Рішення

від 05.12.2024 по справі 380/21756/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2024 рокусправа № 380/21756/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (с. Волосянка, Стрийський р-н., Львівська обл., РНОКПП НОМЕР_1 ) до Славської селищної ради Стрийського району Львівської області (вул. Івасюка 24, смт. Славсько, Стрийський р-н., Львівська обл., код ЄДРПОУ 04370314) про визнання протиправним та скасування рішення,-

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Славської селищної ради Стрийського району Львівської області, у якій позивач з врахуванням заяви про зміну предмету позову просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Славської селищної ради Стрийського району Львівської області від 14.10.2024 №3574 «Про дострокове припинення повноважень сіл Волосянка, Ялинкувате, Хашованя ОСОБА_1 та звільнення із займаної посади»;

- поновити ОСОБА_1 на посаді старости сіл Волосянка, Ялинкувате, Хашованя з 25 жовтня 2024 р.;

- зобов`язати Славську селищну раду Стрийського району Львівської області виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 жовтня по дату прийняття рішення судом з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 26.09.2024 року Славською селищною радою прийнято рішення №3571 «Про дострокове припинення повноважень сіл Волосянка, Ялинкувате, Хашованя ОСОБА_1 та звільнення із займаної посади», відповідно до якого заслухавши доповідь секретаря Славської селищної ради Даниляка О.В., беручи до уваги незабезпечення здійснення старостою сіл Волосянка, Ялинкувате, Хащованя ОСОБА_1 наданих повноважень, керуючись пунктом 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України, пунктом 6 частини 1 статті 26, статтями 42 та 54-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пунктом 3.4. Положення про старосту, затвердженого рішенням Славської селищної ради №47 від 24.12.2020 року, Славська селищна рада вирішила достроково припинити повноваження старости сіл Волосянка, Ялинкувате, Хашованя ОСОБА_1 та звільнити його із займаної посади на підставі п.5 ч.1 статті 41 Кодексу законів про працю України.

01.10.2024 року Розпорядженням Славського селищного голови №24/02-23/95 зупинено дію рішення Славської селищної ради №3571 від 26.09.2024

14.10.2024 року Славською селищною радою прийнято рішення №3574 «Про дострокове припинення повноважень сіл Волосянка, Ялинкувате, Хашованя ОСОБА_1 та звільнення із займаної посади», відповідно до якого заслухавши доповідь секретаря Славської селищної ради Даниляка О.В., беручи до уваги незабезпечення здійснення старостою сіл Волосянка, Ялинкувате, Хащованя ОСОБА_1 наданих повноважень, керуючись пунктом 5 частини 1 статті 41 Кодексу законів про працю України, пунктом 6' частини 1 статті 26, статтями 42 та 54-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пунктом 3.4. Положення про старосту, затвердженого рішенням Славської селищної ради №47 від 24.12.2020 року, Славська селищна рада вирішила достроково припинити повноваження старости сіл Волосянка, Ялинкувате, Хашованя ОСОБА_1 та звільнити його із займаної посади на підставі п.5 ч.1 статті 41 Кодексу законів про працю України.

Позивач не погоджується із рішенням відповідача про звільнення із займаної посади, оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач керувався незаконними підставами: п. 3.4. Положення про старосту, яке не відповідає вимогам Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»; п.5 ч.1 статті 41 Кодексу законів про працю України, який не може бути підставою для припинення повноважень старости як посадової особи органу місцевого самоврядування.

Ухвалою суду від 30.10.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що рішенням сесії Славської селищної ради Стрийського району Львівської області від 11.07.2024 р. № 3324 «Про визнання роботи старости сіл Волосянка, Ялинкувате, Хащованя за 2023 р. - ОСОБА_1 незадовільною» за наслідками заслуховування звіту старости, вирішено роботу старости сіл Волосянка, Ялинкувате, Хащованя за 2023 р. - ОСОБА_1 визнати незадовільною.

56 сесією 8-го демократичного скликання Славської селищної ради Стрийського району Львівської області 14.10.2024 р. прийнято рішення № 3574 «Про дострокове припинення повноважень старости сіл Волосянка, Ялинкувате, Хащованя ОСОБА_1 та звільнення його із займаної посади», яким вирішено достроково припинити повноваження старости сіл Волосянка, Ялинкувате, Хащованя ОСОБА_1 та звільнити його із займаної посади з 21.10.2024 р. на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України.

