Рішення

від 25.11.2024 по справі 160/23921/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2024 рокуСправа №160/23921/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/23921/24 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче об`єднання «Мінерали України» (49000, м. Дніпро, вул. Юдіна, буд. 15Б, код ЄДРПОУ: 31008937) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ: ВП: 43971371) про визнання протиправними та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

03 вересня 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче об`єднання «Мінерали України» (далі позивач) до Дніпровської митниці (далі відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UА110050/2024/000126/1 від 19.08.2024р. прийняте Дніпровською митницею.

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність вищевказаних рішень відповідача. Позивач як покупець та HK BEST PIPE FITTING CO., LTD (Китай) як продавець уклали контракт на поставку продукції від 14.09.2023 року №НК20230914 (далі Контракт), за умовами якого позивачу поставлено партію товару (фітинги для трубопроводу). Під час митного оформлення товару відповідачем прийнято спірні рішення, які є предметом оскарження та обґрунтовані неправильністю визначення позивачем митної вартості товару. Позивач вважає такі рішення відповідача протиправними, оскільки митна вартість визначена належним чином та згідно умов законодавства, а зауваження відповідача до визначеної митної вартості товару є необґрунтованими.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/23921/24 та у зв`язку з автоматизованим розподілом ця адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали виконати вимоги, що в ній викладені, та усунути недоліки позовної заяви.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/23921/24, призначено до розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

09 жовтня 2024 Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від представника відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Зазначає, що до митної декларації позивача висунуто наступні зауваження:

1) відповідно до п.3.2 контракту від 14.09.2023 №HK20230914 ціна за товар включає в себе вартість продукції, тари, упаковки та необхідного для цього матеріалу, маркування, транспортні витрати та інші витрати, пов`язані з постачанням товару за цим договором. Надані до митного контролю документи відомостей щодо включення у вартість товару таких складових як вартість тари, упаковки та необхідного для цього матеріалу, маркування, транспортні витрати та інші витрати, пов`язані з постачанням товару не містять.

2) відповідно до наданого до митного контролю сертифіката до договору страхування від 20.05.2024 №171 зазначена страхова сума у розмірі 3091.00 грн (79 дол.США), яка включена до складової митної вартості товару. Однак за курсом НБУ (39.4272 грн/дол.США) на дату страхового сертифіката (20.05.2024) зазначена сума розраховується як 3114.75 грн, (79х39,4272=3114.75 грн). Зазначене може свідчити про включення до ціни товару складових митної вартості не в повному обсязі;

3) відповідно до графи 3 наданого сертифікату про походження від 31.05.2024 №23C4401A1241/07858 вчинено запис FROM XINGANG CHINA TO GDANSK, POLAND BY SEA (море). Однак, перевезення за маршрутом Гданськ (Польща) Дніпро (Україна) здійснено залізницею. Зазначена умова може мати вплив на рівень митної вартості товару, оскільки ставки перевезення залізничним та автомобільним транспортом відрізняються, однак відповідно до наданої заявки на перевезення від 20.05.2024 №11 зазначено перевезення залізничним транспортом за вказаним маршрутом. Враховуючи дату формування сертифікату про походження (31.05.2024) та заявки на перевезення (20.05.2024) умови щодо виду транспорту не кореспондуються;

4) відповідно до графи 1 наданого сертифікату про походження від 31.05.2024 №23C4401A1241/07858 зазначено експортера компанію «GUANGZHOU CITY BEILEMO TRADE CO. LTD» за дорученням «HK BEST PIPE FITTING CO., LTD», що свідчить про залучення до зовнішньоекономічної операції третіх осіб. Документи щодо понесених витрат на посередницькі послуги до митного контролю не надано;

5) відповідно до пункту 2.1.2 контракту від 14.09.2023 №HK20230914 продавець зобов`язаний в узгоджені сторонами строки доставляти товар відповідної якості і кількості до місця передачі товару покупцю або зазначеній ним особі. Строки доставки товару у додатковій угоді від 03.03.2024 №4 не обумовлені;

