Ухвала

від 05.12.2024 по справі 947/8573/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

справа № 947/8573/23

провадження № 6/947/8/24

УХВАЛА

про залишення заяви без розгляду

05.12.2024 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у одноособовому складі:

суддя Літвінова І.А. - головуючий,

секретар суду Скоропуд С.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу № 947/8573/23 за заявою ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 2-4602/2004,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з заявою про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 2-4602/2004.

З метою вирішення питання щодо подальшого руху заяви ухвалою судді з архіву Київського районного суду м. Одеси цивільну справу № 2-4602/2004 витребувано до огляду.

Станом на цей час встановлено, що вказану цивільну справу було знищено у зв`язку із закінченням терміну зберігання. Між тим, на розгляді у Київському судді м. Одеси знаходилися наступні цивільні справи:

№ 6-47/11під головуваннямсудді КалашніковоїО.І.,за заявою Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про зміну способу і порядку виконання судового рішення. При розгляді вказаної заяви було встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2004 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства охорони навколишнього природного України про поновлення на роботі і стягнення заробітку за час вимушеного прогулу. ОСОБА_1 було поновлено на роботі на посаду заступника начальника Державної інспекції охорони Чорного моря. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 20 вересня 2005 року рішення Київського райсуду м. Одеси змінено в частині стягнення заробітку за час вимушеного прогулу сума стягнення зменшена до 2960 грн. Рішення набрало чинності та надано до примусового виконання. Постановою державного виконавця від 31.08.2004 року було відкрито виконавче провадження №555\1 по примусовому виконанню виконавчого листа, виданого Київським райсудом м. Одеси по справі за №2-4602.Постановою державного виконавця від 12.10.2004 року виконавче провадження було зупинено з тих підстав, що виконавча служба звернулась до суду з заявою про роз`яснення порядку виконання судового рішення (супроводжуючий лист за № Я234-25 від 13.10.2004 р.). Судовою ухвалою від 29.10.2004 року роз`яснено судове рішення від 12.08.2004 року по справі за позовом ОСОБА_1 про поновлення на роботі.(Копія ухвали направлена до виконавчої служби 17.11.2004 р.).

1 листопада 2004 року Державну інспекцію охорони Чорного моря ліквідовано. Тому, 2.12.2004 року державний виконавець виніс постанову про зупинення провадження по справі та звернувся до суду з заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення.

З 24.12.2004 року по 20.10.2005 року справа перебувала в апеляційному суді Одеської області.

Судовою ухвалою від 16.12.2005 року було надані роз`яснення виконавчій службі щодо порядку виконання судового рішення у частині стягнення держмита з відповідача.

Надалі до суду звернувся ОСОБА_1 з заявою про зміну способу та порядку виконання судового рішення. Судовою ухвалою від 18 листопада 2008 року ОСОБА_1 було відмовлено у задоволенні вимог про зміну способу і порядку виконання судового рішення від 12.08.2004 року. Після повернення справи з апеляційного суду (апеляційна інстанція ухвалу від 18.11.2008 р. залишила без змін), виконавча служба запросила виконавчий лист по справі, у зв`язку з відновленням виконавчого провадження.

15 квітня 2011 року до Київського райсуду м. Одеси від Міністерства охорони навколишнього природного середовища України надійшла заява про зміну способу і порядку виконання судового рішення заявник вимагає змінити спосіб та порядок виконання рішення Київського райсуду м. Одеси від 12.08.2004 року №2-4602\04 і визнати ОСОБА_1 звільненим з посади заступника начальника Державної інспекції охорони Чорного моря відповідно до п.1 ст.40 КЗпП України. Представник Міністерства посилався на неможливість виконання судового рішення у зв`язку з ліквідацією Держінспекції охорони Чорного моря.

Суд відмовив у задоволені заяви Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про зміну способу і порядку виконання судового рішення з таких підстав: Ст.373 ЦПК України передбачає, що за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення, за заявою держвиконавця, або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання рішення. У даному випадку Мінприроди вимагає від суду в порядку виконання судового рішення ухвалити нове рішення, а не змінити чи встановити спосіб і порядок виконання законного судового рішення.

Ухвалу суду у справі № 6-47/11 постановлено 11.07.2011року. Ухвала набрала законної сили тане оскаржувалася.