Приймаючи оскаржуване рішення від 14.10.2024 р. № 3574 сесія Славської селищної ради Стрийського району Львівської керувалась, зокрема, пунктом 3.4. діючого Положення про старосту, затвердженого рішенням сесії Славської селищної ради Стрийського району Львівської області від 24.11.2020 р. № 47.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, звільнення з посади старости відповідно до закону. Частиною 3 ст. 54-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що порядок організації роботи старости визначається цим Законом та іншими законами України, а також Положенням про старосту.

Рішенням сесії Славської селищної ради Стрийського району Львівської області від 24.11.2020 р. № 47 затверджено Положення про старосту (далі Положення), яке визначає права і обов`язки старости, порядок його затвердження та припинення повноважень, порядок звітування, відповідальність та інші питання, пов`язані з діяльністю старости.

Пунктом 3.4. Положення передбачено, що повноваження старости можуть бути достроково припинені за рішенням селищної ради, якщо він порушує Конституцію або закони України, права і свободи громадян, не забезпечує здійснення наданих йому повноважень. Рішення про дострокове припинення повноважень старости рада приймає таємним або відкритим голосуванням більшістю голосів від загального складу Ради.

Згідно положень ст.75 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальна громада у будь-який час може достроково припинити повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування, якщо вони порушують Конституцію або закони України, обмежують права і свободи громадян, не забезпечують здійснення наданих їм повноважень.

Вважає, що вищезазначена стаття Закону передбачає не лише повноваження територіальної громади щодо дострокового припинення повноважень посадових осіб місцевого самоврядування, а й підстави такого припинення, зокрема, у разі коли посадові особи місцевого самоврядування порушують Конституцію або закони України, обмежують права і свободи громадян, не забезпечують здійснення наданих їм повноважень.

Крім цього відповідач вважає необґрунтованими посилання позивача у позовній заяві на незаконність підстав для прийняття оскаржуваного рішення № 3574 від 14.10.2024 р. визначених п. 3.4 Положення про старосту, у зв`язку з невідповідністю Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» з підстав втрати чинності ст. 79-1 вказаного закону на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розвитку інституту старост» від 14.07.2021 р. №1638-ХІ, який набрав чинності 01.08.2021 р., , так як підстави дострокового припинення повноважень старости, який у розумінні Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» є посадовою особою Славської селищної ради, передбачені статтею 75 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а втрата чинності ст. 79-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не має наслідком невідповідності п. 3.4. Положення про старосту вимогам закону.

Враховуючи ту обставину, що рішенням сесії Славської селищної ради Стрийського району Львівської області від 11.07.2024 р. № 3324 «Про визнання роботи старости сіл Волосянка, Ялинкувате, Хащованя за 2023 р. - ОСОБА_1 незадовільною» за наслідками заслуховування звіту було визнано роботу старости сіл Волосянка, Ялинкувате, Хащованя за 2023 р. - ОСОБА_1 незадовільною, що у свою чергу має наслідком незабезпечення здійснення останнім наданих йому повноважень, а пунктом 3.4. діючого Положення про старосту передбачено можливість дострокового припинення його повноважень за рішенням ради, у зв`язку з незабезпеченням здійснення останнім наданих йому повноважень, що у свою чергу узгоджується з положеннями ст. 75 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», посилання в оскаржуваному рішенні Славської селищної ради Стрийського району Львівської області на п. 3.4. діючого Положення про старосту, як на одну з підстав його прийняття, відповідач вважає законним та обґрунтованим.

Відповідач зазначає, що підставою дострокового припинення повноважень старости сіл Волосянка, Ялинкувате, Хащованя ОСОБА_1 зазначено положення п. 6-1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яка передбачає повноваження виключно місцевої ради на пленарних засіданнях вирішувати питання про звільнення старости з посади, а також п. 3.4. Положення про старосту, який передбачає дострокове припинення повноважень старости за рішенням селищної ради, якщо він не забезпечує здійснення наданих йому повноважень. При цьому, п. 1 оскаржуваного рішення містить посилання на п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, як на підставу звільнення позивача із займаної посади, а не підставу дострокового припинення його повноважень, як помилково зазначає позивач у позовній заяві. Просить відмовити в задоволенні позову.

У відповіді на відзив представник позивача вказав, що, відповідно до ч. 2 ст. 54-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та п.1.1. Положення про старосту, позивач, як староста сіл Волосянка, Ялинкувате, Хащованя, є посадовою особою місцевого самоврядування. Зауважує, що звільнення позивача на підставі п.5.ч.1.ст.41 КЗпП України є незаконним, оскільки, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 10.07.2024 року у справі № 573/1020/22, вказана підстава поширюється лише на членів виконавчого органу господарських товариств та повноваження посадових осіб публічного права, зокрема органів державної влади та місцевого самоврядування, припиненню на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України не підлягають. Представник позивача погоджується, що прийняття рішення щодо дострокового припинення повноважень старости належить до дискреційних повноважень Славської селищної ради. Однак вважає, що оскаржуване рішення №3574 від 14.10.2024 підлягає судовому контролю на предмет законності та легітимності, а не доцільності його прийняття.

У запереченнях на відповідь на відзив представник відповідача вказав, що Стаття 36 КЗпП України визначає загальні підстави припинення трудового договору. Статтею 40 КЗпП України визначено загальні підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця. Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця з окремими категоріями працівників за певних умов визначені статтею 41 КЗпП України, відповідно до п. 5 ч. 1 якої крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб. При цьому, норми ст. 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачають можливість застосування положень Кодексу законів про працю України у випадку припинення служби в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання звільнення з посади старости відповідно до закону. Територіальна громада у будь-який час може достроково припинити повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування, якщо вони порушують Конституцію або закони України, обмежують права і свободи громадян, не забезпечують здійснення наданих їм законом повноважень. Порядок і випадки дострокового припинення повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування територіальними громадами визначаються цим та іншими законами (ч.ч. 2, 3 ст. 75 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Вважає, що системний аналіз положень вищевказаних нормативних актів дає підстави для розмежування понять «звільнення» та «припинення повноважень». Так, «звільнення» необхідно розглядати як певний процедурний аспект, який полягає у комплексі взаємопов`язаних процедурних дій роботодавця щодо працівника спрямованих на здійснення юридичного оформлення припинення трудових відносин, що включає в себе виникнення обставин, які зумовлюють припинення трудового договору з вказівкою на підставу звільнення згідно із законом, видачу належним чином оформленої трудової книжки та проведення остаточного розрахунку з працівником. При цьому, «припинення повноважень» повинно розглядатися як окремий вольовий аспект (в даному випадку волевиявлення представницького органу) який може не містити окремих стадій характерного «звільненню» процесу.

Згідно рішення сесії 8-го демократичного скликання Славської селищної ради Стрийського району Львівської області від 14.10.2024 № 3574 «Про дострокове припинення повноважень старости сіл Волосянка, Ялинкувате, Хащованя ОСОБА_1 та звільнення його із займаної посади», підставою дострокового припинення повноважень старости сіл Волосянка, Ялинкувате, Хащованя ОСОБА_1 зазначено положення п. 6-1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», яка передбачає повноваження виключно місцевої ради на пленарних засіданнях вирішувати питання про звільнення старости з посади, а також п. 3.4. Положення про старосту, який передбачає дострокове припинення повноважень старости за рішенням селищної ради, якщо він не забезпечує здійснення наданих йому повноважень. При цьому, п. 1 оскаржуваного рішення містить посилання на п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, як на підставу звільнення позивача із займаної посади, а не підставу дострокового припинення його повноважень, як помилково зазначав позивач у позовній заяві з посиланням на постанову Великої Палати від 10.07.2024 р. у справі №573/1020/22. Таким чином, характер формулювання випадків за наявності яких договір з працівником може бути розірваний з ініціативи роботодавця, а саме припинення повноважень посадових осіб, у розрізі положень ст. 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», які у свою чергу передбачають можливість застосування положень ст. 41 КЗпП України без жодних обмежень в частині суб`єктного складу, надає право органу місцевого самоврядування застосовувати положення п. 5 ч. 1 вказаної норми КЗпП України при вирішенні питань пов`язаних з припиненням повноважень посадових осіб.

