується внесеним записом за № 18 у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 31 жовтня 2000 року, що внесений на підставі наказу № 8 від 13 липня 2015 року, та Витягом з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування від 09.09.2024.

Згідно з довідкою форми ОК-5 від 09 вересня 2024 року та витягом з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування від 09 вересня 2024 року, ОСОБА_1 отримувала заробітну плату від Приватного підприємства «Трави Волині», код ЄДРПОУ 37611045, в період часу із липня 2015 року по грудень 2019 року.

Як пояснила позивачка у судовому засіданні і вбачається із змісту її позовної заяви, остання з грудня 2019 року по 2022 рік перебувала у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, і такі обставини відповідачем не спростовані.

27 вересня 2024 року ОСОБА_1 надіслала на адресу директора Приватного підприємства «Трави Волині» Корнієнка О.В. заяви про звільнення за власним бажанням, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення та описами вкладення до цих відправлень, а саме надіслала заяву за адресою місцезнаходження юридичної особи ПП «Трави Волині», що зазначена у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_1 , та за адресою місцезнаходження засновника ОСОБА_2 , що також зазначена у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_2 , за якою останній поштове відправлення отримав.

Однак, відповідач заяву позивачки ОСОБА_1 про звільнення за власним бажанням не розглянув, питання про припинення трудових відносин не вирішене. Наведене свідчить про порушення трудових прав позивачки, які підлягають захисту.

Отже, враховуючи порушення права позивачки на припинення трудового договору, таке право останньої підлягає захисту в обраний нею спосіб, який є ефективним та правомірним.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Трави Волині» належить задовольнити повністю, визнати припиненими трудові відносини між позивачкою та відповідачем у зв`язку із звільненням за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України з 27 вересня 2023 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено повністю, тому з відповідача на користь позивачки належить стягнути понесені останньою та документально підтверджені (а.с. 1) судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 1211 грн 20 коп.

Керуючись ст. ст. 12, 13, ч. 1 ст. 28, ст. ст. 78 - 81, 141, 263-265, 280, 281, 284, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Приватного підприємства «Трави Волині» (місцезнаходження: вул. Незалежної України, 51, м. Запоріжжя, Запорізька область, код у ЄДРПОУ 37611045) про визнання трудових відносин припиненими, - задовольнити повністю.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та приватним підприємством «Трави Волині» у зв`язку із звільненням за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України з 27 вересня 2023 року.

Стягнути з Приватного підприємства «Трави Волині» на користь ОСОБА_1 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Камінь-Каширським районним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подана заява про перегляд заочного рішення або після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: https://km.vl.court.gov.ua/sud0304/gromadyanam/csz/.

Дата складеня повного судового рішення - 04 грудня 2024 року.

Головуючий: О.В. Антонюк