Справа №1512/8905/2012під головуваннямсудді БрайловськоїА.І.за заявою заявуМіністерства охорони навколишнього природнього середовища України «про заміну сторони виконавчого провадження» по цивільній справі № 2-4602/04 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони навколишнього природнього середовища «про поновлення на роботі і стягнення заробітку за час вимушеного прогулу».

Заявник усправі №1512/8905/2012 просив замінити сторони у виконавчому проваджені з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на Державну екологічну інспекцію України, посилаючись на те, що відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 року «1085/2010 «про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» Міністерство охорони навколишнього природного середовища України реорганізовано та утворено Міністерство екології та природних ресурсів України, Державну екологічну інспекцію України, Державну службу геології та надр України. Заяву мотивовано тим,що Державну інспекцію охорони Чорного моря ліквідовано та утворено Державну екологічну інспекцію в Одеській області.

В ході розгляду цієї заяви суд дійшов висновку, що заявлена зміна сторони виконавчого провадження не є доцільною та аргументованою, оскільки Державна екологічна інспекція України не є правонаступником Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. Правонаступником Міністерства охорони навколишнього природного середовища України є Міністерство екології та природних ресурсів України.

За вказаними підставами суд відмовив Міністерству охорони навколишнього природнього середовища України у заміні сторони виконавчого провадження по цивільній справі № 2-4602/04 на Державну екологічну інспекцію України, про що 07.11.2012 року постановив відповідну ухвалу, яка учасниками справи не оскаржувалася та набрала законної сили.

Справа № 520/8816/14-ц під головуванням судді Маломуж А.І. за заявою представника заявника Міністерства екології та природних ресурсів «про заміну сторони виконавчого провадження» по цивільній справі № 2-4602/04 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства охорони навколишнього природнього середовища «про поновлення на роботі і стягнення заробітку за час вимушеного прогулу» на Державну екологічну інспекцію України, з підстав того, що відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 року «1085/2010 «про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» Міністерство охорони навколишнього природного середовища України реорганізовано та утворено Міністерство екології та природних ресурсів України, Державну екологічну інспекцію України, Державну службу геології та надр України. Заяву мотивовано тим,що Державну інспекцію охорони Чорного моря ліквідовано та утворено Державну екологічну інспекцію в Одеській області.

Суд повторно відмовив у заміні сторони, зазначивши, що заявлена зміна сторони виконавчого провадження не є доцільною та аргументованою, оскільки Державна екологічна інспекція України не є правонаступником Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. Правонаступником Міністерства охорони навколишнього природного середовища України є Міністерство екології та природних ресурсів України.

Ухвалу про відмову у задоволенні заяви Міністерства екології та природних ресурсів постановлено 25.07.2014 року. Ухвала не оскаржувала ся та набрала законної сили.

Справа № 520/17775/14-ц під головуванням судді Пучкової І.М. за поданням відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України про видачу дубліката виконавчого листа у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Ухвалою суду від 15.01.2015 року подання було задоволено та постановлено видати дублікат виконавчого листа у цивільній справі за № 2-4602/04 з виконання рішення Київського районного суду міста Одеси від 12 серпня 2004 року про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної інспекції охорони Чорного моря.

Справа № 520/3208/15-ц під головуванням судді Пучкової І.П. за заявою Міністерства екології та природних ресурсів України про встановлення способу і порядку виконання рішення суду у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В ході розгляду цієї справи судом було встановлено, що 12 березня 2013 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з неможливістю виконання рішення без участі боржника. Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 12 лютого 2014 року визнано дії посадових осіб відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо прийняття та відповідного затвердження постанови про закінчення виконавчого провадження від 12 березня 2013 року з виконання виконавчого листа за № 2-4602/04, виданого 18 серпня 2004 року Київським районним судом міста Одеси про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної інспекції охорони Чорного моря неправомірними. Зобов`язано відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 12 березня 2013 року щодо виконання виконавчого листа за № 2-4602/04 та відновити виконавче провадження. Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 06 травня 2014 року апеляційну скаргу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відхилено. Ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 12 лютого 2014 року залишено без змін. 27 травня 2014 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про відновлення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа за № 2-4602/04, виданого 18 серпня 2004 року Київським районним судом міста Одеси про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної інспекції охорони Чорного моря, та направлено сторонам виконавчого провадження. з

Зважаючи на наведене суд не вбачав підстав для встановлення способу і порядку виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 серпня 2004 року у цивільній справі за № 2-4602/04, оскільки доводи, на які посилався заявник, не є винятковими підставами, що утруднюють виконання рішення; вимоги заявника не доведені та не обґрунтовані, крім того, є такими, що порушують права та інтереси інших осіб.