Відповідач вважає, що викладені представником позивача у відповіді на відзив аргументи щодо незаконності звільнення позивача на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, посилаючись на те, що вказана підстава поширюється лише на членів виконавчого органу господарських товариств, а повноваження посадових осіб публічного права, зокрема органів державної влади та місцевого самоврядування припиненню на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України не підлягають, зводяться до невірного тлумачення правової природи понять «звільнення» та «припинення повноважень», не враховують особливостей трудових правовідносин в органах місцевого самоврядування, у зв`язку з чим, представник невиправдано посилається на наведені у постанові Великої Палати Верховного суду від 10.07.2024 р. у справі № 573/1020/22 висновки.

Ухвалою суду від 19.11.2024 у відповідача витребувано довідку про виплати за останні 2 календарні місяці роботи ОСОБА_1 перед звільненням (припиненням повноважень).

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Відповідно до записів №№19, 20 з копії трудової книжки серії НОМЕР_2 , позивача 01.12.2020 затверджено на посаду старости сіл Волосянка, Ялинкувате, Хащованя, відповідно до рішення Славської селищної ради від 27.11.2020 №7. Вказаним рішенням збережено позивачу 10 ранг посадової особи місцевого самоврядування поза межами шостої категорії посад.

Рішенням 56 сесії 8-го демократичного скликання Славської селищної ради Стрийського району Львівської області від 14.10.2024 № 3574 «Про дострокове припинення повноважень старости сіл Волосянка, Ялинкувате, Хащованя ОСОБА_1 та звільнення його із займаної посади», відповідно до п. 6-1 ч. 1 ст. 26, ст. ст. 42, 54-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», достроково припинено повноваження старости сіл Волосянка, Ялинкувате, Хащованя ОСОБА_1 та звільнено його із займаної посади з 21.10.2024 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України.

Не погоджуючись із оскаржуваним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Спеціальним законом, який регулює правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування є Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-III (далі - Закон № 2493-III в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2493-III служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Згідно зі ст. 2 Закону №2493-III посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Частина 3 ст. 7 Закону №2493-III передбачає, що на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Основними обов`язками посадових осіб місцевого самоврядування є, зокрема додержання Конституції і законів України, інших нормативно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; забезпечення відповідно до їх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування; додержання прав та свобод людини і громадянина; постійне вдосконалення організації своєї роботи, підвищення професійної кваліфікації; сумлінне ставлення до виконання службових обов`язків, ініціативність і творчість у роботі; шанобливе ставлення до громадян та їх звернень до органів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень культури, спілкування і поведінки, авторитет органів та посадових осіб місцевого самоврядування; недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити інтересам місцевого самоврядування та держави (ст. 8 Закону № 2493-III).

У статті 20 Закону №2493-III наведені підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування.

Так, відповідно до частини 1 цієї статті крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України, а також у разі:

- порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону;

- порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону);

- виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону);

- досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).

Засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначено Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі Закон № 280/97-ВР в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п. 4 ст. 51 Закону № 280/97-ВР секретар сільської, селищної, міської ради входить до складу виконавчого комітету відповідної ради за посадою. Сільська, селищна, міська рада за пропозицією сільського, селищного, міського голови може прийняти рішення про входження старост до складу виконавчого комітету відповідної ради за посадою.

У відповідності до ч. 1 ст. 54-1 Закону №280/97-ВР староста затверджується у відповідному старостинському окрузі сільською, селищною, міською радою на строк її повноважень за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови, що вноситься за результатами громадського обговорення (громадських слухань, зборів громадян, інших форм консультацій з громадськістю), проведеного у межах відповідного старостинського округу.

За приписами ч. 2 ст. 54-1 Закону №280/97-ВР староста працює на постійній основі в апараті відповідної ради та її виконавчого комітету, а в разі обрання членом цього виконавчого комітету - у виконавчому комітеті ради. На старосту поширюються вимоги щодо обмеження сумісності його діяльності з іншою роботою (діяльністю), встановлені цим Законом для сільського, селищного, міського голови.

Відповідно до ч. 3 ст. 54-1 порядок організації роботи старости визначається цим Законом та іншими законами України, а також Положенням про старосту.

Згідно ч. 4 ст. 54-1 Закону №280/97-ВР старостинський округ утворюється відповідною сільською, селищною, міською радою у складі одного або декількох населених пунктів (крім адміністративного центру територіальної громади), на території якого (яких) проживає не менше 500 жителів.

Відповідно до ч. 6 ст. 54-1 Закону №280/97-ВР при здійсненні наданих повноважень староста є відповідальним і підзвітним сільській, селищній, міській раді та підконтрольним сільському, селищному, міському голові. Староста не рідше одного разу на рік, протягом першого кварталу року, наступного за звітним, а на вимогу не менш як третини депутатів - у визначений сільською, селищною, міською радою термін, звітує про свою роботу перед такою радою, жителями старостинського округу. Заслуховування звіту старости перед жителями старостинського округу відбувається на відкритій зустрічі, у спосіб, що дає можливість жителям старостинського округу поставити запитання, висловити зауваження та внести пропозиції. Інформація про відповідну зустріч, а також письмовий звіт старости оприлюднюються на офіційному веб-сайті сільської, селищної, міської ради та розміщуються у приміщенні ради не пізніше ніж за сім календарних днів до дня проведення відповідної зустрічі. Порядок звітування старости визначається Положенням про старосту.

Статтею 74 Закону №280/97-ВР передбачено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами. Підстави, види і порядок відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначаються Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно із ст. 75 Закону №280/97-ВР органи та посадові особи місцевого самоврядування є підзвітними, підконтрольними і відповідальними перед територіальними громадами. Територіальна громада у будь-який час може достроково припинити повноваження органів та посадових осіб місцевого самоврядування, якщо вони порушують Конституцію або закони України, обмежують права і свободи громадян, не забезпечують здійснення наданих їм законом повноважень. Порядок і випадки дострокового припинення повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування територіальними громадами визначаються цим та іншими законами.

Частиною 1 статті 76 №280/97-ВР визначено, що органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність у разі порушення ними Конституції або законів України.

За приписами пункту 6-1 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання утворення старостинських округів, затвердження Положення про старосту, затвердження на посаду та звільнення з посади старости відповідно до закону.

Згідно з частиною 4 статті 20 Закону № 2493-ІІІ рішення про припинення служби в органах місцевого самоврядування може бути оскаржено посадовою особою місцевого самоврядування у порядку, визначеному законом.

Суд зазначає, що з дня набрання чинності Законом №1638-IX від 14.07.2021, тобто з 01.08.2021, яким виключено статтю 79-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» («Дострокове припинення повноважень старости»), звільнення старости з посади відбувається на загальних підставах, передбачених Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), а також на особливих підставах, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Прийняття рішення про звільнення старости відповідно до закону належить до виключних повноважень ради. Прийняття такого рішення є законодавчо передбаченим правом відповідної ради, реалізація якого має відбуватися у порядку та спосіб, визначені законом.

Отже, припинення трудових відносин з позивачем може бути з підстав, передбачених КЗпП України, так і з підстав передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

Відповідно до ст. 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

У статті 22 КЗпП України, якою передбачені гарантії при укладенні, зміні та припиненні трудового договору, наголошено, що будь-яке пряме або непряме обмеження трудових прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.

Підстави припинення трудового договору наведені у статті 36 КЗпП України, а підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця - у статтях 40, 41 КЗпП України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб.

Верховний Суд у постанові від 24.11.2022 у справі №160/7757/21 наголосив, що здійснення таких дискреційних повноважень, як звільнення, в рамках встановленої процедури дострокового припинення повноважень старости, має відбуватися з дотриманням критеріїв правової (справедливої) процедури, як складової принципу верховенства права (частина 1 статті 8 Конституції України) і принципу законності (частина 2 статті 19 Конституції України).

Системний аналіз наведених вище норм через призму їх правозастосування, визначених, зокрема, у згаданій вище постанові Верховного Суду, дає підстави для висновку, що у спірному випадку селищка рада наділена дискреційними повноваженнями щодо дострокового припинення повноважень старости, яка має здійснюватися із дотриманням нормативно встановленої процедури.

Суд встановив, що відповідач достроково припинив повноваження позивача як старости сіл та, на підставі п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, звільнив із займаної посади.

Як свідчить зміст оскаржуваного рішення від 14.10.2024 №3574, підставами для прийняття відповідачем такого рішення стали:

- доповідь секретаря Славської селищної ради Даниляка О.В.;

- рішення Славської селищної ради від 11.07.2024 № 3324 «Про визнання роботи старости сіл Волосянка, Ялинкувате, Хащованя за 2023 р. - ОСОБА_1 незадовільною»;

- незабезпечення старостою сіл Волосянка, Ялинкувате, Хащованя ОСОБА_1 наданих повноважень.

Суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.07.2024 у справі №573/1020/22 зробила висновок, що повноваження посадових осіб публічного права, зокрема органів державної влади та місцевого самоврядування, припиненню на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України не підлягають.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на правову позицію Великої Палати Верховного Суду щодо припинення повноважень посадових осіб органів місцевого самоврядування на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України, викладену у постанові від 10.07.2024 у справі №573/1020/22, суд вважає, що оскаржуване рішення від 14.10.2024 №3574 є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд наголошує, що загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав (фактичних і юридичних) та переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Таким вимогам оскаржуване рішення відповідача не відповідає.

Відповідно до частини 6 статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Отже, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено, та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У ході розгляду справи суд встановив, що відповідачем незаконно достроково припинено повноваження позивача, як старости сіл Волосянка, Ялинкувате, Хащованя, та звільнено із займаної посади з 21.10.2024 року.

Відповідно до запису №22 у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 , його повноваження достроково припинено 24.10.2024 на підставі рішення №3574 від 14.10.2024.

Отже, останнім днем роботи позивача є 24 жовтня 2024 року.

Таким чином, позивача слід поновити на роботі та на посаді, з якої його незаконно звільнено, з 25.10.2024 року.

Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати, який застосовується зокрема у випадках вимушеного прогулу.

Відповідно до пунктів 2, 5, 8 цього Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідач надав до суду довідку від 21.11.2024 №3171 про заробітну плату позивача за останні 2 календарні місяці роботи перед звільненням, відповідно до якої розмір заробітку позивача у серпні 2024 року склав 37887,60 грн., у вересні 2024 року 44559,69 грн; всього 82447,29 грн.

Аналогічні відомості про заробіток позивача за серпень-вересень 2024 року вказано у довідці відповідача від 15.11.2024 №3171, поданої суду представником позивача.

Середньоденна заробітна плата, розрахована із кількості відпрацьованих робочих днів за ці два місяці (43 дні), становить 1917,38 грн. (82447,29 грн. / 43 дні).

Вимушений прогул позивача у період з 25.10.2024 року по 05.12.2024 року складає 30 робочих днів, тому середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача становить 57521,40 грн. (1917,38 грн. х 30 днів). Вказана сума заробітку визначена без утримання податків, зборів та інших обов`язкових платежів, а їх нарахування та утримання має бути здійснено роботодавцем як податковим агентом при виплаті цієї суми позивачці.

Кошти втраченого заробітку за час вимушеного прогулу позивача слід стягнути на його користь з Славської селищної ради.

Суд зазначає, що право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу є невід`ємним правом позивача, захист якого гарантований частиною першою статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Відповідно до пунктів 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та стягнення на його користь середнього заробітку у межах суми 40264,98 грн. (1917,38 грн. х 21 день) слід звернути до негайного виконання.

Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позову повністю.

Відповідно до вимог ст.139 КАС України судові витрати у вигляді судового збоу розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Славської селищної ради Стрийського району Львівської області від 14.10.2024 №3574 «Про дострокове припинення повноважень сіл Волосянка, Ялинкувате, Хашованя ОСОБА_1 та звільнення із займаної посади».

3. Поновити ОСОБА_1 на посаді старости сіл Волосянка, Ялинкувате, Хашованя Славської селищної ради Стрийського району Львівської області з 25 жовтня 2024 року.

4. Стягнути з Славської селищної ради Стрийського району Львівської області (вул. Івасюка 24, смт. Славсько, Стрийський р-н., Львівська обл., код ЄДРПОУ 04370314) на користь ОСОБА_1 (с. Волосянка, Стрийський р-н., Львівська обл., РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 25.10.2024 року по 05.12.2024 року у розмірі 57521 (п`ятдесят сім тисяч п`ятсот двадцять одна) грн. 40 коп.

5. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку у межах суми 40264 (сорок тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 98 коп. звернути до негайного виконання.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 05.12.2024 року.

СуддяКостецький Назар Володимирович