6) відповідно до пункту 3.1 контракту від 14.09.2023 №HK20230914 умови оплати і умови поставки за кожною партією товару визначаються за згодою сторін і фіксуються в додатках до цього договору. Відповідно до додатку від 03.03.2024 №4 зазначено умови оплати 20% попередньої оплати здійснюється прямим грошовим переказом після підписання чинного додатку; балансовий платіж у розмірі 80% сплачується прямим грошовим переказом після відвантаження товару з порту Китаю, проти копії оригінального коносаменту. Декларантом до митного оформлення надано лише платіжну інструкцію від 05.03.2024 № P240305982 щодо оплати 20% товару. Документи щодо оплати балансового платежу у розмірі 80% до митного контролю не надано. Відповідно до пункту 7.1 договору за порушення термінів оплати передбачена відповідальність у вигляді сплати неустойки у розмірі 0.1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 3% від суми простроченого платежу. Відповідно до ч.4 ст. 58 МКУ, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Частиною 5 статті 58 МКУ визначено, що ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійсненні або повинні бути здійсненні покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Таким чином, сума неустойки, яка передбачена умовами зовнішньоекономічного контракту за простроченого платежу також є складовою митною вартості;

7) відповідно до п.4.1.3.1 договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 27.04.2023 № 27423 (далі договір ТЕО) клієнт оплачує при перевезенні вантажу морським сполученням в режимі імпорт платежі за послуги з перевезення вантажу та супутні витрати, пов`язані з таким перевезенням протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення експедитором рахунку, але до вивезення вантажу з порту. Відповідно до п.4.1.3.3 договору ТЕО при перевезенні вантажу автомобільним або залізничним транспортом оплата здійснюється протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення експедитором рахунку, проте до вивантаження товару вантажу на складі клієнта. Платіжні документи щодо оплати транспортних послуг до митного контролю не надані;

8) відповідно до наданих рахунків на оплату транспортних послуг від 10.07.2024 № LS-4572855 та від 02.08.2024 № LS-4577613 зазначено послуги за межами митної території України та по території України без зазначення конкретних географічних пунктів;

9) також у заявці від 20.05.2024 №11 зазначена послуга «зберігання контейнерів в порту відповідно до умов лінійного агента». За результатами проведеної митницею перевірки з використанням модулю відстеження контейнерів, розміщеному на Інтернет ресурсі за адресою ww.shippingline.org, встановлено що товари, які переміщувались у контейнері № MSKU5463209 прибули у порт призначення GDANSK 20.07.2024 та розвантажені 21.07.2024. З урахуванням дати залізничної накладної № 3129716877 (29.07.2024) товар у вказаний період зберігався або був підданий іншим операціям. Відомості про додаткові витати ні у заявці від 20.05.2024 №11, ні у рахунках на оплату від 10.07.2024 № LS-4572855 та від 02.08.2024 № LS-4577613 10 не зазначені;

10) наданий до митного контролю прайс-лист від 01.03.2024 б/н має адресний характер та суб`єктивну спрямованість, оскільки містить інформацію щодо цін на товари лише зазначені у комерційних документах (інвойс, додаток до контракту) та адресовано безпосередньо покупцеві ТОВ «МІНЕРАЛИ УКРАЇНИ».

Оскільки в ході проведених консультацій сумніви відповідача усунуто не було, відповідно до вимог Митного кодексу України вартість товару була визначена митницею самостійно, митну вартість визначено за резервним методом.

14 жовтня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відповідь на відзив, яка надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Позивач зазначає, що скоригована митна вартість визначена помилково.

Згідно положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

14 вересня 2023 року позивач як покупець та HK BEST PIPE FITTING CO., LTD (Китай) уклали Контракт, яким узгоджено постачання покупцю товару згідно умов договору та додатків до нього.

03 березня 2024 року сторонами укладено Додаток №4, яким погоджено поставку товару в асортименті, загальна кількість: 7595 одиниць, сума: 22709,45 доларів США, погоджено інші умови поставки (далі Додаток).

05 березня 2024 року позивачем свіфт-платежем сплачено на користь HK BEST PIPE FITTING CO., LTD (Китай) 4541,89 долари США з призначенням платежу «передплата за фітинги згідно Контракту та Додатку.

