Рішення

від 04.12.2024 по справі 340/6387/24

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/6387/24

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: Приватного сільськогосподарського підприємства "Димитрово", вул. Центральна, 1, с. Новоігорівка, Кропивницький р-н, Кіровоградська область, 28610

до відповідача: ГУ ДПС у Кіровоградській області, вул. В. Перспективна,55, м. Кропивницький,25006

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 05.09.2024 року №00131000702.

Позивач не погоджується з висновками акту перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що вказане рішення порушує права позивача, суперечать діючому законодавству, прийняте на основі необґрунтованих висновків перевіряючого податкового органу.

Позивач вважає, що висновки акту перевірки є необґрунтованими і незаконними, та такими, що не відповідають фактичним обставинам, оскільки ґрунтуються лише на припущеннях, що в свою чергу, не підтверджені належними документами. Як наслідок, штрафні (фінансові) санкції застосовані згідно спірного податкового повідомлення-рішення, є неправомірними та підлягають скасуванню.

Відповідачем подано письмовий відзив на позов, в якому вимоги позивача не визнаються в повному обсязі та зазначається, що прийняття оскаржуваного рішення обумовлено порушенням податкового законодавства, що виявлені під час перевірки, а тому рішення є правомірним та не підлягає скасуванню (т.7,а.с.227-237).

Від позивача надійшла відповідь на відзив (т.7,а.с.240-241)

Ухвалою суду від 16.10.2024 року справу призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні (т.7,а.с.220).

Ухвалою суду від 13.11.2024 року закрито підготовче провадження в справі (т.8,а.с.132), призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 27.11.2024 року.

Представники сторін належним чином повідомлені про розгляд справи, про що є підтвердження у матеріалах справи, у судове засідання не з`явились.

Беручи до уваги заяви представників сторін про розгляд справи у порядку письмового провадження та їх неявку, фіксування судового засідання, призначеного на 27.11.2024 року за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Досліджуючи спірні правовідносини суд зазначає наступне.

ПСП "Димитрово" зареєстроване 09.02.2000 року Устинiвською районною державною адміністрацією.

Основний вид дiяльностi - вирощування зернових культур (кpiм рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Посадовими особами ГУ ДПС у Кіровоградській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПСП "Димитрово" з метою контролю за дотриманням вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ "Гранд Вантаж" за серпень грудень 2022, ТОВ "Н-Вектор" за червень, жовтень, листопад 2023 - показників декларацій за ПДВ за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2022 та червень, жовтень та листопад 2023, результати якої оформлено актом №11273/11-28-07-02/00583808 від 13.08.2024 (т.1,а.с.10-27)

В акті перевірки податковим органом, зафіксовано наступні порушення:

-п.44.1 ст.44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на загальну суму 7 570 253,00 грн., в тому числі за періодами:

- грудень 2022 4 823 891,00 грн.

- червень 2023 151 952,00 грн.

- листопад 2023 2 594 410,00 грн. (т.1,а.с.27).

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийнято податкові повідомлення рішення:

-№00131000702 від 05.09.2024 року, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 7 570 253,00 грн. (т.7,а.с.67-68).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп.16.1.2, 16.1.3 п.16.1 ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Слід зазначити, що відповідно до пп.14.1.60 п.14.1 ст.14 ПК України єдиний реєстр податкових накладних - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.

Згідно з положеннями п.20.2 ст.20 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, приймає рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п.198.6 ст.198 ПК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно положень п.135.1ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до пп.134.1.1п.134.1ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно з пунктом 44.1 статті44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з абзацом 11статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов`язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов`язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як вже зазначалося, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов`язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Крім того, в основі будь-якої реальної господарської операції має лежати економічна мета, тобто бажання платника податків приростити активи за допомогою досягнення господарського ефекту.

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.

За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.

Зміст акту перевірки свідчить, що ПСГП "Димитрово" мало господарські взаємовідносини з ТОВ "Гранд Вантаж" (код 38478201) та ТОВ "Н-Вектор" (код 43435133) у періодах, що підлягали перевірці, на підставі договорів перевезення вантажу від 18 серпня 2022 року №1808 та від 01 травня 2023 року №0105 відповідно, за умовами яких вказані контрагенти зобов`язувалися надавати ПСП "Димитрово" послуги з перевезення вантажу за плату з місця відправлення до пункту призначення.

Щодо відносин з ТОВ "Н-Вектор", судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 01.05.2023 року між ТОВ "Н-Вектор" /перевізник/ та ПСГП "Димитрово" /замовник/ укладено договір перевезення №0105. Відповідно до умов укладеного договору перевізник зобов`язується надати замовнику послуги по перевезенню вантажу (т.7, а.с.10-12).

У відповідності з умовами укладеного договору позивачем отримано послуги на загальну суму 16 478 172,64 грн., в т. ч. ПДВ 2 746 362,11 грн., а саме - за червень 2023 року на загальну суму 911712,00грн., в т. ч. ПДВ 151 952,00 грн., за жовтень 2023 року на загальну суму 12 706 951,91грн., в т.ч. ПДВ 2 117 825,32грн., за листопад 2023 року на загальну суму 2 859 508,73 грн., в т. ч. ПДВ 476584,79 грн.

Фактичне виконання умов укладеного договору підтверджується актами наданих послуг та товарно-транспортними накладними, копії яких долучено до матеріалів справи (т.4,а.с.104-250, т.5,а.с.2-250, т.6, а.с.1-249, т.7,а.с.83,88,101,107,113).

Оплата отриманого товару підтверджується копіями платіжних доручень, долучених до матеріалів справи (т.7,а.с.82,87,93-94,100,106,112).

ТОВ "Н-Вектор" за фактом передачі послуг позивачу було складено: податкову накладну №2327 від 02.11.2023 р., податкову накладну №973 від 13.06.2023року , податкову накладну №2213 від 22.10.2023року, податкову накладну №2227 від 24.10.2023року, податкову накладну №2235 від 26.10.2023року, податкову накладну №2250 від 28.10.2023 року, податкову накладну №2314 від 30.10.2023року (т.7,а.с.79,85,91,98,104,110,117).

Вказані податкові накладні зареєстровано та досліджено посадовими особами під час перевірки, що відображено у акті перевірки. Будь яких зауважень до вказаних податкових накладних перевіряючими не зазначено.

З акту перевірки вбачається, що висновки щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Н-Вектор" ґрунтується, серед іншого, на тому, що ТОВ "Н-Вектор" протягом періоду, за який подавалась податкова звітність, не декларувало придбання будь-яких товарів/послуг у неплатників ПДВ, а також, виплату доходів іншим найманим працівникам та фізичним особам у тому числі за ознаками 106 «дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду» (строкове володіння та/або користування) та 157 «дохід, виплачений самозайнятій особі».

За результатами аналізу ЄРПН встановлено, що протягом червня, жовтня, листопада 2023 року ТОВ "Н-Вектор" не декларували придбання транспортно-експедиційних послуг перевезення за маршрутами, вказаними в податкових накладних, актах надання послуг, товарно-транспортних накладних. Зазначене, на думку податкового органу, є свідченням нереальності здійснення операцій з постачання транспортно-експедиційних послуг з перевезення між позивачем та ТОВ "Н-Вектор".

Судом встановлено, що ТОВ "Н-Вектор" перевозилась с/г продукція : зерно кукурудзи до м. Чорноморськ на виконання контракту з компанією ТОВ "Суфле Агро Україна" від 09.06.2023 №1000083634; пшеницю в порт Рені на виконання контракту Impact Glenport Ag від 16.10.2023 за №16/10-MW; пшеницю в порт Рені на виконання контракту від 30.11.2023 за №30/11-MW, що свідчить про використання позивачем послуг ТОВ "Н-Вектор" у власній господарській діяльності.

Щодо відносин з ТОВ "Гранд Вантаж", судом встановлено наступне

Судом встановлено, що 18.08.2022 року між ТОВ "Гранд Вантаж" /перевізник/ та ПСГП "Димитрово" /замовник/ укладено договір перевезення №1808. Відповідно до умов укладеного договору перевізник зобов`язується надати замовнику послуги по перевезенню вантажу (т.7, а.с.13-16).

У відповідності з умовами укладеного договору позивачем отримано послуги на загальну суму 28 943 346,00 грн., в т. ч. ПДВ 4 823 891,0 грн., а саме - за серпень 2022 року на загальну суму 3 180 276,00 грн., в т. ч. ПДВ 530 046,00 грн., за вересень 2022 року на загальну суму 1 133 490,00 грн., в т.ч. ПДВ 188 915,00 грн., за жовтень 2022 року на загальну суму 1 200 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 200 000,00 грн., за листопад 2022 року на загальну суму 17 590 380,00 грн., в т. ч. ПДВ 2 931 730,00 грн., за грудень 2022 року на загальну суму 5 839 200,00 грн., в т. ч. ПДВ 973 200,00 грн.

Фактичне виконання умов укладеного договору підтверджується актами наданих послуг та товарно-транспортними накладними, копії яких долучено до матеріалів справи (т.2, а.с.38-250, т.3, а.с.1-249,т.4,а.с.1-101)

Оплата отриманого товару підтверджується копіями платіжних доручень долучених до матеріалів справи (т.7,а.с.125,130,135,140,146,156,162,168,179,184,190-191,197-198,203).

