Ухвала

від 22.11.2024 по справі 2-287/11

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 2-287/11

Провадження № 6/522/617/24

УХВАЛА

22 листопада 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Науменко А.В.,

за участю секретаря судового засідання Звонецької І.М.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні заяву ОСОБА_1 провизнання виконавчоголиста таким,що непідлягає виконаннюу справіза позовом ПАТ Райффазен Банк Аваль в особі Одеської обласної дирекції ПАТ Райффазен Банк Аваль до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитом

В провадженні Приморського районного суду м.Одеси знаходилась цивільна справа № 2-287/11 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитом.

Заочним рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 12грудня 2013 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно накористь Публічногоакціонерного товариства«Райффайзен БанкАваль» боргу загальнійсумі:1880608,15(одинмільйон вісімсотвісімдесят тисячшістсот вісім)грн.15коп.,в томучислі:заборгованість закредитом 923021,34грн.;заборгованість завідсотками 2124,21грн.;заборгованість запростроченими відсотками229600,62грн.;пеня 725861,97грн.

09 жовтня 2024 року від ОСОБА_1 надійшла заява про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у справі за позовом ПАТ Райффазен Банк Аваль в особі Одеської обласної дирекції ПАТ Райффазен Банк Аваль до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитом.

В обгрунтування заяви вказує, що Виконавчий лист у справі № 2-287/11 від 20 серпня 2014 року виданий на виконання заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12.12.2013. Цим рішенням з ОСОБА_1 стягнуто заборгованість у розмірі 1 880 608,15 грн на підставі кредитного договору № 014/0022/82/59217 від 07.07.2006 між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 .

Зобов`язання за цим договором були забезпечені іпотекою квартири АДРЕСА_1 . Право вимоги за кредитним договором та іпотекою перейшло до ТОВ «Стандард Фінанс Групп».

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04.10.2018 встановлено, що державним реєстратором КП «Реєстраційна служба Одеської області» 07.08.2018 здійснено державну реєстрацію права власності ТОВ «Стандард Фінанс Групп» на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки.

На підставі ч. 4 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» після завершення позасудового врегулювання будь-які вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Тому правовідносини між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», заміненим на ТОВ «Стандард Фінанс Групп», та ОСОБА_1 , що виникли з кредитного договору та іпотеки, повністю припинені.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12.12.2013 у справі № 2-287/11 є повністю виконаним. Підстави для примусового виконання виконавчого листа, виданого 20.08.2014, наразі відсутні.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16.10.2024 року заяву прийнято до розгляду.

22.11.2024 року сторони у судове засідання не з`явились. Від заявника надано заяву про розгляд заяви без участі заявника.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про день, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином. Про причини неявки суд не повідомили. Заперечень про задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким що не підлягає виконанню до суду не надали.

Суд, дослідивши матеріали заяви приходить до наступних висновків.

рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12.12.2013 р., частково задоволено позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та стягнуто зокрема з ОСОБА_1 на користь банку суму борг у загальній сумі 1880608,15 гривен. Рішенням апеляційного суду Одеської області від 26.06.2014 року дане рішення було змінено в частині розподілу судових витрат, в решті залишено без змін.

Виконання зобов`язань ОСОБА_1 за цим кредитним договором було забезпечено іпотекою квартири АДРЕСА_1 на підставі іпотечного договором від 07.07.2006 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Борецькою В.М.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18.05.2015 року подання головного державного виконавця другого Приморського ВДВС ОМУЮ про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України та тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов`язань було задоволено.

29 вересня 2016 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Вектор Банк» було укладено договір відступлення права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/0022/82/59217 від 07.07.2006 р. В той же день ПАТ «Вектор Банк» уступив права вимоги до ОСОБА_1 за цим кредитним договором на користь ТОВ «Стандард Фінанс Групп».

В той же день, 29.09.2018 р., між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Вектор Банк» та між ПАТ «Вектор Банк» й ТОВ «Стандард Фінанс Групп» було укладено договори про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 07.07.2016 р., які були посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Немм О.В. Таким чином права іпотекодержателя за договором іпотечним договором набуло ТОВ «Стандард Фінанс Групп».

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 17.05.2017 р. було здійснено заміну сторони у виконавчому провадженні у справі № 2-287/11, а, саме, замінено стягувана ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «Стандард Фінанс Групп».

07 серпня 2018 року державним реєстратором КП «Реєстраційна служба Одеської області» було прийнято рішення № 42427603 про державну реєстрацію права власності ТОВ «Стандард Фінанс Групп» на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки від 07.07.2006 р.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

У відповідності до ч. ч. 1-3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотеко держатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

При цьому, частина четверта статті 36 Закону України «Про іпотеку» встановлює, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Таким чином, набувши право власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , іпотеко держатель, ТОВ «Стандард Фінанс Групп» реалізував своє право на задоволення своїх вимог за основним зобов`язанням шляхом позасудового врегулювання.

З моменту набуття ТОВ «Стандард Фінанс Групп» права власності на зазначену квартиру, інші вимоги до ОСОБА_1 , що випливають з кредитного договору № 014/0022/82/59217 від 07.07.2006 р. є недійсними. Рішення суду від 12.12.2013 р., ухвалене у даній справі, є фактично виконаним.

Листом до суду від 25.09.2018 року ТОВ «Стандард Фінанс Групп» підтверджено, що звернуто стягнення на предмет іпотеки, тому не заперечує проти заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке було накладено ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18.05.2015 року у справі № 2-287/11.

Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Відповідно до п.5 Узагальнення Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах, що було прийнято Постановою від 25 вересня 2015 року м. Київ № 8 Про узагальнення практики розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах визначено: «Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 Закону N 606-XIV є закінчення виконавчого провадження.»

При цьому словосполучення "або з інших причин" не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Обов`язок боржника може припинятися з передбачених законом підстав. Підстави припинення цивільно-правових зобов`язань, зокрема, містить глава 50 розділу І книги п`ятої ЦК. Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:

-видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);

-коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;

-видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;

-помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;

-видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;

-пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню можливо у зв`язку з припиненням зобов`язання за домовленістю сторін поза межами виконавчого провадження.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувались на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

Закон передбачає можливість визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, якщо він виданий компетентним судом і є належним виконавчим документом, однак наявними є обставини, які виключають необхідність проведення виконавчих дій за цим виконавчим документом.

Для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, важливим є те, що обставини, факти, з якими пов`язується відсутність обов`язку боржника, виникли вже після винесення судом рішення, в іншому разі через визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відбудеться ревізія законності рішення суду, що не передбачено процесуальним законодавством.

В даному випадку вже відсутній обов`язок боржника щодо виконання рішення.

З наведеного вище слідує, що є підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки спір між сторонами відсутній, рішення суду фактично виконано.

З наведеного вище суд вважає за можливе заяву задовольнити, визнавши виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню.

На підставі викладеного, керуючись ст.432,258261 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про визнаннявиконавчого листатаким,що непідлягає виконаннюу справіза позовом ПАТ Райффазен Банк Аваль в особі Одеської обласної дирекції ПАТ Райффазен Банк Аваль до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитом задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 2-287/11, виданий 20 серпня 2014 року Приморським районним судом міста Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» боргу у загальній сумі 1 880 608,15 грн, в тому числі: заборгованості по кредиту 923 021,34 грн; заборгованості за відсотками 2 124,21 грн; заборгованості за простроченими відсотками 229 660,62 грн; пені 725 861,97 грн..

Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя А.В. Науменко

У зв`язку з відсутністю електропостачання у приміщенні суду повний текст ухвали виготовлено 05.12.2024 року.

Суддя А.В. Науменко