18 травня 2024 року HK BEST PIPE FITTING CO., LTD (Китай) виставило позивачу комерційний інвойс №НК20230914-4 на суму 22394,45 долари США з посиланням на Контракт та Додаток (далі Інвойс).

18 травня 2024 року HK BEST PIPE FITTING CO., LTD (Китай) склало пакувальний лист на товар згідно Інвойсу.

20 травня 2024 року АТ «СК «ІНГО» видало позивачу сертифікат №171 до договору страхування №870236353.23, яким застраховано вантаж вартістю 22394,45 долари США, що відправлено контейнером, який вказано у Коносаменті.

25 травня 2024 року згідно коносаменту №QN4050325 HK BEST PIPE FITTING CO., LTD (Китай) відвантажило на користь позивача товар (7565 одиниць), вказано номер контейнеру (далі Коносамент).

27 квітня 2023 року позивач та ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» уклали договір про транспортно-експедиторське обслуговування, яким погоджено надання позивачу транспортно-експедиторського обслуговування, перевезення вантажів та ін. послуги.

20 травня 2024 року позивач та ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» погодили заявку №11 на організацію транспортування і експедирування вантажу (контейнеру згідно Коносаменту) з порту Ксінанг (Китай) до порту Гданськ (Польща), з кінцевим місцем доставки м. Дніпро.

10 липня 2024 року ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» виставило позивачу рахунок-фактуру №LS-4572855 за послуги:

1) експедиторська винагорода 2380,00 грн +476,00 грн ПДВ;

2) морське перевезення вантажу за межами державного кордону України - 176664,00 грн;

3) страховий внесок за страхування вантажів 3091,00 грн

Всього: 182611,00 грн.

02 серпня 2024 року ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» виставило позивачу рахунок-фактуру №LS-4577613 за послуги:

1) міжнародне залізничне перевезення вантажу по території України 63555,80 грн;

2) автотранспортні послуги на території України 7566,17 грн + 1513,23 грн ПДВ;

3) ТЕО за межами державного кордону України 19603,24 грн;

4) міжнародне залізничне перевезення вантажу за медами державного кордону України 52000,20 грн.

Згідно довідки ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» від 02.08.2024 року №434917 транспортні витрати за перевезення вантажу згідно Коносаменту та вказаного у ньому контейнері маршрутом Ксінганг (Китай) Гданськ (Польща) п/п Мостиська складають:

1) Морське перевезення за межами державного кордону України 176664,00 грн;

2) ТЕО за межами державного кордону України 19603,25 грн;

3) Міжнародне залізничне перевезення вантажу за межами державного кордону України 52000,20 грн;

4) страховий внесок за страхування вантажів 3091,00 грн;

5) експедиторська винагорода 2856,00 грн.

Також в матеріалах справи міститься прайс-лист, складений HK BEST PIPE FITTING CO., LTD (Китай) для позивача, сертифікат походження, міжнародна товарно-транспортна накладна, калькуляція транспортних витрат, складена позивачем.

05 серпня 2024 року позивачем подано до митного оформлення подано митну декларацію №24UA11050003383U4 з поставки фітингів для труб.

Разом з митною декларацією позивачем відповідачу подано:

1)сертифікат якості від 18.05.2024 року;

2) пакувальний лист від 18.05.2024 року;

3) рахунок фактура від 18.05.2024 року НК20230914-4;

4) коносамент від 25.05.2024 року №QN24050325;

5) накладна УМВС від 28.07.2024 року №3129716877;

6) супровідний документ Т1 від 22.07.2024 року №24PL322080NS6UL7K7;

7) сертифікат про походження товару від 31.05.2024 року №23С4401А1241/07858

8) прайс-лист від 01.03.2024 року;

9) банківський платіжний документ Р240305982 від 05.03.2024;

10) рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 10.07.2024 року №LS-4572855;

11) рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 02.08.2024 року №LS-4577613;

12) калькуляція транспортних витрат від 02.08.2024 року №02-08/1;

13) страховий поліс від 20.05.2024 року №171;

14) доповнення до зовнішньоекономічного договору від 03.03.2024 року №4;

15) зовнішньоекономічний договір від 14.09.2023 року №НК20230914;

16) договір про надання послуг митного брокера від 23.05.2022 року №230522;

17) договір про перевезення від 20.05.2024 року №11;

18) договір про перевезення від 27.04.2023 року №27423;

19) фото товару з завантаження від 09.07.2024 року;

20) копія митної декларації країни відправлення від 22.05.2024 року №021720240000120788.

В рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визнання митної вартості декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати за наявності додаткові документи.

Позивачем направлено відповідачу лист вих. 1908-1 від 19.08.2024 року, яким надано пояснення щодо кожного з пунктів вимог митного органу та зазначено, що вимога надання додаткових документів для підтвердження митної вартості порушує положення ч.3 ст. 53 МКУ, та з цих підстав надати додаткові документи позивач відмовляється.

19 серпня 2024 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110050/2024/000126/1 щодо митної декларації №24UA11050003383U4 та скориговано митну вартість товару в сторону збільшення.

Не погодившись з цим рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини, пов`язані з митним оформленням товарів, є Митний кодекс України.

Згідно з ч. 8 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 Митного кодексу України).

На виконання статті 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. До таких документів належать: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За приписами частини 3 вказаної статті, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, митний орган має право, серед іншого, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; застосовувати інші передбачені форми митного контролю (ч.5 ст.54 Митного кодексу України).

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, митний орган може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу (ч.6 ст. 54 Митного кодексу України).

Згідно ст. 55 Митного кодексу України, якщо митний органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту встановлюються статтею 57 Митного кодексу України. До таких методів належать: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); та другорядні - за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що митною вартістю товарів є ціна, яку декларант дійсно сплатив за придбаний товар, щодо якого здійснюється митне оформлення. Така ціна має бути підтверджена належними та достовірними документами, зокрема, зовнішньоекономічним договором (контрактом) або рахунком-фактурою (інвойсом). При цьому, якщо рахунок сплачено, декларант в обов`язковому порядку зобов`язаний надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, наявності у них розбіжностей, ознак підробки, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

За приписами статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом. При цьому, контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи (ч.ч. 1,4 ст.337 Митного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 320 Митного кодексу України, форми та обсяги контролю, обираються 1) посадовими особами митних органів на підставі результатів застосування системи управління ризиками; та/або 2) автоматизованою системою управління ризиками.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. При цьому, митний орган зобов`язаний довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Суд зауважує, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №815/3451/16, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16, від 10.10.2019 у справі №809/1469/16, від 13.01.2022 у справі № 1.380.2019.005307.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із ч.2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Суд досліджуючи рішення про коригування митної вартості, яке є предметом оскарження, на відповідність ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов до наступного висновку.

Зауваження №1 «відповідно до п.3.2 контракту від 14.09.2023 №HK20230914 ціна за товар включає в себе вартість продукції, тари, упаковки та необхідного для цього матеріалу, маркування, транспортні витрати та інші витрати, пов`язані з постачанням товару за цим договором. Надані до митного контролю документи відомостей щодо включення у вартість товару таких складових як вартість тари, упаковки та необхідного для цього матеріалу, маркування, транспортні витрати та інші витрати, пов`язані з постачанням товару не містять».

Згідно п. 3.2. Контракту ціна на товар включає в себе вартість упаковки та маркування товару.

У разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару. Законодавство не містить вимог щодо обов`язку сторін за контрактом зазначати у ньому числове значення таких витрат. Крім того, з наведеного слідує, що у даному випадку при розрахунку митної вартості не повинна враховуватися така окрема її складова, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 06.03.2018 року у справі №815/3142/17.

Оскільки вартість пакування включено в ціну товару, відповідач мав оцінювати підтвердження заявленої ціни товару як такої, без окремої перевірки складових ціни, що перебуває в рамках договірних відносин контрагентів.

Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.