ТОВ "Гранд Вантаж" за фактом передачі послуг позивачу було складено: податкову накладну №62 від 01.12.2022 р., податкову накладну №63 від 02.12.2022року , податкову накладну №64 від 03.12.2022року, податкову накладну №162 від 04.11.2022року, податкову накладну №163 від 10.11.2022року, податкову накладну №227 від 16.11.2022 року, податкову накладну №228 від 19.11.2022року , податкову накладну №43 від 19.08.2022року, податкову накладну №229 від 23.11.2022року, податкову накладну №138 від 25.08.2022року, податкову накладну №230 від 25.11.2022року, податкову накладну №140 від 31.08.2022року, податкову накладну №403 від 31.10.2022року (т.7,а.с.128,133,138,144,149,154,160,166,172,177,182,188,194,201).

Вказані податкові накладні зареєстровано та досліджено посадовими особами під час перевірки, що відображено у акті перевірки. Будь яких зауважень до вказаних податкових накладних перевіряючими не зазначено.

З акту перевірки вбачається, що висновки щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Гранд Вантаж" ґрунтується, серед іншого, на тому, що ТОВ "Гранд Вантаж" не декларує наявність транспортних засобів, зазначених в наданих до перевірки товарно-транспортних накладних, що стосуються перевезення вантажів для ПСП "Димитрово" за відповідні періоди.

Відповідно поданих ТОВ "Гранд Вантаж" податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платникiв податкiв - фiзичних осiб, i сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (форма 4ДФ) за 3, 4 квартали 2022 року, відсутні будь-яких взаємовідносин вказаних в наданих до перевірки ТТН як автомобільні перевізники ТОВ "Гранд Вантаж" із зазначеними в цих ТТН 41-ними водіями автотранспортних засобів. Тобто, нарахування доходів водіям автотранспортних засобів в серпні-грудні 2022 року та в інших періодах з ознаками 101, 102, 106, 157, 196, ТОВ "Гранд Вантаж" не декларувалось.

ТОВ "Гранд Вантаж" протягом періоду, за який подавалась податкова звітність, не декларували придбання будь-яких товарів/послуг у неплатників ПДВ, а також, виплату доходів іншим найманим працівникам та фізичним особам у тому числі за ознаками 106 «дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду» (строкове володіння та/або користування) та 157 «дохід, виплачений самозайнятій особі».

За результатами аналізу ЄРПН встановлено, що протягом серпня-грудня 2022 року ТОВ "Гранд Вантаж" не декларували придбання транспортно-експедиційних послуг перевезення за маршрутами, вказаними в податкових накладних та первинних документах.

Таким чином, задекларовані господарські операції із придбання ПСП "Димитрово" транспортно-експедиційних послуг з перевезення у контрагента-постачальника ТОВ "Гранд Вантаж" у серпні-грудні 2022 року на загальну суму 28 943 346,0 грн., в т. ч. ПДВ 4 823 891,00 не відбулися у дійсності. Зазначене, на думку податкового органу, є свідченням нереальності здійснення операцій з постачання транспортно-експедиційних послуг з перевезення між позивачем та ТОВ "Гранд Вантаж".

Судом встановлено, що в період, що підлягав перевірці, здійснювались господарські операції з контрагентами щодо перевезення сільськогосподарської продукції. При цьому, в ході судового розгляду справи, відповідачем не спростовано факт реалізації сільськогосподарської продукції, вирощеної ПСГП "Димитрове", яка перевозилася цими контрагентами.

Суд зауважує, що ТОВ "Гранд Вантаж" перевозилась сільськогосподарська продукція: зерно пшениці до ТОВ «Саратський КХП» з метою його подальшого зберігання за договором від 19.08.2022 року №75, та реалізації компанії ТОВ «АДАМА Україна» на підставі договору від 13.09.2022 року №46YNK (т.8, ас.с.55-68); зерно пшениці також перевозилось до базису поставки Одеська область, Лиманський район, с.Визирка, вул.О.Ставницера, 60 (Термінал) з метою виконання договору поставки від 26.08.2022 року №40CAR, укладеного з ТОВ «АДАМА Україна (т.8,а.с.69-94); зерно пшениці до ТОВ «ЗЛАТА-Трейд» (вул.Озерна, 25, м.Рені) з метою його зберігання за договором від 27.10.2022 року №ЗР2210-2702, та подальшої реалізації компанії Zarja Аgro LTD, Болгарія, на підставі зовнішньоекономічних контрактів від 21.10.2022 року №21/10-MW та від 12.11.2022 року №12/11-MW,що свідчить про використання позивачем послуг ТОВ "Гранд Вантаж" у власній господарській діяльності.