Ухвалою суду від 16.04.2015 року у задоволенні заяви було відмовлено. Ухвала суду не оскаржувалася та набрала законної сили.

Справа № 520/1713/17 під головуванням судді Калініченко Л.В. за заявою Міністерства екології та природних ресурсів України про заміну сторони виконавчого провадження з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на Державну екологічну інспекцію України.

В ході розгляду цієї заяви суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, зазначивши, що заявлена представником Міністерства екології та природних ресурсів України заміна сторони виконавчого провадження не є доцільною та аргументованою, оскільки Державна екологічна інспекція України не є правонаступником Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, правонаступником саме Міністерства охорони навколишнього природного середовища України є Міністерство екології та природних ресурсів України.

Крім того, суд вважав за необхідне зазначити, що питання про заміну сторони у виконавчому провадженні № 3076282 з виконання виконавчого листа №2-4602, виданого 18.08.2004 року Київським районним судом міста Одеси про поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної інспекції охорони Чорного моря, з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та з Міністерства екології та природних ресурсів України на Державну екологічну інспекцію України, вже розглядалось судом.

Так, 02 липня 2012 року до суду звернулось Міністерство охорони навколишнього природного середовища України про заміну сторони у вищевказаному виконавчому провадженні з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на Державну екологічну інспекцію України.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 07 листопада 2012 року у задоволенні вказаної заяви представника Міністерства охорони навколишнього природного середовища України про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено, з підстав того, що заявлена заявником заміна сторони виконавчого провадження не є доцільною та аргументованою, оскільки Державна екологічна інспекція України не є правонаступником Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, правонаступником Міністерства охорони навколишнього природного середовища України є Міністерство екології та природних ресурсів України.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 25 грудня 2012 року у відкритті апеляційного провадження на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 07 листопада 2012 року відмовлено, цивільну справу ухвалено повернути до Київського районного суду міста Одеси.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14.02.2013 року відмовлено Міністерству охорони навколишнього природного середовища України у відкритті апеляційного провадження на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 07.11.2012 року.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2013 року касаційну скаргу Міністерства охорони навколишнього природного середовища України відхилено. Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 14 лютого 2013 року залишено без змін.

Надалі 15 липня 2014 року Міністерство екології та природних ресурсів України звернулось до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження з Міністерства екології та природних ресурсів на Державну екологічну інспекцію України.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 25.07.2014 року у задоволенні вказаної заяви Міністерства екології та природних ресурсів України про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено. Ухвала суду не оскаржувалась.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У зв`язку з чим, суд зазначив, що вже неодноразово рішеннями судів, які набрали законної сили, встановлювались обставини, стосовного того, що Державна екологічна інспекція України не є правонаступником Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, правонаступником Міністерства охорони навколишнього природного середовища України є Міністерство екології та природних ресурсів України.

Суд також зазначив, що представником Міністерства екології та природних ресурсів України у судовому засіданні, яке здійснювалось в режимі відеоконференції, на питання ОСОБА_1 особисто підтвердила, що внаслідок реорганізації Міністерства охорони навколишнього природного середовища України утворено Міністерство екології та природних ресурсів України, Державну екологічну інспекцію України, Державну службу геології та надр України, однак дійсно Державна екологічна служба України підпорядкована Міністерству екології та природних ресурсів України.

З урахуванням вищевикладеного,було постановлено чергову ухвалу про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження з Міністерства охорони навколишнього природного середовища України на Державну екологічну інспекцію України.

Вказана ухвала була оскаржена та рішенням суду апеляційної інстанції та Постановою Верховного суду від 04 квітня 2018 року залишена без змін.