Зауваження №2 «відповідно до наданого до митного контролю сертифіката до договору страхування від 20.05.2024 №171 зазначена страхова сума у розмірі 3091.00 грн (79 дол.США), яка включена до складової митної вартості товару. Однак за курсом НБУ (39.4272 грн/дол.США) на дату страхового сертифіката (20.05.2024) зазначена сума розраховується як 3114.75 грн, (79х39,4272=3114.75 грн). Зазначене може свідчити про включення до ціни товару складових митної вартості не в повному обсязі».

Згідно сертифікату страхування №171 страхова премія склала 3091,00 грн або 79,00 доларів США.

Позивач та страховик є українськими підприємствами, при цьому за ст. 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом в Україні є гривня. Отже, домовленість двох українських підприємств про надання послуг на суму 3091,00 грн є самодостатньою і не підлягає перевірці для підтвердження її дійсності, в т.ч. з огляду на курс іноземної валюти.

Більш того, суд визнає безпідставним визначення належного курсу іноземної валюти до гривні в двосторонніх господарських відносинах між підприємствами згідно курсу Національного банку України, оскільки загальновідомим є як підвищений рівень банківського курсу валют, так і можливість зміни такого курсу.

Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.

Зауваження №3 «відповідно до графи 3 наданого сертифікату про походження від 31.05.2024 №23C4401A1241/07858 вчинено запис FROM XINGANG CHINA TO GDANSK, POLAND BY SEA (море). Однак, перевезення за маршрутом Гданськ (Польща) Дніпро (Україна) здійснено залізницею. Зазначена умова може мати вплив на рівень митної вартості товару, оскільки ставки перевезення залізничним та автомобільним транспортом відрізняються, однак відповідно до наданої заявки на перевезення від 20.05.2024 №11 зазначено перевезення залізничним транспортом за вказаним маршрутом. Враховуючи дату формування сертифікату про походження (31.05.2024) та заявки на перевезення (20.05.2024) умови щодо виду транспорту не кореспондуються».

Дійсно, згідно сертифікату походження товар на частині маршруту мав бути доставлений з порту в Китаї до порту у м. Гданськ, Польща.

Позивачем надавалася довідка про транспортні витрати.

Суд зауважує, що законодавством не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодексу України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 07.07.2023 року у справі №803/718/17.

Надані позивачем докази на підтвердження транспортної складової митної вартості товарів є належними, твердження відповідача про їх неузгодженість судом відхиляються з огляду на їх безпідставність.

Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.

Зауваження №4 «відповідно до графи 1 наданого сертифікату про походження від 31.05.2024 №23C4401A1241/07858 зазначено експортера компанію «GUANGZHOU CITY BEILEMO TRADE CO. LTD» за дорученням «HK BEST PIPE FITTING CO., LTD», що свідчить про залучення до зовнішньоекономічної операції третіх осіб. Документи щодо понесених витрат на посередницькі послуги до митного контролю не надано».

Суд констатує, що залучення до зовнішньоекономічної операції третіх осіб за замовчуванням не свідчить про значущість цієї обставини для визначення митної вартості товару.

Так, постачання мало місце на умовах FOB, в зв`язку з чим вірними є доводи позивача про те, що навіть можлива оплатна участь брокера в країні експорту не впливає на митну вартість товару.

Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.

Зауваження №5 «відповідно до пункту 2.1.2 контракту від 14.09.2023 №HK20230914 продавець зобов`язаний в узгоджені сторонами строки доставляти товар відповідної якості і кількості до місця передачі товару покупцю або зазначеній ним особі. Строки доставки товару у додатковій угоді від 03.03.2024 №4 не обумовлені. Зазначені факти не заперечується представником позивача в позовній заяві».

Відповідачем не надано жодних пояснень щодо значущості строків доставки товару для визначення митної вартості товару в наявній операції з постачання.

Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.