Суд зазначає, що фактичне здійснення господарських операцій підтверджується дослідженими судом належним чином оформленими первинними документами, які відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" - містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, скріплені печатками контрагентів.

Суд вважає за необхідне зазначити, що позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України, зокрема і в частині своєчасної подачі до контролюючих органів будь-якої податкової звітності, або реєстрації цивільно-правових договорів. В силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" позивач та його контрагенти є окремими суб`єктами права із статусом юридичної особи, а відтак за змістом Податкового кодексу України позивач та відповідні контрагенти є окремими платниками податків.

В Податковому кодексі України відсутня будь-яка норма, яка б позбавляла платників податків права на податковий кредит або право на формування витрат у випадку, коли постачальники такого платника податків не виконують якісь вимоги діючого законодавства, а платник податку в свою чергу виконав усі передбачені законом умови та має необхідне документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат.

Висновки про те, що у контрагентів позивача (ТОВ "Гранд-Вантаж" та ТОВ "Н-Вектор") відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, транспортні засоби, складські приміщення не підтверджені відповідачем та не приймаються судом, з огляду на той факт, що чинним законодавством для контрагентів не передбачено необхідної кількості кваліфікованого персоналу, складських приміщень, необхідних виробничих потужностей, власного чи орендованого нерухомого майна, транспортних засобів, тощо, що була би достатньою для фізичної та технічної можливості виконання умов укладеного між ПСГП "Димитрово" та ТОВ "Гранд-Вантаж" і ТОВ "Н-Вектор" договорів перевезення, що в свою чергу виключає залежність реальності виконання договірних зобов`язань від даних умов.

Суд звертає увагу відповідача, що Податковий кодексу України не ставить право на податковий кредит в залежність від обов`язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов`язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбання товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товару (послуг), який у складі вартості придбаного товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов`язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника.

Щодо доводів відповідача, що фактично мало місце використання в господарській діяльності послуг, джерело походження яких не встановлене, наявність факту використання в господарській діяльності є свідченням безоплатного отримання вказаних послуг без наявності будь-яких первинних документів, які опосередковують таке отримання, суд зазначає про те, що позивач не зобов`язаний та не має об`єктивної можливості під час придбання послуг у контрагента встановлювати їх походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагента.

Окрім того, позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України.

Враховуючи наявність господарської мети при укладанні договорів, надання первинних документів, які свідчать про виконання правочинів та використання їх результатів у господарській діяльності позивачем, суд дійшов висновку щодо реальності вчинених правочинів з контрагентом.

Отже, доводи відповідача стосовно нереальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Гранд-Вантаж" та ТОВ "Н-Вектор" є такими, що суперечать письмовим доказам наявним в матеріалах справи.

При цьому, належних та допустимих доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали можливості на виконання господарських зобов`язань по поставці послуг та доказів відсутності фактичних дій останніх, спрямованих на виконання взятих зобов`язань, відповідачем до суду не надано.

Водночас, суд зазначає, що належними та допустимими, в розумінні ст.124 Конституції України, ст.73 КАС України, доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки, відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України, вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Проте, відповідачем не подано до суду жодних доказів щодо наявності обвинувального вироку суду, рішень суду про стягнення одержаного за нікчемними правочинами, наявності рішень суду про визнання недійсними правочинів позивача з контрагентами, за наслідками господарських взаємовідносин позивачем сформовано податковий кредит.

При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 24.04.2018 р. у справі №806/4408/13-а (адміністративне провадження №К/9901/3796/18), в якій зазначено, що можливе порушення контрагентом податкової дисципліни не може свідчити про відсутність у позивача права, за результатами господарської діяльності з таким контрагентом, на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність дослідження та аналізу господарських операцій за результатами здійснення яких сформовано позивачем витрати та податковий кредит.

У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 р. у справі №804/939/16 (адміністративне провадження №К/9901/376/17) зроблено висновок, що податкова інформація, наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

За приписами ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Вищевказана позиція Кіровоградського окружного адміністративного суду також узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини. Так, основним висновком у рішенні від 22.01.2009р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» № 3991/03 Європейський суд з прав людини зазначив, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою податку на додану вартість, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної податком на додану вартість поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

В порушення положень Глави 5 КАС України, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач неправомірно дійшов висновку про завищення позивачем податкового кредиту за перевіряємий період, що призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ, з урахуванням чого спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягаютьє скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Кіровоградській області від 05.09.2024 року за №00131000702, яким ПСП "Димитрово" зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 7 570 253,00 грн.

Стягнути на користь приватного сільськогосподарського підприємства "Димитрове" (ЄДРПОУ 00853808) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 24224,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області (ЄДРПОУ 43995486).

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.С. ПЕТРЕНКО