Верховний Суд у своїй постанові зазначив, що оскаржувані ухвали суду першої та апеляційної інстанцій постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а аргументи касаційної скарги цих висновків не спростовують. За змістом частини першої статті 378 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення із заявою до суду)у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця, приватного виконавця або за заявою сторони суд замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 звертаючись із позовом про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, свої позовні вимоги пред?явив до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, а не до Державної інспекції охорони Чорного моря, оскільки повноваження щодо поновлення на роботі у вищевказаній інспекції відносились до компетенції керівництва Міністерства охорони навколишнього природного середовища України. Відповідно до Указу Президента України від 09 грудня 2010 № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» Міністерство охорони навколишнього природного середовища України реорганізовано та утворено Міністерство екології та природних ресурсів України, Державну екологічну інспекцію України, Державну службу геології та надр України. Положенням пункту 5 вищезазначеного Указу Президента України передбачено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються. Заявлена Міністерства екології та природних ресурсів України заміна сторони виконавчого провадження не є доцільною та аргументованою, оскільки Державна екологічна інспекція України не є правонаступником Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, правонаступником саме Міністерства охорони навколишнього природного середовища України є Міністерство екології та природних ресурсів України.

Після постановлення судами першої, апеляційної та касаційної інстанції вище вказаних рішень, до Київського районного суду м. Одеси звернулося Міністерство енергетики України з заявою про заміну сторони виконавчого провадження по цивільній справі № 2-4602/04 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства екології та природних ресурсів України про поновлення на роботі і стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, на Державну екологічну інспекцію України (Новопечерський пров. 3, корпус 2, м. Київ, 01042; ідентифікаційний код 37508533).

При розгляді цієї заяви, суд встановив, що 15 липня 2014 року представник відповідача звернувся до Київського районного суду м. Одеси із заявою про заміну сторони у виконавчому проваджені з Міністерства екології та природних ресурсів на Державну екологічну інспекцію України, посилаючись на те, що відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 року № 1085/2010 «про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» Міністерство охорони навколишнього природного середовища України реорганізовано та утворено Міністерство екології та природних ресурсів України, Державну екологічну інспекцію України, Державну службу геології та надр України. Заяву мотивовано тим,що Державну інспекцію охорони Чорного моря ліквідовано та утворено Державну екологічну інспекцію в Одеській області.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 25.07.2014 року у задоволенні заяви представника Міністерства екології та природних ресурсів України про заміну сторони у виконавчому проваджені було відмовлено.

В подальшому, на виконання рішення суду, 03.02.2015 року було видано дублікат виконавчого листа № 2-4602/04.

Так, відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 15.09.2003 року № 1039/2003 «Про заходи щодо підвищення ефективності державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів» Міністерство екології та природних ресурсів України реорганізовано в Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та Державний комітет природних ресурсів України.

Пунктом 1 Указу Президента України від 20.04.2005 року № 675/2005 «Про Міністерство охорони навколишнього природного середовища України» ліквідовано Державний комітет природних ресурсів України, а його функції та виконання зобов`язань покладено на Міністерство охорони навколишнього природного середовища України.

Згідно абзацу 8 пункту 1 Указу Президента України від 09.12.2010 року № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Міністерство екології та природних ресурсів України, Державну екологічну інспекцію України, Державну службу геології та надр України шляхом реорганізації Міністерства охорони навколишнього природного середовища України та пунктом 5 цього ж указу встановлено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються.

Абзацом 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02.09.2019 року № 829 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» Міністерство екології та природних ресурсів України було перейменовано на Міністерство енергетики та захисту довкілля України та згідно абзацу 1 пункту 7 Міністерство енергетики та захисту довкілля є правонаступником майна, прав і обов`язків Міністерства енергетики та вугільної промисловості.

В подальшому, 27.05.2020 року постановою Кабінету Міністрів України № 425 «Деякі питання оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» (надалі - Постанова № 425) відповідно до пунктів 1 та 2 Міністерство енергетики та захисту довкілля України перейменовано на Міністерство енергетики України та утворено Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України.

У пункті 3 Постанови № 425 визначено, що Міністерство енергетики: забезпечує формування та реалізує державну політику в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному, нафтогазовому та нафтогазопереробному комплексах; забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива (крім забезпечення енергоефективності будівель та інших споруд) та у сфері нагляду (контролю) у галузях електроенергетики і теплопостачання; Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів; забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах повноважень, передбачених законом, радіаційної, біологічної і генетичної безпеки, у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства та безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства, лісового та мисливського господарства; забезпечує формування та реалізацію державної політики:

- у сфері розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів;

- у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр;

- у сфері управління зоною відчуження і зоною безумовного (обов`язкового) відселення, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об`єкта Укриття на екологічно безпечну систему, а також здійснення державного управління у сфері поводження з радіоактивними відходами на стадії їх довгострокового зберігання і захоронення;

- щодо здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів;

- щодо здійснення державного геологічного контролю, а також у сфері збереження озонового шару, регулювання негативного антропогенного впливу на зміну клімату та адаптації до його змін і виконання вимог Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та Кіотського протоколу до неї, Паризької угоди.

У підпункті 3 пункту 3 Постанови № 425 вказано, що Міністерство енергетики та Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів є правонаступниками прав, обов`язків та майна Міністерства енергетики та захисту довкілля у відповідних сферах. Розподіл повноважень між новоутвореними міністерствами визначені в пункті 3 Постанови № 425.

Відповідно до схеми спрямування і координації діяльності центральних органів виконавчої влади Кабінетом Міністрів України через відповідних членів Кабінету Міністрів України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», та пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 року № 275 (надалі - Положення) через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України спрямовується і координується діяльність Державної екологічної інспекції У країни (надалі - Держекоінспекція).

У пункті 1 Положення про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2020 № 614 (надалі також - Постанова № 614), Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує: формування та реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, екологічної та в межах повноважень, передбачених законом, біологічної і генетичної безпеки; формування та реалізує в межах повноважень, передбачених законом, державну політику у сфері рибного господарства та рибної промисловості, охорони, використання та відтворення водних біоресурсів, регулювання рибальства та безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства, лісового та мисливського господарства; формування державної політики:

- у сфері розвитку водного господарства та гідротехнічної меліорації земель, управління, використання та відтворення поверхневих водних ресурсів;

- у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр;

- у сфері управління зоною відчуження і зоною безумовного (обов`язкового) відселення, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об`єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему, а також здійснення державного управління у сфері поводження з радіоактивними відходами на стадії їх довгострокового зберігання і захоронення (далі - поводження з радіоактивними відходами);

- щодо здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

У пункті 10 зазначеного Положення про Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України вказано, що Міністр: спрямовує і координує здійснення іншими центральними органами виконавчої влади заходів з питань, що належать до компетенції Міндовкілля; спрямовує і координує діяльність визначених Кабінетом Міністрів України центральних органів виконавчої влади, зокрема: забезпечує формування державної політики у відповідній сфері та контролює її реалізацію; погоджує структуру апарату центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр; видає обов`язкові для виконання центральними органами виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, накази та доручення з питань, що належать до сфери діяльності таких органів; погоджує призначення на посаду і звільнення з посади керівників і заступників керівників самостійних структурних підрозділів апарату центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр; погоджує призначення на посаду і звільнення з посади керівників і заступників керівників територіальних органів центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр.

Натомість у пункті 1 Положення про Міністерство енергетики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 507, вказано, що Міністерство енергетики України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує:

формування та реалізує державну політику в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному, нафтогазовому та нафтогазопереробному комплексі;

формування та реалізацію державної політики у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива (крім питань забезпечення енергоефективності будівель та інших споруд) та у сфері нагляду (контролю) у галузях електроенергетики і теплопостачання.

Виходячи зі змісту розподілу повноважень між Міністерством енергетики України та Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України визначених у пункті З Постанови № 425 та завдань, які покладалися на Державну інспекцію охорони Чорного моря, можна прийти висновку, що Міністерство енергетики не є правонаступником Міністерства екології та природних ресурсів України, що виходить з характеру та природи функцій якими наділено Міністерство енергетики України.