Зауваження №6 «відповідно до пункту 3.1 контракту від 14.09.2023 №HK20230914 умови оплати і умови поставки за кожною партією товару визначаються за згодою сторін і фіксуються в додатках до цього договору. Відповідно до додатку від 03.03.2024 №4 зазначено умови оплати 20% попередньої оплати здійснюється прямим грошовим переказом після підписання чинного додатку; балансовий платіж у розмірі 80% сплачується прямим грошовим переказом після відвантаження товару з порту Китаю, проти копії оригінального коносаменту. Декларантом до митного оформлення надано лише платіжну інструкцію від 05.03.2024 № P240305982 щодо оплати 20% товару. Документи щодо оплати балансового платежу у розмірі 80% до митного контролю не надано. Відповідно до пункту 7.1 договору за порушення термінів оплати передбачена відповідальність у вигляді сплати неустойки у розмірі 0.1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 3% від суми простроченого платежу. Відповідно до ч.4 ст. 58 МКУ, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Частиною 5 статті 58 МКУ визначено, що ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійсненні або повинні бути здійсненні покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Таким чином, сума неустойки, яка передбачена умовами зовнішньоекономічного контракту за простроченого платежу також є складовою митною вартості».

Відповідачем не наведено посилання на конкретне положення Контракту або Додатку, яким визначені граничні строки оплати, в зв`язку з чим припущення про прострочення оплати має абстрактний характер. Суд констатує відсутність таких строків в Контракті.

Окрім цього, визначений порядок розрахунків, а також обставини здійснення таких розрахунків не характеризують митну вартість, оскільки така підтверджується відомостями про вартість товару, а не про порядок сплати такої вартості.

Відповідно, незалежно від того чи належним чином сторони розрахувалися між собою, ця обставина не змінює визначену вартість поставки та, відповідно, фактурну митну вартість товару, яка підтверджується в першу чергу контрактом, рахунком на оплату та платіжним документом.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 року по справі №809/278/17, від 24.10.2019 року у справі № 815/7158/15.

Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.

Зауваження №7 «відповідно до п.4.1.3.1 договору про транспортно-експедиторське обслуговування від 27.04.2023 № 27423 (далі договір ТЕО) клієнт оплачує при перевезенні вантажу морським сполученням в режимі імпорт платежі за послуги з перевезення вантажу та супутні витрати, пов`язані з таким перевезенням протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення експедитором рахунку, але до вивезення вантажу з порту. Відповідно до п.4.1.3.3 договору ТЕО при перевезенні вантажу автомобільним або залізничним транспортом оплата здійснюється протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення експедитором рахунку, проте до вивантаження товару вантажу на складі клієнта. Платіжні документи щодо оплати транспортних послуг до митного контролю не надані».

Зауваження №8 «відповідно до наданих рахунків на оплату транспортних послуг від 10.07.2024 № LS-4572855 та від 02.08.2024 № LS-4577613 зазначено послуги за межами митної території України та по території України без зазначення конкретних географічних пунктів».

Зауваження №9 «також у заявці від 20.05.2024 №11 зазначена послуга «зберігання контейнерів в порту відповідно до умов лінійного агента». За результатами проведеної митницею перевірки з використанням модулю відстеження контейнерів, розміщеному на Інтернет ресурсі за адресою ww.shippingline.org, встановлено що товари, які переміщувались у контейнері № MSKU5463209 прибули у порт призначення GDANSK 20.07.2024 та розвантажені 21.07.2024. З урахуванням дати залізничної накладної № 3129716877 (29.07.2024) товар у вказаний період зберігався або був підданий іншим операціям. Відомості про додаткові витати ні у заявці від 20.05.2024 №11, ні у рахунках на оплату від 10.07.2024 № LS-4572855 та від 02.08.2024 № LS-4577613 10 не зазначені».

Суд повторює, що законодавством не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодексу України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 07.07.2023 року у справі №803/718/17.

Надані позивачем докази на підтвердження транспортної складової митної вартості товарів є належними, твердження відповідача про їх неузгодженість судом відхиляються з огляду на їх безпідставність.

Отже, ці зауваження відповідача є необґрунтованими.

Зауваження №10 «наданий до митного контролю прайс-лист від 01.03.2024 б/н має адресний характер та суб`єктивну спрямованість, оскільки містить інформацію щодо цін на товари лише зазначені у комерційних документах (інвойс, додаток до контракту) та адресовано безпосередньо покупцеві ТОВ «МІНЕРАЛИ УКРАЇНИ».

З цього приводу суд зазначає, що прайс-лист: по-перше, не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів, по-друге, прайс-лис - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, по-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів. Тобто прайс- лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Касаційного адміністративного суду від 01.03.2023 року у справі №420/18880/21, від 08.12.2022 року у справі №420/2792/19, від 23.10.2020 року у справі №810/690/17.

Сам відповідач також не надав змістовних пояснень щодо значення цього документу для цілей перевірки митної вартості товару, не вказав підстав неможливості визначення митної вартості товару без відповідної інформації.

Отже, це зауваження відповідача є необґрунтованим.

Таким чином, усі зауваження відповідача до поданої митної декларації були необґрунтованими, що свідчить про протиправність спірного рішення про коригування митної вартості.

Окремо суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 05.12.2022 року по справі №820/3939/16.

Суд зазначає, що наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар повинна бути доведена відповідачем, який з посиланням на існування таких недоліків прийняв рішення, що є предметом оскарження.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.01.2018 року по справі №К/9901/3440/18.

Наведені раніше положення Митного кодексу України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 року по справі №815/6827/17.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 05.03.2019 року по справі № 815/5791/17.

Системний аналіз наведених раніше правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 17.01.2023 року по справі №0440/5532/18.

Суд також зауважує, що тільки в разі доведення митним органом того, що подані декларантом документи були недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликали сумнів у достовірності наданої інформації, може бути реалізовано його повноваження щодо витребування документів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 року по справі №809/278/17.

В цій справі відповідачем не доведено існування недоліків у поданих позивачем документах ані на момент їх витребовування, ані на момент розгляду цієї справи судом. Відповідно, правові підстави для їх витребування були відсутні.

В свою чергу відповідачем витребувано документи, які не належать до основних документів, що підтверджують митну вартість товару.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 року по справі №821/101/18.

При цьому відповідач діяв необґрунтовано при витребуванні зазначених ним документів за наявності документів, що були надані йому позивачем, зокрема, Контракту, Інвойсу та інших документів. При цьому відповідач не конкретизував в зв`язку з чим ним не прийнято надані документи та витребовуються додаткові.

Отже, відповідач діяв протиправно при прийнятті рішення, яке є предметом оскарження, з посиланням на те, що позивачем не надано витребувані відповідачем документи, оскільки відповідачем не доведено підстави та необхідність у їх витребуванні.

Щодо методу коригування митної вартості, обраного відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Частинами другою та третьою вказаної статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

В цій справі відповідач відхилив основний метод визначення митної вартості та застосував резервний метод визначення митної вартості, що ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару.

В якості підстави для незастосування попередніх методів митний орган послався на відсутність інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, відсутність інформації щодо обчисленої вартості, наданої виробником товарів.

З приводу використання посилання на конкретні інші митні декларації суд відзначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 15.02.2022 року по справі №815/6768/17.

Разом з цим, факт ненадання позивачем додатково затребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29.01.2019 року по справі №815/6827/17.

При цьому рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 18.12.2020 по справі №160/5853/19.

Наведене також вказує на необґрунтованість та протиправність рішення, яке є предметом оскарження.

Суд зазначає, що зміст спірного рішення відповідача, які є індивідуально-правовими актами, оскільки породжують права і обов`язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Обґрунтованість, в силу статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

У рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів прийнято без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, що вказує на його протиправність, в зв`язку з чим підлягає скасуванню.

За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 8120,51 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 02.09.2024 року. Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений судовий збір за подання позову підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче об`єднання «Мінерали України» (49000, м. Дніпро, вул. Юдіна, буд. 15Б, код ЄДРПОУ: 31008937) до Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ: ВП: 43971371) про визнання протиправними та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товару від 19.08.2024 року №UA110050/2024/300126/1.

Стягнути з Дніпровської митниці (49038, м. Дніпро, вул. Ольги княгині, буд. 22, код ЄДРПОУ ВП: 43971371) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробниче об`єднання «Мінерали України» (49000, м. Дніпро, вул. Юдіна, буд. 15Б, код ЄДРПОУ: 31008937) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 8120,51 гривень (вісім тисяч сто двадцять гривень 51 копійка).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко