Рішення

від 05.12.2024 по справі 380/11632/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2024 рокусправа № 380/11632/24

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБ ФРУТ КАПІТАЛ" до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними дій, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТБ ФРУТ КАПІТАЛ" (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач 1), Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач 2), в якому просить:

визнати протиправною та скасувати постанову №ПШ 055703 від 08.05.2024, прийняту в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн.

Ухвалою від 05.06.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків. Позивач усунув недоліки, зазначені в ухвалі суду.

Ухвалою від 17.06.2024 відкрите спрощене провадження у справі без виклику сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.05.2024 ТОВ «ТБ ФРУТ КАПІТАЛ» отримано постанову № ПШ 055703 від 08.05.2024 про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт. Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 055703, була складена 08.05.2024 виконуючим обов`язки начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті, згідно якої ТОВ «ТБ ФРУТ КАПІТАЛ» (VAN HOOL ВС2452ЕР) 04.04.2024 було допущено перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 39 і 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 3 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», та постановлено стягнути з Товариства адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000,00 грн.

Позивач вважає постанову незаконною, оскільки під час перевірки водієм було повідомлено посадовим особам Укртрансбезпеки про те, що Позивач здійснює перевезення своїх працівників до місця роботи та з місця роботи за власні кошти, тобто має місце перевезення пасажирів автобусом для власних потреб. Однак, посадовими особами Укртрансбезпеки було проігноровано вказане пояснення водія. За результатами перевірки, старшим державним інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Зіньків В. було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР 014838, на підставі якого у подальшому прийнята спірна постанова.

Стверджує, що акт № АР 014838 та відповідно Постанова № ПШ 055703 є незаконними та безпідставними, оскільки Позивачу протиправно вмінено порушення вимог щодо порядку здійснення регулярних спеціальних перевезень, хоча Позивач здійснював перевезення своїх працівників власним автобусом та за власні кошти, тобто перевезення пасажирів автобусом для власних потреб, та не порушив жодних норм законодавства щодо вказаного виду перевезень.

Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов.

Відповідач 2 надіслав суду відзив, у якому заперечив проти позову, мотивуючи тим, що 04.04.2024 контролюючими особами Укртрансбезпеки, на підставі графіку проведення рейдових перевірок, а також відповідно до направлення на перевірку від 29.03.2024 №013226 проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів. У відповідності до статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», водій транспортного засобу марки VAN HOOL, номерний знак НОМЕР_1 , надав для перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки: посвідчення водія серії НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки, УАХ НООЬ, номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_3 ; індивідуальна контрольна книжка водія.

Актом серії АР № 014838 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04.04.2024, встановлено, що у водія відсутня схема маршруту та розклад руху. Водій з актом ознайомлений, від підпису та пояснення відмовився, проте не заперечив факт відсутності вказаних документів та здійснення спеціальних регулярних пасажирських перевезень.

Стверджує, що на підтвердження здійснення перевезення пасажирів для власних потреб водієм, при перевірці не надано списку пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника, а Позивачем у позовній заяві не наведено жодних доказів про наявність трудових відносин як з водієм, так і з пасажирами, яких перевозять. Все вищенаведене свідчить про необґрунтованість аргументів Позивача про здійснення перевезень пасажирів для власних потреб і спростовується матеріалами справи, оскаржувана постанова прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законодавством.

Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.