Окрім того на підтвердження того, що Міністерство енергетики України не є правонаступником Міністерства екології та природних ресурсів України та не є належною стороною виконавчого провадження № 3076282 від 31.08.2004 року, суд звертає увагу на зміст повноважень якими наділена Держекоінспекція, діяльність якої спрямовується і координується через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України. Відповідно до піддпункту. З Положення передбачено, що основними завданнями Держекоінспекції є:

1) реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів;

2) здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо: охорони земель, надр; екологічної та радіаційної безпеки; охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду; охорони, захисту, використання і відтворення лісів; збереження, відтворення і невиснажливого використання біологічного та ландшафтного різноманіття; раціонального використання, відтворення і охорони об`єктів тваринного та рослинного світу; ведення мисливського господарства та здійснення полювання; охорони, раціонального використання та відтворення вод і відтворення водних ресурсів; охорони атмосферного повітря; формування, збереження і використання екологічної мережі; стану навколишнього природного середовища; поводження з відходами, небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами; здійснення заходів біологічної і генетичної безпеки стосовно біологічних об`єктів природного середовища під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованих організмів у відкритій системі;

3) внесення на розгляд Міністра захисту довкілля та природних ресурсів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

В той же час, відповідно до пункту 3 Положення про Міністерство екології та природних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 29 травня 2000 року № 724/2000 основними завданнями Мінекоресурсів України є:

забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів (земля, надра, поверхневі і підземні води, атмосферне повітря, ліси та інша рослинність, тваринний світ, морське середовище та природні ресурси територіальних вод, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони України), екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, а також гідрометеорологічної, топографо-геодезичної та картографічної діяльності, створення екологічних передумов для сталого розвитку України;

здійснення комплексного управління та регулювання у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, а також гідрометеорологічної, топографо-геодезичної та картографічної діяльності;

забезпечення належного функціонування державної геологічної та гідрометеорологічної служб, а також розвитку топографо-геодезичної та картографічної діяльності;

здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, екологічну та в межах своєї компетенції радіаційну безпеку, гідрометеорологічну, топографо-геодезичну та картографічну діяльність

Крім того відповідно до абзацу 15 підпункту «в» підпункту 2 пункту 4 Положення передбачено, що Держекоінспекції відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, зокрема, щодо використання, відтворення і охорони морського середовища і природних ресурсів внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України та континентального шельфу України.

Разом з тим відповідно до абзац 3 підпункту «в» та абзацу 9 підпункту «л» підпункту 2 пункту 4 Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства: про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, зокрема щодо наявності та додержання умов дозволів, установлених нормативів гранично допустимого скидання забруднюючих речовин, лімітів забору і використання води та скидання забруднюючих речовин; з питань поводження з відходами, зокрема щодо дотримання вимог екологічної безпеки під час транспортування, зберігання, використання, знешкодження та захоронения хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних речовин і відходів.

Аналогічні за змістом норми містилися і у Положенні про Державну інспекцію охорони Чорного моря, затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 29.09.2000 № 150 (надалі - «Положення № 150», в якій відповідно до пункту 4 основними завданнями Державної інспекції охорони Чорного моря є здійснення державного контролю в галузі охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів екологічної та радіаційної безпеки, а саме за: використання і охорона морського середовища і природних ресурсів внутрішніх морських вод, територіального моря, континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони України, додержанням норм екологічної та радіаційної безпеки, додержанням установлених лімітів використання природних ресурсів, нормативів викидів і скидів забруднювальних речовин у навколишнє природне середовище; додержанням екологічних вимог під час транспортування вантажів у пунктах пропуску через державний кордон.

До того ж прослідковується аналогія і у повноваженнях щодо призначення керівників територіальних органів Міністерством екології та природних ресурсів України та Держекоінспекцїї. Відповідно пункту 1 Положення № 150 Державна інспекція охорони Чорного моря є територіальним органом Міністерства екології та природних ресурсів України і входить до сфери його управління. Тобто відповідно до приписів підпункту 11 пункту 9 Міністр органом Міністерства екології та природних ресурсів України призначає на посади та звільняє з посад у встановленому законодавством порядку керівників територіальних органів Мінекоресурсів України, а також підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Міністерства. Аналогічними повноваженнями відповідно до підпункту 2 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2017 року № 275 Держекоінспекція з метою організації своєї діяльності здійснює добір кадрів в апарат Держекоінспекції та на керівні посади в її територіальні органи, організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців і працівників апарату Держекоінспекції та її територіальних органів;

Відповідно до наказу Міністерства охорони природного середовища України від 26.07.2004 № 280 Державна інспекція охорони Чорного моря Міністерства екології та природних ресурсів України ліквідована без правонаступників.

Проте, відповідно до пункту 51 рішення Європейського суду з прав людини від 13.01.2011 року у справі «Чуйкін проти України» Суд встановив, що ліквідація державної установи без правонаступництва не може звільнити державу від необхідності виконання рішення щодо ліквідованого органу.

Вирішуючи питання по суті, суд також врахував, що Верховний Суд, досліджуючи матеріали справи за аналогічним позовом з питань правонаступництва у пунктах 38-39 постанови від 05.03.2020 у справі № 420/1364/19 висловив позицію, що під публічним правонаступництвом слід розуміти повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції; це вступ у чинні адміністративно - правові відносини нового суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) на місце суб`єкта, що або припинив своє існування або повністю чи частково позбувся адміністративної компетенції.

Крім того, у пунктах 32,33 Колегія суддів зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що у цій справі належним правонаступником Міністерства охорони навколишнього природного середовища України є Міністерство екології та природних ресурсів України посилаються, як на доказ на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 25.07.2014 р. по справі N 520/8816/14-ц, якою відмовлено у задоволенні заяви представника Міністерства екології та природних ресурсів України "про заміну сторони виконавчого провадження" по цивільній справі N 2- 4602/04 установлено, що Державна екологічна інспекція України не є правонаступником Міністерства навколишнього природного середовища України. Правонаступником є Міністерство екології та природних ресурсів України у відповідності до частини четвертої статті 78 КАС України.

Однак, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає що такі висновки не є обґрунтованими.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувались ліквідованим органом, не можуть бути припинені і підлягають передачі іншим державним органам, за виключенням того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Також колегія суддів зазначає, що при вирішенні питань правонаступництва необхідно виходити з аналізу тотожності функцій, повноважень Міністерства екології та природних ресурсів України та функцій та повноважень Державної екологічної служби.

Як вбачається з аналізу змісту повноважень та завдань якими наділена Держекоінспекція можна прийти висновку, що держава не відмовилась від функцій які покладалися на Міністерство екології та природних ресурсів України та Державну інспекцію охорони Чорного моря, а функції які покладалися на зазначені органи наразі перейшли до Держекоінспекції.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи завдання і функції, якими наділена Держекоінспекція (а саме їх тотожність з завданнями та функціями які покладалися на Міністерство екології та природних ресурсів України), а також враховуючи, відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до яких Держекоінспекція є правонаступником Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (яке в свою чергу є правонаступником Міністерства екології та природних ресурсів України), належною стороною виконавчого провадження № 3076282 від 31.08. 2004 є саме Держекоінспекція.

Відповідно до ч.ч. 1-2ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Згідно із ч. 5ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до п. 11 узагальнення судової практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2015 року «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Враховуючи викладене, суд ухвалив замінити Міністерство енергетики України (Міністерство екології та природних ресурсів України) (вул. Хрещатик, 30, м. Київ, 01601, ідентифікаційний код 37552996) у виконавчому провадженні № 3076282 від 31.08.2004 року у справі № 2-4602/2004 на Державну екологічну інспекцію України (Новопечерський пров. 3, корпус 2, м. Київ, 01042; ідентифікаційний код 37508533).

Вказана ухвала учасниками справи не оскаржувала ся та набула законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Суд також звертає увагу заявника, що у відповідності до ч. 1 ст. 44 ЦПК України Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання заяви для вирішення питання, яке вже вирішено судом.

У випадку, якщо подання заяви визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути заяву та покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору і згідно з статтею 144 ЦПК України накласти штраф.

Між тим, зважаючи на те, що заявником у попередніх справах, в яких розглядалося питання щодо заміни сторони у виконавчому провадженні були представники інших юридичних осіб, а не Якуненко В.Г., суд припускає, що вказана особа станом на час звернення до суду з черговою заявою про заміну сторона могла не бути обізнаною про раніше постановленні з цього приводу рішення.

Керуючись ст.ст. 144 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Залишити у справі №947/8573/23заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 2-4602/2004 без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили негайно та може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів до суду апеляційної інстанції.

Суддя Літвінова І. А.