Позивач надіслав відповідь на відзив, у якій зазначив: «…Як випливає з Акту перевірки, у спірних правовідносинах перевезення пасажирів хоча і мало спеціалізований, регулярний характер - пасажирами були працівники ТОВ «ТБ ФРУТ КАПІТАЛ», які регулярно рухались на автобусі за певним маршрутом, проте здійснювалися такі перевезення Позивачем із використанням власного автобусу за власні кошти для власних потреб. Також звертаємо увагу суду, що Акт перевірки не містить відомостей, що у водія був відсутній список працівників, а також у Акті не міститься інформації, що в автобусі знаходились інші особи, як працівники, а тільки зазначається про відсутність схеми маршруту та розкладу руху. Також перевіркою не встановлено, що перевезення здійснювалося позивачем на комерційній основі, тобто що позивачем надавалася послуга іншому підприємству, установі організації. Таким чином, перевезення, які здійснював Позивач у спірних правовідносинах за своїм змістом не є послугою і не відповідають ознакам регулярних спеціальних пасажирських перевезень. … Також хочемо наголосити, що Відповідач, здійснюючи перевірку перевізника, який виконує перевезення пасажирів по регулярних спеціальних перевезеннях, повинен в першу чергу, перевірити наявність ліцензії та договору із замовником транспортних послуг, та у водія - схему маршруту та розклад руху. В той же час, Відповідач стверджуючи про здійснення Позивачем нібито регулярних спеціальних пасажирських перевезень, не встановив відсутність ліцензії та договору із замовником транспортних послуг….».

Відповідач 2 надіслав заперечення на відповідь на відзив, де зазначив: «…звертаємо увагу, що Позивач визнає регулярність даних перевзень: «Як випливає з Акту перевірки, у спірних правовідносинах перевезення пасажирів хоча і мало спеціалізований, регулярний характер - пасажирами були працівники ТОВ «ТБ ФРУТ КАПІТАЛ», які регулярно рухались на автобусі за певним маршрутом…». Водночас, Позивач не надає належних та достатніх доказів, про здійснення перевезень для власних потреб, а долучений до відповіді на відзив список осіб аргументовано не може братись Судом до уваги….».

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

04.04.2024 контролюючими особами Укртрансбезпеки, на підставі графіку проведення рейдових перевірок, а також відповідно до направлення на перевірку від 29.03.2024 №013226 проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.

У відповідності до статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», водій транспортного засобу марки VAN HOOL, номерний знак НОМЕР_1 , надав для перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки: посвідчення водія серії НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки, VAN HOOL, номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_3 ; індивідуальна контрольна книжка водія.

Актом серії АР № 014838 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 04.04.2024, зокрема встановлено наступне: «Направлення на перевірку від 29.03.2024 №013226. Під час перевірки виявлено порушення ст. 34,39 ЗУ «Про автомобільний транспорт» при здійсненні перевезення пасажирів по регулярних спеціальних перевезеннях по маршруту Львів-Городок, у водія відсутня схема маршруту та розклад руху У тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» ч. 1 абз. 3 перевезення пасажирів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 39 цього Закону. Пояснення водія про причини порушень: Водій з актом ознайомлений, від підпису та пояснення відмовився».

Постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 055703, від 08.05.2024 винесеною виконуючим обов`язки начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті, встановлено, що ТОВ «ТБ ФРУТ КАПІТАЛ» (VAN HOOL ВС2452ЕР) 04.04.2024 було допущено перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 39 і 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена ч. 1 абз. 3 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», та постановлено стягнути з Товариства адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000,00 грн.

Не погодившись із постановою, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.

Відповідно до статті першої Закону України «Про автомобільний транспорт» від 5 квітня 2001 року № 2344-III автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Положення Закону України «Про автомобільний транспорт» визначають можливість застосування штрафів до осіб, які порушують визначені законодавством вимоги.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (надалі - Порядок № 1567).

Так, положеннями Порядку № 1567 врегульовано, що:

- рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (пункт 2);

- рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку (пункт 4);

- рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12);

- рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діялщрсті автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (пункт 14);

- рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку (пункт 19).

Крім того, пунктом 15 Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, серед іншого виключно:

- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Пунктом 22 Порядку № 1567 передбачено, що у разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані--на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Згідно з положеннями статті 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» обумовлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують пасажирські перевезення.

Документи для регулярних спеціальних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.

Крім того, відповідно до частини другої статті 49 Закону України «Про автомобільний транспорт», водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.

Таким чином, положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов`язок з забезпечення, а водія - пред`явлення для перевірки відповідних документів.

Із акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР 014838 судом встановлено, що під час перевірки водій при здійсненні перевезення пасажирів по регулярних спеціальних перевезеннях по маршруту Львів Городок у водія ОСОБА_1 були відсутні схема маршруту та розклад руху.

Суд зауважує, що водій відмовився від надання пояснень із приводу виявлених порушень під час складання акту, що зафіксовано посадовими особами Укртрансбезпеки.

Також суд відхиляє посилання позивача на ту обставину, що під час перевірки здійнювалось перевезення працівників позивача за не обгрунтованістю та не доведенням даної обставини належними та допустимими доказами.

На думку суду, факт здійснення перевезення власних працівників має оформлятись відповідними внутрішніми документами підприємства, як то наказ про організацію таких перевезень, маршрут перевезення, розклад руху (обумовлення часу здійснення таких перевезень), подорожній лист, тощо.

Жодного такого документа суду надано не було.

Не були надані такі документи і до письмових пояснень позивача, надісланих у відповідь на повідомлення про розгляд справи посадовими особами Укртрансбезпеки.

Копія списку працівників, які перевозяться, надісланий суду позивачем лише після посилання відповідачем у відзиві: «… на підтвердження здійснення перевезення пасажирів для власних потреб водієм, при перевірці не надано списку пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника, а Позивачем у позовній заяві не наведено жодних доказів про наявність трудових відносин як з водієм, так і з пасажирами, яких перевозять…».

Надаючи оцінку даній обставині, суд враховує позицію Верховного Суду у постанові від 19.10.2023 у справ № № 640/27759/21:

«…51. В контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити з того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника.

52. В цьому контексті основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

53. Натомість, нові докази, які подають заінтересовані особи, зокрема до суду, який розглядає відповідний спір, після визначення контролюючим органом належного перевізника та його притягнення до адміністративної відповідальності мають оцінюватися з розумною критикою та із чітким застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності таких нових доказів, а також їх взаємозв`язку із документами, які були надані контролюючому органу в момент перевірки…».

Суд зауважує, що документи, на підтвердження факту перевезення власних працівників не були надані водієм під час проведення перевірки, ні у подальшому під час розгляду справи та прийняття рішення, ні до суду.

Більше того дана обставина не зазначена водієм у поясненнях до акту перевірки.

Слід наголосити, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності). Дана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 в справі №814/1460/16.

Слід зауважити, що формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія. Саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи, на підставі яких здійснюється перевезення, та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події встановлюються фактичні обставини.

Основну інформацію для притягнення особи до відповідальності, а також для можливого наступного оскарження особою дій Укртрансбезпеки, несуть саме ті документи, які особа (водій транспортного засобу або інша компетентна особа автомобільного перевізника) подає контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час безпосереднього розгляду питання про притягнення до адміністративної відповідальності.

Надання документів, визначенихстаттею 48 Закону №2344-IIIдо суду не спростовує факту того, що позивачем було порушено вимоги вказаної статті, адже відповідно до абзацу 3 частини 1статті 60 Закону №2344-IIIвідповідальність наступає за відсутність документів саме на момент перевірки.

Даний висновок узгоджується із усталеною практикою Верховного Суду, для прикладу, постанови від 22.12.2021 у справі №420/3371/21, від 23.11.2023 у справі №340/4637/22, від 19.10.2023 №640/27759/21, від 14.11.2024 у справі №420/24932/23.

Враховуючи встановлені обставини та наведені правові норми, суд приходить до висновку, про законність та обгрунтованість спірної постанови.

За приписамипункту 4 частини першоїстатті 5 КАС Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положеньстатті 9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другоїстатті 77 КАС Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, разом із тим, якщо суб`єкт владних повноважень надасть докази правомірності свого рішення, то обов`язок спростувати такі докази покладається на позивача, що кореспондується із принципом змагальності сторін, закріпленому у ст. 3 КАС України.

За правилами ст. 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, судовий збір позивачу не відшкодовується.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна